ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/12954/21
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу № 910/12954/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО АВЕНС"
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
про стягнення 59 331, 05 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО АВЕНС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 59331,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача виплатити на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 078216/20/0000072 від 04.08.2020 страхове відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО АВЕНС» залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
03.09.2021 на адресу суду від позивача надійшли пояснення, до яких додано документи на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, офіс 501, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
11.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечує, зазначивши, що ним правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.08.2020 між відповідачем (страховик) та позивачем (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 078216/20/0000072 від 04.08.2020 (далі - договір).
Предметом страхування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 078 216/20/0000072 (далі за текстом - «Договір») є майнові інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО АВЕНС», що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, вказаним в п. 7. цього Договору, а саме Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1794, кузов № НОМЕР_2 .
Згідно з положенням п. 9.1. Договору страховими, випадками вважається дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП) - пошкодження (знищення) транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок події, що сталася під час руху транспортного засобу по автомобільній дорозі, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки, зіткнення з нерухомим транспортним засобом інших транспортних засобів або об'єктів, що рухались по автомобільній дорозі.
Відповідно до п. п. 20.1.7. Договору, Страхувальник, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО АВЕНС», зобов'язаний письмово повідомити Страховика, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», шляхом подання заяви - повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку протягом 2 (двох) робочих днів з дня її настання із зазначенням причин, обставин, характеру події і розміру збитків.
Відповідно до п. п. 19.1.3. Договору, Страховик, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк, передбачений Договором та Програмою страхування.
Заява-повідомлення про настання страхового випадку була надіслана позивачем Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» 08 січня 2021 року.
Відповідно до наданої Приватному акціонерному товариству українська пожежно-страхова компанія» Заяви - повідомлення (АВТОКАСКО), яка була одержана 11 січня 2021 року, 07 січня 2021 року о 23 годині 50 хвилин водій ОСОБА_1 , здійснюючи рух через перехрестя вул. Марсельської - вул. Семена Палія, з боку проспекта Добровольського в напрямку вул. Академіка Сахарова у м. Одеса, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті чого були завдані матеріальні збитки Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТО АВЕНС», що є власником транспортного засобу Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1794, кузов № НОМЕР_3 .
Внаслідок вищевказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм Двигуна 1794, кузов № НОМЕР_4 , застрахований Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО АВЕНС» у відповідача, у зв'язку з чим 13 січня 2021 року було складено протокол № 1 огляду транспортного засобу, який вказує на характер пошкоджень застрахованого автомобіля.
У відповідності до п. 10., п. 12. Договору, страхова сума становить 230000 грн, страховий платіж 4496,50 грн.
В результаті скоєної дорожньо-транспортної пригоди Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО АВЕНС», яке є власником транспортного засобу Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм Двигуна 1794, кузов № НОМЕР_5 , зазнало матеріальну шкоду у розмірі 59331,05 грн, що підтверджується висновком щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 484/07-21.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО АВЕНС» отримало від Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» лист вих. № 5995/18 від 28 квітня 2021 року про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
З огляду на відмову відповідача виплатити на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 078216/20/0000072 від 04.08.2020 страхове відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 59331,05 грн страхового відшкодування.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (стаття 4 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до абзацу 1 статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
За умовами частини 3 статті 16 Закону України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (частина 1 статті 17 Закону України «Про страхування»).
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За приписами частин 16 та 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені частиною 1 статті 991 Цивільного кодексу України та абзацом 1 статті 26 Закону України «Про страхування».
Водночас, частиною 2 статті 991 Цивільного кодексу України та абзацом 2 статті 26 Закону України «Про страхування» встановлено, що договором страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
За змістом частини 3 та 4 статті 26 Закону України «Про страхування» рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більше передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником в судовому порядку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» у своєму листі вих. № 5995/18 від 28 квітня 2021 року аргументує свою відмову з посиланням на лист з КУ «Центр Інтегрованої системи відео спостереження та відео аналітики міста Одеси» № 01.1-09/232 від 09 березня 2021 року.
У листі з КУ «Центр Інтегрованої системи відео спостереження та відео аналітики міста Одеси» № 01.1-09/232 від 09 березня 2021 року встановлено, що транспортний засіб Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1794, кузов № НОМЕР_2 , зафіксовано Системою відео спостереження в м. Одеса 05 січня 2021 року о 14 годин 40 хвилин.
Однак, ДТП сталася 07 січня 2021 року о 23 годині 50 хвилин, тому посилання на спостереження КУ «Центр Інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси», яке відбувалося 05 січня 2021 року о 14 годинні 40 хвилин є недоречними.
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» вказує, що у листі з КУ «Центр Інтегрованої системи відео спостереження та відео аналітики міста Одеси» № 01.1-09/232 від 09 березня 2021 року транспортний засіб Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1794, кузов о НОМЕР_5 , мав конструкцію на даху транспортного засобу з позначеним номером « 50-40»,. який відноситься до служби «Стар Такси».
Обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач, як у листі, так і у відзиві на позовну заяву посилався на наступні пункти договору.
