16 листопада 2021 року Справа № 915/1046/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Левченко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» (54025, м. Миколаїв, пров. Парусний, буд. 1, кв. 36; адреса електронної пошти: FRASH1581@gmail.com; ідентифікаційний код 20863648)
до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; адреса електронної пошти: kancel@mkrada.gov.ua, sov@mkrada.gov.ua; ідентифікаційний код 26565573)
про: визнання протиправним та скасування рішення,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Татарінов В.П., адвокат за ордером,
від відповідача: Валентова К. В., у порядку самопредставництва,
Суть спору:
09.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 08/07 від 08.07.2021 (з додатками), в якому просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження;
- справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження;
- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 № 5/65 «Про відмову ТОВ фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1»;
- судові витрати покласти на позивача.
Позовні вимоги (з урахуванням заяви № 04/10/2 від 04.10.2021) ґрунтуються на підставі: договору оренди землі № 6008 від 11.11.2008, з договорами про зміни № 239-11 від 05.03.2012, № 342-14 від 30.12.2014; рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2008 у справі № 17/284/08; договору купівлі-продажу від 05.10.2018 № 2066; заяви позивача від 13.11.2020 про продовження договору оренди землі; рішення Миколаївської міської ради № 5/65 від 09.06.2021; застосування норм статей 120, 125 Земельного кодексу України, статей 21, 328, 377 Цивільного кодексу України, статей 24, 29, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», статті 33 Закону України «Про оренду землі»; та мотивовані, зокрема тим, що з моменту укладення договору купівлі-продажу від 05.10.2018 №2066 товариство є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:005:0031, на якій розташована його нерухомість. Оскільки прийняте міською радою рішення від 09.06.2021 № 5/65 «Про відмову ТОВ фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1» порушує права позивача на мирне володіння майном, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Також позивач зазначає, що відповідачем не спростовано, що договором купівлі-продажу від 05.10.2018, який недійсним не визнавався, ТОВ фірма «СТІВ» набуло право власності на торговельний кіоск, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 6,30 м2. Таким чином, з моменту купівлі відповідного майна, фактичним користувачем земельної ділянки стало ТОВ фірма «СТІВ». Відповідно до положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, можна дійти висновку, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні. Відсутність у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна.
Станом на момент прийняття спірного рішення міськради від 09.06.2021 № 5/65 ТОВ фірма «СТІВ», продовжує користуватися земельною ділянкою в межах визначених як договором оренди землі від 11.11.2008 № 6068, яка на момент купівлі-продажу нерухомого майна фактично перебувала у користуванні ФОП Теселька В.М., так і за самим договором купівлі-продажу від 05.10.2018 відповідно до розміру нерухомого майна, придбаного позивачем.
Ухвалою суду від 14.07.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1046/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05 серпня 2021 року; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
02.08.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н та без дати (вх. № 11782/21), в якому заявник просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми ст.ст. 31-33 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 169, 172, 327, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 80, 116, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, таким:
1. Договір оренди землі від 11.11.2008 № 6068 (зі змінами згідно договору про зміни від 30.12.2014 № 342-14), укладений між відповідачем та ФОП Теселько В.М., припинив свою дію 13.06.2017 у зв'язку з закінченням його строку.
2. Набуття позивачем відповідного торговельного кіоску відбулося лише 05.10.2018, тобто поза межами дії названого Договору, у зв'язку із чим до даних правовідносин не можуть бути застосовані приписи ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України в силу припинення права користування відповідною земельною ділянкою у попереднього землекористувача.
3. Відсутність між сторонами у справі будь-яких правовідносин щодо спірної земельної ділянки, у т.ч. орендних, виключає можливість будь-якого їх продовження чи поновлення, зокрема відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі». За такого, приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі», на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, до даних правовідносин застосовані бути не можуть.
4. Відсутність між сторонами у справі будь-яких правовідносин щодо спірної земельної ділянки визнається самим позивачем по справі, оскільки позивач 13.11.2020 звернувся до відповідача саме із заявою про надання в оренду спірної земельної ділянки, а не про поновлення будь-якого договору оренди, та без надання проекту додаткової угоди.
