79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.11.2021 справа № 914/1987/21
м.Львів
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАОР НУТРІШН», м.Луцьк Волинської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Підгірці», с.Підгірці Бродівського району Львівської області
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 417429,49 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Зарицькій О.Р.
За участю представників:
від заявника: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Суть спору: на розгляді у Господарському суді Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАОР НУТРІШН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підгірці» про стягнення заборгованості у розмірі 417429,49 грн., з якої: 336996,25 грн. основного боргу, 41639,51 грн. пені, 9558,38 грн. 3% річних, 29235,35 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.09.2021.
13.09.2021, за вх.№21180/21, від позивача поступило клопотання про участь в підготовчому засіданні, призначеному на 15.09.2021р. на 12 год. 00 хв., в режимі відеоконференції, проведення якої просить суд доручити Господарському суду Тернопільської області або Тернопільському апеляційному суду. Ухвалою суду від 14.09.2021 у задоволенні клопотання позивача про участь у підготовчому засіданні 15.09.2021 о 12:00 у справі №914/1987/21 в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою суду від 15.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Ухвалою суду від 15.09.2021 відкладено підготовче засідання на 06.10.2021.
27.09.2021, за вх.№22441/21, на електронну та поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАОР НУТРІШН» надійшла заява про участь в підготовчому засіданні, призначеному на 06.10.2021р. на 10 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «Easy Com». Ухвалою від 28.09.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СВАОР НУТРІШН» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №914/1987/21.
01.10.2021, за вх.№23064/21, в системі документообігу суду зареєстровано клопотання позивача про долучення обгрунтованого розрахунку заборгованості.
06.10.2021, за вх.№23372/21, в системі документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому процесі та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи для підготовки своїх пояснень та заперечень.
Ухвалою суду від 06.10.2021 підготовче засідання відкладено на 21.10.2021.
13.10.2021 на електронну адресу суду надійшла заява (вх.№23995/21) від позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 18.10.2021 у задоволенні вказаної заяви судом відмовлено.
Ухвалою суду від 21.10.2021 закрито підготовче провадження у справі №914/1987/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2021. 09.11.2021, за вх.№26364/21, надійшла заява від позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 09.11.2021 у задоволенні вказаної заяви судом відмовлено.
13.11.2021, за вх№15566/21, від позивача найшла заява у якій позивач повідомив про часткову оплату відповідачем заборгованості у розмірі 100000,00 грн. про що подав виписку з банківського рахунку.
Позивач явки представника в судове засідання 17.11.2021 не забезпечив.
В судове засідання 17.11.2021 відповідач явки повноважного представника не забезпечив, причини неявки не повідомив.
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача №7901414040104 (ухвала суду від 26.07.21 про відкриття провадження у справі) вбачається, що від 31.07.2021 міститься запис «відправлення вручено: особисто».
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З врахуванням належного виконання обов'язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представників сторін не обов'язковою, та те, що неявка представників всторін не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між сторонами було укладено договір поставки №14/20 від 30.01.2020, на виконання якого позивач поставив товар на суму 357 775 грн, що підтверджується видатковими та товаро-транспортними накладними, проте відповідач в порушення умов договору здійсним лише часткову оплату у розмірі 20 778,75 грн., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 336996,25 основного боргу, 29235,35 грн. інфляційних втрат, 9558,38 грн. 3% річних, 41639,51 грн. пені. У клопотанні від 13.11.2021 позивачем повідомлено про оплату 28.10.2021 відповідачем заборгованості у розмірі 100000,00 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву, у строки визначені ухвалою суду про відкриття провадження у справі не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Обставини справи.
30 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підгірні» (надалі - Покупець та/або Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВАОР НУТРІШН» був укладений Договір поставки №14/20.
Згідно п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві наступну продукцію: кормові добавки та продукцію для сільськогосподарської діяльності, далі за текстом Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість в строк та на умовах цього Договору.
