24.11.2021 м. Дніпро Справа № 904/4718/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Мацекос І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 (повний текст складено 10.09.2021, суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі № 904/4718/21
за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро
до Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2", м. Дніпро
про визнання незаконним рішення загальних зборів від 06.10.2018 та скасування протоколу №2 від 06.10.2018
1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.
До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" про: визнання незаконним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06.10.2018 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу, у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати внесків; скасування протоколу №2 від 06.10.2018 рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06.10.2018 в частині його пункту №3 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу, у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати членських внесків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що статутом кооперативу не передбачено виключення членів кооперативу у зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати членських внесків.
З 25.03.2017 по 27.03.2018 позивач був незаконно позбавлений можливості володіти належним йому майном, а саме 4 гаражами: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ряд НОМЕР_5 та № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_6 , які розташовані в ОК "АГК "Лівобережний-2" за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак, відсутній обов'язок щодо сплати членських внесків за цей період.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 встановлено, що ОСОБА_1 повністю внесено пайові внески під час будівництва, що відповідає вимогам Закону України "Про кооперацію", вступний внесок у розмірі 500,00грн., членський внесок за 2013 рік у розмірі 800,00грн.
Член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на власний розсуд.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 у справі № 904/4718/21 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано незаконним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06 жовтня 2018 року про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу, у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати внесків;
- у задоволенні вимоги про скасування протоколу №2 від 06 жовтня 2018 року рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06 жовтня 2018 року в частині його пункту №3 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 , шляхом виключення з членів кооперативу, у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати членських внесків - відмовлено;
- стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 2270,00грн.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване таким.
Матеріалами справи підтверджено, що до квітня 2018 року позивач не мав доступу до власного майна та можливості сплатити членські внески, проте звертався до відповідача із запитами про розмір внесків та способу їх оплати.
Доказів того, що ОСОБА_1 взагалі не сплачував внески та інші кошти, внесення яких передбачено Статутом кооперативу, порушував положення Статуту кооперативу, матеріали справи не містять.
Відповідно до висновку Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2017 під час перегляду рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 (провадження №22ц/774/7941/15) у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Лівобережний-2" суд вказав про неможливість виключення члена кооперативу за борги по несплаті членських внесків або будь-яких інших платежів, передбачених Статутом. Тобто, члени кооперативу за борги по несплаті членських внесків або будь-яких інших платежів, передбачених Статутом, не можуть бути виключені з кооперативу, враховуючи, що члена кооперативу може бути виключено з кооперативу лише з підстав, передбачених Статутом (а.с.27).
Відповідно до ч. 1 ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.
Згідно з п. 10.2 Статуту кооперативу (в редакції 2016 року) гаражні бокси членів кооперативу, збудовані ними, згідно рішення загальних зборів членів кооперативу, за рахунок особистих грошових коштів, є власністю кожного члена кооперативу.
Члени кооперативу, які повністю внесли пайові внески, мають право приватної власності на гаражний бокс згідно законодавства України. ОСОБА_1 є членом кооперативу, повністю вніс свій пайовий внесок у кооператив, оскільки цей внесок складався саме з будівельних матеріалів та оплати робіт з будівництва гаражних боксів, і повністю сплатив вступний внесок у розмірі 500 грн., сплатив членський внесок за 2012 рік у розмірі 800 грн., членський внесок за 2013 рік у розмірі 800 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06.10.2018 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу, у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати внесків.
2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Обслуговуючий кооператив "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 у справі № 904/4718/21 в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06 жовтня 2018 року про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу, у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати внесків і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач наголошує, що висновок господарського суду про відсутність доказів несплати ОСОБА_1 внесків та інших коштів, внесення яких передбачено Статутом кооперативу, є помилковим, оскільки сам позивач не заперечував факт своєї відмови від сплати внесків, починаючи з 2008 року позивач ухилявся від сплати внесків, а за період з 2015 по 2018 рр. не сплачував їх взагалі. Отже, наявність заборгованості зі сплати членських внесків за період 2015-2018 рр. є підставою для виключення позивача з членів кооперативу, що прямо передбачено ст. 13 Закону України «Про кооперацію».
Суд неправомірно відхилив доводи відповідача про те, що право власності на нерухоме майно виникає тільки після його державної реєстрації, оскільки в силу ст. 331 ЦК України право власності виникає з моменту державної реєстрації. Суд помилково кваліфікує гаражні бокси, розташовані на території кооперативу, як об'єкти нерухомого майна, тому висновок суду про те, що позивач набув право власності на таке майно, не відповідає дійсності. Так, згідно зі ст. 182 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації. Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію. Прийняття в експлуатацію готових об'єктів завершеного будівництва здійснюється шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Після набуття гаражами статусу об'єкта нерухомого майна члени кооперативу реєструють за собою право власності на гаражі за процедурою згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127. Починаючи з 2012 року кооператив проходить процедуру підготовки документів для подання Декларації. Вказана декларація станом на час розгляду справи №904/4718/21 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради не зареєстрована.
