Рішення від 08.11.2021 по справі 911/4610/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/4610/15 (911/2111/21)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву ОСОБА_1 , м. Київ

до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - розпорядника майна Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» арбітражного керуючого Сольського Володимира Степановича, м.Львів

про стягнення грошових коштів

у межах справи №911/4610/15

про банкрутство Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870)

У засіданні суду беруть участь:

від позивача: ОСОБА_1 (особисто, паспорт НОМЕР_1 від 30.08.2001), Нечипоренко А.В. (посвідчення адвоката №2300 від 29.09.2005, ордер КВ №018094 від 24.04.2019);

від відповідача: Погрібна Т.М. (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, посвідчення №387 дійсне до 31.12.2021);

третя особа: не з'явився

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 19.07.2021 до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) із позовною заявою б/н від 19.07.2021 (вх. №2127/21) до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (далі - ДП «РЕМ», відповідач), в якій просить стягнути з останнього середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку за період з 01.02.2020 по 29.10.2020 у розмірі 174 192,72грн.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та зазначає, зокрема, що:

02.01.2020 звільнений з посади заступника начальника відділу охорони праці та пожежної безпеки за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію за віком, однак, у день звільнення ДП «РЕМ» не здійснено повного розрахунку, у зв'язку із чим ОСОБА_1 змушений був звернутись із відповідною позовною заявою до Деснянського районного суду м.Києва;

рішенням вказаного суду позов задоволено, зокрема, в частині стягнення з ДП «РЕМ» на користь ОСОБА_1 щомісячну премію за основні результати господарської діяльності за період жовтень-грудень 2019 року в розмірі 11 912,67грн та 18 730,37грн середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільнені;

відповідні виплати здійснені відповідачем лише 29.10.2020, а відтак, у позивача наявні підстави для стягнення середнього заробітку за увесь період затримки розрахунку, а саме, з 01.02.2020 по 29.10.2020 включно.

1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подав відзив на позовну заяву від 11.08.2021 №д1-02/174, в якому проти позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначає що:

у день звільнення з ОСОБА_1 проведений повний розрахунок у сумі 43 270,95грн та виплачено належні йому суми заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки;

відповідач не провів розрахунок із позивачем в частині виплати премії за жовтень - грудень 2019 року, оскільки на дату звільнення тривали судові спори, в частині законності нарахування (позбавлення) премій за основні результати господарської діяльності за квітень-листопад 2019 року;

рішенням Деснянського районного суду від 13.05.2020 вже було стягнуто з ДП «РЕМ» середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні у розмірі 18 730,37грн;

згідно правил бухгалтерського обліку для виконання рішення, а саме, перерахунку зазначених у ньому грошових коштів, необхідно отримати відповідне рішення суду, що набрало законної сили. Проте, зазначене рішення відповідачем не отримувалось;

невиплачена при звільненні позивача сума остаточного розрахунку є незначною та утворилась із виплат, які передбачені відповідним колективним договором, а сума заявлена до стягнення у даній справі у десятки разів перевищує реальну заборгованість, що свідчить про не співмірність середнього заробітку за час затримки розрахунку та балансу інтересів роботодавця та працівника;

у вказаних відносинах має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця;

стягнення заявленої позивачем суми спричинить суттєве порушення прав інших працівників ДП «РЕМ», зважаючи на те, що відносно відповідача відкрито провадження у справі про банкрутство.

