ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/14908/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-ТРАНС»
про стягнення 29 350,33 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (далі - позивач, ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-ТРАНС» (далі - відповідач, ТОВ «ОРІОН-ТРАНС») про стягнення 29 350,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору про надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019 від 25.01.2019 (з урахуванням Додаткової угоди № 01 від 31.05.2019 та Додаткової угоди № 02 від 18.05.2021 до Договору про надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019 від 25.01.2019) у позивача виникло право звернення до ТОВ «ОРІОН-ТРАНС» з вимогою про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації) в розмірі 29 350,33 грн за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/003160799.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 позовну заяву ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків позовної заяви.
24.09.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, направлений засобами поштового зв'язку 21.09.2021, згідно якого на виконання вимог ухвали суду від 16.09.2021, з метою усунення недоліків позовної заяви, позивач направив до суду позовну заяву в новій редакції, копію Додаткової угоди № 01 від 31.05.2019 та докази направлення копій цих документів відповідачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14908/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14908/21.
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень (відповідне оголошення розміщене на сторінці Господарського суду міста Києва суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/), ухвала Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 про відкриття провадження у справі № 910/14908/21 була надіслана на електронні адреси позивача та відповідача, вказані позивачем у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
В матеріалах справи містяться довідки, в яких зазначено, що електронні листи з ухвалою про відкриття провадження у справі № 910/14908/21 від 27.09.2021 доставлені позивачу та відповідачу 28.09.2021.
Оскільки представники позивача та відповідача не повідомляли суд про зміну адрес електронної пошти (ч. 8 ст. 120 ГПК України), тому останні вважаються належним чином повідомленими, а вказана ухвала врученою сторонам в порядку ст. 120, 242 ГПК України.
29.10.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявив про застосування строків позовної давності до заборгованості у розмірі 29 350,33 грн та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
04.11.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
16.11.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
23.11.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення згідно ст. 42 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, супровідний листи позивача, поданий через відділ діловодства суду 24.09.2021, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, письмові пояснення та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
10.03.2017 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна», в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ван Клік» (далі - страховик) та юридичною особою -Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «ЦЕНТР» (страхувальник), був укладений Договір КАСКО № 03.0008814 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (далі - Договір страхування № 03.0008814 від 10.03.2017) , за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz VITO 113», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
14.09.2017 на вул. Богатирській в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, за участю автомобіля «Mercedes-Benz VITO 113», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «КАМАЗ 65», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою № 3017265356554285 про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції у місті Києві Національної поліції України.
Згідно постанови Оболонського районного суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 756/13333/17 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
Частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 756/13333/17 встановлено, що саме з вини ОСОБА_2 трапилась спірна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було завдано пошкоджень автомобілю «Mercedes-Benz VITO 113», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахованому Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна».
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Отже, вина особи, яка керувала автомобілем «КАМАЗ 65», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 , встановлена у судовому порядку.
Вартість робіт та запчастин, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz VITO 113», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОМ АВТО» № ЮА-1031 від 19.09.2017 становить 91 796,48 грн (далі - наряд-замовлення № 123045793/122137802 від 30.04.2021).
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхова компанія «Саламандра-Україна» з урахуванням умов Договору страхування № 03.0008814 від 10.03.2017, склало страховий акт № 0016334.0917/1 від 01.11.2017 та розрахунок страхового відшкодування до нього, яким визнало пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-Benz VITO 113», реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП страховим випадком та призначило до виплати страхове відшкодування в розмірі 91 796,48 грн.
На підставі складеного страхового акту № 0016334.0917/1 від 01.11.2017 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна», виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування № 03.0008814 від 10.03.2017, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 91 796,48 грн на рахунок СТО ТОВ «ЮНІКОМ АВТО», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 3915 від 17.11.2017 на суму 91 796,48 грн.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до полісу № АК/003160799, транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра-Україна» транспортному засобу, було взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА».