Тому, за твердженням скаржника, суд дійшов помилкового висновку про те, що гаражні бокси набули статусу об'єктів нерухомого майна, і щодо набуття позивачем права власності на такі об'єкти. ОСОБА_1 не може бути власником гаражів, оскільки реєстрація зазначених об'єктів не проведена, а судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що регламентують набуття об'єктом статусу нерухомого майна та права власності на таке майно.
Застосування судом приписів постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 28.06.1991 є необґрунтованим, оскільки її прийнято задовго до виникнення спірних правовідносин і до прийняття Закону України «Про кооперацію». В кооперативі відсутні гаражі як об'єкти нерухомого майна, гаражі у користування позивачеві не надавались, а статутом кооперативу взагалі не передбачена сплата пайових внесків.
Скаржник звертає увагу, що на момент розгляду справи №202/639/15-ц діяла інша редакція Статуту кооперативу та розглядалось питання про виключення позивача за заборгованість зі сплати членських внесків за інший період. Тому застосування приписів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09.11.2017 у справі №202/639/15-ц у справі, що розглядається, є, на думку скаржника, неправомірним. Нова редакція Статуту кооперативу була прийнята в 2016 році, дана редакція містить таку підставу для виключення з членів кооперативу як несплата членських внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати (п. 6.8. Статуту). Крім того, пряма норма Закону України «Про кооперацію» передбачає припинення членства у кооперативі у разі несплати внесків в порядку, визначеному статутом кооперативу, яку суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 у справі № 904/4718/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 24.11.2021 о 15:30 год.
У судовому засіданні представники сторін надали пояснення у справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
24.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін з таких підстав.
5. Встановлені та неоспорені обставини справи і відповідні їм правовідносини.
Обслуговуючий кооператив "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" (скорочена назва - ОК "АГК "Лівобережний-2"), ідентифікаційний код 33384250, юридична адреса: АДРЕСА_1, зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 24.02.2005, номер запису в ЄДР про державну реєстрацію № 12241020000008186. Голова правління ОК "АГК "Лівобережний-2" Обдимко С.Г.
Метою діяльності кооперативу є будівництво гаражів за рахунок власних коштів і зберігання та технічного обслуговування в них автотранспорту.
Відповідно до пункту 3.3 Статуту ОК "АГК "Лівобережний-2" (в редакції 2016 року) здійснює діяльність із: збору та акумуляції фінансових коштів і матеріальних ресурсів, які вносяться членами кооперативу; оплати за рахунок коштів (членських внесків) членів кооперативу рахунків, договорів та інших послуг юридичним і фізичним особам (підприємствам, організаціям та окремим громадянам) за комунальні послуги і виконані роботи на території кооперативу; надання Кооперативом своїм членам необхідних гарантій на охорону гаражних боксів і недопущення угону автотранспортних засобів із них; надання допомоги членам кооперативу в оформленні документів на право продажу, дарування, передання за дорученням у разі продажу (дарування) або переоформлення гаража на нового власника; оформлення між кооперативом і його членом обов'язкового письмового договору оренди на право надання свого гаража в тимчасове користування родичу або знайомому; інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством для неприбуткових організацій відповідного виду.
Згідно з пунктом 5.2 Статуту вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених представників). Загальні збори членів кооперативу вважаються повноважними, якщо на них присутні члени кооперативу у кількості не менше 50 % загальної кількості членів кооперативу.
Відповідно до пункту 5.2.2 Статуту до основної і виняткової компетенції загальних зборів (зборів уповноважених) належить затвердження розміру членських та інших цільових внесків і терміну їх оплати.
Згідно зі Статутом ОК "АГК "Лівобережний-2" в редакції 2016 року (а.с.54-67) членом кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 16 років, мають гараж (гаражний бокс), побудований ними при будівництві кооперативу, або успадкований ними від померлих близьких, родичів, або якщо вони отримали їх в результаті купівлі-продажу, за дорученням або внаслідок дарування, і якщо вони сплатили вступний внесок (п. 6.1. Статуту).
Відповідно до пункту 6.8 Статуту член кооперативу може бути виключений з кооперативу на підставі рішення загальних зборів (зборів уповноважених) за умови: несплати встановлених Статутом кооперативу внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати; порушення положень Статуту; нанесення своїми діями збитку кооперативу та членам кооперативу; нанесення своїми діями збитку діяльності і репутації кооперативу.
