"17" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2057/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу №916/2057/21,
за позовом Приватного підприємства "ЛІДЕР" (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 34, офіс 310; код ЄДРПОУ 31563452)
до відповідача: Виробничо-комерційної фірми "КВАРЦ" (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, село Малодолинське, вулиця Паромна, будинок 11-А; код ЄДРПОУ 21034486)
про стягнення 679 845,06 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився,
Приватне підприємство "ЛІДЕР" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Виробничо-комерційної фірми "КВАРЦ" (приватна форма власності), в якому просить стягнути з відповідача 1 679 845,06 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу №100221 від 10.02.2021р. (далі - Договір).
Вказує, що на виконання умов Договору передав відповідачу щебеневу продукцію на загальну суму 3 354 553,18 грн, за яку відповідач розрахувався лише частково - на суму 2 000 000,00 грн.
Таким чином, як вказав позивач, станом на 12.07.2021 сума основної заборгованості відповідача становить 1 354 553,18 грн.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 75 180,31 грн пені, 15 237,95 грн 3% річних, 29 418,30 грн інфляційних втрат, а також 205 455,32 грн штрафу (відповідно до п. 6.3. Договору).
Разом з позовною заявою Приватним підприємством "ЛІДЕР" було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд забезпечити позовну заяву шляхом накладення арешту на грошові кошти Виробничо-комерційної фірми "КВАРЦ" (приватна форма власності), які обліковуються на рахунках у банківських установах, в межах розміру суми позовних вимог (1 679 845,06 грн.) та судових витрат (26 332,69 грн.), в т. ч. на п/р НОМЕР_1 в АБ "Південний" у м. Одеса.
Ухвалою від 19.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "ЛІДЕР" про забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду від 19.07.2021 позовну заяву (вх. №2139/21 від 16.07.2021р.) Приватного підприємства "ЛІДЕР" залишено без руху зі встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
22.07.2021р. до суду надійшла заява позивача (вх. №19737/21) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 27.07.2021 позовну заяву Приватного підприємства "ЛІДЕР" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2057/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.08.2021, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі реалізувати процесуальне право на подання відзиву.
19.08.2021р. за вх. №22145/21 до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що відповідачем здійснено часткову оплату основного боргу 27.07.2021р. у розмірі 500 000,00 грн та 29.07.2021р. - у розмірі 200 000,00 грн. Враховуючи часткові оплати відповідача, просив зменшити розмір позовних вимог до 979 845,06 грн.
19.08.2021 до суду надійшло клопотання позивача (вх. №22149/21) про розгляд справи без участі позивача.
Протокольною ухвалою від 25.08.2021р. підготовче судове засідання відкладено на 15.09.2021.
25.08.2021 до суду надійшла заява позивача (вх. №22322/21) про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору, в якій позивач повідомив, що відповідачем 20.08.2021р. здійснено часткову оплату суми основного боргу у розмірі 300 000,00 грн. Просив суд зменшити розмір позовних вимог до 679 845,06 грн, а також повернути надлишково сплачений судовий збір у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.
06.09.2021 до суду надійшло клопотання позивача (вх. №23413/21) про розгляд справи без участі позивача.
Ухвалою від 15.09.2021 закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 000 000,00 грн основного боргу.
Ухвалою від 15.09.2021 позивачу повернено з Державного бюджету України 15 000,00 грн судового збору.
Протокольною ухвалою від 15.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 20.10.2021.
Протокольною ухвалою від 20.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2021.
12.11.2021 до суду надійшло клопотання позивача (вх. №30358/21) про розгляд справи без участі позивача.
17.11.2021 складено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
10.02.2021 між Приватним підприємством «Лідер» (продавець) та Виробничо-комерційною фірмою "КВАРЦ" (приватна форма власності) (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №100221, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця щебеневу продукцію в асортименті, а покупець зобов'язується попередньо оплатити продукцію та прийняти її на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору ціна, кількість, асортимент та види кожної партії продукції вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 2.3. Договору сторони узгодили, що поставка продукції здійснюється протягом 10 календарних днів після надходження заявки до продавця та за умови внесення покупцем попередньої оплати замовленої продукції. Строки поставки можуть бути збільшені в разі необхідності поставки великих обсягів замовленої продукції або в разі форс-мажорних обставин. За домовленістю між сторонами продавець може відвантажити замовлену кількість продукції до отримання суми попередньої оплати.
