вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" листопада 2021 р. Cправа № 902/1023/19(902/1243/20)
Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали у справі
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр"
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О.
про визнання недійсним договору та скасування запису
у межах справи № 902/1023/19
за заявою: Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"
про банкрутство
за участю :
арбітражний керуючий (ліквідатор ТОВ "Компанія "КМТ") Сокотун В.А. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) : Деркач С.С. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від учасників ТОВ "Компанія "КМТ": Гаврилюк П.В., за ордером
від ТОВ "ВН-Центр": Стукальська Г.М., за ордером
В провадженні суду перебуває справа № 902/1023/19 за заявою Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) до ТОВ "Компанія "КМТ" про банкрутство.
Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.
Постановою суду від 30.06.2020 року, зокрема, визнано ТОВ "Компанія "КМТ" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сокотуна В.А..
21.12.2020 року до суду від ТОВ "Компанія "КМТ" надійшла позовна заява №01-21/902/1023/19/317 від 15.12.2020 року до ТОВ "ВН-Центр" про визнання недійсним договору та скасування запису.
Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1023/19(902/1243/20), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 23.12.2020 року, зокрема, призначено підготовче засідання з розгляду вищевказаної позовної заяви в межах справи № 902/1023/19 на 03.02.2021 року та залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханову Тетяну Олександрівну.
При цьому, ухвалою суду від 23.12.2020 року було відмовлено в задоволені заяви ТОВ "Компанія "КМТ" № 01-21/902/1023/19/316 від 15.12.2020 року про забезпечення позову в межах справи № 902/1023/19, в повному обсязі.
В подальшому, ухвалами суду підготовче засідання з розгляду зазначеної вище позовної заяви по справі № 902/1023/19(902/1243/20), в межах справи № 902/1023/19 призначалось на іншу дату.
Разом з тим, ухвалою суду від 07.10.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Сокотуна В.А. № 02-01/902/1023/19/156 від 21.04.2021 року про призначення судової оціночно-будівельної експертизи у справі №902/1023/19(902/1243/20). Закрито підготовче провадження та призначено справу №902/1023/19(902/1243/20) з розгляду позовної заяви ТОВ "Компанія "КМТ" №01-21/902/1023/19/317 від 15.12.2020 року до ТОВ "ВН-Центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О. про визнання недійсним договору та скасування запису, в межах справи № 902/1023/19 до судового розгляду по суті на 17.11.2021 р. о 10:00 год.. Ухвалено забезпечити участь представника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) Деркача С.С. у судовому засіданні по справі № 902/1023/19(902/1243/20), призначеному на 17.11.2021 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196.
При цьому, ухвалою суду від 12.11.2021 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Сокотуна В.А. у судовому засіданні по справі №902/1023/19(902/1243/20), призначеному на 17.11.2021 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року №196.
На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з'явились представники Позивача, Відповідача, учасників ТОВ "Компанія "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited). Третя особа в судове засідання не з'явилася.
Також, судом встановлено, що 17.11.2021 року на електронну поштову адресу суду від арбітражного керуючого Сокотуна В.А. надійшло клопотання № 02-01/902/1023/19/342 від 16.11.2021 року про долучення до матеріалів справи № 902/1023/19 (902/1243/20) копії постанови Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 908/794/19(905/1646/17).
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
Поряд з цим, суд зважає на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.
Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Як вбачається з матеріалів справи, третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового слухання у цій справі, що підтверджується ухвалою суду від 07.10.2021 року, яка направлялась на електронну поштову адресу приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Сухановій Т.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3.
Також, в судовому засіданні представники учасників справи вказали про можливість розгляду справи за наявної явки представників сторін.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що третю особу було належним чином повідомлено про дату та час проведення судового засідання у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи за наявними матеріалами справи.
В ході розгляду справи по суті, арбітражний керуючий підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.
Представник Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) підтримав позовні вимоги.
Представники Відповідача та учасників ТОВ "Компанія "КМТ" заперечили щодо задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали позовної заяви, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, встановив наступне.
За змістом поданої позовної заяви, в ході проведення інвентаризації майна банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" та аналізу відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (далі - ДРРПНМ) ліквідатору банкрута стало відомо про укладення 26.08.2016 р. договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Компанія "КМТ" (Продавець) та ТОВ "ВН-Центр" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1314 (далі - договір купівлі-продажу), а саме:
- земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, за ціною 6 033 600,00 грн. Реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в ДРРПНМ №777868305101.
- будівлі (об'єкту нежитлової нерухомості, в цілому складається з: приміщень: літ."А" - адмінбудинок з прибудовою - підвал - пр. № 1-4 площею 88,5 кв.м.; І поверх - пр. № 101-126 площею 462,9 кв.м.; II поверх - пр. № 201-225 площею 479,3 кв.м.; мансарда - пр. № 301- 323 площею 433,2 кв.м.), всього по літ. "А" загальною площею 1 463,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, за ціною 4 736 300, 00 грн, в т.ч. ПДВ. Реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в ДРРПНМ № 771743705101.
Згідно наявного в матеріалах справи зазначеного вище договору, останнім також передбачені такі умови :
Продаж нерухомого майна, зазначеного в п. 1 цього договору, за домовленістю сторін здійснюється за 10 769 900 (десять мільйонів сімсот шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень, 00 копійки (з яких вартість земельної ділянки складає 6 033 600,00 гривень; будівлі - 4 736 300,00 гривень). Підпис представника Продавця на договорі свідчить про те, що до укладення та підписання цього договору продавцем отримано 9 700 000,00 (дев'ять мільйонів сімсот тисяч) гривень, 00 копійки. Решта суми, а саме, 1 069 900 (один мільйон шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю до 15 вересня 2016 року.
При цьому Сторони погоджуються, що Покупець набуває право власності за цим договором та реєстрація права власності Покупця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбувається одразу після посвідчення цього договору, до проведення повних розрахунків по ньому.
Проведення повних розрахунків по договору підтверджуватиметься відповідними бухгалтерськими документами.
Відповідно до Звіту про оцінку майна, що продається, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 року, ринкова вартість земельної ділянки становить 6 033 600 (шість мільйонів тридцять три тисячі шістсот) гривень (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до Звіту про оцінку майна, що передається в іпотеку, здійсненої ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 року, ринкова вартість будівлі офісу становить 4 736 300 (чотири мільйони сімсот тридцять шість тисяч триста) гривень, 00 копійок (з урахуванням ПДВ).
Балансова вартість будівлі становить 3 917 604,27 гривні та земельної ділянки 6033600,00 гривні, що підтверджується балансовою довідкою станом на 01.08.2016 року від 26.08.2016 року (п. 3).
Передача нерухомого майна, зазначеного в п. 1 цього договору, Покупцеві має відбутися одразу після укладення та посвідчення цього договору, про що має бути складений відповідний акт приймання-передачі (п. 5).
В подальшому, між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" було підписано акт приймання-передачі від 26.08.2016 року до договору купівлі-продажу нерухомого майна.