Сторонами у п. 1.3. Договору погоджено, що назва Товару, розмір партії, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна кількість товару (партії), що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію Товару і є невід'ємними частинами даного Договору.
На виконання істотних умов Договору Позивачем було поставлено :
- 04 лютого 2020 року Товару на загальну вартість 43 738,75 грн., що підтверджується специфікацією №1 від 04.02.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №44 від 04.02.2020 року та товаро-транспортною накладною №Р44 від 04.02.2020 року, які підписані відповідачем;
- 12 лютого 2020 року Товару на загальну вартість 820 грн. що підтверджується специфікацією №2 від 12.02.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №59 від 12.02.2020 року та товаро-транспортною накладною №Р59 від 12.02.2020 року, які підписані відповідачем;
- 26 лютого 2020 року Товару на загальну вартість 46 048 грн. 75 коп., що підтверджується специфікацією №3 від 26.02.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №82 від 26.02.2020 року та товаро-транспортною накладною №Р82 від 26.02.2020 року, які підписані відповідачем.
- 05 березня 2020 року Товару на загальну вартість 5 805 грн., що підтверджується специфікацією №3 від 05.03.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №93 від 05.03.2020 року та товаро-транспортною накладною №Р93 від 05.03.2020 року, які підписані відповідачем.
- 12 березня 2020 року Товару на загальну вартість 7 740 грн., що підтверджується специфікацією №5 від 12.03.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №105 від 12.03.2020 року та товаро-транспортною накладною №Р105 від 12.03.2020 року, які підписані відповідачем.
- 08 квітня 2020 року Товару на загальну вартість 4 837,50 грн., що підтверджується специфікацією №6 від 08.04.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №160 від 08.04.2020 року та товаро-транспортною накладною №Р160 від 08.04.2020 року, які підписані відповідачем.
- 10 квітня 2020 року Товару на загальну вартість 57 610 грн. що підтверджується специфікацією №7 від 10.04.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №162 від 10.04.2020 року та товаро-транспортною накладною №Р162 від 10.04.2020 року, які підписані відповідачем.
- 04 червня 2020 року Товару на загальну вартість 15 720 грн. 00 коп., що підтверджується специфікацією №8 від 04.06.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №241 від 04.06.2020 року та товаро-транспортною накладною №Р241 від 04.06.2020 року, які підписані відповідачем.
- 07 липня 2020 року Товару на загальну вартість 87 487,50 грн., що підтверджується специфікацією №9 від 07.07.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №286 від 07.07.2020 року, які підписані відповідачем.
- 11 серпня 2020 року Товару на загальну вартість 43 743,75 грн., що підтверджується специфікацією №10 від 11.08.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №331 від 11.08.2020 року та товаро-транспортною накладною №Р331 від 11.08.2020 року, які підписані відповідачем.
- 21 серпня 2020 року Товару на загальну вартість 44 223,75 грн., що підтверджується специфікацією №11 від 21.08.2020 року до Договору №14/20 від 30 січня 2020 року, видатковою накладною №351 від 21.08.2020 року та товаро-транспортною накладною №Р351 від 21.08.2020 року, які підписані відповідачем.
Всього позивачем в межах Договору поставки №14/20 від 30 січня 2020 року поставлено товару на суму загальну сума 357 775 грн..
Відповідно до п.4.2. Договору, строк оплати за поставлену партію Товару встановлюється в Специфікації на дану партію.
Специфікаціями, укладених в межах та до Договору поставки №14/20 від 30.01.2020, у п. 6 визначено, що Покупець здійснює оплату Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання видаткових накладних на основі рахунку Постачальника.
Відповідачем не здійснено оплату за поставлений Товару у повному обсязі за Договором поставки №14/20 від 30.01.2020.