ОСОБА_1 є членом кооперативу, повністю вніс свій пайовий внесок у кооператив, оскільки цей внесок складався саме з будівельних матеріалів та оплати робіт з будівництва гаражних боксів, і повністю сплатив вступний внесок у розмірі 500 грн., сплатив членський внесок за 2012 рік у розмірі 800 грн., членський внесок за 2013 рік у розмірі 800 грн.
За період 2015-2018 роки (жовтень 2015 року - вересень 2018 року) ОСОБА_1 членських внесків не сплачував.
25.05.2018 та 01.08.2018 голова кооперативу направив позивачу листи з вимогою протягом червня 2018 року та, відповідно, серпня 2018 року погасити заборгованість зі сплати членських внесків за 2015-2018 роки і зазначив, що за несплату внесків протягом двох років його може бути виключено із членів кооперативу. Вказані вимоги позивач не виконав.
Листом від 29.08.2018 ОСОБА_1 було запрошено на засідання правління кооперативу 11.08.2018 щодо вирішення питання погашення заборгованості перед кооперативом зі сплати членських внесків за 2015, 2016, 2017, 2018 роки. Лист-запрошення позивач отримав 04.09.2018 (а.с.72).
11.09.2018 відбулось засідання правління ОК "АГК "Лівобережний-2" з порядком денним: про заборгованість члена кооперативу ОСОБА_1 зі сплати членських внесків за 2015, 2016, 2017, 2018 роки.
На засіданні правління були присутні голова та члени правління, члени ревізійної комісії і члени кооперативу.
За результатами засідання правління кооперативу прийнято рішення:
- припинити членство члена кооперативу ОК "АГК "Лівобережний-2" ОСОБА_1 шляхом виключення із членів кооперативу;
- відповідно до пунктів 6.9, 6.8, 5.2.2 Статуту кооперативу передати рішення правління про припинення ОСОБА_1 про рішення передати це питання на розгляд загальних зборів.
Рішення засідання правління ОК "АГК "Лівобережний-2" оформлено протоколом від 11.09.2018.
24.09.2018 ОСОБА_1 направлено копію протоколу засідання правління від 11.09.2018, повідомлено про прийняття рішення правління про припинення його членства в кооперативі шляхом виключення та, відповідно, про передачу цього рішення правління на розгляд і затвердження загальних зборів членів кооперативу, а також повідомлення про проведення чергових загальних зборів членів кооперативу 06.10.2018.
Матеріали справи містять лист відповідача від 21.09.2018 на адресу позивача про скликання чергових загальних зборів членів кооперативу 06.10.2018 з порядком денним:
- оформлення проекту землевідведення для завершення будівництва ОК "АГК "Лівобережний-2";
- про підготовку до зимового сезону звільнення проїздів по рядам від будівельного сміття, зайвих автомобілів;
- про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати членських внесків.
Доказів отримання позивачем цього листа матеріали справи не містять.
06.10.2018 відбулись загальні збори членів ОК "АГК "Лівобережний-2". На зборах були присутні 40 з 63 (63,5 %) членів кооперативу.
Пунктом 3 порядку денного загальних зборів розглядалось питання про припинення членства в кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу у зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати членських внесків. При голосуванні більшість (36 осіб) проголосувала за виключення позивача з членів кооперативу.
Рішенням загальних зборів членів ОК "АГК "Лівобережний-2" від 06.10.2018 ОСОБА_2 виключено з членів кооперативу на підставі пункту 6.8 Статуту у зв'язку з несплатою членських внесків протягом більше двох років.
На запит позивача від 22.09.2018 відповідач листом від 16.10.2018 повідомив про виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу та направив витяг з протоколу загальних зборів членів кооперативу про виключення його з членів кооперативу (а.с.24).
ОСОБА_1 не погодився з прийнятим рішенням загальних зборів членів кооперативу, просив суд визнати його незаконним, проти чого заперечував відповідач, що і стало причиною спору та предметом розгляду у даній справі.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
За змістом положень cт. 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ст. 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (ст. 93 ГК України).
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (ст. 94 ГК України).
Зазначені норми кореспондуються із нормами ст. ст. 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".
За змістом положень ст. ст. 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (ст. ст. 2, 23 Закону України "Про кооперацію").
Отже, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
Згідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера, члена) товариства. Також слід з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.
При вирішенні даного спору суд виходив з того, що відповідно до ст. 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак, зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватись до розгляду питань порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.
Судом встановлено, що позивач не оспорював процедуру скликання загальних зборів, лише зазначав про відсутність підстав для його виключення зі складу членів гаражного кооперативу.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про кооперацію" кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.
За приписами п. 10.2 Статуту кооперативу гаражні бокси членів кооперативу, збудовані ними, згідно рішення загальних зборів членів кооперативу, за рахунок особистих грошових коштів, є власністю кожного члена кооперативу.
Члени кооперативу, які повністю внесли пайові внески, мають право приватної власності на гаражний бокс згідно законодавства України.
Відповідно до п. 8-а постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1991 "Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів" член ГБК, який повністю вніс пай за гараж, наданий йому в користування, набуває права власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, вчиняти відносно нього інші угоди, що не є заборонені законом.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.
Матеріалами справи підтверджується, що у березні 2014 року Обслуговуючим кооперативом "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" вже приймалось рішення загальних зборів про виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу у зв'язку з несплатою цільових та поточних внесків.
Зазначене рішення загальних зборів членів гаражного кооперативу рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 було визнано незаконним в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу.
Судом встановлено, що в подальшому відповідачем було вчинено ряд протиправних дій щодо майна позивача, яке перебувало в гаражних боксах позивача.
У зв'язку з цим, як власник гаражних боксів № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ряд НОМЕР_5 та № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_6 , які розташовані в ОК "АГК "Лівобережний-2" за адресою: АДРЕСА_1, позивач звертався з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Лівобережний-2" до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном, заборону вчиняти певні дії та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2018 було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом "Лівобережний-2" (справа №202/4169/17 (провадження №2/202/255/2018), а.с.16).
За пунктом 2 цієї угоди Обслуговуючий кооператив "Лівобережний-2" зобов'язався не чинити перешкоди позивачу як члену кооперативу у доступі, користуванні і розпорядженні гаражними боксами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням надати інформацію щодо розміру членських внесків, обгрунтування цього розміру та банківські реквізити для сплати членських внесків (заяви від 19.06.2013, 09.07.2013, 19.04.2014, 22.09.2018, а.с.18-21).
Листом від 09.04.2014 відповідач повідомив позивача про відсутність розрахункового рахунку в банківських установах (а.с.22). Про встановлення іншого порядку сплати членських внесків позивача не повідомлено, статутом цей порядок не визначено.
Тобто, підтверджено, що до квітня 2018 року позивач не мав доступу до власного майна та можливості сплатити членські внески.
Доказів того, що ОСОБА_1 взагалі не сплачував внески та інші кошти, внесення яких передбачено Статутом кооперативу, порушував положення Статуту кооперативу, матеріали справи не містять.
Окрім того, про неможливість виключення члена кооперативу за борги з несплати членських внесків або будь-яких інших платежів, передбачених Статутом, зазначено в ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2017 під час перегляду рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 (провадження №22ц/774/7941/15) у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Лівобережний-2".
Вищий Спеціалізований Суд України погодився з висновками апеляційної інстанції про те, що члени кооперативу за борги з несплати членських внесків або будь-яких інших платежів, передбачених Статутом, не можуть бути виключені з кооперативу, враховуючи, що члена кооперативу може бути виключено з кооперативу лише з підстав, передбачених Статутом (а.с.27).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та надавши оцінку всім аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених в п.п. 5, 6 цієї постанови.
Доводи скаржника, що право власності на нерухоме майно виникає тільки після його державної реєстрації, відхиляються судом з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Пункт 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Наведене узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Доводи скаржника про відсутність у позивача права власності на гаражні бокси спростовуються таким.
Згідно з ч. 1 ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.
Відповідно до п. 10.2 Статуту кооперативу (в редакції 2016 року) гаражні бокси членів кооперативу, збудовані ними, згідно рішення загальних зборів членів кооперативу, за рахунок особистих грошових коштів, є власністю кожного члена кооперативу.
Члени кооперативу, які повністю внесли пайові внески, мають право приватної власності на гаражний бокс згідно законодавства України. ОСОБА_1 є членом кооперативу, повністю вніс свій пайовий внесок у кооператив, оскільки цей внесок складався саме з будівельних матеріалів та оплати робіт з будівництва гаражних боксів, і повністю сплатив вступний внесок у розмірі 500 грн., сплатив членський внесок за 2012 рік у розмірі 800 грн., членський внесок за 2013 рік у розмірі 800 грн.
Таким чином, посилання скаржника на відсутність у позивача права власності на гаражі: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ряд НОМЕР_5 та № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_6 , які розташовані в ОК "АГК "Лівобережний-2" за адресою: АДРЕСА_1 - суперечить положенням чинного законодавства та спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до ч.ч. 1, 3-4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
На думку апеляційного господарського суду, встановлені обставини справи, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, спростовують доводи скаржника, тому у колегії суддів відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду.
Право скаржника не порушено.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 у справі № 904/4718/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 у справі № 904/4718/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів від дати виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29.11.2021
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко