вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" листопада 2021 р. Справа№ 910/1811/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Мельниченко К.Г. за довіреністю;
від відповідача: Танасійчук Т.Б. за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Селена-Плюс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 (повний текст складено 26.05.2021)
у справі №910/1811/21 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю"Селена-Плюс"
про стягнення 4 864 888,07 грн,
У лютому 2021 р Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся у Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю"Селена-Плюс" (далі - відповідач) про стягнення 4864888,07 грн, у тому числі: 4295442,60 грн основного боргу зі сплати пайової участи (внеску) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва, 209923,74 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2019 по 31.01.2021 (включно) та 356521,73 грн пені за період з 01.10.2020 по 21.10.2020 та з 02.12.2020 по 01.02.2021.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухилився від укладення договору щодо сплати пайового внеску в сумі 4295442,60 грн, розрахованого станом 18.11.2019, тому вказаний договір був укладений в судовому порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 у справі №910/16533/19, дія якої зупинялась на період касаційного розгляду справі з 22.02.2020 по 01.12.2020. Оскільки відповідач вказаний внесок не сплатив, позивачем нараховані пеня та інфляційні втрати коштів.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що з 01.01.2021, у зв'язку зі змінами чинного законодавства, забудовники не наділені обов'язком сплачувати пайову участь, а дійсними є договори які укладені до 01.01.2020, тому у відповідача відсутній обов'язок сплати цього платежу; позивачем пеня нарахована без врахування необхідності її обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ і невірно визначений період нарахування; інфляційні втрати нараховані починаючи з 18.11.2019, майже за рік до того, як на думку позивача почалось прострочення і без врахування зупинення дії постанови суду, тому індекс інфляції необхідно рахувати як і пеню.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 травня 2021 року позов задоволено частково.
З Товариства з обмеженою відповідальністю"Селена-Плюс" стягнуто на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - 4 295 442,60 грн основного боргу, 352 226,29 грн пені, 137 956,73 грн інфляційних втрат коштів, 71784,38 грн витрат по сплаті судового збору.
У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю"Селена-Плюс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 56343,32 грн та судового збору в розмірі 888,89 грн та закрити провадження в цій частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з доданого до позову розрахунку вбачається, що позивачем інфляційні втрати фактично були нараховані за період з листопада 2019 року по грудень 2020 року, але суд, частково задовольняючи ці вимоги, самостійно розрахував та стягнув з відповідача додатково інфляційні втрати та січень 2021 року, проте, позивач у розрахунку ціни позову цей місяць не врахував і судовий збір з цих вимог позивачем не сплачувався; відповідач припускає, що на момент подачі позову (08 лютого) індекс інфляції за січень ще не був сформований, тому позивач і не врахував його при подачі позову, однак він не був позбавлений можливості в подальшому нарахувати цей індекс і додати його до позовних вимог, подавши заяву про збільшення розміру позовних вимог і доплативши судовий збір, чого ним не було зроблено; за вказаних обставин сума стягнутих інфляційних втрат підлягає зменшенню на 56343,32 грн із закриттям провадження за відсутності предмету спорі; відповідно підлягає зменшенню сума стягнутого судового збору на 888,89 грн.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апелянта не знаходять свого підтвердження, оскільки відповідач не приступив до виконання своїх обов'язків по договору.
Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, однак вказала, що при поданні позову дійсно ще не був оприлюднений індекс інфляції за січень 2021 року і у розрахунку позовних вимог він не врахований.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.07.2014 Державною архітектурно - будівельною інспекцією України було зареєстровано та видано ТОВ "Селена - Плюс" декларацію про початок виконання будівельних робіт - "Реконструкції нежилої будівлі (в літ.СХХVІІ) під лабораторний комплекс по вул. Червоноткацькій, 78, у Деснянському районі м. Києва".
У подальшому між сторонами велось листування щодо укладення договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва, розмір якої, за розрахунком позивача від 18.11.2019, становить 4 295 442,60 грн, однак відповідач ухилився від укладення вказаного договору, у зв'язку із чим позивач звертався до суду із позовом про визнання укладеним договору пайової участі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 у справі №910/16533/19 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 про відмову у задоволенні позову, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано укладеним договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селена-Плюс".
