вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" листопада 2021 р. Cправа № 902/1608/14
Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., судді Міліціанов Р.В. та Лабунська Т.І., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали по справі
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цант+" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Хімекс"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні"
про банкрутство
Представники сторін в судове засідання не з'явилися
В провадженні Господарського суду Вінницької області (головуючий суддя Тісецький С.С., судді Міліціанов Р.В. та Лабунська Т.І.) перебуває справа № 902/1608/14 за заявою ТОВ "ЦАНТ+" та ТОВ "ТД ХІМЕКС" до ТОВ "Подільські цукроварні" про банкрутство.
Провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
Так, ухвалою суду від 15.09.2021 року було продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Подільські цукроварні" та повноважень ліквідатора - арбітражного керуючого Козирицького А.С. у справі № 902/1608/14 до 15.03.2022 року; призначено справу №902/1608/14 до розгляду в судовому засіданні на 15.03.2022 року.
Крім того, ухвалою суду від 18.05.2020 року здійснено поворот виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 10.12.2019 року у справі № 902/1608/14 щодо стягнення з "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 3 426,96 грн. - витрат та 7 810,88 грн. - винагороди за виконання обов'язків ліквідатора в справі № 902/1608/14 про банкрутство ТОВ "Подільські цукроварні". Ухвалено стягнути з арбітражного керуючого ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК" Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) 11 237,84 грн.
На виконання вищевказаної ухвали Господарським судом Вінницької області було видано відповідний наказ від 18.05.2020 року у справі № 902/1608/14.
30.08.2021 року, під час перебування судді Лабунської Т.І. у відпустці, від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до суду надійшла скарга №39/3-5663-21 від 19.08.2021 року (вх. № 01-36/639/21) на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) по справі №902/1608/14.
07.09.2021 року суддя Лабунська Т.І. приступила до роботи.
В подальшому, ухвалою суду від 07.09.2021 року було призначено до розгляду в судовому засіданні скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №39/3-5663-21 від 19.08.2021 року (вх. № 01-36/639/21) на дії та бездіяльність державного виконавця по справі № 902/1608/14 на 23.09.2021 року.
Ухвалою суду від 23.09.2021 року вказану скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2021 року та ухвалено витребувати у Першої Вінницької державної нотаріальної контори у строк до 11.10.2021 року інформацію про наявність (відсутність) посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину щодо боржника - ОСОБА_1 .
Разом з тим, ухвалою суду від 12.10.2021 року відповідну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2021 року та ухвалено витребувати у Другої Вінницької державної нотаріальної контори у строк до 19.11.2021 року інформацію про наявність (відсутність) посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину щодо боржника - ОСОБА_1 .
На визначену дату - 23.11.2021 року представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Поряд з цим, судом встановлено, що 26.10.2021 року від Другої Вінницької державної нотаріальної контори до суду супровідним листом № 1630/01-16 від 20.10.2021 року надійшли копії спадкової справи щодо ОСОБА_1 ..
Водночас, судом встановлено, що ухвала суду від 12.10.2021 року надсилалась на електронні поштові адреси учасників справи, зокрема, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - ngu@naftogaz.com та Центральному відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) - info_tsr@vnm.vn.dvs.gov.ua.
Згідно ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що учасників справи належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, суд оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про розгляд справи за відсутні представників учасників справи.
Суд, розглянувши скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії та бездіяльність державного виконавця та дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.
За змістом скарги № 39/3-5663-21 від 19.08.2021 року, Господарським судом Вінницької області було видано наказ на виконання ухвали суду від 18.05.2020 року про стягнення з арбітражного керуючого ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "НАК" Нафтогаз України" 11 237,84 грн.
29.05.2020 року Стягувачем на адресу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (нині - Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), далі - орган ДВС) була скерована заява № 14/5-3638-20 разом із зазначеним вище наказом щодо примусового виконання рішення суду у справі № 902/1608/14.
В подальшому, у зв'язку з невиконанням органом ДВС рішення суду, Компанія звернулась до органу ДВС із заявою щодо надання інформації про хід виконання рішення суду у справі № 902/1608/14.
