79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.11.2021 справа № 914/2388/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Будівельні технології XXI”, м. Трускавець
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Градобуд-Престиж”, смт. Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область
про стягнення заборгованості в розмірі 174 536,52 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “БК Будівельні технології XXI” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Градобуд-Престиж” про стягнення заборгованості в розмірі 174 536,52 грн.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.08.2021 р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Будівельні технології XXI” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Градобуд-Престиж” про стягнення заборгованості в розмірі 174 536,52 грн. судом залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
17.08.2021 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2021 р. про залишення позовної заяви без руху, направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 19388/21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 29.09.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.09.2021 р. розгляд справи по суті відкладено на 18.10.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2021 р. судом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/2388/21 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у даній справі призначено на 10.11.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.11.2021 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/2388/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22.11.2021 р.
22.11.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
17.11.2021 р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання за вх. № 27365/21, в якому позивач зазначає про те, що станом на 16.11.2021 рік спір між сторонами не врегульовано, заборгованість в розмірі 174 536,52 грн. відповідачем не сплачена. Позивач у поданому клопотанні просить судове засідання 22.11.2021 року проводити за відсутності повноважного представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.
22.11.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 20.08.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 22.11.2021 р. не здійснюється.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 82613, Львівська область, Сколівський район, селище міського типу Верхнє Синьовидне, вул. С. Стрільців, 45, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що отриманий на запит суду у даній справі.
Крім того, ухвали у даній справі судом скеровувались на адресу керівника відповідача.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: “свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду”.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2388/21.
В судовому засіданні 22.11.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 06 березня 2020 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Будівельні технології XXI» (Постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Градобуд-Престиж” (Покупець) було укладено договір поставки товарно- матеріальних цінностей № 107/20 (надалі - Договір).
Згідно п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити будівельну продукцію. На умовах договору поставки товарно-матеріальних цінностей № 107/20 від 06.03.2020 року, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 126 908,68 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № БКБ-000708 від 07 березня 2020 року на суму 5610,75 грн.; видаткова накладна № БКБ-000709 від 07 березня 2020 року на суму 6538,00 грн.; видаткова накладна №БКБ-000731 від 11 березня 2020 року на суму 42565,93, грн.; видаткова накладна №БКБ-004136 від 19 березня 2020 року на суму 71200,00 грн.; видаткова накладна № БКБ-004137 від 19 березня 2020 року на суму 994,00 грн., копії яких додані позивачем до позовних матеріалів.
Як зазначає позивач, згідно п.п. 5.4.1 Договору, покупцеві надано відстрочку оплати вартості поставленого товару на строк 14 календарних днів з моменту отримання товару. Строк розрахунку за поставлений товар, передбачений п.п. 5.4.1 Договору сплив відповідно 21.03.2020 року, 25.03.2020 року та 02.04.2020 року. Однак, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, щодо оплати вартості товару, а тому в порядку досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача 20 травня 2020 року було направлено претензію з вимогою оплатити вартість поставленого товару, яка відповідачем не розглянута та залишена без відповіді. Як вказує позивач, у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 126 908,68 грн. за поставлений товар згідно договору поставки товарно-матеріальних цінностей № 107/20 від 06.03.2020 року. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товарно-матеріальних цінностей № 107/20 від 06.03.2020 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 126 908,68 грн. - основної заборгованості, 15 900,67 грн. - пені та 31 727,17 грн. штрафу. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
22.11.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 20.08.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач, визначеними ГПК України.
Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 82613, Львівська область, Сколівський район, селище міського типу Верхнє Синьовидне, вул. С. Стрільців, 45, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отримано на запит суду у даній справі (міститься в матеріалах справи).
Крім того, ухвали у даній справі судом скеровувались на адресу керівника відповідача (докази такого повідомлення є в матеріалах справи).
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про дату час і місце розгляду даної справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
06 березня 2020 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Будівельні технології XXI» (постачальник за договором, позивач у справі) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Градобуд-Престиж” (Покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки товаро-матеріальних цінностей № 107/20 (надалі договір № 107/20 від 06.03.2020 р.).
Згідно п.1.1. договору № 107/20 від 06.03. 2020 р., постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити будівельну продукцію.
На умовах договору поставки товаро-матеріальних цінностей № 107/20 від 06.03.2020 року, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 126 908,68 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № БКБ-000708 від 07 березня 2020 року на суму 5610,75 грн.; видаткова накладна № БКБ-000709 від 07 березня 2020 року на суму 6538,00 грн.; видаткова накладна №БКБ-000731 від 11 березня 2020 року на суму 42565,93 грн.; видаткова накладна №БКБ-004136 від 19 березня 2020 року на суму 71200,00 грн.; видаткова накладна № БКБ-004137 від 19 березня 2020 року на суму 994,00 грн.
Вказані видаткові накладні, які долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Відтак, позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором поставки товаро-матеріальних цінностей № 107/20 від 06.03.2020 р.
У пункті 5.4.1 договору поставки товаро-матеріальних цінностей № 107/20 від 06.03.2020 р. сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту його отримання вартістю 50 000,00 грн. Строк розрахунку за поставлений товар, передбачений п.п. 5.4.1 договору № 107/20 від 06.03.2020 р., сплив відповідно 21.03.2020 року, 25.03.2020 року та 02.04.2020 року.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялась на адресу відповідача претензія за вих. № 11 від 02.06.2021 р., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної поставки товару, відповідно до умов укладеного договору поставки товарно-матеріальних цінностей № 107/20 від 06.03.2020 р.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не проведено оплати за поставлений товар.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором поставки товаро-матеріальних цінностей № 107/20 від 06.03.2020 р., не подав.
Відтак, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений позивачем товар станом на момент пред'явлення позову становить 126 908,68 грн.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем сторонами суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу за поставлений товар за вказаним вище договором поставки № 107/20 від 06.03.2020 р. становить 126 908,68 грн. яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
За порушення умов договору поставки товаро-матеріальних цінностей № 107/20 від 06.03.2020 р., позивач нарахував відповідачу 15 900,67 грн. грн. пені та 31 727,17 грн. штрафу (25%х126 908,68) згідно долученого розрахунку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
У пункті 7.2 договору поставки товаро-матеріальних цінностей № 107/20 від 06.03.2020 року сторони передбачили відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору. Так, у випадку порушення термінів розрахунків за поставлений Товар, визначених п.5.4, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну затримки оплати за кожний день прострочення від суми, що підлягає сплаті; штраф у розмірі 25% від неоплаченої вартості Товару; інфляційні нарахування за весь час прострочення оплати за Товар згідно цього Договору.
Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача 15 900,67 грн. пені.
Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати зі сторони відповідача позивачу нарахованих позивачем пені та штрафу та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.
Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і до стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 126 908,68 грн. - основної заборгованості, 15 900,67 грн. - пені та 31 727,17 грн. штрафу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 2 618,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1636 від 28.07.2021 р. на суму 2 618,05 грн.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 618,05 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Градобуд-Престиж” (82613, Львівська область, Сколівський район, селище міського типу Верхнє Синьовидне, вул. С. Стрільців, 45; код ЄДРПОУ №38557864) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Будівельні технології XXI” (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Мазепи, 31-В; код ЄДРПОУ № 40916248) 126 908,68 грн. - основної заборгованості, 15 900,67 грн. - пені, 31 727,17 грн. штрафу та 2 618,05 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 29.11.2021 р.
Суддя Долінська О.З.