Як підтверджують матеріали справи (обгрунтовує позивач у додаткових поясненнях (уточненнях) вх.№24037/21 від 18.10.2021), відповідачем були здійснені платежі 03.02.2020, документ №910, на суму 100000,00 грн. та 23.03.2020, документ №1130, на суму 100000,00 грн. (виписки по рахунку на кожну оплату - в матеріалах справи). Позивачем зараховано зазначені платежі частково в рахунок погашення існуючої заборгованості за поставлений відповідачу товар по договору №22/19 від 22.05.2019, оскільки у платіжних дорученнях не було зазначено ні номер договору поставки, ні інших бухгалтерських документів на вчинення господарської операції з поставки товару. В межах договору поставки №14/20 від 30.01.2020 року позивачем зараховано залишок від перерахованих коштів, а саме - 20 778,75 грн.
Зазначене відповідач не заперечив і не спростував в загальному порядку.
В ході розгляду справи відповідачем перераховано позивачу ще 100000,00 грн, згідно платіжного доручення від 26.10.2021 №537 з призначенням платежу: «за матеріали згідно договору №14/20 від 30.01.2020р. в т.ч. ПДВ20%-1666,67 грн.».
До матеріалів справи позивачем долучено докази погашення 26.10.2021 відповідачем заборгованості у розмірі 100000,00 грн.
За прострочення виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача: 29235,35 грн. інфляційних втрат, 9558,38 грн. 3% річних, 41639,51 грн. пені.
Оцінка суду.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Договір №14/20 від 30.01.2020, на підставі якого заявлено позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки, відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В процесі розгляду справи відповідачем 26.10.2021 частково погашено основну заборгованість у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується банківською випискою долученою до матеріалів справи, а тому провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Решта вимог, про стягнення 236996,25 грн. основного боргу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
При нарахуванні пені позивач керується п.6.2 Договору та покликається на позицію викладену у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1777/19. Як вбачається із розрахунку пені, наведеному позивачем, останній нараховує пеню по кожній видатковій накладній виходячи за межі строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України. Проте, суд не може погодитись з такою позицією позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Спірним є питання нарахування та стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язань за Договором.
Так, згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Встановлений приписами ч.6 ст.232 ГК України початок перебігу строку для нарахування пені не може бути змінений стороною договору з власної ініціативи, або за згодою сторін, оскільки суперечитиме вказаній нормі Закону.
Положенням п. 6.2. Договору поставки №14/20 від 30 січня 2020 року передбачено, що у випадку порушення Покупцем строку оплати Товару, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день просточення оплати Товару.
Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що умови договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.
Відтак, умову, передбачену у п. 6.2 укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20.
Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р.: з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Специфікаціями, які укладені в межах та до Договору поставки №14/20 від 30.01.2020 року, у п. 6 визначено, що Покупець здійснює оплату Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання видаткових накладних на основі рахунку Постачальника, поставки на основі рахунку Постачальника.
Судом встановлено, що позивачем невірно вказано початок строку прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки та, відповідно, початок періоду для нарахування пені.
Відтак, по видатковій накладній №44 від 04.02.2020 останній день для оплати 05.03.2020; 06.03.2020 - перший день прострочення;
по видатковій накладній №59 від 12.02.2020 останній день для оплати 13.03.2020, з 14.03.2020 - перший день прострочення;
по видатковій накладній №82 від 26.02.2020 останній день для оплати 27.03.2020, з 28.03.2020 - перший день прострочення;
по видатковій накладній №93 від 05.03.2020 останній день для оплати 06.04.2020, з 07.04.2020 - перший день прострочення;
по видатковій накладній №105 від 12.03.2020 останній день для оплати 13.04.2020, з 14.04.2020 - перший день прострочення;
по видатковій накладній №160 від 08.04.2020 останній день для оплати 08.05.2020, з 09.05.2020 - перший день прострочення;
по видатковій накладній №162 від 10.04.2020 останній день для оплати 11.05.2020, з 12.05.2020 - перший день прострочення;
по видатковій накладній №241 від 04.06.2020 останній день для оплати 06.07.2020, з 07.07.2020 - перший день прострочення;
по видатковій накладній №286 від 07.07.2020 останній день для оплати 06.08.2020, з 07.08.2020 - перший день прострочення;
по видатковій накладній №331 від 11.08.2020 останній день для оплати 10.09.2020, з 11.09.2020 - перший день прострочення;
по видатковій накладній №351 від 21.08.2020 останній день для оплати 20.09.2020, з 21.09.2020 - перший день прострочення.
Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що:
по видатковій накладній №44 від 04.02.2020 за період з 06.03.2020 по 06.09.2020 від суми боргу 22960,00 грн сума пені становить 1770,30 грн. ;
по видатковій накладній №59 від 12.02.2020 за період з 14.03.2020 по 14.09.2020 від суми боргу 820,00 грн сума пені становить 61,48 грн. ;
по видатковій накладній №82 від 26.02.2020 за період з 28.03.2020 по 28.09.2020 від суми боргу 46048,75 грн сума пені становить 3311,48 грн. ;
по видатковій накладній №93 від 05.03.2020 за період з 07.04.2020 по 07.10.2020 від суми боргу 5805,00 грн сума пені становить 402,86 грн. ;
по видатковій накладній №105 від 12.03.2020 за період з 14.04.2020 по 14.10.2020 від суми боргу 7740,00 грн сума пені становить 525,30 грн. ;
по видатковій накладній №160 від 08.04.2020 за період з 09.05.2020 по 09.11.2020 від суми боргу 4837,50 грн сума пені становить 311,40 грн. ;
по видатковій накладній №162 від 10.04.2020 за період з 12.05.2020 по 12.11.2020 від суми боргу 57610,00 грн сума пені становить 3689,56 грн. ;
по видатковій накладній №241 від 04.06.2020 за період з 07.07.2020 по 07.01.2021 від суми боргу 15720,00 грн сума пені становить 953,51 грн. ;
по видатковій накладній №286 від 07.07.2020 за період з 07.08.2020 по 07.02.2021 від суми боргу 87487,50 грн сума пені становить 5307,95 грн. ;
по видатковій накладній №331 від 11.08.2020 за період з 11.09.2020 по 11.03.2021 від суми боргу 43743,75 грн сума пені становить 2620,60 грн. ;
по видатковій накладній №351 від 21.08.2020 за період з 22.09.2020 по 22.03.2021 від суми боргу 44223,75 грн сума пені становить 2663,12 грн.
Позивач в порядку ст.46 ГПК України заяв не подавав, вимог не змінював.
Із врахуванням вищенаведеного, заявлена позивачем вимога про стягнення пені підлягає до задоволення частково в сумі 21617,56 грн. В задоволенні решти вимоги про стягнення пені слід відмовити.
Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що:
по видатковій накладній №44 від 04.02.2020 за період з 06.03.2020 по 07.06.2021 від суми боргу 22960,00 грн сума 3% річних становить 864,64 грн. ;
по видатковій накладній №59 від 12.02.2020 за період з 14.03.2020 по 07.06.2021 від суми боргу 820,00 грн сума 3% річних становить 30,34 грн. ;
по видатковій накладній №82 від 26.02.2020 за період з 28.03.2020 по 07.06.2021 від суми боргу 46048,75 грн сума 3% річних становить 1651,09 грн. ;
по видатковій накладній №93 від 05.03.2020 за період з 07.04.2020 по 07.06.2021 0 від суми боргу 5805,00 грн сума 3% річних становить 203,38 грн. ;
по видатковій накладній №105 від 12.03.2020 за період з 14.04.2020 по 07.06.2021 від суми боргу 7740,00 грн сума 3% річних становить 266,73 грн. ;
по видатковій накладній №160 від 08.04.2020 за період з 09.05.2020 по 07.06.2021 від суми боргу 4837,50 грн сума 3% річних становить 156,78 грн. ;
по видатковій накладній №162 від 10.04.2020 за період з 12.05.2020 по 07.06.2021 від суми боргу 57610,00 грн сума 3% річних становить 1853,12 грн. ;
по видатковій накладній №241 від 04.06.2020 за період з 07.07.2020 по 07.06.2021 від суми боргу 15720,00 грн сума 3% річних становить 433,50 грн. ;
по видатковій накладній №286 від 07.07.2020 за період з 07.08.2020 по 07.06.2021 від суми боргу 87487,50 грн сума 3% річних становить 2190,29 грн. ;
по видатковій накладній №331 від 11.08.2020 за період з 11.09.2020 по 07.06.2021 від суми боргу 43743,75 грн сума 3% річних становить 969,65 грн. ;
по видатковій накладній №351 від 21.08.2020 за період з 22.09.2020 по 07.06.2021 від суми боргу 44223,75 грн сума 3% річних становить 940,42 грн.
