"29" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2461/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:
за позовом: Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" (65020, Одеська обл., місто Одеса, вул. Старопортофранківська, буд. 26)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрів Гранд-Буд" (11700, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, м. Новоград-Волинський, вул.Житомирська, буд. 73)
про стягнення 79 596 грн.
1. Зміст позовних вимог Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського".
13.08.2021 Державний заклад "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солвінг Сістемс", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 79 596 грн, а також судовий збір.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2021 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2461/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті справи, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 18.08.2021 була надіслана сторонам на визначені у позовній заяві адреси та отримана позивачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с.37).
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою "за закінченням терміну зберігання поштового відправлення" (а.с.38-40).
Водночас, 11.10.2021 від відповідача до суду надійшла заява (вх.№26883/21) про надання доступу до матеріалів справи шляхом направлення сканованих копій матеріалів на електронну пошту відповідачу ssystems.tenders@gmail.com. Відповідач зазначив, що позовну заяву не отримував та про відкриття провадження у справі №916/2461/21 йому стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень. Також, відповідач у заяві просив строк на подання відзиву - відліковувати з дня фактичного ознайомлення з матеріалами справи (а.с.41-42).
12.10.2021 на електронну пошту ssystems.tenders@gmail.com відповідачу направлено скановані копії матеріалів справи №916/2461/21, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу реєстрації телеграм, телефонограм, факсограм, електронної пошти, публікації в мережі Інтернет (а.с.44).
Згідно з ч.ч.5, 7 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд, з урахуванням заяви відповідача про надання сканованих копій позовної заяви та надання строку для подання відзиву, розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку.
У відповідності до ч.4 ст.240 ГПК України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
При цьому суд зазначає, що згідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 5.11.2021, тобто після відкриття провадження у справі та після звернення відповідача із заявою про ознайомлення із матеріалами справи, відповідачем було змінено найменування юридичної особи, а також місцезнаходження. У зв'язку із зазначеним суд при прийнятті рішення вказує нове найменування відповідача та його нові реквізити.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського".
16.03.2020 між Державним закладом "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" та ТОВ "Солвінг Сістемс" укладено договір №17 про закупівлю дизельного палива, бензину 92, бензину 95. Відпуск товару здійснюється за довірчими документами (скретч-картки).
У зв'язку з невикористанням у повному обсязі в 2020 р. усіх скретч-карток на бензин та дизельне паливо позивач надіслав відповідачу скретч-картки (талони) у невикористаному об'ємі для продовження терміну їх дії.
Відповідач здійснив продовження терміну невикористаних скретч-карток (талонів), але під час відкриття пакету 15.02.2021 було встановлено недостачу талонів на бензин А-92 - 880 л., А-95 - 440 л. та талонів на дизельне паливо - 400 л., на загальну суму 39 096 грн.
31.03.2021 сплив термін дії іншої частини талонів на паливо, а саме: на бензин А-92 1000 л. та на дизельне паливо - 800 л. на загальну суму 40 500 грн. Вказані талони відповідач в порушення п.5.4. договору відмовляється приймати на обмін, що підтверджується доповідною проректора з АГД та НПР Тронько С.П. від 19.03.2021.
Зобов'язання було виконане неналежним чином з вини боржника, позивач втратив інтерес до отримання безпосередньо скретч-карток (талонів) на паливо, з огляду на що ДЗ "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" вважає за необхідне стягнути з відповідача суму грошових коштів за невиконану частину зобов'язання.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
16.03.2020 між Державним закладом "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" (Замовник) та ТОВ "Солвінг Сістемс" (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №17 (а.с.6-10).
Згідно умов п.1.1 договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, що береться на облік, як горючі і мастильні матеріали, згідно з класифікатором продукції ДК021:2015-09130000-9 «Нафта і дистиляти», а саме - бензин, дизельне паливо. Ціна і кількість у відповідності зі специфікацією (а.с.11), а саме:
- бензин А-92, кількість 4500, ціна за одиницю грн з ПДВ 22,50 грн на суму 101250,00 грн;
- бензин А-95, кількість 1500, ціна за одиницю грн. з ПДВ 23,50 грн на суму 35100,00 грн;
- дизельне паливо, кількість 1200, ціна за одиницю грн. з ПДВ 22,50 грн на суму 27000,00 грн.
Відповідно до п.1.3 договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Згідно п.3.1. договору ціна цього договору становить 163 350 грн, у тому числі ПДВ 27 225 грн.
Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно видаткової накладної.
Відповідно до п.5.2 договору місце поставки (передачі) товарів Замовнику за цім договором здійснюється Постачальником за адресою: Україна 65020, м. Одеса вул. Старопортофранківська, 26.