1.3. Позивач скористався правом, передбаченим ст. 166 ГПК України, та подав відповідь на відзив від 20.08.2021, в якій у спростування обставин, викладених у відзиві, зазначив про те, що:

позивач неодноразово звертався до суду з метою захисту своїх прав, у тому числі нарахування щомісячної премії та стягнення з відповідача відповідних сум;

після повторного звільнення відповідач продовжив свою незаконну практику позбавлення позивача щомісячної премії, зокрема, у день звільнення відповідач не виплатив відповідну премію за жовтень-грудень 2019 року;

представник ДП «РЕМ» був присутній у судовому засіданні 13.05.2020 під час оголошення Деснянським районним судом м. Києва вступної та резолютивної частин рішення. Повний текс рішення розміщений в Єдиному реєстрі судових рішень - 19.06.2020;

правові позиції Верховного Суду, на які посилається відповідач, прийнято за інших фактичних обставин, а тому не підлягають застосуванню;

відсутні законні підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, оскільки дії відповідача вказують на прямий умисел, який полягає у максимально тривалому відстоюванні своєї незаконної позиції - позбавлення відповідної щомісячної премії позивача.

1.4. Розпорядник майна ДП «РЕМ» Сольський Володимир Степанович (свідоцтво №1122 від 07.06.2013), у відповідності до ст. 168 ГПК України, надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, які за своїм змістом є аналогічними відзиву на позовну заяву.

1.5. Під час судового засідання представник позивача у вступному слові учасників справи підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представник ДП «РЕМ» у вступному слові учасників справи проти позову заперечив та надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

1.6. Розпорядник майна у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце засідання був проінформований належним чином та своєчасно (т. 1 а.с. 160). Водночас, явка вказаного учасника справи обов'язковою судом не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу без участі розпорядника майна.

2. Процесуальні дії суду

2.1. У провадженні суду перебуває справа №911/4610/15 про банкрутство ДП «РЕМ» на стадії судової процедури - розпорядження майном боржника.

2.2. Ухвалою суду від 23.07.2021 на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), зокрема: прийнято відповідну позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду в межах справи №911/4610/15 про банкрутство ДП «РЕМ»; відкрито провадження у справі №911/4610/15 (911/2111/21) та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 16.08.2021; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - розпорядника майна ДП «РЕМ» арбітражного керуючого Сольського В.С. (свідоцтво №1122 від 07.06.2013). Цією ж ухвалою суду встановлено учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи, визначених ст. 161 ГПК України.

На підставі ст.ст. 161, 182-183 ГПК України у підготовчому засідання оголошено перерву до 13.09.2021 та встановлено учасникам справи строк, а саме позивачу - для надання відповіді на відзив, а відповідачу - для заперечення на відповідь на відзив, про що судом постановлено відповідну протокольну ухвалу від 16.08.2021 (протокол судового засідання від 16.08.2021).

2.3. Ухвалою суду від 13.09.2021, зокрема, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.11.2021.

2.4. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 08.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

Наказом ДП «РЕМ» №1-к від 02.01.2020 звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу охорони праці і пожежної безпеки за власним бажанням згідно ст. 58 КЗпП, у зв'язку із виходом на пенсію вперше з одноразовою грошовою виплатою у розмірі 3-х посадових окладів (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві та вказане не заперечується позивачем, ДП «РЕМ в день звільнення ОСОБА_1 проведено з останнім повний розрахунок у сумі 43 270,95грн, виплативши усі належні йому суми заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки.

Проте, у зв'язку із невиплатою відповідачем премії за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 ОСОБА_1 , останній 31.01.2020 звернувся з позовною заявою до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ДП «РЕМ», зокрема, про: визнання незаконними і скасування відповідних пунктів наказів ДП «РЕМ» про ненарахування ОСОБА_1 щомісячної премії за основні результати господарської діяльності за жовтень-грудень 2019 року; стягнення з ДП «РЕМ», зокрема, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільнені у розмірі 18 730,37грн за період з 02.01.2020 по 31.01.2020 та 11 912,67грн щомісячної премії за основні результати господарської діяльності за період жовтень-грудень 2019 року (т. 1 а.с. 32-40).

Рішенням вказаного суду від 13.05.2020 у справі №754/1393/20 позовну заяву ОСОБА_1 у вказаній частині задоволено: скасовано відповідні пункти наказів ДП «РЕМ» про ненарахування ОСОБА_1 щомісячної премії за основні результати господарської діяльності за жовтень-грудень 2019 року; стягнуто 18 730,37грн - середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільнені та 11 912,67грн - щомісячної премії за основні результати господарської діяльності. Рішення набрало законної сили 13.06.2020 (т. 1 а.с. 41-51).

На виконання зазначеного судового рішення ДП «РЕМ» вищевказана сума коштів ОСОБА_1 перераховувалась поступово, останній платіж було здійснено 29.10.2020, що підтверджується відповідною банківською випискою за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (т. 1 а.с. 52-56).

Водночас, 07.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про постановлення додаткового рішення у справі №754/1393/20, у зв'язку із тим, що судом при постановленні рішення не було стягнуто середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні в повному обсязі (стягнуто 18 730,37 грн, а потрібно - 64 619,88грн). Ухвалою суду від 27.01.2021 у задоволені зазначеної заяви було відмовлено. Підставою для відмови є те, що судом розглянуті усі вимоги, зазначені у позовній заяві. Вирішуючи спір судом задоволено позов в межах заявленої вимоги, а саме у розмірі 18 730,37грн (т.1 а.с. 50-51).

4. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що відповідний розрахунок ДП «РЕМ» був проведений лише 29.10.2020, позивач звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 174 192,72грн за увесь період, а саме, з 01.02.2020 по 29.10.2020.

5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

5.1. Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Так, ст. 116 КЗпП визначено, зокрема, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені ст.116 КЗпП, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховують у розмірі середнього заробітку і який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом термін винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалось вище, рішенням Деснянського районного суду м. Києва встановлено, що ОСОБА_1 незаконно позбавлено премії, відповідно до п.4.13 додатку 5 до діючого Колективного договору «Пооложення про преміювання працівників ДП «РЕМ» (через нескладання іспиту з ПТЕ. ПБЕЕ, ППБ).

Крім того, як встановлено в ухвалі суду від 10.10.2019 у справі №911/4610/15, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 936,52грн.

Ураховуючи зазначене та положення ст. 75 ГПК України, вище зазначені обставини є такими, що встановлені судом та не потребують повторного доказування.

Підсумовуючи викладене, та зважаючи те, що відповідачем виплачено позивачу відповідні суми лише 29.10.2020, суд дійшов висновку, що розмір середнього заробітку за увесь період затримки розрахунку, зокрема, з 01.02.2020 по день фактичної виплати - 29.10.2020 становить 174 192,72грн.

5.2. Частиною 1 ст. 233 КЗпП, зокрема, передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Судом береться до уваги п. 1 Прикінцевих положень КЗпП яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із відповідними змінами та доповненнями), з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України з 12.03.2020 по 31.12.2021 встановлено карантин.

Отже, позивач у визначений законом строк звернувся із відповідним позовом до суду.

5.3. Водночас, суд зазначає, що відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

При цьому, слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП.

З огляду на зазначене, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП.

Разом із цим, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

З огляду на викладене, судом беруться до уваги наступні обставини справи:

відповідачем у встановленому порядку здійснені належні позивачу не оспорювані виплати при звільненні останнього із посади;

рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.05.2020 у справі №754/1393/20 вже стягнуто з ДП «РЕМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільнені у розмірі 18 730,37грн;

час затримки відповідних виплат та причини (підстави) їх невиплат відповідачем;

невиплачена позивачу при звільненні сума коштів складає 11 912,67грн, а додатково заявлена до стягнення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 174 192,72грн, що, у свою чергу, у 14 разів перевищує розмір невиплаченої суми;

ДП «РЕМ» перебуває в особливому стані, оскільки щодо нього відкрите провадження у справі про банкрутство.

5.4. Отже, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 6 000,00грн.

Суд звертає уваги на те, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідна позовна заява ОСОБА_1 до ДП «РЕМ» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу, ст.ст. 7, 20, 42, 46, 73-74, 77-80, 86, 126, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 6 000,00грн (шість тисяч грн 00 коп.).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.11.2021.

Станом на 29.11.2021 рішення законної сили не набрало.