ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2021Справа № 910/13352/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до приватного підприємства "ВІКІН ' Г" про стягнення 250 036,89 грн,
за участі представників:
позивача: Прокопчука А.Л.;
відповідача: не з'явився;
У серпні 2021 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства "ВІКІН ' Г" (далі - ПП "ВІКІН ' Г") заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 230 524,97 грн, а також 16 034,94 грн інфляційних втрат та 3 476,98 грн трьох процентів річних.
Ухвалою від 25 серпня 2021 року відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, судове засідання призначено на 23 вересня 2021 року.
23 вересня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 28 жовтня 2021 року.
У судове засідання 28 жовтня 2021 року представник позивача не з'явився, проте цього ж дня від нього на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Представник відповідача у судове засідання 28 жовтня 2021 року також не з'явився.
Ухвалою від 28 жовтня 2021 року судове засідання відкладено на 11 листопада 2021 року.
У судовому засіданні 11 листопада 2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 11 листопада 2021 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги те, що відповідач належним чином неодноразово повідомлявся про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
На виконання розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго".
10 вересня 2020 року представниками СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" складено акт обстеження № 562-09/2020. З цього акту вбачається, що при обстеженні вбудованого нежитлового приміщення відповідача за адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, 94, встановлено підключення до загальнобудинкових стояків системи гарячого водопостачання трьох умивальників зі змішувачами та чотирьох мийок зі змішувачами. Також встановлено електробойлер, який на момент обстеження працював. Монтаж трубопроводів та підключення вказаних санітарних приладів виконано таким чином, що подача гарячого водопостачання могла здійснюватись як від загальнобудинкового стояка, так і від електробойлера.
На підставі вказаного акту СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" також складено акт від 10 вересня 2020 року № 29-09/2020 про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору. Відповідно до даного акту встановлено самовільне підключення ПП "ВІКІН ' Г" водозабірних пристроїв гарячого водопостачання: двох умивальників зі змішувачами та чотирьох мийок зі змішувачами.
19 листопада 2020 року відбулось засідання комісії з розгляду актів порушень споживачами Правил користування тепловою енергією та/або умов договору, результати якого оформлені протоколом від цієї ж дати № 5. З цього протоколу слідує, що ПП "ВІКІН ' Г" до 1 жовтня 2020 року здійснювалось нарахування споживання гарячої води за 1 умивальник зі змішувачем. Договір про надання послуг центрального постачання гарячої води з КП "Київтеплоенерго" не укладений.
За результатом вказаного засідання комісія вирішила здійснити відповідачу коригування (добір) обсягів споживання гарячої води та її вартості (4 мийки та 2 умивальника) за період з 1 травня 2018 року по 30 вересня 22020, у зв'язку із самовільним підключенням водозабірних пристроїв гарячого водопостачання.
До матеріалів справи позивачем надано розрахунок коригування вартості споживання гарячого водопостачання ПП "ВІКІН ' Г" за вказаний період, за яким останньому донараховано обсяг спожитої гарячої води в загальній кількості 2 475,360 м3 на суму 231 760,78 грн.
КП "Київтеплоенерго" додано до позовної заяви рахунки на оплату послуг з централізованого постачання гарячої води: від 30 листопада 2020 року, від 31 грудня 2020 року, від 31 січня 2021 року, від 28 лютого 2021 року, від 31 березня 2021 року, від 30 квітня 2021 року та від 31 травня 2021 року, а також акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води: від 30 листопада 2020 року, від 31 грудня 2020 року, від 31 січня 2021 року, від 28 лютого 2021 року, від 31 березня 2021 року, від 30 квітня 2021 року та від 31 травня 2021 року, які відповідачем підписані не були.
З цих документів вбачається, що відповідачу було здійснено донарахування обсягу спожитої гарячої води на підставі рішення комісії з розгляду актів порушень споживачами Правил користування тепловою енергією та/або умов договору від 19 листопада 2020 року, оформленого протоколом № 5 від цієї ж дати, за період з травня 2018 року по вересень 2020 року, на суму 231 760,75 грн, а також нараховано обсяги спожитої води в листопаді 2020 року - травні 2021 року.
При цьому розрахунок заборгованості відповідача КП "Київтеплоенерго" здійснено з листопада 2020 року по травень 2021 року.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 230 524,97 грн основного боргу, який виник у зв'язку з донарахуванням обсягів спожитої води на підставі акту від 10 вересня 2020 року № 29-09/2020 року та рішення комісії з розгляду актів порушень споживачами Правил користування тепловою енергією та/або умов договору від 19 листопада 2020 року, оформленого протоколом від цієї ж дати № 5.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
З наданого самим позивачем акту обстеження від 10 вересня 2020 року № 562-09/2020 року вбачається, що станом на дату обстеження у ПП "ВІКІН ' Г" існував договір на постачанням гарячої води, о/р № 810101511770102, яким передбачалося підключення одного умивальника зі змішувачем. Проте при зверненні до суду з даним позовом КП "Київтеплоенерго" не надано відповідного договору до матеріалів справи.