Таким чином Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра-Україна», відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АК/003160799, а до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
До виплати із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» як страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належала сума в розмірі 91 796,48 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» із вимогою № 04328 від 29.11.2017 по справі № 0016334.09.17/1 про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації), відповідно до якої просило сплатити на користь ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» завдану шкоду в розмірі 91 796,48 грн.
26.12.2017 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на підставі платіжного доручення № 0061931 здійснило оплату страхового відшкодування в сумі 62 446,15 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що вбачається з пояснень Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», наведених у листі № 17-12/2067 від 13.05.2020, який було адресовано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВАН КЛІК».
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
25.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (фактор, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (клієнт) був укладений Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019 (далі - Договір № 01-25.01.2019 від 25.01.2019), відповідно до п. 1.1 якого клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов?язався оплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов?язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (надалі - регресні вимоги).
31.05.2019 сторони підписали Додаткову угоду № 01 до Договору № 01-25.01.2019 від 25.01.2019, відповідно до якої, у зв?язку з проведенням державної реєстрації нового найменування, погодили змінити найменування клієнта за Договором з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВАН КЛІК» (п. 2.1 Додаткової угоди № 01 від 31.05.2019).
За цим Договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по усім переданим регресним вимогам клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 Договору № 01-25.01.2019 від 25.01.2019). Права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання Акту здачі-приймання документів по відповідній регресній вимозі за формою наведеною у Додатку № 2 до цього Договору (п. 1.3 Договору № 01-25.01.2019 від 25.01.2019).
Відповідно до п. 2.1 Договору № 01-25.01.2019 від 25.01.2019 для реалізації фактором придбаних ним прав, клієнт зобов?язаний передати фактору оригінали документів, що посвідчують виникнення у клієнта права регресної вимоги. Одночасно з передачею оригіналів документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідних прав регресних вимог, сторони підписують акт приймання-передачі.
За умовами п. 2.2 Договору № 01-25.01.2019 від 25.01.2019 клієнт зобов?язаний сповістити боржників про укладення цього Договору стосовно переданих прав регресної вимоги і повідомити, що платежі на користь фактора є належними.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання в діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 6.1 Договору № 01-25.01.2019 від 25.01.2019).
Зі змісту Акту прийому-передачі № 14-04 від 19.11.2019 до Договору № 01-25.01.2019 від 25.01.2019 (а.с. 14-15 т. 1) (далі - Акт від 19.11.2019) вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами, згідно переліку, наведеного у цьому акті.
Так, Актом від 19.11.2019 визначено, зокрема, передачу права регресної вимоги у розмірі 29 350,33 грн згідно страхового випадку № 0016334.0917/1 від 01.11.2017 (пункт 16 наведеного в Акті від 19.11.2019 переліку передачі прав регресних вимог).
18.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВАН КЛІК» було укладено Додаткову угоду № 02 до Договору про надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019 від 15 січня 2019 року (а.с. 16 т. 1).
Відповідно до наведеної Додаткової угоди, сторони внесли зміни до Акту від 19.11.2019 в частині пункту 16 переліку передачі прав регресних вимог за регресною вимогою за страховим випадком № 0016334.0917/1 від 01.11.2017, а саме щодо боржника (ТОВ «Оріон-Транс»).
Судом враховано, що відповідно до п. 3 Переліку переданих регресних вимог № 04 (а.с. 17 т. 1) визначено, що ідентифікація переданих регресних вимог здійснюється за номером страхового випадку або номером вимоги. Вся інша інформація, наведена у переліку, є інформативною, і зазначається виключно для зручності подальшого використання. Будь-які неточності такої інформації не впливають на дійсність переданих регресних вимог.
Таким чином, уклавши з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» Договір № 01-25.01.2019 від 25.01.2019, позивач отримав від первісного кредитора право регресної вимоги на одержання грошового відшкодування (за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/003160799) до боржника згідно страхового випадку № 0016334.0917/1 від 01.11.2017.
Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (позивач) перейшло право на отримання відшкодування майнової шкоди від ТОВ «ОРІОН-ТРАНС».
Враховуючи викладене, кредитором у зобов'язанні, предметом якого є виплата страхового відшкодування за страховим випадком - ДТП, що мала місце 14.09.2017, став позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ».
14.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» звернулось до Богунського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 29 350,33 грн.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 02.02.2021 у справі № 295/11008/20 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації, оскільки судом встановлено, що позивач звернувся до неналежного відповідача.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 02.02.2021 у справі № 295/11008/20 встановлено, що станом на дату спірної ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із власником транспортного засобу - Товариством з обмеженої відповідальністю «ОРІОН-ТРАНС», і виконував трудові обов?язки. Факт перебування у трудових відносинах підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5, зокрема щодо сплати ТОВ «ОРІОН-ТРАНС» внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ОСОБА_2 .
Факт, який підтверджує що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 на дату ДТП належав ТОВ «ОРІОН-ТРАНС» підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області від 05.01.2021 № 31/6-26, який міститься в матеріалах справи № 295/11008/20.
Відповідно до ч. 1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна», виплативши страхове відшкодування на підставі Договору страхування № 03.0008814 від 10.03.2017, внаслідок пошкодження автомобіля «Mercedes-Benz VITO 113», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , який на момент спірної ДТП (14.09.2017) був працівником Товариства з обмеженої відповідальністю «ОРІОН-ТРАНС», отримало право зворотної вимоги до останнього у розмірі 29 350,33 грн, яке в подальшому було передане Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» за Договором № 01-25.01.2019 від 25.01.2019.
09.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-ТРАНС» з вимогою № 04328/2 від 08.04.2021 про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації), відповідно до якої просило сплатити завдану шкоду в розмірі 29 350,33 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 15.04.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 36019 0002104 0.
Відповідач надіслав позивачу відповідь № 292/Т від 21.04.2021 на вимогу про виплату страхового відшкодування, в якій зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-ТРАНС» не вбачає правових підстав для розгляду вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ», оскільки до вимоги не було додано документів, які б достовірно підтверджували перехід права регресної вимоги від ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» до ТОВ « МАРКС.КАПІТАЛ» за вказаною у вимозі подією.
18.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Ван Клік» було підписано Додаткову угоду № 02 до Договору № 01-25.01.2019 від 25.01.2019, відповідно до якої, керуючись статтями 652, 654 Цивільного кодексу України, у зв?язку з допущенням помилки у назві боржника, сторони дійшли згоди внести зміни до Акту прийому-передачі № 14-04 від 19.11.2019 в частині п. 16 Переліку передачі прав регресних вимог, стосовно боржника ОСОБА_2 та замінити його на ТОВ «Оріон-Транс».
Згідно повідомлення № 0016334.09.17 про відступлення прав вимоги Приватне акціонерне товариство «ВАН КЛІК» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-ТРАНС» про те, що 25.01.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (нині - ПрАТ «СК «ВАН КЛІК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» укладено договір факторингу про відступлення права вимоги, пов?язаної з відшкодуванням збитків, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 14.09.2017 у місті Києві за участі транспортного засобу «Mercedes-Benz VITO 113», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «КАМАЗ 65», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , у порядку регресу за Договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АК/003160799. ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» також повідомило, що починаючи з 19.11.2019 новим кредитором за вищевказаним грошовим зобов?язанням є фактор - ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» та просило здійснити оплату боргу у розмірі 29 350,33 грн на поточний рахунок ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ».
31.05.2021 позивач у відповідь на лист № 292/Т від 21.04.2021 відповідача направив відповідачу пояснення № 04328/3 від 31.05.2021, яким, зокрема, просив відповідача розглянути вимогу про виплату страхового відшкодування та сплатити кошти на користь ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ». Вказані пояснення були отримані відповідачем 03.06.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 36011 0138241 3.
Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав. Доказів сплати страхового відшкодування у розмірі 29 350,33 грн до матеріалів справи не додано.
За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 29 350,33 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 Цивільного кодексу України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Положення ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частина 1 ст. 1172 ЦК України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки матеріалами справи достовірно підтверджено, що станом на дату спірної ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із власником транспортного засобу - Товариством з обмеженої відповідальністю «ОРІОН-ТРАНС», і виконував трудові обов?язки, позовні вимоги до ТОВ «ОРІОН-ТРАНС» є обґрунтованими.
За таких обставин, за висновками суду, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна», перейшло право вимоги потерпілого до відповідальної особи за заподіяну шкоду в розмірі 29 350,33 грн.
Водночас, 25.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019; та згідно з Акту прийому-передачі № 14-04 від 19.11.2019 до Договору № 01-25.01.2019 від 25.01.2019 (в редакції Додаткової угоди № 02 від 18.05.2021 до Договору № 01-25.01.2019 від 25.01.2019), клієнтом передано, а фактором прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-ТРАНС» на суму 29 350,33 грн за страховим випадком № 0016334.0917/1 від 01.11.2017.
За приписами статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Таким чином, позивач отримав право вимоги до відповідача на стягнення страхового відшкодування, сплаченого за наслідками пошкодження транспортного засобу марки «Mercedes-Benz VITO 113», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 14.09.2017.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.
Враховуючи зазначене вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 29 350,00 грн визнаються судом обґрунтованими.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права.
З наявної в матеріалах справи відповіді на відзив вбачається, що позивач не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві, стосовно пропуску позивачем строку позовної давності. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на положення ст. 261 ЦК України та стверджує, що він довідався про наявність трудових відносин між ОСОБА_2 та відповідачем лише 25.01.2021, коли на адресу позивача надійшов відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_2 з відповідними підтверджуючими документами.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами носять характер суброгації та регулюються положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування».
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
При суброгації перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову в т. ч. щодо часу виникнення права на позов, - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно правової позиції, яка висловлена судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України при розгляді справи № 6-112цс13 зазначено наступне, відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Відповідач у відзиві на позовну заявляє про застосування строків позовної давності щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 29 350,33 грн та просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Таким чином відмова в задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
При цьому норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Страхова подія відбулась 14.09.2017, а позовну заяву до суду направлено позивачем 08.09.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Тому суд вважає, що 15.09.2020 закінчився строк протягом якого позивач мав право звернутися до суду з позовом.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що він довідався про наявність трудових відносин між ОСОБА_2 та відповідачем лише 25.01.2021, оскільки з наявної в матеріалах справи довідки № 3017265356554285 про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції у місті Києві Національної поліції України вбачається, що станом на дату спірної ДТП (14.09.2017) автомобіль «КАМАЗ 65», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким було спричинено ДТП, належав відповідачу.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач станом на 19.11.2019 (дата передачі прав вимоги позивачу) не був позбавлений права звернутися до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» як страховика, яким застраховано відповідальність водія автомобіля «КАМАЗ 65», реєстраційний номер НОМЕР_2 , для отримання інформації стосовно власника вказаного автомобіля.
З огляду на зазначене, суд не вбачає жодних об'єктивних підстав, що перешкоджали позивачу, для звернення до суду в межах строку позовної давності.
Враховуючи, що відповідач заявив про застосування строку позовної давності, тоді як позивач не звертався до суду щодо поновлення строк позовної давності, поважних причин пропуску строку позовної давності не навів, відтак суд дійшов висновку про застосування в даному випадку строку позовної давності, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ».
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що він планує понести витрати лише у розмірі вартості поштового відправлення позивачу копій відзиву, що складає приблизно 100,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову в позові, судовий збір у сумі 2 270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн покладаються на позивача.
Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 29.11.2021.
Суддя Гумега О.В.