Відтак, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає до задоволення частково 9546,76 грн. В задоволенні решти вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат суд встановив, що:
по видатковій накладній №44 від 04.02.2020 суд за період з 06.03.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 22960,00 грн сума інфляційних втрат становить 2324,12 грн. ;
по видатковій накладній №59 від 12.02.2020 за період з 14.03.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 820,00 грн сума інфляційних втрат становить 83,00 грн. ;
по видатковій накладній №82 від 26.02.2020 за період з 28.03.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 46048,75 грн сума інфляційних втрат становить 4258,81 грн. ;
по видатковій накладній №93 від 05.03.2020 за період з 07.04.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 5805,00 грн сума 3 інфляційних втрат становить 536,87 грн. ;
по видатковій накладній №105 від 12.03.2020 за період з 14.04.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 7740,00 грн сума інфляційних втрат становить 715,83 грн. ;
по видатковій накладній №160 від 08.04.2020 за період з 09.05.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 4837,50 грн сума інфляційних втрат становить 405,45 грн. ;
по видатковій накладній №162 від 10.04.2020 за період з 12.05.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 57610,00 грн сума інфляційних втрат становить 4828,54грн. ;
по видатковій накладній №241 від 04.06.2020 за період з 07.07.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 15720,00 грн сума інфляційних втрат становить 1232,70 грн. ;
по видатковій накладній №286 від 07.07.2020 за період з 07.08.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 87487,50 грн сума інфляційних втрат становить 7429,90 грн. ;
по видатковій накладній №331 від 11.08.2020 за період з 11.09.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 43743,75 грн сума інфляційних втрат становить 3810,06 грн. ;
по видатковій накладній №351 від 21.08.2020 за період з 22.09.2020 по 30.04.2021 від суми боргу 44223,75 грн сума інфляційних втрат становить 3612,68 грн.
Відтак, розмір інфляційних втрат становить 29237,96 грн. Однак, позивач із заявами в порядку ст.46 ГПК України до суду не звертався, відтак до задоволення підлягає заявлена позивачем вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 29235,35 грн.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги з підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача належить: 236996,25 грн. основного боргу, 21617,56 грн. пені, 9546,76 грн. 3% річних, 29235,35 грн. інфляційних втрат.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 4460,94 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Частиною 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, сплачена сума судового збору щодо позовної вимоги про стягнення 100000,00 грн. основного боргу, провадження щодо якої слід закрити, підлягатиме поверненню з Державного бюджету України особі, яка його сплатила, у випадку подання нею відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Підгірці” (80660, Львівська область, Бродівський район, с.Підгірці, ідентифікаційний код 30124567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СВАОР НУТРІШН” (43005, Волинська область, м.Луцьк, вул.Шопена, 22А; ідентифікаційний код 41469532) 236996,25 грн. основного боргу, 21617,56 грн пені, 9546,76 грн. 3% річних, 29235,35 грн. інфляційних втрат, 4460,94 грн. судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення 100000,00 грн. основного боргу закрити провадження у справі.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 29.11.2021
Суддя Кітаєва С.Б.