Також відповідач зазначає, що торговий кіоск є тимчасовою спорудою, якій надано окрему адресу та на яку зареєстровано право власності всупереч положень ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Ухвалою суду від 05.08.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі та відкладено підготовче засідання на 05 жовтня 2021 року.
12.08.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 09/08/1 від 11.08.2021, в якій товариство просить позов у даній справі задовольнити.
20.08.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 20.08.2021 (вх. № 12698/21) про продовження Миколаївській міській раді строку для подання письмових заперечень на відповідь на відзив.
08.09.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 03.09.2021 (вх. № 13667/21),в яких заявник просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
04.10.2021 до суду від позивача надійшла заява № 04/10/2 від 04.10.2021 про зміну підстав позову, в якій товариство зазначає, що розглянувши аргументи та правове обґрунтування відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, вважає необхідним змінити правові підстави позову, не змінюючи фактичні обставини (підстави), на які посилався позивач у позовній заяві. У вказаній заяві позивач, зокрема, посилається на наявну практику Верховного Суду, яку просить застосувати до спірних правовідносин.
У підготовчому засіданні, яке відбулося 05.10.2021 за участю представників обох сторін, судом було оголошено перерву до 12 жовтня 2021 року.
11.10.2021 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:
- письмові пояснення б/н від 11.10.2021 (вх. № 15243/21) на заяву про зміну підстав позову, за змістом яких міська рада, зокрема, зазначає, що подана позивачем заява не є заявою про зміну підстав позову в розумінні приписів ГПК України, у ній позивач по суті лише доповнює викладене в позовній заяві практикою Верховного Суду. При цьому, предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання правовідносин у справах, на які посилається позивач як на практику Верховного Суду, є різними, і це виключає підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення спору по даній справі;
- клопотання б/н від 11.10.2021 (вх. № 15238/21) про зупинення провадження у справі № 915/1046/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Стів» до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 915/1416/21 за позовом Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Стів», Теселько В.М. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності.
У підготовчому засіданні, яке відбулося 12.10.2021 за участю представників обох сторін, судом було оголошено перерву до 13 жовтня 2021 року.
13.10.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н та без дати (вх. № 15354/21), в якій товариство зазначає, що підстави для зупинення провадження у справі № 915/1046/21 до набрання чинності рішенням суду у справі № 915/1416/21 відсутні.
В судовому засіданні 13.10.2021 за участю представників обох учасників справи судом було розглянуто клопотання Миколаївської міської ради б/н від 11.10.2021 (вх. № 15238/21) про зупинення провадження у справі № 915/1046/21 та відмовлено в його задоволенні, з наведенням відповідної мотивації в судовій ухвалі.
Крім того, в підготовчому засіданні, з урахуванням заслуханої думки представників сторін, суд дійшов висновку про те, що у заяві позивача № 04/10/2 від 04.10.2021 про зміну підстав позову, підстави позову фактично змінені не були.
За результатами проведеного засідання судом було постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 09 листопада 2021 року о 10:45.
Станом на момент початку розгляду справи по суті від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
У засіданні 09.11.2021, яке відбулося за участю представників позивача та відповідача, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступні слова учасників справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються. За результатами проведеного засідання, судом було оголошено перерву до 16 листопада 2021 року о 13:00.
16.11.2021 в засіданні, за участю представників обох учасників справи, суд заслухав заключні слова сторін та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 16.11.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників учасників справи, суд -
13 червня 2003 року між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємцем Тесельком В.М., як орендарем, був укладений Договір оренди земельної ділянки загальною площею 14 кв.м., у тому числі 7 кв.м. для розміщення та обслуговування торговельного кіоску по АДРЕСА_2 на 5 років.
11.11.2008 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ФОП Теселько В.М. (орендар) укладено договір оренди землі № 6068, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.09.2008 № 27/69 продовжує ФОП Тесельку Володимиру Миколайовичу оренду земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 13.06.03 № 12/14, для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску по АДРЕСА_2 без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Заводський район/.