Листом орган ДВС від 10.12.2020 року № 140761 повідомив, що 05.06.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; державним виконавцем направлено запити до органів ДПС, ПФУ та МВС про виявлення майна, доходів та рахунків боржника, в рамках даного виконавчого провадження було накладено обтяження в реєстрах рухомого та нерухомого майна. Також, орган ДВС зазначив про смерть боржника, а 24.06.2020 року державним виконавцем на адресу нотаріальної контори було направлено претензію про надання інформації відносно спадкоємців та складу спадкового майна.
Листом від 03.02.2021 року № 39/3-965-21 НАК "Нафтогаз України" звернулась до органу ДВС із заявою щодо надання інформації про хід виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2020 року № 902/1608/14 щодо стягнення з арбітражного керуючого ОСОБА_1 на користь НАК "Нафтогаз України" 11 237,84 грн.
Однак, не отримавши відповідь на своє звернення від 03.02.2021 року, Компанія повторно звернулась до органу ДВС із заявою про надання інформації про хід виконавчого провадження (лист НАК "Нафтогаз України" від 21.07.2021 року № 39/3-5088-21). Копію вказаної заяви Стягувача також направлено до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) для відповідного реагування.
У листі від 21.07.2021 року Компанія повторно просила орган ДВС надати інформацію про хід виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2020 року №902/1608/14, а також надіслати копію відповіді нотаріальної контори на запит державного виконавця щодо спадкоємців боржника та складу спадкового майна.
16.08.2021 року на адресу НАК "Нафтогаз України" від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 06.08.2021 №6837-2021/11.1-20/7478-2021/11.1. У вказаному листі, зокрема, зазначено: "... на виконанні перебувало виконавче провадження № 62242898 з виконання наказу № 902/1608/14, виданого 18.05.2020 Господарським судом Вінницької області про стягнення з арбітражного керуючого ОСОБА_1 на користь ПАТ "Національна акціонерна "Нафтогаз України" 11 237,84 грн...
В ході здійснення виконавчого провадження встановлено, що боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис № 00026795695, у зв'язку з чим, державним виконавцем 24.06.2020 надіслано запит до Вінницької першої нотаріальної контори про встановлення спадкоємців та складу спадкового майна. Станом на 04.08.2021 відповідь до відділу не надходила.
Разом з тим, державним виконавцем відповідно до вимог пункту 3 частини 1 cт. 39 Закону України "Про виконавче провадження", 24.06.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Водночас повідомлено, що звернення Компанії від 03.02.2021 розглянуто відділом та надано відповідь 08.02.2021 за вихідним № 21032 (копія додається)".
Однак, відповідь від 08.02.2021 за вихідним № 21032 від органу ДВС на адресу НАК "Нафтогаз України" не надходила.
Отже, про факт закінчення 24.06.2020 року державним виконавцем виконавчого провадження Компанія дізналась лише 16.08.2020 року з листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 06.08.2021 №6837-2021/11.1-20/7478-2021/11.1.
Відтак, Стягувач отримав відповідь на запит 16.08.2021 року, про що свідчить відбиток штампу НАК "Нафтогаз України" № 11568/9-21 на листі та конверті, в якому надіслав Стягувану листа (копія листа та конверту додаються). Відповідно Компанія дізналась про закінчення виконавчого провадження та порушення її права тільки 16.08.2021 року.
При цьому, винесена постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 року порушує права Стягувача, оскільки ухвала Господарського суду Вінницької області від 18.05.2020 року у справі № 902/1608/14, на виконання якої видано відповідний наказ, не виконана. Згідно відомостей бухгалтерського обліку, за боржником на підставі судового рішення у справі № 902/1608/14 значиться заборгованість у сумі 11 237,84 грн.
Так, згідно листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 06.08.2021 року, підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження визначено пункт 3 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII.
Водночас, виконавець, встановивши на підставі належних та допустимих документів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, на думку Скаржника, мав вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями (дані про спадкоємців, обсяг спадщини тощо) та звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Наведене у сукупності свідчить, що державним виконавцем органу ДВС при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП № 62242898 не вжито всіх належних та достатніх заходів з примусового виконання рішення суду, передбачених законом, що на переконання Скаржника, свідчить про прийняття виконавцем незаконного рішення про закінчення виконавчого провадження, без з'ясування обставин наявності правонаступників боржника та зупинення виконавчого провадження до моменту вирішення питання щодо заміни боржника на правонаступника.
