(додаткове)
"24" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2378/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши заяву представника Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" (вх. №2-1385/21 від 15.11.2021) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2378/21
за позовом Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Краснофлотська, будинок 182; код ЄДРПОУ 37426152)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІЯ-ЕКСПОРТ ЮГ" (65023, Одеська обл., місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок 66; код ЄДРПОУ 33721030)
про стягнення 494 474,85 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився,
Приватне підприємство "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІЯ-ЕКСПОРТ ЮГ" про стягнення 494 474,85 грн, з яких: 374 400,00 грн основного боргу, 90 290,93 грн інфляційних втрат, 29 783,92 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем умов Договору відповідального зберігання майна №02-11/11 від 02.11.2011.
Рішенням від 03.11.2021 позов Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІЯ-ЕКСПОРТ ЮГ" на користь Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" 374 400,00 грн основного боргу, 90 290,93 грн інфляційних втрат, 29 783,92 грн 3% річних, 7 417,12 грн витрат зі сплати судового збору.
У позовній заяві позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат складається з: 7417,12 грн судового збору, 48 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У судовому засіданні 03.11.2021 представник позивача вказав, що направить до суду заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів з дня ухвалення рішення.
15.11.2021р. до суду надійшла заява представника Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" (вх. №2-1385/21) про ухвалення додаткового рішення суду, де представник просив стягнути з відповідача на користь позивача 48 000,00 грн.
Ухвалою від 16.11.2021 призначено судове засідання з розгляду заяви представника Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення суду по справі №916/2378/21 на 24.11.2021.
24.11.2021 складено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Розглянувши заяву представника Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 “Послуги. Загальні положення” цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Слід зазначити, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
У підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу представником Приватного підприємства «А.Р.К. ТРАНССЕРВІС» було надано копії: Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №05-08/20 від 05.08.2020 р. (далі - Договір), укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «ЮРИСТОКРАТ» (далі - Адвокатське об'єднання) в особі голови - Касьянова М.М.; Узгодженого розміру гонорару за Договором №05-08/20 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05.08.2021 р.; платіжного доручення №104 від 22.09.2021 р. на суму 48 000,00 грн; Акту від 03.11.2021 р. приймання-передачі виконаних робіт (послуг) до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №05-08/20 від 05.08.2020 р. Крім того, було додано докази надсилання заяви про ухвалення додаткового рішення на адресу відповідача.
Відповідно до п. 1.1. Договору клієнт в порядку і на умовах, визначених цим Договором доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу та представляти інтереси клієнта у Господарському суді Одеської області у справі про стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання майна з ТОВ «ПАТРІЯ ЕКСПОРТ ЮГ».
На підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору сторонами складається акт виконаних робіт, що є достатнім доказом виконання Адвокатським об'єднанням взятих на себе зобов'язань… (п. 1.2. Договору).
Надання правової допомоги здійснюється Адвокатським об'єднанням через адвокатів-членів Адвокатського об'єднання, а також інших залучених Адвокатським об'єднанням на договірних засадах адвокатів, юристів, інших третіх осіб, чиї послуги необхідні для виконання зобов'язань Адвокатського об'єднання за цим Договором. Клієнт надає Адвокатському об'єднанню повне і беззаперечне право визначати конкретних виконавців робіт і послуг за цим Договором на власний розсуд (п. 1.3. Договору).
Згідно з п. п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору за послуги, що надаються Адвокатським об'єднанням за цим Договором, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар, розмір якого сторони погоджують у Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною. Винагорода оплачується клієнтом у безготівковому порядку. Строк оплати винагороди Адвокатського об'єднання за цим Договором - протягом 2 днів з моменту підписання цього Договору.
Додатком №1 до Договору є Узгоджений розмір гонорару від 05.08.2020, де Адвокатське об'єднання та позивач узгодили розмір гонорару, що складає 48 000,00 грн.
Як вбачається з платіжного доручення №104 від 22.09.2020, позивач перерахував на рахунок Адвокатського об'єднання 48 000,00 грн.
03.11.2021 позивач та Адвокатське об'єднання підписали Акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) №1, відповідно до якого Адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв юридичні послуги щодо надання професійної правничої допомоги та представлення інтересів клієнта з питань підготовки подання та супроводу в господарському суді позовної заяви у справі про стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання майна з ТОВ "ПАТРІЯ-ЕКСПОРТ ЮГ", а саме:
- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції;
- правовий аналіз наданих клієнтом документів у справі;
- підготовка проектів вимог на адресу відповідача;
- пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах;
- складання позовної заяви;
- розрахунок індексу інфляції;
- розрахунок 3% річних;
- розрахунок загальної ціни позову;
- підготовка додатків до позовної заяви, оформлення засвідчувальних написів;
- підготовка копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам;
- відправлення позовної заяви в суд та відповідачу поштою;
- участь в судовому засіданні господарського суду 08.09.2021 в режимі відеоконференції;
- участь в судовому засіданні господарського суду 20.09.2021 в режимі відеоконференції;
- участь в судовому засіданні господарського суду 28.09.2021 в режимі відеоконференції;
- участь в судовому засіданні господарського суду 25.10.2021 в режимі відеоконференції;
- участь в судовому засіданні господарського суду 03.11.2021 в режимі відеоконференції.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, варто врахувати, що відповідно до предмета позову в даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором відповідального зберігання майна. Розрахунки заявлених до стягнення сум не є складними і не потребують значного часу. Також не обтяжена справа кількістю доказів, які б потребували вивчення.
З огляду на обставини справи, справа є нескладною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль. Також варто врахувати, що у позовній заяві позивач клопотав про розгляд справи за правилам спрощеного позовного провадження. Представник позивача, адвокат Касьянов М.М. (Голова Адвокатського об'єднання) приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Крім того, деякі послуги, зазначені в Акті приймання-передачі виконаних робіт (послуг) позбавлені ознак професійної правничої допомоги, зокрема: підготовка додатків до позовної заяви, оформлення засвідчувальних написів, підготовка копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам, відправлення позовної заяви в суд та відповідачу поштою.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, з огляду на положення ст. ст. 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд
1. Заяву представника Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" (вх. №2-1385/21 від 15.11.2021) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2378/21 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІЯ-ЕКСПОРТ ЮГ" (65023, Одеська обл., місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок 66; код ЄДРПОУ 33721030) на користь Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Краснофлотська, будинок 182; код ЄДРПОУ 37426152) 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 24 листопада 2021 р. Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2021 р.
Суддя Р.В. Волков