Згідно з п 5.2.2 договору скретч-карта є підставою для видачі (заправи) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Замовнику товар іншої марки в кількості, меншій, ніж зазначено в скретч-карті (талони номіналом 5л., 10 л. і 20 л.).
Відповідно до п.5.3 договору талон дійсний протягом 24 місяців з дня видачі талону. До закінчення терміну дії талону позивач повинен продовжити у відповідача термін дії вказаних талонів без зміни літражу.
Відповідно до п.5.5 договору передача Замовнику товару за цим договором здійснюється на АЗС Продавця шляхом заправки автомобілів Замовника скретч-картки.
Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що умови постачання товару - самовивезення, замовник зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) шляхом підписання відповідної видаткової накладної на товар, продавець передає замовнику за актом приймання-передачі скретч-карток картку(и) на пальне "БРСМ" встановленої форми відповідного номіналу (п.5.7. договору).
Товар вважається переданим на зберігання замовником продавцю з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної на товар. Товар повертається (видається) замовнику зі зберігання лише на підставі та в обмін на скретч-картку, видану продавцем замовнику на умовах, передбачених п. 5.7. даного договору. Скретч картка є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем його зберігання (АЗС), скетч-картка не є розрахунковим чи платіжним засобом (п.5.8. договору).
За умовами п.5.11. договору замовник зобов'язаний отримати товар із зберігання в межах терміну (строку дії) скетч-карток. Продавець зобов'язується повертати замовнику товар зі зберігання лише протягом терміну (строку) дії скетч-карток.
Згідно п. 10.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Відповідно до п.10.2 договору строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього договору та діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов'язання до повного їх виконання.
Позивач сплатив грошові кошти відповідачу у сумі 163350 грн, що підтверджується платіжним дорученням №268 від 19.05.2020 р. (а.с.23).
Обставину поставки позивачу оплачених скретч-карток на бензин А-92 - 4500 л; бензин А-95 - 1500 л.; дизельне паливо - 1200 л. останнім не заперечується.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначив, що у зв'язку із невикористанням ним у 2020 році в повному обсязі скретч-карток, ДЗ "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" (Замовник) з метою продовження терміну їх дії було надіслано ТОВ "Солвінг Сістемс" наступні скретч-картки: бензин А-92 -2880 л; бензин А-95 - 1440 л.; дизельне паливо 1200 л.
На виконання п.5.3. договору відповідач прийняв на обмін для продовження терміну дії невикористані скретч-картки в кількості: Бензин А-92 - 2880 л, бензин А-95 - 1440 л, дизельне паливо - 1200 л, що підтверджується актом здачі-приймання матеріальних цінностей на обмін (скретч-картки на відпуск з АЗС бензину та дизельного палива) №1 від 15.01.2021 р. ( а.с.18).
03.02.2021 позивач склав лист-претензію № 206/21 (а.с.19) з вимогою повернення до 10.02.2021 скретч-карток на відпуск АЗС бензину та дизельного палива. Доказів направлення претензії до надіслання позовної заяви з додатками матеріали справи не містять.
З метою контролю за кількістю отриманих після обміну талонів на пальне від ТОВ "Солвінг Сістемс" для відкриття посилки позивачем було створено робочу комісію з п'яти осіб, про що свідчить розпорядження №16-р від 15.02.2021 (а.с.21).
Під час відкриття пакету 15.02.2021 і звірки отриманих скретч-карток (талонів) позивачем було встановлено недостачу талонів на пальне а саме: бензин А-92 - 880 л; бензин А-95 - 440 л.; дизельне паливо - 400 л., на загальну суму 39096 грн, про що створеною робочою комісією складено акт відкриття пакету зі скретч-картками (талонами) на відпуск з АЗС бензину та дизельного палива з обміну від ТОВ "Солвінг Сістемс" № 1 від 15.02.2021 (а.с.20). При цьому у акті вказано, що талони надійшли до позивача у пакеті без документів супроводу.
Позивач стверджує, що направив на адресу відповідача лист-претензію від 15.02.2021 №289/21 з вимогою у добровільному порядку надати до Університету скретч-картки (талони) на бензин А-92 -880 л; бензин А-95 - 440 л; дизельне паливо 400 л, яка, за твердженням позивача, залишилась без відповіді та задоволення. Доказів направлення претензії до надіслання позовної заяви з додатками матеріали справи також не містять.
В обґрунтування підстав стягнення грошових коштів у сумі 40500 грн ДЗ "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" вказує, що 31.03.2021 сплив термін дії частини талонів на паливо, які були надіслані з обміну у лютому 2021р. на наступний літраж : А 92 -1000 л., ДП - 800 л. на загальну суму 40500 грн.
