18.11.2021м. СумиСправа № 920/935/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Осокіної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/935/19 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерська Бізнес Група Чернігів» (вул. Червона площа, буд. 4, кв. 42, м. Мена, Чернігівська область, 15600, ідентифікаційний код 36274290),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕСТОДОН» (вул. Кооперативна, буд. 19, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код 40269365),
про стягнення 790 696,92 грн.
До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 790 696,92 грн, з яких: 782 815,40 грн - заборгованість за поставлений товар, 2 123 грн - 3 % річних, 5 758,52 грн - пеня, а також судові витрати у розмірі 11 860,46 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору поставки від 18.06.2021 № 67 щодо оплати поставленого товару.
У позовній заяві позивачем наведено, що попередні (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складається з суми судового збору в сумі 11 860,46 грн.
Ухвалою від 30.08.2021 постановлено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерська Бізнес Група Чернігів» (15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул. Червона Площа, 4, кв. 42, ідентифікаційний код 36274290) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аместодон» (40000, Сумська обл., м. Суми, вул. Кооперативна, 19, код 40269365) про стягнення 790 696,92 грн залишити без руху; встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів надсилання копії позовної заяви на дійсну адресу відповідача разом з доданими до неї документами - 40000, Сумська обл., м. Суми, вул. Кооперативна, 19.
06.09.2021 від представника позивача до суду надійшла заява від 01.09.2021 б/н (вх. № 7764 від 06.09.2021) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем виконано вимоги судової ухвали від 30.08.2021 у справі № 920/935/21.
Ухвалою від 09.09.2021 у справі № 920/935/21 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/935/21 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 19.10.2021, 11:30 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання; відповідачу - подати відзив на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України у строк до 27.09.2021; позивачу подати відповідь на відзив з дотриманням правил, що встановлені частинами третьою - шостою статті 165 ГПК України відповідно до ч. 3 ст. 166 ГПК України у строк до 15.10.2021.
29.09.2021 від представника позивача надійшло клопотання від 29.09.2021 б/н (вх. № 3570 від 29.09.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, відповідно до якого останній просить суд постановити ухвалу про участь представника позивача - адвоката Войтюка Д.В. у судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції та забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в Системі «EasyCon» на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою www.court.gov.ua, відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв?язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 № 196.
Ухвалою від 29.09.2021 у справі № 920/935/21 постановлено задовольнити клопотання представника позивача - адвоката Войтюка Д.В. від 29.09.2021 б/н (вх. № 3570 від 29.09.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду; провести підготовче засідання у справі № 920/935/21, призначене на 19.10.2021, 11:30 за участю представника позивача - адвоката Войтюка Д.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.10.2021 у справі № 920/935/21 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/935/21 до судового розгляду по суті в судове засідання на 18.11.2021, 12:00 за участю представника позивача - адвоката Войтюка Д.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
Представник позивача не приймав участь у судовому засіданні по суті у режимі відеоконференції, оскільки у зазначений в ухвалі суду від 19.10.2021 час проведення судового засідання відеоконференція не відбулася, у зв'язку з відсутністю технічної можливості у суду для проведення відеоконференцзв?язку, про що Господарським судом Сумської області складено відповідний акт від 18.11.2021. зазначений акт долучено судом до матеріалів цієї справи.
Представник відповідача в судове засідання по суті не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Копії ухвал від 30.08.2021, від 09.09.2021 та від 19.10.2021 у справі № 920/935/21 надіслано судом на адресу відповідача, повідомлену позивачем у позовній заяві, а саме: вул. Кооперативна, буд. 19, м. Суми, Сумська область, 40000, повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Судом у відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за запитом від 19.10.2021 за кодом 169445541329 станом на 19.10.2021 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «АМЕСТОДОН» (ідентифікаційний код 40269365) зареєстровано за адресою: вул. Кооперативна, буд. 19, м. Суми, Сумська область, 40000.
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Станом на 18.11.2021 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами, у відповідності до частини другої статті 178 ГПК України.
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнерська Бізнес Група Чернігів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМПО-ТРАНС» укладено договір поставки № 67 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов?язується постачати відповідачу за його замовленням товар (комп?ютерну (офісну) техніку та комплектуючі) в асортименті відповідно до накладних, а відповідач зобов?язується приймати товар та здійснювати оплату на умовах і впродовж дії цього договору.
Згідно з пунктом 2.1 договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється товар в асортименті і кількості згідно однієї накладної.
Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару та підписання видаткових накладних (пункт 2.3 договору).
Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата товару здійснюється відповідачем банківським переказом на поточний рахунок позивача на підставі рахунків-фактур, на умовах передоплати 20 % та подальшого розрахунку протягом 10 календарних днів після поставку товару.
Відповідно пункту 7.1 договору договір вступає в дію з моменту його укладення та діє до 31.12.2021.
Згідно видаткової накладної № 784 від 24.06.2021 позивачем поставлено ТОВ «ТЕМПО-ТРАНС» товар на суму 497 913,00 грн.
Відповідно до умов договору відповідач повинен був провести остаточний розрахунок за поставлений товар до 05.07.2021 включно.
Згідно видаткової накладної № 824 від 05.07.2021 позивачем поставлено ТОВ «ТЕМПО-ТРАНС» товар на суму 427 206,00 грн.
Відповідно до умов договору відповідач повинен був провести остаточний розрахунок за поставлений товар до 15.07.2021 включно.
Відповідачем частково оплачено отриманий від позивача товар, а саме: згідно видаткової накладної № 784 від 24.06.2021 та рахунку № 800 від 24.06.2021 відповідачем здійснено передоплату в сумі 99 583,00 грн; згідно видаткової накладної № 824 від 05.07.2021 та рахунку № 844 від 30.06.2021 відповідачем здійснено передоплату в сумі 42 720,00 грн
Гарантійним листом від 08.07.2021 відповідач зобов'язався до 15.07.2021 включно здійснити доплату за товар у розмірі 80 % від загальної суми рахунку № 800 від 24.06.2021, що становить 398 330,00 грн.
15.07.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1099 з вимогою сплати заборгованість за поставлений товар, проте відповідачем не виконано вимоги позивача, заборгованість за поставлений товар не сплачено.
Строк оплати товару станом на дату подання позовної заяви сплинув, сума заборгованості за поставлений товар згідно умов договору відповідачем повністю не сплачена, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 782 815,40 грн.
03.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕМПО-ТРАНС» змінено реєстраційні дані, учасника, директора, місце знаходження і найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «АМЕСТОДОН» (вул. Кооперативна, буд. 19, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код 40269365).
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Факт заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар на суму 782 815,40 грн повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними № 784 від 24.06.2021 та № 824 від 05.07.2021, рахунками № 800 від 24.06.2021 та № 844 від 30.06.2021, актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2021 по 20.07.2021 та не спростовується відповідачем.
Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Враховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 782 815,40 грн не заперечується та не спростовується відповідачем (відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог відповідач до суду не подав), а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого товару за договором поставки відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 782 815,40 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 758,52 грн пені, нарахованої за загальний період з 16.07.2021 по 18.08.2021 суд зазначає наступне.
Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).
Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Стаття 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Встановлене у статті 547 Цивільного кодексу України, правило має загальний та універсальний характер стосовно форми і правочинів із забезпечення виконання зобов'язання. На зазначені правочини поширюються вимоги статті 207 ЦК, що встановлюють обов'язкову письмову форму.
У відповідності до частини першої статті 548 цього ж кодексу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встанов лено договором або законом.
З аналізу наведеної норми вбачається, що договором мають встановлюватися способи, які в змозі стимулювати виконання своїх зо бов'язань належними сторонами. Воно може встановлюватися відповідно правочином у письмовій формі, випливати з чинного законодавства або ж із звичаїв ділового обороту.
Оскільки між сторонами у справі не укладено відповідного правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, у позивача відсутнє право на стягнення з відповідача пені у вищезазначеному розмірі, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5 758,52 грн, нарахованої за загальний період з 16.07.2021 по 18.08.2021, задоволенню не підлягають.
Крім наведеного позивачем заявлено до стягнення також 3 % річних в сумі 2 123,00 грн нарахованих за період з 16.07.2021 по 18.08.2021.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період 16.07.2021 по 18.08.2021 суд вважає арифметично вірним.
Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 2 123,00 грн за вказаний вище період визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, у розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 11 774,08 грн покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕСТОДОН» (вул. Кооперативна, буд. 19, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код 40269365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерська Бізнес Група Чернігів» (вул. Червона площа, буд. 4, кв. 42, м. Мена, Чернігівська область, 15600, ідентифікаційний код 36274290) заборгованість за договором поставки від 18.06.2021 № 67 в сумі 782 815,40 грн (сімсот вісімдесят дві тисячі вісімсот п?ятнадцять гривень сорок копійок), 3 % річних в сумі 2 123,00 грн (дві тисячі сто двадцять три гривні нуль копійок) та відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 11 774,08 грн (одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні вісім копійок).
3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5 758,52 грн в задоволенні позову відмовити
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 29 листопада 2021 року.
Суддя Ю.А. Джепа