ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.11.2021Справа № 910/12036/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної установи "Держгідрографія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.С. МОНТАЖ-СЕРВІС"
про стягнення 542 268,11 грн,
Представники сторін:
від позивача: Тімченко М.Ю.,
від відповідача: Наконечний О.М.
Державна установа "Держгідрографія" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.С. МОНТАЖ-СЕРВІС" про стягнення 542 268,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час надання послуг за договором про закупівлю послуг від 18.10.2019 відповідачем завищено вартість наданих послуг з ремонту об'єкта.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 № 910/12036/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.08.2021 до суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 02.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12036/21, підготовче засідання призначено на 29.09.2021.
28.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов.
В підготовче засідання 29.09.2021 з'явився представник позивача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 27.10.2021; встановити позивачу строк для надання відповіді на відзив протягом 5 днів з моменту отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для надання заперечення на відповідь на відзив протягом 5 днів з моменту отримання відповіді на відзив.
В підготовче засідання 27.10.2021 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.11.2021.
В судовому засіданні 15.11.2021 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.10.2019 між Державною установою "Держгідрографія" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.С. МОНТАЖ-СЕРВІС"(Виконавець) укладено договір про закупівлю послуг № 166/209 (надалі також - договір), згідно з п. 1.1 якого Виконавець за Договором зобов'язується у 2019 році надати Замовнику: послуги поточного ремонту знаків створу щілинного «Переяславського», далі за текстом - послуги, Замовник - прийняти та оплатити такі послуги на умовах цього Договору.
За приписами пунктів 2.1-2.7 договору, якість надання послуг повинна відповідати вимогам будівельних норм і правил нормативних актів, умовам Договору.
Виконавець гарантує якісне надання послуг та несе за це відповідальність.
Гарантійний термін на надані послуги становить 12 календарних місяців з дня затвердження Замовником Акта приймання-передачі наданих послуг.
Якщо при прийманні або протягом гарантійного терміну виявляться дефекти через неякісно надані послуги або неякісні матеріали, використані Виконавцем, Виконавець зобов'язаний усунути такі дефекти власними силами та за власний рахунок.
Перелік недоліків визначається дефектним актом, складеним Сторонами.
У разі виявлення недоліків (дефектів) у послугах Виконавця в період гарантійного терміну гарантійний термін призупиняється на період усунення таких недоліків.
При наданні послуг повинні бути дотримані та застосовані заходи щодо захисту довкілля.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору, договірна ціна визначається відповідно до нормативних документів Держбуду України про порядок визначення кошторисної вартості будівництва, що здійснюється на території України (ДСТУБД.1.1-1-2013) і наведена у Додатках №№ 2-4, що є невід'ємними частинами Договору. Вартість послуг за Договором без ПДВ становить 1 222 500,00 грн, крім того, ПДВ - 244 500,00 грн. Ціна договору становить 1 467 000,00 грн.
За приписами пунктів 4.1-4.3 договору, розрахунки за послуги здійснюються Замовником у національній валюті шляхом жування коштів на рахунок Виконавця.
Зобов'язання Замовника щодо оплати за цим Договором вважається виконаним з моменту списання коштів з його розрахункового рахунку. Усі розрахунки здійснюються у безготівковій формі.
Оплата за Договором здійснюється в такому порядку: протягом 10 банківських днів з моменту затвердження Покупцем Акта приймання-передачі наданих послуг за формою КБ-2в та Довідки про вартість наданих послуг і витрат за формою № КБ-3, на підставі виставленого Виконавцем рахунку за умови виконання останнім підпунктів 6.3.7-6.3.9 Договору.
Як встановлено у п. 5.6 договору, приймання-передача наданих послуг за цим Договором здійснюється поетапно. Після надання послуг Виконавець зобов'язаний подати Замовнику підписаний зі свого боку Акт приймання-передачі наданих послуг.
Датою прийняття послуг за Договором є дата затвердження Замовником Акта приймання-передачі наданих послуг за формою № КБ-2в, № КБ-3. (п. 5.9 договору).
У п. 6.2 передбачено право Замовника вимагати безоплатного виправлення недоліків у наданих послугах або відшкодування понесених витрат з виправлення за свої кошти недоліків ремонтних робіт чи відповідного зменшення винагороди за послуги, якщо Виконавець допустив відхилення від умов цього Договору, які погіршили результат послуг, або допустив інші недоліки при наданні послуг.
Згідно з п. 7.3.2 договору, за порушення умов Договору щодо якості послуг Виконавець сплачує Замовник у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг з наступним усуненням недоліків власними силами та за власний рахунок.
Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії Договору. (пункти 11.1, 11.2 договору).