Із розрахунку коригування споживання гарячої води відповідачем вбачається, що відповідне обстеження приміщення за адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, 94, блок 1 було здійснено СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" 10 вересня 2020 року, проте донараховано обсяги спожитої води з травня 2018 року. При цьому, жодними доказами не підтверджується факт користування відповідачем таким приміщенням та споживання гарячої води в означений період (укладений договір, підписані акти наданих послуг, виставлені рахунки, докази на підтвердження здійснення відповідачем будь-яких платежів за гарячу воду тощо).
Донарахування обсягів спожитої відповідачем гарячої води помісячно здійснено виходячи з різної кількості днів роботи, наприклад, за: жовтень 2018 року - 8 днів, листопад 2018 року - 18 днів, грудень 2018 року - 30 днів, липень 2019 року - 4 дні, серпень 2019 року - 15 днів, вересень 2019 року - 30 днів, травень 2020 року - 31 день, червень 2020 року - 0 днів, серпень 2020 року - 5 днів і т.д. Будь-які обґрунтування обрахованої кількості днів роботи відповідача КП "Київтеплоенерго" до матеріалів справи не надано.
З наданих позивачем до матеріалів справи доказів неможливо встановити ні фактичного періоду користування відповідачем вказаним приміщенням для розміщення кафе-кондитерської, про що йдеться в акті про порушення від 10 вересня 2020 року № 29-09/2020 року (у той же час в акті обстеження таких відомостей не вказано), ні обґрунтування періодів здійснення коригування обсягів спожитої гарячої води (про що також вказано в протоколі від 19 листопада 2020 року № 5), ні відомостей про умови укладеного договору на гаряче водопостачання, зокрема, щодо кількість можливих підключених сантехнічних пристроїв тощо.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому судом враховано, що позивачем не надано також жодного доказу повідомлення відповідача ні про складені акти, ні про прийняте комісією рішення від 19 листопада 2020 року про здійснення донарахування кількості спожитої гарячої води, ні про виставлення відповідних рахунків на оплату. Позивач не надав до суду також і доказів складення та направлення на адресу ПП "ВІКІН ' Г" відповідної претензії про сплату суми боргу, а також доказів направлення відповідних актів наданих послуг.
У той же час представник відповідача не був присутнім ні при складенні вказаних актів від 10 вересня 2020 року, ні на засіданні комісії 19 листопада 2020 року. Доказів його повідомлення про таке засідання комісії позивачем також не надано до матеріалів справи.
Поряд із цим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що останньому продовжують нараховуватися обсяги постачання гарячої води в період з листопада 2020 року по травень 2021 року, а також вбачається здійснення відповідачем відповідних оплат - у лютому 2021 року - в розмірі 2 369,12 грн, у травні 2021 року - 1 203,98 грн.
Проте до матеріалів справи КП "Київтеплоенерго" не надало жодного доказу сплати відповідачем грошових коштів на рахунок позивача ні в зазначені в розрахунку коригування періоди (з травня 2018 року по вересень 2020 року), ні в періоди до дати складення акту про порушення та прийняття рішення комісії від 19 листопада 2020 року.
З урахуванням наведеного в сукупності суд не має можливості встановити фактичні обставини щодо правовідносин сторін, погоджених умов договору, обґрунтованість здійснених позивачем нарахувань, розмірів дійсної заборгованості відповідача та суми сплачених ним коштів КП "Київтеплоенерго".
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, КП "Київтеплоенерго" посилалося на положення Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198.
Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до абзацу 20 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 4 Правил послуга надається споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуги, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - договір), та вимогами цих Правил.
Згідно з пунктом 8 Правил визначення кількості та якості (щодо температури та тиску) послуги здійснюється відповідно до умов договору: за показаннями вузла комерційного обліку гарячої води та інших засобів вимірювальної техніки - для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору, з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку гарячої води (у разі їх наявності) - для індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.
Пунктами 19-21 Правил передбачено, що одиницею вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води є куб. метр. Комерційний облік послуги ведеться вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку, послуги відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг споживання гарячої води у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу.
Обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу (пункт 26 Правил).
У той же час позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких відомостей про спосіб обліку спожитої споживачем гарячої води в даному нежитловому приміщенні.
Суд звертає увагу на те, що ні вказаним законом, ні Правилами не передбачено можливості коригування постачальником обсягу поставленої споживачу гарячої води відповідно до кількості встановлених сантехнічних пристроїв. Відповідні норми не передбачені й Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198, на які посилається позивач у своєму позові.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, надавши оцінку всім викладеним ним аргументам, суд дійшов висновку, що останнім належними та допустимими доказами не доведено обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо покладення на відповідача обов'язку оплатити заявлену до стягнення суму коштів.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу.
Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16 034,94 грн та трьох процентів річних у розмірі 3 476,98 грн, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для стягнення з відповідача пред'явленої суми основного боргу, у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахувань на цю суму на підставі частини 2 статті 625 ЦК України належить також відмовити.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, позов КП "Київтеплоенерго" задоволенню не підлягає з підстав його недоведеності та необґрунтованості.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29 листопада 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко