ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2021Справа № 910/13521/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 034 796,35 грн,
за участі представників:
позивача: Кобзаря О.В.;
відповідача: не з'явився;
У серпні 2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство) заборгованості в розмірі 1 084 796,35 грн, з яких: 1 057 964,40 грн - основний борг, 17 051,73 грн - інфляційні втрати, 9 780,62 грн - три проценти річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 9 лютого 2021 року № 53-122-01-21-10331.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2021 року відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 вересня 2021 року.
14 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позов у частині вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 1 057 964,40 грн. Також відповідач зазначав про неправильність наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та заперечував проти заявленого Товариством розміру витрат на професійну правничу допомогу.
23 вересня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 28 жовтня 2021 року.
25 жовтня 2021 року до суду від відповідача надійшло клопотання від 20 жовтня 2021 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 50 000,00 грн основного боргу в зв'язку зі сплатою вказаної суми.
Ухвалою від 28 жовтня 2021 року закрито провадження в справі в частині позовних вимог Товариства до Підприємства про стягнення 50 000,00 грн основного боргу, підготовче засідання відкладено на 11 листопада 2021 року.
1 листопада 2021 року та 5 листопада 2021 року до суду надійшли клопотання Підприємства від 1 листопада 2021 року № 19069/001-юр про долучення до матеріалів справи доказів часткового погашення основного боргу та про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми EasyCon.
Ухвалою від 8 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання Підприємства про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції.
11 листопада 2021 року до суду від позивача надійшли пояснення щодо здійснених відповідачем платежів із заявою про присудження до стягнення судових витрат з Підприємства.
Представник відповідача в підготовче засідання 11 листопада 2021 року не з'явився.
У підготовчому засіданні 11 листопада 2021 року суд розглянув визнання відповідачем позову в частини позовної вимоги про стягнення з останнього 1 057 964,40 грн основного боргу, викладене останнім у відзиві на позовну заяву від 8 вересня 2021 року № 15672/001-юр.
Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду в випадку визнання позову відповідачем.
За таких обставин, у зв'язку з прийняттям визнання відповідачем позову Товариства в частині позовної вимоги про стягнення з Підприємства основного боргу, суд
9 лютого 2021 року між відповідачем та позивачем було укладено договір поставки № 53-122-01-21-10331, за умовами якого останній зобов'язався поставити і передати у власність замовника продукцію, а Товариство - оплатити її за кількістю та цінами, передбаченими в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).
За пунктом 2.2. зазначеного правочину загальна ціна договору (вартість продукції) становить 1 065 186,00 грн.
Оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 року "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію (пункт 6.1. цього договору).
Відповідно до пункту 12.1. договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. Строк дії даної угоди - по 31 грудня 2021 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника - до спливу гарантійних строків.
9 лютого 2021 року повноважними представниками підписано та скріплено печатками сторін специфікацію № 1 до даного договору, якою погоджено поставку товару на загальну суму 1 065 186,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідна продукція за договором була поставлена позивачем відповідно до видаткових накладних: від 2 березня 2021 року № РН-000001 на суму 1 057 964,40 грн та від 5 березня 2021 року № РН-000002 на суму 7 221,60 грн. Відповідачем було оформлено ярлик на придатну продукцію від 9 березня 2021 року № 1-1-11.
Також, позивачем до позовної заяви надано докази реєстрації відповідних податкових накладних у ЄРПН.
Спір у справі виник з зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленої позивачем продукції.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство зазначало, що відповідачем було сплачено вартість поставленої продукції в розмірі 7 221,60 грн, решта заборгованості в розмірі 1 057 964,40 грн сплачена не була.
Вже після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження в цій справі відповідачем було частково сплачено основний борг платіжним дорученням від 7 жовтня 2021 року № 11164.
У зв'язку з цим ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року закрито провадження у справі в частині позовної вимоги Товариства про стягнення з Підприємства основного боргу в розмірі 50 000,00 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
25 жовтня 2021 року до суду від відповідача надійшло клопотання від 20 жовтня 2021 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 50 000,00 грн основного боргу в зв'язку зі сплатою вказаної суми. Крім того, відповідачем було подано до матеріалів справи платіжне доручення від 20 жовтня 2021 року № 11608 на суму 65 000,00 грн, яким підтверджується часткова сплата позивачу заборгованості в зазначеному розмірі.
Крім того, з поданих позивачем пояснень від 10 листопада 2021 року вбачається сплата відповідачем основного боргу за платіжними дорученнями: від 23 жовтня 2021 року № 11828 на суму 50 000,00 грн, від 26 жовтня 2021 року № 11989 на суму 40 000,00 грн та від 2 листопада 2021 року № 12196 на суму 40 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі в разі відсутності предмета спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Судом встановлено, що після звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем було частково сплачено основний борг платіжними дорученнями: від 7 жовтня 2021 року № 11164 на суму 50 000,00 грн, від 20 жовтня 2021 року № 11608 на суму 65 000,00 грн, від 23 жовтня 2021 року № 11828 на суму 50 000,00 грн, від 26 жовтня 2021 року № 11989 на суму 40 000,00 грн та від 2 листопада 2021 року № 12196 на суму 40 000,00 грн, всього - на суму 245 000,00 грн.
Оскільки ухвалою від 28 жовтня 2021 року вже закрито провадження у справі в частині позовної вимоги Товариства про стягнення з Підприємства основного боргу в розмірі 50 000,00 грн, провадження у справі слід закрити в частині решти сплаченої відповідачем основної заборгованості в розмірі 195 000,00 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Як передбачено положеннями частин 1, 4 статті 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).
Судом встановлено, що визнання позову уповноваженим представником відповідача - генеральним директором Павлишиним П.Я., відповідає вимогам статті 191 ГПК України й такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відтак суд дійшов висновку про прийняття визнання відповідачем позову в частині позовної вимоги Товариства про стягнення з Підприємства суми основного боргу та ухвалення рішення в цій частині на стадії підготовчого провадження. Позовна заява в частині решти позовних вимог підлягає подальшому розгляду в загальному порядку. У зв'язку з цим несплачений основний борг у розмірі 812 964,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 195 000,00 грн основного боргу, а також про задоволення позову в частині вимоги про стягнення з останнього основної заборгованості в розмірі 812 964,40 грн на підставі статей 185, 191 ГПК України.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 1 статті 130 ГПК України передбачено, що в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивач у своїх поясненнях від 10 листопада 2021 року просив суд покласти всі витрати зі сплати судового збору на відповідача, посилаючись на положення частини 3 статті 130 ГПК України, якою передбачено, що в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем сплачувалась сума заборгованості вже після подання ним заяви про визнання позову, тож у даному випадку підлягає застосуванню саме частина 1 статті 130 ГПК України.
Таким чином, у зв'язку із прийняттям визнання відповідачем позову в частині позовної вимоги про стягнення з останнього 812 964,40 грн, сплачений Товариством судовий збір у розмірі 6 097,23 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідною ухвалою суду.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі закриття провадження у справі.
При цьому вказана норма передбачає можливість повернення такої суми судового збору лише за клопотанням особи, яка його сплатила.
У зв'язку з відсутністю відповідної заяви позивача на час постановлення даної ухвали, суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення судового збору з бюджету щодо позовної вимоги, в частині якої провадження в справі закрито на підставі статті 231 ГПК України.
Керуючись статтями 86, 129, 191, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі № 910/13521/21 в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 195 000,00 грн основного боргу.
Прийняти визнання державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" про стягнення 812 964 (вісімсот дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 40 коп. основного боргу.
Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 26 А, квартира 13; ідентифікаційний код 35714444) 812 964 (вісімсот дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 40 коп. основного боргу.
Ухвалою суду повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 26 А, квартира 13; ідентифікаційний код 35714444) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 097 (шість тисяч дев'яносто сім) грн 23 коп., сплачений платіжним дорученням від 13 серпня 2021 року № 722 на загальну суму 16 271,95 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29 листопада 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко