ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/14602/21
Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжинірінг»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 222 046, 19 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжинірінг» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 222 046, 19 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.
27.09.2021 від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заявник просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
03.11.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжинірінг» надійшла відповідь на відзив.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника Рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України № 4469/07 від 02.05.2013 та Рішення Європейського Суду з прав людини від 15.03.2012, Папазова та інші проти України, (заява № 32849/05 від 19.08.2005, №20796/06 від 19.04.2006, №14347/07 від 20.03.2020, №40760/07, від 08.08.2007).
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 5011-46/18261-2012.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
19.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжиніринг» укладено договір фінансового лізингу № 6020-FL, на підставі якого вантажний залізничний рухомий склад (далі - вагони або PC), зокрема, вагони №№ 59202085, 58859398, 56739501, 58843582, 59124768, 58857269, 58856931, 56517675, в період з 26.12.2020 по 22.01.2021 перебували в управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжиніринг».
Відповідно до п. 3.2., 3.3. рамкового договору фінансового лізингу № 6020-FL від 19.12.2019 відповідальність за збереження, цілісності та ремонт переданих вагонів покладена на позивача - ТОВ «Рейл Інжиніринг».
В подальшому вищевказані вагони були передані в оренду і в грудні 2020 знаходились в управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» на умовах Договору оренди № 2-272/08-19 від 30.08.2019р.
На підтвердження знаходження вказаних вагонів в оренді ТОВ «Рейл Лоджистікс» протягом грудня 2020 - січня 2021 позивачем долучено до матеріалів справи:
- акт прийому-передачі від 02.09.2019р., від 03.09.2019 р.; від 04.09.2019 р. від 05.09.2019 від; від 06.09.2019 р.; від 07.09.2019.
- акт наданих послуг № 12/20 від 31.12.2020р. по Договору № 2-272/08-19 від 3.08.2019 р.; Актом наданих послуг № 12/20 від 31.01.2020р; Коригувальним Актом № 2 до актуальних послуг від 31.12.2020. по Договору № 2-272/08-19 від 3.08.2019 р. від 31.01.2021.
- виписка по рахунку Позивача про отримання орендної плати по Договору оренди № 2- 272/08-19 від 19.02.2021.
Відповідно до умов п. 3.1.2. договору оренди № 2-272/08-19 від 30.08.2019, укладеного між позивачем та ТОВ "Рейл Лоджистікс", витрати на проведення всіх ремонтів та технічного обслуговування покладаються на позивача (Орендодавця).
У грудні 2020 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - Відповідач) на підставі оформлених залізних накладних, №№ 46291738; 46218335; 42192682; 46223731; 46270823; 56517675 здійснювались перевезення відповідних вагонів по маршрутах зазначених у цих залізничних накладних.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на залізничних станціях у проміжках між часом приймання вагонів (вантажу) залізницею до перевезення та часом видачі вагонів (вантажу) одержувачу на станції, зазначеній в залізничній накладній, було виявлено розукомплектування вагонів, перелічених в цій позовній заяві.
Відповідними структурними підрозділами AT «Укрзалізниця»: (Структурний підрозділ «Констянтинівське вагонне депо», Виробничий підрозділ «Експлуатаційно - ремонтне вагонне депо Херсон», Ремонтне вагонне депо ім. Т. Шевченка (далі - Вагонне Депо)) були складені акти про пошкодження вагонів форми ВУ-23М та повідомлення ВУ-36М про приймання вагонів із ремонту, якими було встановлено розобладнання (розукомплектування), дати виявлення розобладнання, станції відчеплення вагонів в ремонт по причині розобладнання (розукомплектування) та дати закінчення ремонтів вищевказаних вагонів (копії актів та повідомлень додаються).
Також позивач зазначає, що за час непередбачуваного знаходження вагонів в ремонті з причин розобладнання під час знаходження вагонів під відповідальністю Відповідача, відповідно до Актів наданих послуг до Договору оренди № 2- 272/08-19 від 30.08.2019р. Позивач (Орендодавець) не отримав орендну плату за вагони, на яку розраховував та яку його Орендар сплатив би у відповідності з вищевказаним договором оренди за умови справності вагонів та можливості їх використання.