Відповідно до п. 21.1.7. Договору, не визнаються страховими випадками та виплата страхового відшкодування не здійснюється за подіями/шкодо./збитками, що прямо або опосередковано пов'язані з/є наслідком: Використанням ТЗ в якості таксі, передачею ТЗ в оренду, лізинг, каршерін, підряд, якщо таке використання не передбачено у п. 7.6 Договору.
Відповідно до п. 21.2.17. Договору, до страхових випадків не відносяться події, що сталися внаслідок використання ТЗ не за призначенням або в режимі таксі без попередньої письмової згоди на це страховика.
Згідно з п. 22.1. Договору, підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є: невиконання чи неналежне виконання Страхувальником та/або Експлуатантом обов'язків, зазначених в Договорі, в тому числі щодо надання інформації Страховику про обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеню страхового ризику, згідно з п. 19.2.6 Договору.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»:
таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку;
таксометр - прилад, призначений для інформування пасажирів про вартість поїздки та реєстрації параметрів роботи автомобіля-таксі, визначених законодавством.
Відповідно до п. 3.1. Заяви на укладення договору добровільного страхування наземного транспорту, Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО АВЕНС» в режимі експлуатації було позначено, що транспортний засіб Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1794, кузов № НОМЕР_6 , не використовується у якості таксі/маршрутного таксі.
Відповідно до п. 7.6. Договору не передбачено використання транспортного засобу Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1794, кузов № НОМЕР_7 № НОМЕР_8 , у якості таксі.
Позивачем додано до матеріалів справи докази фотофіксації транспортного засобу Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1794, кузов № НОМЕР_2 , одразу після ДТП, що вказує на те, що транспортний засіб не мав ніякої конструкції на даху з позначеним номером « 50-40».
Отже, з вищевказаного вбачається, що транспортний засіб Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1794, кузов № НОМЕР_7 № НОМЕР_8 , не відноситься до категорії таксі, так як транспортний засіб не оснащеним належним чином відповідно до законодавства.
Належних та достатніх доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Посилання Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на п. 21.1.7. Договору, яким не визнається страховими випадками та виплата страхового відшкодування не здійснюється за подіями/шкодою/збитками, що прямо або опосередковано пов'язані з/є наслідком: використанням транспортного засобу в якості таксі, передачею транспортного засобу в оренду, лізинг, каршерінг, підряд, якщо таке використання не передбачено у п. 7. 6. Договору - є безпідставним та необґрунтованим, оскільки належними засобами доказування не підтверджено.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, відповідачем до відзиву додано копію фотографії начебто транспортного засобу Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проте з вказаної копії фотографії суд не може достеменно встановити факт використання вказаного автомобіля в якості таксі. Будь-яких інших доказів на підтвердження вказаної обставини відповідач суду не представив.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 07 січня 2021 року о 23 годині 50 хвилин за участю транспортного засобу Toyota Prius, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , , відповідно до п. 9.1 Договору відноситься до категорії страхових випадків, відтак, у відповідача виникло зобов'язання по виплаті суми страхового відшкодування власникові застрахованого транспортного засобу - Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТО АВЕНС».
За приписами ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як зазначалося вище, на підтвердження завданих внаслідок ДТП автомобілю Toyota Prius, державний номер НОМЕР_1 , збитків позивачем долучено до позовної висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 484/07-21
В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту необґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру страхового відшкодування (в тому числі, не надано свого контррозрахунку суми страхового відшкодування).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, здійснивши оцінку кожного наданого позивачем доказу окремо та в їх сукупності, а також за відсутності з боку відповідача жодних доказів на спростування доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО АВЕНС" повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на складання висновку в сумі 4 000,00 грн та витрати на копіювання запитуваних матеріалів страхової справи в сумі 404,06 грн.
Відповідно до положень ст. 127 Господарського процесуального кодексу України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на складання Висновку №484/07-21 від 21.07.2021 щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, виконаний виконавцем ФОП Баранковим В.О., вартістю 4 000,00 грн, позивачем надано належним чином завірену копію платіжного доручення № 22 від 08.07.2021 на суму 4 000,00 грн.
Отже, позивачем доведений розмір понесених витрат на оплату витрат на складання висновку в розмірі 4 000,00 грн.
Також, судом встановлено, що витрати на копіювання запитуваних матеріалів страхової справи в сумі 404,06 грн були сплачені на користь відповідача адвокатом позивача, що підтверджується квитанцією №0.0.21729511396.1.
Враховуючи доведеність понесених позивачем витрат, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті витрат на складння висновку в розмірі 4 000,00 грн та витрати на копіювання запитуваних матеріалів страхової справи в сумі 404,06 грн покладаються на відповідача.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат у сумі 15 000,00 грн представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги, відповідно до умов якого розмір винагородити адвоката становить 15 000,00 грн.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, відповідачами не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.
Враховуючи вищевикладене, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО АВЕНС" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 66/3, оф. 3, код ЄДРПОУ 43108717) 59 331 грн 05 коп. страхового відшкодування, 2 270,00 грн витрат по сплаті судового збору, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 4 000,00 грн витрат на складання висновку суб'єктом оціночної діяльності, 404 грн 06 коп. витрат на копіювання запитуваних матеріалів страхової справи.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 29.11.2021.
Суддя А.І. Привалов