При цьому, у позові вказується, що згідно отриманої виписки з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" (далі - Позивач) № НОМЕР_1 відкритого у ПАТ "ПриватБанк" про рух коштів за 2016 рік, згідно договору купівлі-продажу на рахунок Позивач за продаж майна від ТОВ "ВН-ЦЕНТР" (далі - Відповідач) було перераховано :
1) 26.08.2016 о 16:20 год. - 4 736 300, 00 грн., призначення платежу - за будівлю зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, в т.ч. ПДВ 789 383,33 грн..
В той же день сплачені кошти були повернуті назад ТОВ "ВН-Центр".
26.08.2016 - о 16:20 год. - 4 736 300, 00 грн., призначення платежу - повернення фін.доп. зг. дог. № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016, без ПДВ.
2) 26.08.2016 о 16:40 год. - 463 700,00 грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.
В той же день сплачені кошти були повернуті назад ТОВ "ВН-Центр".
26.08.2016 о 16:40 год. - 463 700,00 грн., призначення платежу - повернення фін.доп. зг. дог. № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016, без ПДВ (отримувач ТОВ "ВН-Центр").
3) 26.08.2016 о 16:40 год. - 4 580 400,00 грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.
В той же день сплачені кошти були перераховані ТОВ "Торговий Квартал", код ЄДРПОУ 36685158.
26.08.2016 о 16:40 год. - 4 580 400,00 грн., призначення платежу - поворотна фін.допомога зг. дог. NK-1606-02-0 від 29.06.2016, без ПДВ.
4) 30.08.2016 о 11:19 год. - 200 00,00 грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.
5) 16.09.2016 о 14:59 год. - 700 000,00 грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.
На переконання ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ", боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Так, станом на дату укладення договору купівлі-продажу 26.08.2016 р. у банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" була наявна кредиторська заборгованість, строк виконання якої настав.
Як видно з матеріалів справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ " Компанія "КМТ", 28.04.2011 р. між Спільним українсько-російським приватним акціонерним товариством "КМТ'' (позичальник, правонаступником якого є ТОВ "Компанія "КМТ",) та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (позикодавець) укладено договір позики № 6, згідно умов якого позикодавець зобов'язувався надати позичальнику позику в сумі 3 000 000,00 дол. США, яка буде надаватись траншами.
Згідно пп. (D) п. 3 договору, неповернена суми позики та усі нараховані та несплачені відсотки має бути сплачено у строк повного погашення позики, який визначено у договорі.
Відповідно до укладеної 30.07.2012 р. додаткової угоди до договору позики № 6 від 28.04.2011р., строк повного погашення позики - не пізніше 31.12.2015 р..
Згідно виписки від 09.09.2016 р. по рахунку Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, за період з 01.05.2011 р. по 31.08.2011 р. на виконання умов договору позики було перераховано на рахунок ТОВ "Компанія "КМТ" суму позики траншами, на загальну суму 1 954 987,00 дол. США.
Станом на 31.12.2015, ТОВ "Компанія "КМТ", в порушення прийнятих на себе зобов'язань, не повернуло Велгевос Ентерпрайзес Лімітед отриману суму позики.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 р. у справі №916/2591/16, залишене без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 р. та постановою Верховного суду від 05.09.2019 р. задоволено позов Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про стягнення заборгованості за договором позики № 6 від 28.04.2011 р..
В рамках вказаного позову по справі № 916/2591/16, судом досліджувався факт виникнення та наявності заборгованості.
Також факт наявності заборгованості, підтверджується ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019 р. про відкриття провадження у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ ''Компанія "КМТ", де розглядалися вимоги ініціюючого кредитора Велгевос Ентерпрайзес Лімітед.
Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 26.08.2016 р., загальна ціна договору становить 10 769 900, 00 грн, а т.ч. ПДВ 789 383,33 грн, яка є нижчою від ринкової вартості подібних об'єктів, що підтверджується звітом про оцінку, який виконаний 27.11.2020 ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" на замовлення ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна В.А..
Згідно вказаного звіту про оцінку майна, станом на 01.06.2016, ринкова вартість:
- земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, становить 11 937 000, 00 грн. без ПВД.
- будівлі (об'єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1463,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, становить 9 042 000,00 грн. без ПДВ.
Отже, вказані обставини, на думку Позивача, свідчать, що відчуження майна боржника згідно спірного договору від 26.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314, відбулося за цінами нижчими від ринкових по подібним об'єктам.
На підставі викладеного, Позивач просить суд визнати недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016 року, та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на зазначені вище об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до відзиву ТОВ "ВН-Центр" б/н від 27.01.2021 року, повідомлені такі заперечення та обставини.
На момент укладення правочину: земельна ділянка (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 0,4470 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, що відчужена за ціною 6 033 600,00 грн. без ПДВ. Реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 777868305101); та будівля (об'єкт нерухомості, що в цілому складається з: приміщень: літ. "А" - адмінбудинок з прибудовою - підвал - пр.№1-№4 площею 88,5 кв.м.; І поверх - пр. № 101- № 126 площею 462,9 кв.м.; II поверх - пр. № 201-225 площею 479,3 кв.м.; мансарда - пр. № 301- 323 площею 433,2 кв.м.), всього по літ. "А" загальною площею 1 463,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, що відчужений за ціною 4 736 300,00 грн. в т.ч. ПДВ), належали ТОВ "Компанія "КМТ" на праві власності, що було підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В подальшому, з попереднім власником земельної ділянки та будівлі (ТОВ "Компанія "КМТ"), після досягнення домовленості з усіх істотних обставин укладеного правочину у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Т.О. було укладено і нотаріально посвідчено вищевказаний договір купівлі-продажу.
Даний договір укладений письмово, оформлений та посвідчений нотаріусом після перевірки нотаріусом всіх поданих документів, в т.ч. тих, що підтверджують наявність та законність набуття права власності продавця, що закріплено в тексті угоди.
Також, на виконання п. 3 вищевказаного договору, ТОВ "ВН-Центр" були здійснені всі оплати на суму, яка була визначена Звітами про незалежну оцінку станом на 01.06.2016 р., які були проведені ТОВ "ВІТ-ОКС" та враховані при укладенні договорі купівлі - продажу.
Вартість проданих ТОВ "Компанія "КМТ" земельної ділянки та будівлі, яка відповідно до умов договору становить 10 769 900,00 грн та відповідає експертній (ринковій) вартості нерухомого майна, сплачено покупцем (ТОВ "ВН-Центр") продавцеві (ТОВ "Компанія "КМТ") в повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 22 від 05.09.2016 на суму 8 000,00 грн; № 17 від 05.09.2016 на суму 6 051,00 грн; № 43 від 27.09.2016 на суму 75 448,23 грн; № 7 від 26.08.2016 на суму 4 736 300 грн; № 9 від 26.08.2016 на суму 4 580 400 грн; № 8 від 26.08.2016 на суму 463 700 грн; № 10 від 30.08.2016 на суму 200 000 грн; № 13 від 16.09.2016 на суму 700 000 грн.