18.10.2019 сторонами підписано акт про початок надання послуг до договору від 18.10.2019 № 166/2019.
18.11.2019 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої:
1. Пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: «Договірна ціна визначається відповідно до нормативних документів Держбуду України про порядок визначення кошторисної вартості будівництва, що здійснюється на території України (ДСТУБД.1.1-1-2013) і наведена у Додатках №№ 2-3, що є невід'ємними частинами Договору.».
2. Викладено п. 3.2 Договору в наступній редакції: «Вартість послуг за Договором без ПДВ становить 746 165,15 грн, крім того, ПДВ - 149233,03 грн. Ціна Договору становить 895 398,18 грн з ПДВ.».
3. Додатки №№ 1, 2 та 3 до Договору викладено в новій редакції, що додаються до цієї Додаткової угоди № 1, та є невід'ємною частиною Договору.
4. Пункт 5.5.3, пункт 4 розділу 16 «Додатки до Договору» та Додаток 4 до Договору виключено.
На виконання умов вказаного договору сторонами складено та підписано у двосторонньому порядку акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад від 25.11.2019 на суму 449 715,00 грн та від 25.11.2019 на суму 445 683,18 грн, а також відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року.
Також 25.11.2019 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого послуги за договором надані в повному обсязі (100%) на суму 895 398,18 грн, сторони претензій щодо обсягу та якості наданих послуг одна до одної не мають.
Відповідно до платіжного доручення № 1881 від 28.11.2019 позивач здійснив повну оплату за договором на користь позивача у розмірі 895 398,18 грн.
08.07.2020 Державною аудиторською службою України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державної установи "Держгідрографія" за період з 01.01.2016 по 31.03.2020 та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.09.2013 по 31.12.2015, за наслідками чого складено відповідний Акт № 06-21/11.
У вказаному Акті встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Г.С. МОНТАЖ-СЕРВІС" за об'єктом «Поточний ремонт знаків створу щілинного «Переяславського» (договір від 18.10.2019 № 166/2019) зазначено у актах приймання виконаних робіт форми № КБ-2в інші супутні витрати, а саме: витрати на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва на загальну суму 273 874,29 грн з ПДВ.
В ході зустрічної звірки зазначені витрати документально не підтверджені (в т.ч. по об'єкту «Лівий передній створний знак створу щілиннного «Переяславський» (послуги по поточному ремонту переднього лівого знаку створу щілинного «Переяславський») на суму 138 105,87 грн з ПДВ та по об'єкту «Правий передній створний знак створу щілинного «Переяславський» (послуги по поточному ремонту переднього правого знаку створу щілинного «Переяславський») на суму 135 768,42 грн з ПДВ), що призвело до завищення вартості робіт на суму 273 874,29 грн, чим порушено пункт 5.4.4.1 ДСТУ-Н Б Д. 1.1-5:2013 «Настанова щодо визначення розміру коштів на титульні тимчасові будівлі та споруди і інші витрати у вартості будівництва».
У пункті 5.4.4.1 ДСТУ-Н Б Д.1.1-5:2013 «Настанова щодо визначення розміру коштів на титульні тимчасові будівлі та споруди і інші витрати у вартості будівництва», затверджений наказом Мінрегіону від 27.08.2013 № 405, зазначено, що при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкти будівництва враховуються на підставі фактичних витрат на ці цілі у звітному періоді.
Внаслідок допущеного порушення ТОВ «Г.С. МОНТАЖ СЕРВІС» завдано матеріальної шкоди (збитків) ФДУ «Дніпровський район Держгідрографії» на загальну суму 273 874,29 гривень.
Позивач також зазначає, що у вказаному Акті ревізії помилково вказано, що сума завищення вартості робіт у розмірі 273 874,29 грн є сумою з ПДВ, адже фактично зазначена сума була сформована із сум, зазначених у графі V «Інші супутні витрати» вказаних вище актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року за формою № КБ-2в, до складу яких не входить ПДВ.
У зв'язку з наведеним до суми завищення вартості ремонтних робіт за договором, що зазначена ДАСУ в Акті ревізії, належить додати також суму ПДВ, а тому сума завищення вартості ремонтних робіт відповідачем за Договором у рамках встановлених ДАСУ в Акті ревізії обставин з урахуванням ПДВ становить 328 649,15 грн.
Крім того, позивач зазначає, що комісією у складі відповідальних працівників Державної установи "Держгідрографія" 09.04.2020 було проведено вибірковий огляд лівого та правого передніх створних знаків створу щілинного «Переяславський» на предмет виконаних ремонтних робіт ТОВ «Г.С. МОНТАЖ СЕРВІС» за договором, про що було складено Акти огляду та перерахунку завищення обсягів і вартості від 10.04.2020 з детальним висвітленням виявлених недоліків та сум завищення наданих відповідачем послуг. Загальна сума завищення за двома наведеними актами огляду та
перерахунку завищення обсягів і вартості від 10.04.2020 стосовно лівого та правого передніх створних знаків створу щілинного «Переяславський» становить 284 949,53 грн.