Згідно з п. п. 3.1., 3.2. Договору ціна продукції - договірна, узгоджується сторонами в специфікаціях та/або в рахунку-фактурі на кожну замовлену партію продукції. Сторони можуть погоджувати ціну на продукцію також шляхом укладення додаткової угоди (додатків) до Договору. Загальна сума Договору становить вартість всієї продукції, відвантаженої під час терміну дії договору.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
З 12.02.2021 по 18.03.2021 на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу щебеневу продукцію на загальну суму 3 354 553,18 грн, що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (Т. 1, а.с. 13-45).
Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.
Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.
Таким чином, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які згідно названого Закону (ст. 1, ч. ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Як вбачається з банківської виписки (Т. 1, а.с. 50), відповідач частково оплатив щебеневу продукцію на суму 2 000 000,00 грн.
Сторони домовились, що продавець може достроково виконати свої зобов'язання за цим Договором та здійснити поставку продукції покупцю до здійснення ним авансового платежу (передоплати) за таку продукцію. У такому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлену йому партію продукції протягом 30 календарних днів з дня поставки такої партії продукції (п. 4.3. Договору).
Ухвалою від 15.09.2021 провадження у справі закрито в частині стягнення з відповідача 1 000 000,00 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Таким чином, в рамках даної справи на розгляді суду залишилися вимоги позивача про стягнення з відповідача 679 845,06 грн, з яких: 354 553,18 грн основного боргу, 75 180,31 грн пені, 15 237,95 грн 3% річних, 29 418,30 грн інфляційних втрат та 205 455,32 грн штрафу.
Доказів сплати відповідачем суми основного боргу матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 354 553,18 грн основної заборгованості за Договором.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за продукцію винна сторона сплачує на користь іншої сторони суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка обчислюється від суми простроченого платежу.
Сторони дійшли взаємної згоди про те, що на нарахування штрафних санкцій за прострочення покупцем оплати за продукцію не поширюється шестимісячний строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України. Позовна давність за позовом про стягнення заборгованості та неустойки (пені) встановлюється сторонами даного Договору тривалістю в три роки. Нарахування неустойки (пені) за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6.4. Договору).
За умовами п. 6.3. Договору у разі виникнення заборгованості по оплаті продукції покупець зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 10% від суми неоплаченої продукції (суми заборгованості), яка виникла до пред'явлення покупцю письмової претензії.
Так, 01.06.2021 позивач направив відповідачу претензію №б/н від 27.05.2021 на суму 2 260 008,50 грн, в якій просив погасити існуючу станом на 27.05.2021 року заборгованість по Договору у розмірі 2 054 553,18 грн, а також штраф у розмірі 205 455,32 грн відповідно до п. 6.3. Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленої продукції, суд вважає, що позивач мав право здійснити нарахування пені, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, 3 % річних, інфляційних втрат, а також штрафу, як то передбачено умовами п. п. 6.2, 6.3. Договору.
Перевіривши запропоновані позивачем розрахунки розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, суд вбачає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 75 180,31 грн пені, 205 455,32 грн штрафу, 15 237,95 грн 3% річних, 29 418,30 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 197,68 грн суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного підприємства "ЛІДЕР" (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 34, офіс 310; код ЄДРПОУ 31563452) до Виробничо-комерційної фірми "КВАРЦ" (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, село Малодолинське, вулиця Паромна, будинок 11-А; код ЄДРПОУ 21034486) про стягнення 679 845,06 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "КВАРЦ" (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, село Малодолинське, вулиця Паромна, будинок 11-А; код ЄДРПОУ 21034486) на користь Приватного підприємства "ЛІДЕР" (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 34, офіс 310; код ЄДРПОУ 31563452) 354 553,18 грн основного боргу, 75 180,31 грн пені, 205 455,32 грн штрафу, 15 237,95 грн 3% річних, 29 418,30 грн інфляційних втрат, 10 197,68 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17 листопада 2021 р. Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2021 р.
Суддя Р.В. Волков