Право власності ТОВ "ВН-Центр" на дану земельну ділянку та будівлю зареєстровано у відповідності до законодавства. Тому, на переконання Відповідача, згідно з договором купівлі - продажу від 26.08.2016 року ТОВ "ВН-Центр" є законним власником земельної ділянки та будівлі, які розташовані за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул.Магістратська, 60.
Крім того, відчуження майна відбувалося за цінами, які склалися на ринку на час укладення відповідного договору купівлі-продажу. Що, зокрема, підтверджується Звітами про незалежну оцінку, складеними незалежним оцінювачем ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 року.
Також, наданий Позивачем звіт про оцінку майна, здійснений в кінці 2020 р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертно-оціночна компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" не дає обґрунтованих підстав вважати, що саме цей звіт є таким, яким достовірно визначено ринкову вартість відповідних об'єктів нерухомості станом на 01.06.2016 р. На переконання Відповідач, проводячи альтернативну оцінку на замовлення Позивача, суб'єкт оціночної діяльності допустив ряд помилок та припущень, які суттєво вплинули на отриманий результат оцінки в сторону його завищення та дають підстави сумніватися в його об'єктивності.
Зокрема, оцінювач не здійснював інспектування об'єкта оцінки, оцінку якого він проводив виключно на підставі обмеженої та недостатньої інформації та документів, необхідних для її повного та об'єктивного проведення. Наведена на ст. 27 Звіту про оцінку в 2 абзаці розділу 9 інформація щодо персональної інспекції, обстеження та ідентифікації об'єкта оцінки є недостовірною. Оскільки, на адресу ТОВ "ВН-Центр" не надходило жодних повідомлень щодо наміру представників даного оцінювача здійснення відповідної інспекції та не надходило запитів щодо надання документів, що стосуються об'єкта оцінки, необхідних для проведення оцінки. Що між іншим підтверджено і самим оцінювачем на ст.28 Звіту про оцінку в розділі 10 "Заява оцінювача", в якому він зазначає, що ідентифікацію об'єкта проведено "без особистого огляду на підставі наданих Замовником відомостей про об'єкт". Фотовізуальної характеристики об'єкта оцінки до звіту не надано. Тобто, на нашу думку, вихідних даних та іншої інформації, необхідної для оцінки майна, недостатньо для проведення оцінки зазначеного у звіті майна.
Оцінюючи технічний стан об'єкта оцінки без його інспектування, оцінювач відніс об'єкт оцінки до категорії технічного стану "2" ("задовільний" за діючою класифікацією), при цьому вказавши стан "нормальний" (позначення "1" за діючою класифікацією).
При цьому, вибірково, навівши інформацію щодо тенденцій на ринку торгової, офісної, складської нерухомості великих міст України (м. Києва, м. Львова, м. Одеси, м. Харкова), оцінювач зазначив, що "у 2016 році на ринку офісної нерухомості деяких регіональних центрів України почалося відновлення девелоперської активності ... інтерес сконцентрований переважно на найбільших містах країни". Аналіз регіонального (м.Вінниця) ринку подібного майна та інших зовнішніх факторів відсутній. Що не може слугувати базою для оцінювання перспектив ринку офісної нерухомості таких міст, як м.Вінниця. Тим більше, що за даними ряду аналітичних видань в 2016 році відбувалось зниження орендних ставок на ринку офісної нерухомості України.
Вказані обставини впливають на об'єктивність розрахунку вартості об'єкта оцінки за використаним оцінювачем дохідним підходом, застосування якого, на думку Відповідача, в конкретному випадку не відповідає меті оцінки. Зокрема, оцінювач на ст. 19 Звіту про оцінку зазначає, що саме "порівняльний підхід є найбільш ринковим, оскільки в межах принципу попиту і пропонування враховує поточну кон'юнктуру відповідного ринку нерухомості".
Оцінювач в розділі 7 "Методологія оцінки" зазначає, що "інформаційними джерелами для застосування доходного підходу є відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та витрати об'єкта оцінки або подібного майна". При цьому, наведені в звіті розрахунки вартості не підтверджено інформацією з достовірних інформаційних джерел, факт достовірності якої оцінювач не гарантує (п. 1.5 ст. 7 Звіту про оцінку). А саме:
1) Визначаючи потенційний валовий дохід (ПВД), оцінювач робить припущення щодо розміру ПВД за умови, "якби всі площі були б цілком зайняті цілий рік". Зазначивши призначення об'єкта оцінки як адміністративне (офісне), яким передбачається кабінетне планування, оцінювач визначає ПВД з загальної площі об'єкта оцінки. Що виходячи з призначення об'єкта оцінки є таким, що не відповідає діловій практиці. Оскільки значна частина площі об'єкта оцінки (понад 560 м.кв.) є підсобними приміщеннями та/або місцями загального користування та не є офісними приміщеннями, призначеними для здачі в оренду. Що оцінювач не міг знати без особистого інспектування та аналізу відсутніх у нього при проведенні оцінки необхідних для цього документів. Що підтверджується списком використаних документів, зазначених ним на ст. 7 Звіту про оцінку. Тому, наведений оцінювачем ПВД, на думку Відповідача, є значно завищеним.
2) Визначений оцінювачем "за даними аналізу ринку оренди, консультацій з орендодавцями з урахуванням об'ємно-планувального рішення та інших аспектів" коефіцієнт використання на рівні 0,96 нічим не обґрунтований, не відповідає дійсності та не підтверджено інформацією з достовірних інформаційних джерел, факт достовірності якої оцінювач не гарантує (п. 1.5 ст. 7 Звіту про оцінку).
3) Застосована ставка капіталізації не є обґрунтованою та суттєво відрізняється від середнього значення ставки капіталізації загалом по Україні.
Крім того, оцінювач Позивача використовуючи при проведенні ретроспективної оцінки копії звітів про проведену ТОВ "ВІТ-ОКС" оцінку об'єкту оцінки станом на 01.06.2016 р. виконану саме з використанням порівняльного підходу (який за його ж твердженням "є найбільш ринковим, оскільки в межах принципу попиту і пропонування враховує поточну кон 'юнктуру відповідного ринку нерухомості"), все ж таки проводить її за менш ефективним підходом не враховуючи та/або не заперечуючи розрахунки, наведені ТОВ "ВІТ-ОКС". Що свідчить про достовірність проведеної оцінки суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС" за порівняльним підходом, який і на думку оцінювача Позивача є найбільш ринковим.
Відповідно необґрунтоване застосування обраного підходу та наведених розрахунків для оцінювання об'єкту оцінки вплинуло на помилкове визначення вартості земельної ділянки за "поєднання методичного підходу, що ґрунтується на капіталізації чистого операційного доходу з методичним підходом, який базується на врахуванні витрат на земельні поліпшення". Тоді як більш обґрунтованим та ринковим є саме порівняльний метод. А, зокрема, витратний метод, як зазначено між іншим, в розділі 9 на ст. 27 Звіту з оцінки наданого оцінювачем Позивача, доцільно застосовувати для проведення оцінки нерухомого майна, якщо ринок купівлі-продажу або оренди такого майна є обмеженим. Що суперечить в тому числі і твердженням оцінювача щодо "відновлення девелоперської активності на ринку офісної нерухомості в Україні в 2016 році".
Також, оспорюваний договір було укладено 26.08.2016 року, поза межами підозрілого періоду, так як відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" відбулось 18.12.2019 року.
До того ж, ТОВ "ВН-Центр" як покупець оплатив повну вартість придбаного майна, тобто виконав всі свої зобов'язання щодо виконання даного договору. Тому, прийняття судом рішення про визнання укладеного договору недійсним призведе до фактичної втрати ТОВ "ВН-Центр" сплачених за придбане майно грошових коштів, що позбавить товариство ефективних засобів для покриття нанесених збитків, сплати зобов'язань перед кредиторами. А це порушує принцип правової визначеності та не забезпечує належного захисту права на власність.
Як видно з реєстру судових рішень станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 27.08.2016 року, у ТОВ "Компанія "КМТ" вже була заборгованість, але провадження по даній справі порушено 22.09.2016 року і тільки 27.11.2017 року було прийнято рішення про стягнення коштів з ТОВ "Компанія "КМТ" та яка була затверджена постановою Верховного суду від 05.09.2019 року. Крім того, розглядаючи позовну заяву, складається враження, що у ТОВ "Компанія "КМТ" мали місце зобов'язання виключно перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited), а інших зобов'язань перед іншими кредиторами просто не існувало і виконувати їх було не обов'язково. Про наведене свідчить позиція арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна А.В., щодо повернення грошових коштів на рахунки ТОВ "ВН-Центр" та ТОВ "Торговий Квартал".
Також, ТОВ "ВН-Центр" здійснював та здійснює ремонт, переобладнання та поліпшення приміщень будівлі, що потребує значних капітальних вкладень. Тому, звіт про оцінку майна, який надав арбітражний керуючий (ліквідатор) об'єктивно не може бути достовірним без врахуванням даних обставин.
З огляду на викладене, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Поряд з цим, Відповідач у поданій заяві б/н від 30.03.2021 року просить застосувати позовну давність до позовної заяви Позивача.
Крім того, у додатковому відзиві на позовну заяву б/н від 01.02.2021 року, повідомлено, що ТОВ "Компанія "КМТ" було погашено заборгованість перед ТОВ "ВН-Центр" за надану в липні 2016 року фінансову допомогу по договору № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016 р. в розмірі 5 200 000,00 грн, яку ТОВ "Компанія "КМТ" зобов'язане було повернути відповідно до умов договору в - "не пізніше 31 серпня 2016 року".
За змістом заперечення уповноваженої особи учасників ТОВ "Компанія "КМТ" Гаврилюка П.В. на позовну заяву б/н від 02.02.2021 року, спірний договір між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., укладений сторонами 26.08.2016 року та виконаний сторонами в повному обсязі до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018, № 2597-VIII.
Із урахуванням позиції, проголошеної Конституційним судом України (абзац другий, підпункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99) та пункту 39 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.11.2020 року в справі № 911/956/17, слід прийти до висновку, що до події (факту) укладення та виконання оспорюваного договору, необхідно застосувати, саме, приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ця подія (факт) відбулись в період його чинності, а Кодекс від 18.10.2018, № 2597-VIII, на момент виникнення цієї події (факту), не був введений в дію.
Однак, Позивач будь-яких вимог із застосування способів захисту, визначених приписами Закону від 14.05.1992, № 2343-ХІІ, не заявив.
Також, у запереченнях викладені тотожні обставини на які звернув увагу Відповідач у відзиві на позов щодо наданого Позивачем звіту про оцінку майна, здійсненого в кінці 2020 року.
Зокрема, вказано, що звіт про оцінку майна не відповідає критеріям достовірності (є недостовірним доказом) в розумінні ст. 78 ГПК України, оскільки при його складанні та оформленні суб'єктом оціночної діяльності допущені зловживання, перекручення фактичних відомостей, порушення вимог до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (затверджено постановою Кабінету Міністрів, від 10.09.2003, № 1440).
Крім цього, на виконання ухвали слідчого судді Вишара І.Ю. Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2017 р., ДФС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ВН-Центр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.06.2016 р. по 31.03.2017 року.
За наслідками перевірки складена довідка від 23.06.2017 року № 748/1401/40518211 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "ВН-Центр" (код ЄДРПОУ 40518211) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.06.2016 р. по 31.03.2017 року".
Окремим питанням, що досліджувалося ДФС у Вінницькій області при проведенні документальної перевірки, було визначено використання у діяльності основних фондів (п.9 довідки про загальну інформацію щодо платника податків ТОВ "ВН-Центр" (код ЄДРПОУ 40518211) та його діяльність за період з 30.06.2016 р. по 31.03.2017 р.. Зокрема, ревізором -інспектором детально проаналізовано господарську операцію з придбання в ТОВ "Компанія "КМТ" об'єктів нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 26.08.2016 року.
ДФС у Вінницькій області, при перевірці вартості придбаних ТОВ "ВН-Центр" необоротних активів, з метою дослідження питання можливого заниження бази оподаткування з постачання необоротних активів, визначених абз. 2 пункту 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, взяв до уваги ринкову вартість об'єктів нерухомості, визначену в договорі купівлі-продажу нерухомості від 26.08.2016 року відповідно звіту про грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.06.2016 р. та звіту про незалежну оцінку земельних поліпшень, що складаються з будівлі офісу станом на 01.06.2016 р. наданих ТОВ "ВІТ-ОКС". Порушень, при визначенні вартості спірно майна не встановлено.
Враховуючи викладене, уповноважена особа учасників ТОВ "Компанія "КМТ" просить суд відмовити у задоволенні позову.
Згідно письмового пояснення Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) б/н від 01.03.2021 року, 22.02.2021 року представником Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, після отримання екземпляру звіту про оцінку майна від ліквідатора боржника, було замовлено рецензію на вказаний звіт у Асоціації "Укрекспробуд".
24.02.2021 від Асоціації "Укрекспробуд", за підписом рецензіата Полякова Дмитра Олексадровича (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 999 від 07.02.1998, свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності № 10112 від 26.07.2013), було отримано рецензію на "Звіт про оцінку майна нежитлової будівлі площею 1 463,9 кв.м. та земельної ділянки (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014) площею 0,447 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вул.Магістратська, буд. 60" (надалі - Рецензія).
Згідно рецензії, рецензіат прийшов до висновку, що звіт класифікується за ознакою абзацу 3 пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
На переконання кредитора, рецензія на звіт про оцінку майна є належним та допустимим доказом, який підтверджує, що звіт від 27.11.2020 (виконаний ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери") відповідає Національному стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав" та містить достовірні дані щодо ринкової вартості об'єкту оцінки.