Вказані талони відповідач в порушення п.5.3. договору відмовляється приймати на обмін, про що складено доповідну проректором з АГД та НПР Тронько С.П. від 19.03.2021 (а.с.26).
5.1. Позиція суду.
5.1. Щодо територіальної юрисдикції.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За умовами ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У всіх передбачених приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п'ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України).
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачені ст. 532 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
В силу ч. 1 ст. 197 Господарського кодексу України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Поняття "місце виконання зобов'язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов'язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов'язання", але й іншими словосполученнями.
При цьому суд зауважує, що положення ч. 5 ст. 29 ГПК України не містять визначення стосовно того, що предмет спору повинен бути пов'язаний з виконанням договору безпосередньо однією із сторін у певному місці.
Як вже було встановлено судом, між сторонами по справі було укладено договір про закупівлю, який за своєю правовою природою є договором поставки.
При цьому сторонами у вказаному договорі на власний розсуд визначено місце виконання (поставки) товару: Україна 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.
Відтак, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується частина 5 статті 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву: за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, стаття 29 ГПК України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.
Суд враховує, що подібне вирішення питання визначення територіальної юрисдикції узгоджується із сталою судовою практикою, яка, згідно до положень ГПК України щодо процесуальних фільтрів, формується на рівні апеляційної інстанції (постанови Південно-західного апеляційного суду від 07 червня 2021 року у справі № 915/219/21, від 26 квітня 2021 року у справі № 915/294/21, тощо).
За таких обставин, за висновком суду, враховуючи, що у договорі на постачання товару сторони конкретно узгодили місце його виконання, беручи до уваги те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, дана позовна заява могла та правомірно була подана до Господарського суду Одеської області.
5.2. Щодо вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за невиконання умов договору.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Надаючи оцінку правовій природі укладеного між сторонами договору, суд зауважує, що останній фактично є договором поставки.
Згідно до положень частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, сплативши на користь відповідача грошові кошти у сумі 163 350 грн.
Водночас, як вказує позивач, заявляючи позовні вимоги, відповідачем, в порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань, після пролонгації строку дії талонів не було повернуто частину таких талонів на загальну суму 39 096 грн, та в подальшому проігноровано на не здійснено пролонгацію талонів на суму 40 500 грн.
Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд вважає, що докази, надані на підтвердження обставини неповернення талонів відповідачем на суму 39 096 грн., відповідають вказаному критерію вірогідності, з огляду на ненадання відповідачем жодних доказів на її спростування.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 40 500 грн за талони, термін дії яких сплив, та які, за твердженням позивача, відповідач відмовляється прийняти на обмін, суд вказує наступне.
Єдиним доказом, яким позивач обґрунтовує відповідну вимогу, є доповідна, складена проректором з АГД та НПР Тронько С.П. від 19.03.2021 (а.с.26).
Натомість, умовами п.5.3. договору сторони погодили строк дії талонів протягом 24 місяців з дня видачі відповідних талонів.
З урахуванням наданих позивачем доказів надіслання частини талонів, строк яких був продовжений відповідачем, на його адресу у лютому 2021, з огляду на положення п. 5.3. договору, суд зауважує, що строк дії продовжених талонів має бути визначений щонайменше до лютого 2023 року. При цьому, у складеному позивачем акті №1 від 15.02.2021р. (а.с.20) не міститься жодних відомостей щодо недотримання відповідачем умов договору щодо строку дії талонів, а з огляду на ненадання позивачем відповідних талонів, суд позбавлений можливості встановити обставину закінчення такого строку.
Суд також враховує, що матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про продовження строку дії талонів та відмови останнього у такому продовженні.
З урахуванням вищезазначеного, оскільки надана позивачем доповідна не може бути належним доказом, що підтверджує закінчення строку дії талонів на суму 40 500 грн та відмови у їх продовженні, а за допомогою інших належних та допустимих доказів позивачем вказану обставину не доведено, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 39 096 грн.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно.
Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрів Гранд-Буд" (11700, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, м. Новоград-Волинський, вул.Житомирська, буд. 73, код ЄДРПОУ 42524688) на користь Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" (65020, Одеська обл., місто Одеса, вул. Старопортофранківська, буд. 26, код ЄДРПОУ 02125473) суму грошових коштів у розмірі 39 096 /тридцять дев'ять тисяч дев'яносто шість/ грн, судовий збір у сумі 1 114 /одна тисяча сто чотирнадцять/ грн 98 коп.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.М. Щавинська