Крім того, постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП №62242898 на адресу НАК "Нафтогаз України" не надходила.
Таким чином, в розумінні ст. 343 ГПК України, порушення прав Стягувача полягає у діях та бездіяльності державного виконавця, щодо безпідставного закінчення виконавчого провадження та не надсилання на адресу Стягувача копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 62242898 в ході примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2020 року № 902/1608/14.
На підставі викладеного Скаржник просить суд :
- визнати неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП № 62242898 та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП № 62242898;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не надсилання стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП №62242898;
- зобов'язати посадову особу (начальника органу ДВС) усунути порушення (поновити порушене право), скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП №62242898 та відновити виконавче провадження ВП № 62242898.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Судом встановлено, що головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Базалицькою І.В., було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 62242898 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2020 р. № 902/1608/14 про стягнення з арбітражного керуючого ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "НАК" Нафтогаз України" 11 237,84 грн, на підставі п.3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Зокрема, даною постановою встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом № 00026795695 від 04.02.2020 р..
Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Судом встановлено, що підставами поданої скарги є не вжиття державним виконавцем всіх належних та достатніх заходів передбачених законом з примусового виконання судового рішення для вирішення питання про заміну померлого боржника - фізичної особи - ОСОБА_1 його спадкоємцями при наявності документів, які підтверджують факт смерті боржника, який був стороною відповідного виконавчого провадження. Також, виконавцем не була направлена Стягувачу оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За змістом статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Приписи ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначають, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 року по справі № 916/617/17, з урахуванням наведених у цій постанові законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.
Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника.
Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".
Також, Велика Палата Верховного Суду вказала, що після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з'ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.
Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов'язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Судом встановлено, що у листі від 06.08.2021 року № 6837-2021/11.1-20/7478- 2021/11.1. року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) повідомило Стягувача - АТ НАК "Нафтогаз України", зокрема, про те, що в ході здійснення виконавчого провадження встановлено, що боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що свідчить актовий запис № 00026795695, у зв'язку з чим, державним виконавцем 24.06.2020 надіслано запит до Вінницької першої нотаріальної контори про встановлення спадкоємців та складу спадкового майна, та станом на 04.08.2021 відповідь до відділу не надходила. Разом з тим, державним виконавцем відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", 24.06.2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Водночас, як вбачається з наданих суду матеріалів спадкової справи № 70/2020 стосовно ОСОБА_1 , згідно довідки Другої Вінницької державної нотаріальної контори № 918/02-14 від 16.09.2020 року та матеріалів цієї спадкової справи, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_1 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцями за законом після смерті - ОСОБА_1 є: дружина - ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 (заява про прийняття спадщини надійшла 04.03.2020 року за № 215).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
За змістом п. 6 розділу І, п. 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Беручи до уваги, що головному державному виконавцеві органу ДВС при прийнятті оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП №62242898 було відомо про смерть боржника - ОСОБА_1 , однак як свідчать матеріали справи, головний державний виконавець Базалицька І.В., не дочекалась отримання відомостей про спадкоємців боржника та не вчинила необхідних дій для вирішення питання про заміну померлого боржника як сторони виконавчого провадження його спадкоємцями (доказів протилежного матеріали справи не містять).
Таким чином, наведене у сукупності свідчить, що головним державним виконавцем не доведено, що при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження нею вжито всіх передбачених законом належних та достатніх заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 18.05.2020 року по справі № 902/1608/14, що з урахуванням встановлення судом наявності спадкоємців боржника, свідчить про те, що виконавцем прийнято незаконне рішення про закінчення виконавчого провадження №62242898, без з'ясування обставин наявності правонаступників боржника та зупинення виконавчого провадження до моменту вирішення питання щодо заміни боржника правонаступником.
Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Суд звертає увагу на те, що згідно п. 2, п. 5 прохальної частини скарги, Скаржник просить визнати неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП №62242898; зобов'язати посадову особу (начальника органу ДВС) усунути порушення (поновити порушене право), скасувати вказану постанову про закінчення виконавчого провадження та відновити відповідне виконавче провадження.
Отже, у згаданих пунктах скарги Скаржник двічі заявляє вимогу про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження
Водночас, суд зазначає, що обраний Скаржником спосіб захисту щодо скасування оскаржуваної постанови та відновлення виконавчого провадження, є належним, оскільки, згідно наведених вище приписів законодавства після скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП № 62242898, головний державний виконавець відділу ДВС буде зобов'язаний винести постанову про відновлення вказаного виконавчого провадження, що в розумінні приписів частини 2 статті 343 ГПК України, поновить порушене право скаржника.
З огляду на вказане, та беручи до уваги встановлення судом обґрунтованості скарги щодо не вжиття головним державним виконавцем органу ДВС всіх передбачених законом заходів з примусового виконання наказу суду та неправомірного прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, суд дійшов висновку про задоволення скарги в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП № 62242898 та відновлення виконавчого провадження ВП № 62242898.
Поряд з цим, суд зауважує, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Системний аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій спрямованих на надсилання документів у встановленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.
Судом встановлено, що згідно матеріалів справи, головним державним виконавцем не спростовано також тверджень Скаржника щодо не надіслання на його адресу постанови про закінчення виконавчого провадження.
Водночас, відсутність доказів направлення Скаржнику постанови про закінчення виконавчого провадження у строк, визначений Законом України "Про виконавче провадження", що свідчить про недотримання виконавцем вимог Закону, враховуючи предмет скарги, не є безумовною підставою визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Поряд з цим, наведене не спростовує висновків суду про невжиття державним виконавцем всіх заходів передбачених законом з примусового виконання вказаного вище наказу у цій справі, що є самостійною підставою для скасування постанови державного виконавця від 24.06.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 62242898.
Таким чином, суд дійшов висновку про відхилення решти вимог скарги.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №39/3-5663-21 від 19.08.2021 року (вх. № 01-36/639/21) на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) по справі №902/1608/14.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 12, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задоволити скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №39/3-5663-21 від 19.08.2021 року (вх. № 01-36/639/21) на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) по справі №902/1608/14, частково.
2. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2020 року ВП № 62242898 та відновити виконавче провадження ВП № 62242898.
3. В решті вимог скарги № 39/3-5663-21 від 19.08.2021 року (вх. № 01-36/639/21) на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) по справі № 902/1608/14, відмовити.
4. Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованим листом та на відомі суду адреси електронної пошти: представнику ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" - Яцько Р.М. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; арбітражному керуючому Козирицькому А.С. - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ТОВ "ФК " Інвестохіллс Веста" - Vesta@vesta-finance.com.ua; office@vesta-finance.com.ua; ТОВ "ТД ХІМЕКС" - td_himex@ukr.net; ПрАТ "Укрекскавація" - exkavacia@ukrpost.ua; ТОВ "Білпромпостач" - p-bomba@ukr.net; ТОВ "Маргунас-Україна" - margunas@gmail.com; ТОВ "Фукс Мастила Україна" - fuchsua@fuchs.com; ПАТ "Лебединський насіннєвий завод" - office@lnz.com.ua; ТОВ "Фаворит Авто Вінниця" - office@renault-vn.com.ua; ТОВ "ВКФ "Сенс ЛТД" - sensltd@gmail.com, sensingener1@gmail.com; ТОВ СП "Бегленд" - office@bagland.org.ua; АТ "Альфа - Банк" - ccd@alfabank.kiev.ua; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; Управлінню ВД ФСС України у Вінницькій області - vi@fssu.gov.ua; АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - ngu@naftogaz.com; Центральному відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) - info_tsr@vnm.vn.dvs.gov.ua.
Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала підписана суддями - 29.11.2021 року.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Тісецький С.С.
Суддя Лабунська Т.І.
Суддя Міліціанов Р.В.
Віддрук. 2 прим.:
1 - до справи;
2 - Центральному відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - вул. Соборна, буд. 15-А, м. Вінниця, 21050.