Таким чином, позивач у зв'язку з діями (бездіяльністю) відповідача зазначає, що безпідставно поніс додаткові збитки у вигляді неотриманої орендної плати за час неможливості користування вагонами, та які позивач не поніс би за умови виконання AT "Укрзалізниця" своїх зобов'язань, встановлених відповідними нормативними документа, та за умови безперешкодного руху вагонів позивача.
У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 41 968, 16 грн. збитків у вигляді не отриманої орендної плати.
Крім того, 02.01.2020 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каргоремтранс» укладено договір № TO-04/2020-RE на надання послуг з організації ремонту вагонів, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Каргоремтранс» на підставі договірних відносин з вагонними депо відповідача організовує технічне обслуговування ТОв-1/ТОв-2, ревізії системи розвантаження та підготовку під навантаження вагонів (далі - ремонт), що знаходяться в управлінні позивача.
На підтвердження факту організації виконання ремонтних робіт та постачання запасних частин, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каргоремтранс» та Позивачем були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2021 р.; № 39 від 31 січня 2021 р.; № 95 від 28 лютого 2021 р; №125 від 31 березня 2021 р.; № 216 від 30 квітня 2021 р. щодо зазначених вагонів.
Загальна сума, яка була витрачена ТОВ «Рейл Інжиніринг» на проведення ремонтних робіт по вищезазначеним актам складає 23669,23 гри. + 39053,14 гри. + 82704,32 грн.+ 822,04грн. + 33827,30 = 180 078,03 грн.
Факт сплати грошових коштів, згідно з актами здачі-приймання робіт № 9 від 31 січня 2021 р., №39 від 31 січня 2021 р., № 95 від 28 лютого 2020 р., № 152 від 31 березня 2021 р., № 216 від 30.04.2021 р. на надання послуг з організації ремонту вагонів укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Каргоремтранс», підтверджується платіжними дорученнями № 3493 від 25.02.2021 р; № 2493 від 25.02.2021 р.; № 2613 від 30.03.2021 р.;№ 2708 від 22.04. 2021 р.; № 2832 від 25.05.2021 р.; № 2929 від 22.06.2021 р.
Загальна сума збитків Позивача складається з суми неотриманої орендної плати за час неможливості користування Орендарем вагонами Позивача - 41 968,16 грн. та з суми витрат на організацію проведення ремонтних, відновлювальних робіт зазначених вагонів - 180 078,03 грн., та становить: 222 046, 19 грн.
З огляду на вищевикладене, позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Отже, у зв'язку з тим, що Укрзалізниця належним чином не виконала зобов'язання щодо збереження та забезпечення схоронності та цілісності вагонів після їх прийняття під перевезення, які перебували на той час в користуванні позивача, останній звертається до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 222 046, 19 грн. збитків (41 968, 16 грн. - неотриманої орендної плати; 180 078, 03 грн. - витрат на організацію проведення ремонтних, відновлювальних робіт вагонів).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».
Наявними в матеріалах справи залізничними накладними №№ №№ 46291738; 46218335; 42192682; 46223731; 46270823; 56517675 підтверджується прийняття АТ «Укрзалізниця» до перевезення та його здійснення вагонів ТОВ «Рейл Лоджистікс».
Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Як свідчать матеріали справи, під час здійснення перевезення було виявлено несправність спірних вагонів.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
З матеріалів справи вбачається, що вагони №№ 59202085, 58859398, 56739501, 58843582, 59124768, 58857269, 58856931, 56517675, були відремонтовані, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31 січня 2021 р.; № 39 від 31 січня 2021 р.; № 95 від 28 лютого 2021 р; №125 від 31 березня 2021 р.; № 216 від 30 квітня 2021 р. щодо зазначених вагонів.
Судом встановлено, що для усунення пошкоджень позивач змушений був використати необхідні деталі та запасні частини для їх встановлення замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складеними за участю виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргоремтранс» (на підставі договору надання послуг з організації ремонту вагонів №ТО-04/2020 від 02.01.2020).
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №551 від 15.11.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
З наявних у матеріалах справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжних доручень вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту розукомплектованих вагонів, а також їх технічне обслуговування на загальну суму 37 751,36 грн.
Твердження відповідача стосовно невідповідності суми позовних вимог в частині відшкодування вартості ремонтних робіт сумам доданих актів здачі-приймання робіт, суд вважає помилковими, оскільки позивач замовляє у Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргоремтранс" ремонти усіх вагонів по мірі необхідності, а зазначені в позовній заяві вагони в той період потребували ремонту разом з іншими вагонами позивача.
Доводи відповідача стосовно необхідності надання форм ВУ-25, ВУ-25М та ГУ-23 в якості єдиної підстави для відшкодування збитків, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем долучено до матеріалів позовної заяви повідомлення форми ВУ-23М, в якому зазначено час та місце виявлення пошкодження, акт форми ВУ-22 , дефектна відомість в якій зазначаються необхідні роботи та запчастини та акт форми ВУ-36М, в якому зазначено час закінчення ремонту.
Крім того, за час перебування спірних пошкоджених вагонів в ремонті та технічному обслуговуванні позивачем не отримано орендну плату за користування ними у загальному розмірі 41 968, 16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів форми ВУ-23М та ВУ-36М, актом наданих послуг, в якому зазначені кількість діб та періоди по датах за які нараховано орендну плату по кожному спірному вагону, а період з дати початку по дату закінчення ремонту визначені на підставі ВУ-23М та ВУ-36М та наведеним детальним розрахунком сум орендної плати, які не було включено до акту наданих послуг № 272/08-19 від 30.08.2020 та отримано позивачем у зв'язку з знаходженням вагонів в ремонті.
За положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
В свою чергу суд відзначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватного вагону (майна іншої особи) під час його використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи пусті вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагону), завданої шкоди - пошкодження складової частини вагону, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів № 59202085, 58859398, 56739501, 58843582, 59124768, 58857269, 58856931, 56517675 під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Твердження відповідача щодо необґрунтованості розрахунку збитків під час ремонту, відсутності документів підтверджуючих ремонт вагонів, дату його початку та закінчення, суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні копії форми ВУ-23М, в яких зазначена дата виявлення несправності певного вагону, штемпель та підпис уповноваженої особи вагоноремонтного підрозділу відповідача. Також в матеріалах справи наявні копії форми ВУ-36М, в яких зазначена дата виходу з ремонту певного вагону, штемпель та підпис уповноваженої особи вагоноремонтного підрозділу відповідача; в матеріалах справи наявний акт наданих послуг № 272/08-19 від 30.08.2020, в якому зазначені кількість діб та періоди по датах за які нараховано орендну плату по кожному спірному вагону, а період з дати початку по дату закінчення ремонту визначені на підставі ВУ-23М та ВУ-36М - відсутні в розрахунку акта наданих послуг.
Крім того, судом встановлено, що в позовній заяві, на підставі ВУ-23М, ВУ-36М та акту наданих послуг № 272/08-19 від 30.08.2020, наведено детальний розрахунок сум орендної плати, які не було включено до акту наданих послуг № 272/08-19 від 30.08.2020 та отримано позивачем у зв'язку з знаходженням вагонів в ремонті.
Враховуючи, що при перевезенні вагонів №№ 59202085, 58859398, 56739501, 58843582, 59124768, 58857269, 58856931, 56517675, які перебували в користуванні (оренді) позивача, залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжиніринг» про стягнення збитків в розмірі 222 046, 19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Північного апеляційного господарського суду у справі №910/1489/21 від 30.08.2021.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх. вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (заява №. № 18390/91). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕЙЛ ІНЖИНІРИНГ» (Україна, 03150, місто Київ, вул. Ділова, будинок 5, корпус 2, ідентифікаційний код 41018433) збитки у розмірі 222 046 (двісті двадцять дві тисячі сорок шість) грн. 19 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 330 (три тисячі триста тридцять) грн. 70 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва