29 листопада 2021 року Справа № 915/1327/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи
за позовом: Державного підприємства "Дослідно-проектний центр кораблебудування" (код ЄДРПОУ 14307618, 54025, м. Миколаї, вул. Героїв України, 1-Е, електронна адреса: office@srdsc.com)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Асаба дизайн центр" (код ЄДРПОУ 37912589, 54031, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 25, електронна пошта: sdc@statega.lt, statega@i.ua)
про стягнення заборгованості,
01.09.2021 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява за вих. №01/710 від 31.08.2021 Державного підприємства "Дослідно-проектний центр кораблебудування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асаба дизайн центр" про стягнення заборгованості за договором №75 від 29.01.2021 в сумі 630650,92 грн, з яких:
- 526998,30 грн - основний борг,
- 52699,83 грн - пеня,
- 36889,88 грн - штраф 7% згідно ч. 2 ст. 231 ГК України,
- 8431,97 грн - інфляційні втрати,
- 5630,94 грн - 3% річних.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1327/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 08.09.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем приписів п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 2 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України та встановлено позивачеві 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін встановлено відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
Направлену на адресу відповідача ухвалу суду від 21.09.2021 поштовим відділенням повернуто суду без вручення за закінченням терміну зберігання.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача у визначений судом строк не скористалися.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асаба дизайн центр" (далі - замовник, відповідач) та Державним підприємством "Дослідно-проектний центр кораблебудування" (далі - виконавець, позивач) був укладений Договір №75 на виконання проектно-конструкторських робіт (далі - Договір), відповідно до предмету якого виконавець зобов'язується розробити та передати замовнику технічну документацію основного корпусу швидкохідного пасажирського катера проекту РК25 (надалі - роботи), а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх (п.1.1.).
За умовами наведеного Договору:
- перелік технічної документації, яка розробляється за цим Договором, наведено у Додатку №1 до цього Договору (п.1.2.);
- передача документації, зазначеної у п.1.2. цього Договору, здійснюється на території виконавця з оформленням Акту приймання-передачі документації (п.3.1.);
- після передачі документації роботи вважаються виконаними та прийнятими замовником, при цьому сторони підписують Акт виконаних робіт (п. 3.2.);
- договірна ціна робіт за цим договором складає 619998,00 грн, в т.ч. ПДВ - 103333,00 грн (п. 4.1.);
- замовник здійснює попередню оплату (авансування) робіт у розмірі 15% від договірної ціни, зазначеної у п.4.1., протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання Договору (п. 4.2.);
- остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами Акта виконаних робіт (п. 4.4.);
- роботи виконуються в строк до 31 березні 2021 року (п. 6.1.);
- Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 30.06.2021р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань (п. 12.1.).
Додаток №1 до Договору містить перелік технічної документації корпусу катера проекту РК25 з 13 найменувань.
Вказані Договір та Додаток №1 до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Як зазначає позивач, 02.02.2021 замовник перерахував на банківський рахунок виконавця 92999,70 грн, що становить 15% вартості робіт.
Сторонами підписано 30.03.2021 Акт виконаних робіт за Договором №75 від 29 січня 2021р., який засвідчує, що роботи виконані виконавцем якісно, своєчасно та в повному обсязі. Замовник претензій до виконавця не має.
30.03.2021 сторонами підписано Акт приймання-передачі документації за Договором №75 від 29 січня 2021р. Документація передана виконавцем замовнику в електронному вигляді на диску №267 своєчасно та в повному обсязі.
На підставі п. 4.4. Договору відповідач мав здійснити остаточний розрахунок не пізніше 13 квітня 2021 року, але зобов'язання не виконав.
01.06.2021 позивачем направлено відповідачеві претензію про виконання зобов'язання за Договором №75 від 29 січня 2021р. та перерахування на рахунок позивача заборгованості в сумі 526998,30 грн та пені за порушення умов оплати робіт в розмірі 25032,42 грн на 01.06.2021 та 1317,49 грн за кожен наступний день прострочення.