За вирахуванням витрат на відрядження за обома знаками, що вже фактично продубльовані в Акті ревізійної перевірки, загальна сума завищення обсягів і вартості виконаних робіт відповідно до Актів огляду та перерахунку завищення обсягів і вартості від 10.04.2020 становитиме 178 015,80 грн (284 949,53 грн - 105 540,85 грн).
Крім того, оскільки відповідач надав послуги, якість яких не відповідає технічним вимогам, зазначеним додатку до договору за об'єктом «Поточний ремонт знаків створу щілинного «Переяславський» на загальну суму 178 015,80 грн, відмовився усувати виявлені недоліки в наданих послугах у межах встановленого гарантійного терміну, на підставі п. 7.3.2 договору позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 35 603,16 грн, що становить 20% від указаної суми.
Отже, у зв'язку з наведеним, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 542 268,11 грн складаються я з такого:
- документально не підтверджені витрати на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва на загальну суму 328 649,15 грн з ПДВ;
- завищення обсягів і вартості виконаних робіт (з вирахуванням коштів на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва) загальною сумою 178 015,80 грн з ПДВ;
- штраф за неякісно надані послуги, якість яких не відповідає технічним вимогам, зазначеним у додатку до договору, в розмірі 35 603,16 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що умови договору сторони виконали повністю та зауважень з цього приводу один до одного у них не було, а акт ревізії фінансового-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення зобов'язання відповідача повернути сплачені йому кошти. Крім того, відповідачем не наведено належних та допустимих доказів того, що взагалі недоліки у роботі мали місце, а виявлені позивачем недоліки не відносяться до прихованих, а явних, а тому позивач мав заявити про них негайно після приймання наданих послуг та підписання акта.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Отже, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного ними договору про закупівлю послуг № 166/2019 від 18.10.2019.
Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відтак, договір підряду складається із двох пов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати певну роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Як встановлено вище, за умовами укладеного між сторонами договору відповідач як виконавець прийняв на себе зобов'язання у 2019 році надати позивачу як замовнику послуги поточного ремонту знаків створу щілинного «Переяславського», які останній зобов'язався прийняти та оплатити.
Пунктом 5.9 договору передбачено, що датою прийняття послуг за Договором є дата затвердження Замовником Акта приймання-передачі наданих послуг за формою № КБ-2в, № КБ-3.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем було виконано свої зобов'язання за договором належним чином, в повному обсязі та у встановлений термін, що підтверджується підписаними у двосторонньому порядку без заперечень та зауважень щодо якості робіт актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад від 25.11.2019 на суму 449 715,00 грн та від 25.11.2019 на суму 445 683,18 грн, відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року, а також актом приймання-передачі наданих послуг від 25.11.2019.
Отже, вказані акти є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують здійснення господарської операції щодо фактичного надання відповідачем послуг за договором належної якості.
Суд звертає увагу, що мотивована відмова від підписання актів приймання-передачі наданих послуг в порядку п. 5.8 договору з боку позивача в матеріалах справи також відсутня.
Відповідно до платіжного доручення № 1881 від 28.11.2019 позивач повністю оплатив вказані послуги у розмірі 895 398,18 грн.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, подані учасниками справи, суд дійшов висновку, що умови договору сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2019 у справі № 910/13407/18 та від 22.10.2019 у справі № 922/59/19.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача документально не підтверджених витрат на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва на загальну суму 328 649,15 грн з ПДВ, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у якості доказу завищення вартості ремонтних робіт за вказаним договором позивач посилається на Акт планової ревізії фінансово-господарської діяльності Державної установи "Держгідрографія" за період з 01.01.2016 по 31.03.2020 та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.09.2013 по 31.12.2015 № 06-21/11, складений Державною аудиторською службою України 08.07.2020, якою встановлено, що витрати на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва на загальну суму 273 874,29 грн з ПДВ, зазначені у у актах приймання виконаних робіт форми № КБ-2в за об'єктом «Поточний ремонт знаків створу щілинного «Переяславського» (договір від 18.10.2019 № 166/2019), не підтверджені, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) ФДУ «Дніпровський район Держгідрографії» на загальну суму 273 874,29 гривень.
Однак, суд не може визнати вказаний Акт належним та допустимим доказом в розумінні статей 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження неналежного виконання договірних зобов'язань в частині завищення вартості виконаних робіт, оскільки встановлені у Акті факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Суд зазначає, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.
При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.
Крім того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі 910/7984/16.
До того ж акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто укладання сторонами у справі договору про закупівлю послуг № 166/2019 від 18.10.2019, дії сторін по виконанню його умов, у тому числі надання відповідних послуг та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Натомість, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 в справі № 922/2310/17.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що належних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини, встановлені у вказаному Акті ревізії № 06-21/11 від 08.07.2020, позивачем до суду подано не було.
Отже, позивач не довів перед судом а ні факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань та безпідставного включення до актів приймання виконаних будівельних робіт витрат на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва на загальну суму 273 874,29 грн, а ні правової підстави для їх повернення, у зв'язку відповідна сума витрат разом з нарахованим позивачем ПДВ (54 774,85 грн) стягненню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми завищення обсягів і вартості виконаних робіт у розмірі 178 015,80 грн з ПДВ, суд зазначає таке.
На підтвердження завищення вартості робіт позивач посилається на акти огляду та перерахунку завищення обсягів і вартості від 10.04.2020, складені комісією у складі працівників Державної установи "Держгідрографія" 09.04.2020 за наслідками вибіркового огляду лівого та правого передніх створних знаків створу щілинного «Переяславський» на предмет виконаних ремонтних робіт ТОВ «Г.С. МОНТАЖ СЕРВІС» за договором.
Перш за все суд зазначає, що належне виконання робіт відповідачем за договором відбулося, що встановлено судом вище по тексту.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
У ст. 857 ЦК України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Суд зазначає, що під час прийняття робіт за договором чи негайно після них замовник, в порядку ч. 1 ст. 853 ЦК України, жодних претензій до якості чи заяв про будь-які недоліки у роботі не пред'явив.
Водночас, очевидно, що вказані позивачем 09.04.2021 недоліки не можуть вважатися прихованими в розумінні ч. 3 ст. 853 ЦК України, оскільки були виявлені під час звичайного огляду працівниками підприємства позивача.
Тобто, суд доходить висновку, що зазначені в актах від 10.04.2020 недоліки роботи могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки), а тому відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, за відсутності відповідної заяви замовника негайно після прийняття робіт, він втратив право наразі посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
При цьому, суд також критично ставиться до виявлення позивачем саме вказаних недоліків, оскільки жодних доказів на підтвердження порядку та способу визначення обсягу їх завищення працівниками позивача в матеріали справи не подано, а представником позивача в судовому засідання обґрунтованих пояснень не надано.
Разом з тим, суд зазначає, що встановлений договором порядок оформлення виявлених недоліків, в тому числі і протягом гарантійного терміну, який за договором становить 12 календарних місяців з дня затвердження замовником акта приймання-передачі послуг, передбачає складання дефектного акта обома сторонами, форма якого погоджена сторонами у додатку № 1 до договору.
Натомість, навіть якщо вважати виявлені недоліки прихованими, в будь-якому позивач не дотримався порядку повідомлення про них, визначеного ст. 853 ЦК України, тобто, негайно, та порядку їх оформлення, встановленого договором, у формі дефектного акта.
Так, 09.04.2020 позивач в односторонньому порядку провів огляд знаків, який оформив одностороннім актом від 10.04.2020, а листом від 16.04.2020 № 299/06/20 звернувся до відповідача з проханням забезпечити явку його представників для проведення огляду знаків 27.04.2020.
Надалі лише 18.06.2020 позивач звернувся до відповідача з листом № 479/03/20, в якому повідомив про те, що обсяг фактично виконаних робіт не відповідає обсягу, зазначеному виконавцем а актах приймання виконаних будівельних робіт та вимагав усунути виявлені зауваження протягом 10 днів з моменту отримання вимоги.
До вказаної вимоги позивач знову ж таки не долучив складені в односторонньому порядку акти огляду та перерахунку завищення обсягів та вартості від 10.04.2021.
Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та відсутність правових підстав для стягнення з відповідача суми завищення обсягів і вартості виконаних робіт у розмірі 178 015,80 грн з ПДВ.
Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу за неякісно надані послуги в розмірі 35 603,16 грн, суд зазначає таке.
За змістом частини першої та другої статті 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Положеннями статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 7.3.2 договору сторони погодили, що за порушення умов Договору щодо якості послуг Виконавець сплачує Замовник у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг з наступним усуненням недоліків власними силами та за власний рахунок.
Водночас, оскільки позивачем не доведено перед судом факту вчинення відповідачем правопорушення за договором, а саме, неналежне виконання ним господарського зобов'язання з якісного виконання робіт (надання послуг), то відповідно і підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу немає, а вимоги в цій частині теж не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29.11.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко