ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/15847/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 75 232,69 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 75 232,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення вантажу за залізничними накладними №№ 53608262, 48184667, 48184733, 48385892, 48385884, 48392575, 48836076, 48836092, 48827505, 49054653, у зв'язку з чим вагони з вантажем (вугілля кам'яне), прибули з недостачею на загальну суму 75 232,69 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.09.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана відповідачем 07.10.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105481296745.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" (далі - позивач) відповідно до залізничних накладних №№ 53608262, 48184667, 48184733, 48385892, 48385884, 48392575, 48836076, 48836092, 48827505, 49054653 здійснило відправлення вугілля зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Новогродівка Донецької залізниці одержувачу - ТОВ «ЦЗФ «Селидівська».
По прибуттю вагонів №№ 67397141, 63548994, 67865378, 60327286, 61797148, 60250875, 60176401, 61021143, 60120227, 61515250, 63516520, 66878034, 60418431, 60666849, 67905422 на станціях Добропілля Донецької залізниці, Синельникове 1 Придніпровської залізниці, Слов'янськ та Новогродівка Донецької залізниці було складено комерційні акти:
- № 493102/21 від 23.03.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 67397141 складає 3100 кг.;
- № 493102/35 від 28.04.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 63548994 складає 5700кг., у вагоні № 67865378 - 4700 кг., у вагоні № 60237286 - 4100 кг.;
- № 493102/36 від 28.04.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 61797148 складає 2700 кг.;
- № 453603/9 від 11.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60250875 складає 9200 кг.;
- № 453603/10 від 11.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60176401 складає 7800 кг.;
- № 492006/95 від 12.05.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 61021143 складає 8500 кг.;
- № 492006/96 від 12.05.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60120227 складає 9000 кг.;
- № 482201/16 від 08.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 61515250 складає 8200 кг.;
- № 482201/17 від 08.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 63516520 складає 6300 кг.;
- № 482201/18 від 08.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 66878034 складає 7950 кг.;
- № 482201/19 від 08.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60418431 складає 8050 кг.;
- № 482201/29 від 22.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60666849 складає 3750 кг.;
- № 482201/30 від 22.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 67905422 складає 4800 кг.
Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 75 232,69грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних №№ 53608262, 48184667, 48184733, 48385892, 48385884, 48392575, 48836076, 48836092, 48827505, 49054653.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
З аналізу ст. 130 та 133 Статуту залізниць України вбачається, що у разі недостачі вантажу, право на пред'явлення позовів набуває саме одержувач, а отже і передача такого права можливе лише вантажоодержувачем вантажовідправнику, оскільки у вантажовідправника, за приписами ст. 130 Статут залізниць України такого права, без його передачі вантажоодержувачем, не виникає.
Із залізничних накладних №№ 53608262, 48184667, 48184733, 48385892, 48385884, 48392575, 48836076, 48836092, 48827505, 49054653, вбачається, що директором ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» Фенюк С.М. та головним бухгалтером ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» Левочка І.О. здійснено переуступні написи, відповідно до яких право на пред'явлення, зокрема позовів у зв'язку з нестачею вантажу у передано ДП «Добропілля-видобуток».
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами № 493102/21 від 23.03.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 67397141 складає 3100 кг.; № 493102/35 від 28.04.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 63548994 складає 5700кг., у вагоні № 67865378 - 4700 кг., у вагоні № 60237286 - 4100 кг.; № 493102/36 від 28.04.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 61797148 складає 2700 кг.; № 453603/9 від 11.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60250875 складає 9200 кг.; № 453603/10 від 11.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60176401 складає 7800 кг.; № 492006/95 від 12.05.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 61021143 складає 8500 кг.; № 492006/96 від 12.05.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60120227 складає 9000 кг.; № 482201/16 від 08.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 61515250 складає 8200 кг.; № 482201/17 від 08.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 63516520 складає 6300 кг.; № 482201/18 від 08.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 66878034 складає 7950 кг.; № 482201/19 від 08.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60418431 складає 8050 кг.; № 482201/29 від 22.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60666849 складає 3750 кг.; № 482201/30 від 22.06.2021, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 67905422 складає 4800 кг.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідку б/н б/д підписану, директором ВП «Управління навантаження, збуту та контролю якості вугілля» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» Третьяковою А.В. та головним бухгалтером ДП «Добропіллявугілля-видобуток» Радченко Л.В., відповідно до якої, вартість вугілля у вагоні № 67397141 становить 803,73 грн., у вагонах № 63548994, № 67865378, № 60237286, № 61797148 становить 761,79 грн., у вагонах № 60250875, № 60176401, № 61021143, № 60120227 становить 882,43 грн., у вагонах № 61515250, № 63516520, № 66878034, № 60418431, № 60666849, № 67905422 становить 984,77 грн.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
З урахуванням вищевикладеного, фактична нестача вантажу у вагонах № 67397141 - 2,414 т., № 63548994 - 5 т., № 67865378 - 4,01 т., № 602378286 - 3,4 т., № 61797148 - 1,996 т., № 60250875 - 8,503 т., № 60176401 - 7,101 т., № 61021143 - 7,802 т., № 60120227 - 8,301 т., № 61515250 - 7,503 т., № 63516520 - 5,6 т., № 66878034 - 7,26 т., № 60418431 - 7,35 т., № 60666849 - 3,062 т., № 67905422 - 4,095 т.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 75 232,69 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму збитків.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька обл., місто Добропілля, проспект Шевченка, будинок 2; ідентифікаційний код: 43895975) збитки у розмірі 75 232 (сімдесят п'ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 29.11.2021
Суддя О.А. Грєхова