Крім того, станом на 26.08.2016 - дату укладення спірного договору купівлі-продажу майна, який оскаржується ліквідатором, у ТОВ "Компанія "КМТ" існувала значна прострочена кредиторська заборгованість перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед за договором позики, та майна боржника вже було недостатньо для задоволення вимог наявних кредиторів, а відчуження нерухомого майна відбулося за цінами нижчими від ринкових та отримані кошти були витрачені не для здійснення розрахунків із Велгевос Ентерпрайзес Лімітед.
Факт наявності заборгованості, підстави та період її виникнення встановлений рішеннями судів по справі № 916/2591/16 та по справі 902/1023/19 (ухвала суду від 18.12.2019), які набрали законної сили.
На підставі викладеного вище, кредитор просить суд задоволити позов повністю.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Предметом позову у цій справі є визнання недійсним укладеного між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування в Державному реєстрі речових прав записів про право власності на відповідне нерухоме майно.
Підставами позовних вимог зазначено те, що на дату укладення оспорюваного договору у банкрута - ТОВ "Компанія "КМТ" вже була непогашена та прострочена кредиторська заборгованість перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед; Боржник здійснив відчуження нерухомого майна за спірним договором за цінами нижчими від ринкових по подібним об'єктам, що є підставою для визнання цього договору недійсним в порядку ст. 42 КУзПБ.
Отже, з огляду на зміст предмету поданого позову та аргументів арбітражного керуючого, на переконання суду, необхідним є вирішення питання правомірності визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав передбачених нормами ЦК України, а також ст. 42 КУзПБ.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 42 КУзПБ, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Так, як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, 26.08.2016 року між ТОВ "Компанія "КМТ" (Продавець) та ТОВ "ВН-Центр" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314.
В подальшому, ухвалою суду від 18.12.2019 року, зокрема, відкрито провадження у справі № 902/1023/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"; введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" на 170 календарних днів, до 05.06.2020 року.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності КУзПБ, який введено в дію з 21.10.2019 року.
Частина 1 ст. 2 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно приписів пунктів 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2021 року по справі № 923/278/17, як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотної дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину) .
Також, у своїй постанові від 12.10.2021 року по справі № 905/2382/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування ст. 42 КУзПБ у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 дійшов висновку, що норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після введення в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений ст. 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тобто, підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в ст. 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в ст. 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019 року.
Тому, приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019 року. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство.
Враховуючи наведені вище висновки зроблені у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 та з огляду на встановлені під час розгляду справи судами попередніх інстанцій обставини вчинення спірного правочину від 26.09.2017, що мало місце до введення в дію КУзПБ, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для поширення на спірні правовідносини у цій справі положень ст. 42 КУзПБ.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2021 року у справі № 910/12809/16, зважаючи на те, провадження у справі № 910/12809/16 про банкрутство ТОВ "Базіс-Авто" перебуває на стадії ліквідації, під час нового розгляду заяви ТОВ "Європа-Авто" суди першої та апеляційної інстанції щодо процедурних (процесуальних) питань правомірно керувалися положеннями Кодексу України з процедур банкрутства та, зокрема, статтею 42 цього Кодексу.
Щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, враховуючи приписи частини першої статті 58 Конституції України, слід керуватися статтею 20 Закону про банкрутство, оскільки саме ця норма права була чинною на час укладення та виконання цього правочину (договору).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17.
За змістом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 року по справі № 904/3069/18(904/903/20), аналізуючи положення статті 20 Закону про банкрутство, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, та положення статті 42 КУзПБ, яка набрала чинності на момент звернення з відповідним позовом та його розгляду судом, Верховний Суд звертає увагу, що положення цих статей щодо підстав, наслідків не є повністю тотожними.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин Законом про банкрутство не було передбачено трирічного строку на звернення, не було встановлено таких підстав для визнання правочину недійсним як боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Отже, висновки місцевого та апеляційного суду щодо можливості застосування положень статті 42 КУзПБ в частині встановленого законодавцем для звернення із заявою про визнання правочину недійсним трирічного строку та в частині укладення договорів заінтересованою особою є передчасними.
Колегія суддів касаційного суду зауважила на необхідності застосування в цьому випадку річного строку, передбаченого положеннями статті 20 Закону про банкрутство щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, оскільки саме ця норма права існувала на час укладення та виконання оспорюваного правочину (договору).
З огляду на вказане та беручи до уваги те, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено боржником - ТОВ "Компанія "КМТ" 26.08.2016 року до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019 року, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про застосування приписів ст. 20 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Поряд з цим, наведені Позивачем у позовній заяві приписи ст. 42 КУзПБ, до спірних правовідносини у справі № 902/1023/19(902/1243/20) застосуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору), правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2019 року року по справі № 910/7827/17, метою визнання недійсним правочину зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є встановлення факту укладення правочину у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 20 цього Закону.
За змістом позову, підставами визнання недійним оспорюваного договору ліквідатор вказав здійснення боржником дій щодо відчуження або придбання майна за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, що передбачено наведеними вище приписами ст. 20 Закону про банкрутство.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 року у справі № 910/6179/17, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною 1 ст. 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.
Суд звертає увагу на те, що оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016 року був укладений за 3 роки і 3,5 місяці до дати (18.12.2019 року) відкриття провадження у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ", а тому відсутні підстави для висновку, що відповідний договір було укладено боржником у підозрілий період (протягом року, що передував відкриттю процедурі банкрутства), передбачений ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство.
Разом з тим, за змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Відповідно до ч. ч. 1, ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відсутність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію цього Кодексу, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема. щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння способу захисту як визнання правочину недійсним є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 та ін.
Тому, у кожному випадку цієї категорії справ суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків (відповідні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021 року по справі №905/2382/18).
Судом встановлено, що підставою визнання недійсним оспорюваного договору, Позивач також вказав відчуження нерухого майна боржника за цим договором за цінами нижчими від ринкових по подібним об'єктам.
На підтвердження цієї обставини, Позивачем надано виконаний 27.11.2020 року ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" на замовлення ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна В.А. звіт про оцінку майна.
Згідно вказаного звіту про оцінку майна, станом на 01.06.2016 року, ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, становить 11 937 000, 00 грн без ПВД та будівлі (об'єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1 463,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул.Магістратська, 60, становить 9 042 000,00 грн без ПДВ.
Судом встановлено, що умовами п. 3 оспорюваного договору, продаж нерухомого майна, зазначеного в п. 1 цього договору, за домовленістю сторін здійснюється за 10769900,00 грн, з яких : вартість земельної ділянки складає 6 033 600,00 грн; будівлі - 4736300,00 грн.
Також, умовами вказаного договору передчено, що зазначена вище вартість нерухомого майна визначена відповідно до звітів про оцінку майна, що продається, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 року, які наявні в матеріалах справи.
Поряд з цим, суд звертає увагу на наявні в матеріалах справи рецензії та експертні висновки відносно зазначених вище звітів.
Відповідно до висновку рецензента Асоціації "Укрекспробуд" від 24.02.2021 на звіт ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна нежитлової будівлі площею 1463,9 кв.м. та земельної ділянки (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014) площею 0,447 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вул.Магістратська, буд. 60", відповідний звіт класифікується за ознакою абзацу 3 пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Разом з тим, згідно висновку рецензії ФОП Мархоцького Олексія Миколайовича від 23.03.2021 року на звіт ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна, звіт класифікується за ознакою абзацу IV (четвертого) пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у Звіті, після виправлення зазначених недоліків.
Зокрема, у вказаній вище рецензії зазначено, що аналіз ринку подібного майна наведено загалом по території країни, окремого аналізу ринку по місцю розташуванню об'єкту, аналізу ринку Вінниці та Вінницької області по об'єктам нерухомості не наведено, що порушує пункти 52, 53 Національного стандарту № 1.
Аналіз існуючого стану використання та аналіз найбільш ефективного використання об'єкту оцінки не відповідає вимогам описаним в НСОУ № 1, що порушує вимоги пунктів 53 та 56 Національного стандарту № 1. Аналіз ринку земельних ділянок в звіті взагалі не проведено, що порушує вимоги НСОУ № 1 та № 2.
Також, об'єкти порівняння обрані не коректно за часовим фактором. В розрахунках за витратним методичним підходом не враховано розподіл об'єкту оцінки на підвальну та надземну частину. Не наведено розрахунок вартості земельної ділянки окремо, як не забудованої, з використанням принципу найбільш ефективного використання. Використання витратного методичного підходу для визначення ринкових показників вартості об'єкта оцінки, в даному випадку, не коректне.
Більшість припущень наведених у звіті не обґрунтовані, визначення складових ставки капіталізації, складових формування операційного доходу від використання об'єкту оцінки, кількісні характеристики приведених коригувань в звіті достатньою мірою не обґрунтовано.
Відповідно до експертних висновків Вінницького відділення Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України № 1259/21-21 від 19.03.2021 р. та № 1260/21-21 від 19.03.2021 р., враховуючи наявні матеріали та вимоги нормативно-правових актів з питань оцінки, встановлено, що звіт про незалежну оцінку земельних поліпшень, що складаються з будівлі офісу загальною площею 1 463,90 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Магістрацька (Першотравнева), 60 та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що належить ТОВ "Компанія "КМТ", складені суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС", з датою оцінки 01.06.2016, у цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але мають незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки
Відповідно до ч.ч. 1-3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон), оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), також є є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.
Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1, методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до пунктів 48-49 Національного стандарту № 1, для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу
інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.
Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.
Згідно з пунктом 52 Національного стандарту № 1, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту №1).
За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Отже, виходячи з аналізу наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Як вбачається із розділу 10 звіту ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна, ідентифікацію об'єкта проведено відповідно до п.56 Національного стандарту № 1 без особистого огляду на підставі наданих Замовником відомостей про об'єкт оцінки.
При цьому, у вказаному звіті зазначено, що робота виконувалась на підставі таких документів : договору на проведення оцінки майна № 13/10-02 від 13.10.2020 р.; Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 201145488 від 20.02.2020 р., №201148411 від 20.02.2020 р.; копії звіту про незалежну оцінку земельних поліпшень, складений ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 р.; копії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складений ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 р.; іншого інформаційно-довідкового матеріалу.
Отже, суб'єкт оціночної діяльності не здійснював особистого повного огляду нерухомого майна, зокрема, його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна.
Так, оцінюючи технічний стан об'єкта оцінки без його особистого огляду, оцінювач зазначив, що технічний стан об'єкта оцінки віднесено до категорії технічного стану "2" нормальний.
Разом з тим, встановлення оцінювачем технічного стану об'єкта оцінки лише на підставі наданих Замовником зазначених вище документів та за відсутності технічної документації щодо цього об'єкта оцінки, на переконання суду не може свідчити про достовірність технічного стану об'єкта оцінки, що також впливає на визначення вартості оцінюваного майна.
Також, в звіті ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна наведено огляд ринку комерційної нерухомості, зокрема, інформація щодо тенденцій на ринку комерційної нерухомості регіональних центрів України в перших трьох кварталах 2016 року та орендні ставки (ІІІ квартал 2016) на торгові приміщення в найбільших містах України (м. Києва, м. Львова, м. Одеси, м. Харкова, м. Дніпра),
Однак, у звіті відсутня інформація щодо огляду та аналізу регіонального ринку подібного майна, а саме, м. Вінниця, в якому розташовані об'єкти оцінки.
Крім того, у вказаному вище звіті не заперечуються розрахунки щодо визначення вартості об'єктів оцінки, які наведені у звітах ТОВ "ВІТ-ОКС".
З огляду на викладене та наведені у рецензії ФОП Мархоцького О.М. від 23.03.2021 року обставини, суд дійшов висновку, що звіт ТОВ "Експертно-оціночна компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" не підтверджує достовірність визначення ринкової вартості відповідних об'єктів оцінки станом на 01.06.2016 року.
Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували неправомірність та невідповідність вимогам закодавства звіту про незалежну оцінку земельних поліпшень та звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, які складені ТОВ "ВІТ-ОКС".
Відтак, твердження Позивача про відчуження нерухомого майна боржника за спірним договором купівлі-продажу від 26.08.2016 р., за цінами нижчими від ринкових по подібним об'єктам, є необґрунтованими.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).
Суд звертає увагу на те, що оспорюваний договір відповідає наведеним вище приписам законодавства.
Також, виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за оспорюваним договором купівлі-продажу від 26.08.2016 року підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та актом приймання-передачі до цього договору.
Водночас, Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про недійсність вказаного вище договору та його невідповідність вимогам законодавства, зокрема, нормам ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого позову та наявність підстав для відмови у його задоволенні.
Крім того, суд звертає увагу на заяву Відповідача б/н від 30.03.2021 року про застосування позовної давності.
Подана заява мотивована тим, що у відповідності до абзацу 2 пункту 3 договору між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1314, - сторони погоджуються, що Покупець набуває право власності за цим договором та реєстрація права власності Покупця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбуваються одразу після посвідчення цього договору, до проведення повних розрахунків по ньому.
За наслідками нотаріального посвідчення вказаного договору від 26.08.2016 р. державним реєстратором (приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О.) внесено запис про право власності ТОВ "ВН-Центр" на земельну ділянку (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014), загальною площею 04470 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 7776863305101); будівлі (об'єкт нерухомості), загальною площею 1463,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул.Магістратська, 60 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 771743705101). Доказом цього слугує, зокрема, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.09.2016 року (додається до заяви).
В той же день, 26.08.2016 року, факт набуття ТОВ "ВН-Центр" права власності на спірне майно став публічним.