Претензію відповідачем отримано 02.06.2021, проте зобов'язання за Договором не виконано, заборгованість не погашено.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 526998,30 грн основного боргу, 52699,83 грн - пені, 36889,88 грн - штраф 7% згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, 8431,97 грн - інфляційні втрати та 5630,94 грн - 3% річних.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як витікає з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами, а саме договором №75 від 29.01.2021, з Додатком №1 до нього, актом виконаних робіт від 30.03.2021 та актом приймання-передачі документації від 30.03.2021, підписаними сторонами підтверджується, що позивачем належним чином та у встановленому порядку виконано роботи.
Відповідачем здійснено оплату наданих послуг частково в розмірі 15% від договірної ціни в сумі 92999,70 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 526998,30 грн.
Наявність заборгованості відповідачем не заперечено та не спростовано.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за Договором в сумі 526998,30 грн обгрунтовані, законні та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені в розмірі 52699,83 грн та штрафу у розмірі 7% в сумі 36889,88 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.3. Договору, за несвоєчасне перерахування коштів понад 30 календарних днів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,25% вартості несвоєчасно проведеного платежу за кожний день затримки, але не більше 10% несвоєчасно проведеного платежу.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку (а.с.2) позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 52699,83 грн за період з 14.05.2021 по 20.08.2021 з розрахунку 0,25% на день в сумі 131749,57 грн та застосовано договірне обмеження не більше 10% від вартості несплачених робіт.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
За розрахунком суду, враховуючи ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня за несвоєчасну оплату виконаних робіт за Договором за період з 14.05.2021 по 20.08.2021 становить 21859,61 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
(правову позицію викладено у пунктах 6.24, 6.25 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).
З урахуванням положень ст.ст. 230, 231 ГК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні нарахованих позивачем 7% штрафу у розмірі 36889,88 грн, оскільки ч.2 ст. 231 ГК України стосується випадків порушення негрошового зобов'язання, тоді як у справі, що розглядається, має місце порушення зобов'язання з оплати за виконані роботи, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням. Договором стягнення штрафу у розмірі 7% за порушення виконання зобов'язання не передбачено. Тому підстави для стягнення з відповідача 7% штрафу відсутні.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з травня по липень 2021 року в сумі 8431,97 грн та 3% річних за період з 13.04.2021 до 20.08.2021 в сумі 5630,94 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5630,94 грн за період з 13.04.2021 по 20.08.2021.
Судом перевірено розрахунок та встановлено, що позивачем не правильно визначено період нарахування з 13.04.2021, проте зазначена дата є останнім днем строку виконання зобов'язання, згідно п.4.4. Договору.
Отже, період нарахування 3% річних слід відраховувати з 14.04.2021.
За розрахунком суду 3% річних за період з 14.04.2021 по 20.08.2021 становить 5587,63 грн, які підлягають стягненню з відповідача та користь позивача, в задоволені стягнення 3% річних в сумі 43,31 грн слід відмовити.
Втрати від інфляції позивачем нараховано за період з травня 2019 року по липень 2020 року в сумі 8431,97 грн.
Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період становлять 8453,59 грн.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у сумі 8431,97 грн.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-251 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асаба дизайн центр" (код ЄДРПОУ 37912589, 54031, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 25) на користь Державного підприємства "Дослідно-проектний центр кораблебудування" (код ЄДРПОУ 14307618, 54025, м. Миколаї, вул. Героїв України, 1-Е):
- 526998,30 грн - основного боргу;
- 21859,61 грн - пені;
- 5587,63 грн - 3% річних;
- 8431,97 грн - інфляційних втрат;
- 8443,17 грн. - судовий збір.
3. В задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 30840,22 грн, 3% річних в сумі 43,31 грн та штрафу в розмірі 7% в сумі 36889,88 грн відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Державне підприємство "Дослідно-проектний центр кораблебудування" (код ЄДРПОУ 14307618, 54025, м. Миколаї, вул. Героїв України, 1-Е, електронна адреса: office@srdsc.com),
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Асаба дизайн центр" (код ЄДРПОУ 37912589, 54031, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 25, електронна пошта: sdc@statega.lt, statega@i.ua).
Рішення складено і підписано 29.11.2021 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
Суддя В.О. Ржепецький