В подальшому між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ФОП Теселько В.М. (орендар) було укладено договори про зміни № 239-11 від 05.03.2012 року та № 342-14 від 30.12.2014 року, якими, зокрема, продовжувався строк дії договору до 13.06.2014 та до 13.06.2017 відповідно.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2020 у справі 915/775/20 було встановлено, що вищенаведений договір оренди землі № 6068 припинив свою дію 13.06.2017, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Рішення суду набрало законної сили 10.11.2020.
Також обставини справи свідчать про таке:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.07.2008 року у справі № 17/284/08 було визнано за ФОП Теселько В.М. право власності на торговельний кіоск Літ. А, загальною площею 6,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (арк. 21).
Рішення набрало законної сили 22.07.2008.
05.10.2018 року між Теселько В.М. (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «СТІВ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2066.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець передає у власність (продає) покупцю належне йому на праві приватної власності, а покупець приймає у власність (купує) нежитлове приміщення торговельний кіоск, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, (надалі - предмет договору або нежитлове приміщення) та зобов'язується сплатити продавцю обумовлену цим договором грошову суму за продане йому нежитлове приміщення.
Відповідно до п. 1.3, п. 1.4 договору предмет договору складається з: торгівельного кіоску за літ. А, загальною площею 6, 30 кв. м. Вказане нежитлове приміщення торговельний кіоск розташоване на земельній ділянці, яка має площу 0,0014 га та кадастровий номер: 4810136300:01:005:0031, що підтверджується відомостями зазначеними у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4804899872018, виданому 06.07.2018 року державним реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Гордієнко І.В. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності, що підтверджується вищезазначеним витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Право власності на нежитлові приміщення торгівельний кіоск (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1590546848101) 05.10.2018 року зареєстровано за ТзОВ фірма «СТІВ» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Земельна ділянка (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) зареєстрована в Державному земельному кадастрі, що підтверджується Витягом з ДЗК про земельну ділянку.
З наданих суду доказів вбачається, що 13.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» звернулося до Миколаївської міської ради з заявою про видачу рішення про виділення земельної ділянки для обслуговування об'єкта нерухомості (а.с. 24).
18.11.2020 було сформовано заяву позивача щодо надання адміністративної послуги - видачі рішення Миколаївської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду, також представником Центру надання адміністративних послуг заяві було надано реєстраційний номер 23038-000402913-007-03.
Супровідний лист «Видача рішення Миколаївської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду (поновлення договору оренди землі)», оформлений та підписаний адміністратором, має, зокрема, номер справи та дату в книзі реєстрації: № 23038-000402913-007-03 від 18.11.2020, а також термін виконання: 30 (днів - робочі), виконати до 04.01.2021.
Втім, оспорюване у даній справі рішення Миколаївської міської ради № 5/65 «Про відмову ТОВ фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1» було прийнято відповідачем 09.06.2021.
Пунктом 1 цього рішення Миколаївська міська рада вирішила:
«1. Відмовити ТОВ фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки площею 14 кв.м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) для обслуговування торговельного кіоску по АДРЕСА_1.
Підстава: висновок департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 24.11.2020 № 1448/12.01-19.
1.1. Зобов'язати ТОВ фірму «Стів» звільнити земельну ділянку та повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання».
Предметом даного позову виступає немайнова вимога позивача про визнання протиправним та скасування вищенаведеного рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 № 5/65.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- рішення Миколаївської міської ради № 5/65 від 09.06.2021;
- заява позивача від 13.11.2020;
- рішення Миколаївської міської ради № 27/69 від 18.09.2008, № 6/23 від 09.06.2011, № 44/44 від 19.11.2014;
- договір оренди землі № 6008 від 11.11.2008, з договорами про зміни № 239-11 від 05.03.2012, № 342-14 від 30.12.2014;
- рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2008 у справі № 17/284/08;
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 140478440 від 05.10.2018;
- договір купівлі-продажу від 05.10.2018;
- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4800814472014 від 11.04.2014.
Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- витяги з рішення Миколаївської міської ради № 12/14 від 13.06.2003, № 27/69 від 18.09.2008, № 6/23 від 09.06.2011, № 44/44 від 19.11.2014;
- договір оренди землі від 03.07.2003;
- листи Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради № 2924/12-19/20 від 24.11.2020, № 38020/12.01-24/20-2 від 26.11.2020, № 35637/12.01-24/21-2 від 03.09.2021
- лист Управління земельних ресурсів № 30635/11.02-03/21-2 від 30.07.2021;
- витяг з акту № 17 від 21.10.2019 обстеження зайнятих земельних ділянок;
- опис дозвільної справи до заяви ТОВ Фірма «СТІВ» від 13.11.2020.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно зі ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 01.04.2018) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Разом із тим, в силу положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України (в редакціях які діяли на момент відчуження об'єкта нерухомості), а також судової практики Верховного Суду перехід права оренди до нового набувача нерухомості можливий за умови, якщо право користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача чинне, тобто договір оренди повинен бути чинним на момент переходу права власності на нерухоме майно. Враховуючи, що Договір оренди землі від 03.07.2003, укладений між Миколаївською міською радою та Приватним підприємцем Тесельком Володимиром Миколайовичем припинив свою дію 13.06.2017, не відбулося автоматичного переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» права оренди за вказаним договором, оскільки до набувача нерухомості не може перейти право, якого вже не існувало у попереднього землекористувача на момент відчуження об'єкта нерухомості, тобто станом на 05.10.2018.
За такого, як уже було зазначено, позивач, як новий власник нерухомого майна, звернувся до відповідача з заявою від 13.11.2020 про видачу рішення про виділення земельної ділянки для обслуговування об'єкта нерухомості та з заявою від 18.11.2020 про надання адміністративної послуги - видачу рішення Миколаївської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду, тобто, фактично за встановленням договірних правовідносин з оренди земельної ділянки, площею 14 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, для обслуговування об'єкта нерухомості.
Як вже вище було наведено, за договором купівлі-продажу від 05.10.2018, який станом на момент оспорюваного рішення та на час розгляду даної справи недійсним не визнавався, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» набуло право власності на торговельний кіоск, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 6,30 кв.м. Таким чином, з моменту купівлі відповідного майна, фактичним користувачем земельної ділянки став позивач.
Відповідно до положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, можна дійти висновку, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
Відсутність у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/6186/17 в подібних правовідносинах.
Крім того, суд вважає слушними посилання позивача на статтю 1 Першою протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідної до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На теперішній час у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку. При цьому, за договором купівлі-продажу від 05.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» набуло право власності на торговельний кіоск, який розташований у АДРЕСА_1, загальною площею 6,30 м2, право власності зареєстроване у Реєстрі прав на нерухоме майно (витяг про державну реєстрацію прав № 140478440 від 05.10.2018.
Станом на момент прийняття спірного рішення Миколаївської міської ради № 5/65 від 09.06.2021 позивач продовжує користуватися земельною ділянкою в межах визначених договором купівлі-продажу від 05.10.2018 відповідно до розміру нерухомого майна, придбаного позивачем.
Запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивача на відповідний об'єкт є дійсним.
Водночас, зі спірного рішення вбачається, що ним встановлюється обов'язок позивача звільнити земельну ділянку площею 14 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) та повернути її міській раді.
Таким чином, вказуючи на необхідність звільнення позивачем самовільно зайнятої земельної ділянки площею 14 кв.м., яка більша площі торговельного кіоску, що належить позивачу, відповідач фактично вказує на необхідність знесення нерухомого майна позивача. За такого, прийняття спірного рішення фактично порушує право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» на майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з преамбулою Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
За змістом ч. 3 ст. 24 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
У ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Виходячи з обставин справи, предмету позову та наведених вище норм чинного законодавства, позивач прийняв оскаржуване рішення без дослідження усіх обставин спірних правовідносин, зокрема щодо статусу майна позивача, яке розташовано на відповідній земельній ділянці.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи задоволення позовну у повному обсязі, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 № 5/65 «Про відмову ТОВ фірмі «Стів» у наданні в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1».
Стягнути з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» (54025, м. Миколаїв, пров. Парусний, буд. 1, кв. 36; ідентифікаційний код 20863648) 2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «СТІВ» (54025, м. Миколаїв, пров. Парусний, буд. 1, кв. 36; ідентифікаційний код 20863648).
Відповідач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573).
Повне рішення складено та підписано судом 26.11.2021.
Суддя О.Г. Смородінова