Про даний факт були обізнані, або зобов'язані були бути обізнані, зокрема, сторони та інші учасники справи № 916/2591/16, що розглядалась Господарським судом Одеської області за позовом Велгевос Ентерпрайзес Лімітед до ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" про стягнення 2 963 120,85 доларів США.
Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2016 року в справі №916/2591/16 накладено арешт на : будівлю, загальною площею 1 463,9 кв.м, що розташована за адресою: м.Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, земельну ділянку, площею 0,447 га, що розташована за адресою: м.Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, кадастровий номер: 0510136600:02:029:0014. Про зміст ухвали були проінформовані учасники справи, в тому числі ТОВ "Компанія "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited).
В подальшому, згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 11.10.2016 року в справі № 916/2591/16 скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2016р., в частині накладення арешту на нерухоме майно, про що були проінформовані учасники справи, в тому числі ТОВ "Компанія "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited).
Таким чином, із урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України та пункту 3 договору між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314 договору початок перебігу позовної давності почався 27.08.2016 року, а його сплив слід визначати 26.08.2019 року, тобто поза межами трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство (18.12.2019 року) в розумінні ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.
На підставі викладеного, Відповідач просить застосувати позовну давність до вимог Позивача та відмовити у позові.
Разом з тим, за змістом пояснення арбітражного керуючого Сокотуна В.А. №02-01/902/1023/19/261 від 31.08.2021 року щодо строку позовної давності, у матеріалах справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" наявний звіт № 02-21/02-48 від 24.06.2020 року арбітражного керуючого Терещука О.В. про проведену роботу в процедурі розпорядження майном боржника та протокол засідання зборів кредиторів № 1/20 від 24.06.2020 року.
Так, зокрема, в протоколі зборів кредиторів № 1/20 (питання 2 порядку денного зазначено), що:
- відомості про укладені договори за 3 роки до відкриття провадження справі про банкрутство боржника, що порушуть його інтереси та кредиторів керівником боржникам не надані:
- проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за наявними документами.
Із наявної інформації аудиторською фірмою зроблено висновок, що протягом 3 років до порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство (2016-2018 роки) виявлено ознаки доведення до банкрутства ТОВ "Компанія "КМТ".
Господарську діяльність Боржник фактично не здійснює, активна частина основних засобів відсутня, підприємство характеризується стійкою неплатоспроможністю, інвестиційне становище боржника є незадовільним. На запит розпорядника майна фінансовий звіт боржника станом на 31.12.2019 не надано, що утруднює зробити висновок щодо фінансового стану на кінець 2019 року.
Аналогічні обставини та факти досліджувалися судом під час судовою засідання та знайшли своє відображення в мотивувальній частині постанови Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020 року по справі № 902 1023/19 про визнання боржника ТОВ "Компанія "КМТ" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Так, зі змісту наявних матеріалів справи, в тому рахунку, наданих розпорядником майна боржника документів вбачається наступне.
Розпорядником майна боржника було проведено інвентаризацію майна боржника, за результатами якої складено відповідний протокол інвентаризації. Складено реєстр кредиторів боржника на загальну суму вимог 76 703 573,70 грн. Заборгованість із заробітної плати перед працівниками боржника відсутня. Вимоги забезпечені заставою рухомого та нерухомого майна відсутні.
До державних установ направлені запити щодо надання відомостей про наявність чи відсутність зареєстрованого майна за боржником. З отриманих відомостей вбачається, що за боржником зареєстрована інтелектуальна власність, а саме торговий знак.
Крім того, відповідно до отриманих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у боржника наявні діючі та зареєстровані договори оренди земельних ділянок, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 0523084600:01:001:0359, площа (га): 0,0637, для рибогосподарських потреб, адреса: Вінницька обл., Немирівський р., с/рада Кудлаївська. Договір оренди водного об'єкта, серія тд номер: 523084600-1, виданий 10.08.2016, строк дії: 20 років; земельна ділянка кадастровий номер 0523084600:01:001:0315, площа (га): 0,1104, для рибогосподарських потреб, адреса: Вінницька обл., Немирівський р., с/рада Кудлаївська. Договір оренди водного об'єкта, серія та номер: 523084600-1, виданий 10.08.2016, строк дії: 20 років: земельна ділянка кадастровий номер 0523084600:01:001:0314. площа (га): 15,1354, для рибогосподарських потреб, адреса: Вінницька обл., Немирівський р-н, с/рада Кудлаївська. Договір оренди водного об'єкта, серія та помер: 523084600-1. виданий 10.08.2016, строк дії: 20 років.
Відомості про укладені договори за 3 роки до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що порушують його інтереси та кредиторів керівником боржникам не надані.
Проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за наявними документами. Керівнику боржника неодноразово направлялися листи з проханням надати копії документів для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності.
З наявної інформації, аудиторською фірмою зроблено висновок, що протягом 3 років до порушення провадження у справі про банкрутство (2016-2018) виявлено ознаки доведення до банкрутства.
Господарською діяльністю боржник не займається, активна частина основних засобів відсутня, підприємство характеризується стійкою неплатоспроможністю, інвестиційне становище боржника є незадовільним. На запит розпорядника майна фінансовий звіт боржника станом на 31.12.2019 не надано, що утруднює зробити висновок щодо фінансового стану на кінець 2019 року.
Отже, як підтверджується матеріалами справи № 902/1023/19 про банкрутство ГОВ "Компанія "КМТ" та звітом про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності виконаного під процедури розпорядження майном, боржник перебуває в стані поточної неплатоспроможності останні 4 роки (починаючи із початку 2016 року), а посадовими особами та власниками (учасниками) боржника не проводилося жодних дій спрямованих на уникнення критичною фінансового стану підприємства, виявлено ознаки доведення до банкрутства ТОВ "Компанія "КМТ".
Також, окремою поважною причиною (обставиною) пропуску строку позовної давності є те, що керівник боржника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянов В.О. будь-яких документів щодо відчуження майна боржника та договорів укладених боржником ТОВ "Компанія "КМТ" ані розпоряднику майна Терешуку О.В., ані ліквідатору Сокотуну В.А. не передавав, хоча відповідні запити керівнику про необхідність передачі документів неодноразово надсилалися.
Проте, керівник боржника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянов В.О. навмисно приховував інформацію від ліквідатора Сокотуна В.А. щодо укладення 26.08.2016 договору купівлі-продажу нерухомого майна та здійснення розрахунків за ним, а зазначений договір (або його нотаріальна копія) в будь-якому випадку наявний у ТОВ "Компанія "КМТ" як сторони такого договору.
До того ж, договір підписував зі сторони продавця ТОВ "Компанія "КМТ" 26.08.2016 директор боржника Ульянов В.О. та обізнаний про його укладення, проте цю інформацію приховав.
При цьому, ані розпорядник майна Терещук О.В., ані ліквідатор боржника Сокотун В.А. не могли дізнатися про відчуження майна боржником раніше (до 30.06.2020) та існування зазначених договорів, оскільки:
- постановою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020 року по справі №902/1023/19 визнано банкрутом ТОВ "Компанія "КМТ" та ліквідатором призначено арбітражною керуючого Сокотуна В.А.;
- відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо нього не було зроблено раніше, члени виконавчою органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута;
- лише після припинення повноважень керівника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянова В.О., ліквідатор Сокотун В.А. отримав доступ до банківських рахунків боржника ТОВ "Компанія "КМТ", в тому числі тих, які були закриті;
- змінивши картки зразків підписів у банківських установах, де у боржника були відкриті рахунку, пройшовши ідентифікацію клієнта, ліквідатор ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотун В.Л., отримав інформацію з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" № НОМЕР_1 відкритого у ПАТ "ПриватБанк" про рух коштів за 2016 рік, із якого стало відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу та здійснення розрахунку (рух коштів) за продаж такого майна від ТОВ "ВН-Центр".
Доступ до рахунку про рух коштів за 2016 рік та виписка з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" № НОМЕР_1 у ПАТ "ПриватБанк" стало відомо Позивачу 02.11.2020 року, після замовлення та формування зазначеної виписки.
Копія виписки із датою отримання наявна в матеріалах справи та подавалася разом із позовною заявою.
Крім того, про факт укладення 26.08.2016 року договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр", як зазначалося в позові, ліквідатору стало відомо в ході проведення інвентаризації майна банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" та аналізу відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Після отримання інформації з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відчуження майна, отримання інформації про рух коштів та отримання 27.11.2020 звіту про оцінку проданого майна, виконаного ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери", який підтверджує ринкову вартість відчужуваного майна, ТОВ "Компанією "КМТ" (в особі ліквідатора) відразу було подано даний позов.
При цьому, раніше отримання звіту про оцінку майна (27.11.2020) подати позов можливості не було, а якби був поданий такий позов - то він би був безпідставний та необґрунтований.
Також, керівництвом банкрута (директором Ульяновим В.О.) приховувалась інформація щодо наявності кредиторської заборгованості у розмірі у розмірі 1 764 987 доларів США згідно договору позики договору позики № 6 віл 28.04.2011 року (укладеного між Спільним українсько-російським підприємством у формі приватного акціонерного товариства "КМТ", правонаступником якою є Боржник - ТОВ "Компанія "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Vеlgevos Enterprises Limited)), документи щодо договірних відносин, на підставі яких виникла дана заборгованість арбітражному керуючому, як і по іншим договорам поворотної фінансової допомоги наданої або отриманої боржником, передані не були, вказана інформація (щодо кредиторської заборгованості) також не відбражена у поданих фінансових звітах боржника ТОВ "'Компанія "КМТ" за 2016-2018 роки, а подані звіти за підписом керівника боржника місять недостовірну інформацію про фінансовий стан підприємства.
Отже, на переконання ліквідатора боржника, викладені вище обставини є такими, що робили своєчасне пред'явлення позову про визнання недійсним договору купівлі-пролажу нерухомого майна від 26.08.2016 року та скасування записів, утрудненим та свідчать про об'єктивність перешкоди для ліквідатора звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності та є поважними причинами пропуску цього строку.
За цих обставин, арбітражний керуючий просить суд визнати поважними причини пропущеним позовної давності щодо подання відповідної позовної заяви.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов таких висновків.
Слід зазначити, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Таке розуміння реалізації звернення до суду з заявою про сплив строку позовної давності є усталеним у судовій практиці та підтверджується висновками, що містяться в постанові Верховного Суду від 16.08.2017, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 303/238/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 360/1415/15-ц.
Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі № 922/1467/19, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2020 року року по справі № 10/5026/995/2012, в разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів Боржника.
В основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб'єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права (у справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий).
А тому, Суд дійшов висновку, що у разі пред'явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб'єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.
Дійшовши цього висновку та враховуючи, що ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником), при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.
У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.
Тому, визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.
Водночас, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2020 року у справі № 10/Б-743, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2019 року року по справі № Б15/365-08 зазначено, оскільки дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи, то для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, згідно якої висновок про те, що початок перебігу строку позовної давності є днем, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорювані правочини, є помилковим.
Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В силу ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
За змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Приписи ст. 260 ЦК України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як згадувалось вище та встановлено судом, 26.08.2016 року між ТОВ "Компанія "КМТ" (Продавець) та ТОВ "ВН-Центр" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1314.
Згідно наведених вище правових висновків у постановах Верховного Суду та норм ЦК України, Боржник - ТОВ "Компанія "КМТ" в особі уповноваженого органу знав про укладення відповідного договору з моменту його укладення.
Таким чином, строк позовної давності на протязі якого ТОВ "Компанія "КМТ" могло звернутися до суду із позовними вимогами про визнання недійсним укладеного договору, розпочав свій перебіг з дня вчинення такого правочину, а саме 26.08.2016 року та закінчився 26.08.2019 року.
Отже, ліквідатор ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотун В.А. звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою про визнання недійсним договору та скасування запису 17.12.2020 року (дата поштового штампа на описі вкладення, яким направлено позов до суду), після закінчення строку позовної давності, а тому наявні підстави для застосування спливу позовної давності, про що заявлено ТОВ "ВН-Центр".
При цьому, посилання ліквідатора боржника на обставини щодо доведення ТОВ "Компанія "КМТ" його керівництвом до банкрутства, приховання керівництвом банкрута інформації щодо наявності кредиторської заборгованості, не надання керівництвом боржника арбітражному керуючому документів на його запити, не є підставами та предметом поданого позову.
Також, призначення арбітражного керуючого ліквідатором боржника у справі про банкрутство та з'ясування останнім в ході виконання своїх повноважень укладення боржником оспорюваного правочину, не свідчить про поважність причин пропуску строку позовної давності згідно наведеної вище судової практики.
В силу ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ТОВ "Компанія "КМТ" № 01-21/902/1023/19/317 від 15.12.2020 року до ТОВ "ВН-Центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О. про визнання недійсним договору та скасування запису у справі № 902/1023/19(902/1243/20), в межах справи № 902/1023/19 , в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 204,00 грн, підлягають віднесенню на Позивача згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ "Компанія "КМТ" №01-21/902/1023/19/317 від 15.12.2020 року до ТОВ "ВН-Центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О. про визнання недійсним договору та скасування запису у справі № 902/1023/19(902/1243/20), в межах справи №902/1023/19, повністю.
2. Копію рішення надіслати на відомі суду адреси електронної пошти: ТОВ "Компанія "КМТ" - tov.kmt@gmail.com; арбітражному керуючому Сокотуну В.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ТОВ "ВН-Центр" адвокату Стукальській Г.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Сухановій Т.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3; представнику Велгевос Ентерпрайзес Лімітед - адвокату Адвокатського об'єднання "Юридична фірма "АРІО" Деркачу С.С. - ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 29 листопада 2021 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.