Відповідно до п.1.1 договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Департамент економіки та інвестицій по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селена-плюс" (замовник по договору) визначено, що предметом цього договору є сплата замовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - "Пайовий внесок") у зв'язку із: Реконструкцією нежитлової будівлі, під лабораторний комплекс літ. "СХХУІІ" загальною площею 8043,90 кв. м (за даними технічної інвентаризації Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна") за адресою: вул. Червоноткацька, 78, у Деснянському районі м. Києва (далі - "Об'єкт будівництва/реконструкції").
За умовами п.1.2 договору, розмір пайового внеску становить 4295442,60грн згідно з розрахунком від 18.11.2019, що наведений в Додатку 1 і є невід'ємною частиною цього Договору.
У пунктах 2.1, 2.2 договору визначено, що пайовий внесок відповідно п.1.2 цього договору сплачується замовником в термін, який не перевищує 30 днів, з дня набрання рішенням суду законної сили. Замовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 1.2 з врахуванням пп.2.2, цього договору, у строк, визначений п. 1.3 Договору, на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за визначеними у цьому пункті реквізитами.
Відповідно до п.7.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту реєстрації в Департаменті економіки та інвестицій.
Позивач вказує, що 01.09.2020 у Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано визнаний укладеним договір пайової участі.
Листами №050/18-5859 від 24.09.2020 позивач повідомив відповідачу про наближення терміну оплати пайової участі у розмірі 4 295 442,60 грн за договором - до 30.09.2020 включно.
Відповідачем вказана постанова була оскаржена в касаційному порядку, у зв'язку із чим ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 її дія була зупинена, однак у подальшому ухвалою Верховного Суду від 01.12.2020 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена-Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 у справі №910/16533/19 та поновлено дію вказаної постанови.
Претензією №050/18-6244 від 15.10.2020 висловлено відповідачу вимогу у десятиденний термін з моменту отримання цієї претензії, здійснити оплату основного боргу у розмірі 4 295 442,60 грн розміру пайової участі за договором №193 від 01.09.2020 та нарахованої 55840,75 грн пені.
У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 32 від 28.10.2020 повідомив про відсутність підстав для оплати з огляду на наявність касаційного провадження у справі №910/16533/19 та зупинення ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 дію постанови Північного аіпеляційного господарського суду від 01.09.2020.
Претензією №05018-7525 від 18.12.2020 позивачем повідомлено відповідача, що ухвалою Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №910/16533/19 поновлено дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020, станом на 16.12.2020 пайовий внесок не сплачено, за прострочення оплати нараховано 154 635,93 грн пені. Вказана вимога разом із розрахунком боргу надіслана на адресу відповідача поштовим відправленням №0104405001748 (отримане відповідачем 23.12.2020), проте, залишена без відповіді та задоволення.
У зв'язку із несплатою пайової участі за вказаним договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача у судовому порядку 4295442,60грн основного боргу - заборгованості по сплаті пайової участі за договором пайової участі, 209923,74 грн інфляційних втрат, 356521,73 грн пені.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на відсутність обов'язку сплати пайової участі за договором, у зв'язку зі зміною законодавства, а також на невірні розрахунки як пені, так і інфляційних втрат коштів.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до наступних висновків:
- сума основного боргу є доведеною і позовні вимоги щодо її стягнення є обґрунтованими, оскільки обов'язок укладення договору у відповідача виник до прийняття об'єкта в експлуатацію (22.12.2014), і оскільки договір укладено в судовому порядку 01.09.2020, 30-ти денний термін здійснення оплати визначеного пайового внеску в сумі 4 295 442,60 настав 01.10.2020 та, відповідно, прострочення виконання зобов'язання з 02.10.2020, тому ці позовні вимоги підлягають повному задоволенню;
- на спірні правовідносини сторін не поширюються норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому відповідно до п.4.2 договору є обґрунтованим нарахування пені в розмірі 0,1% в день, що нараховується на суму простроченої заборгованості, однак позивачем невірно визначено початок прострочення, тому пеня підлягає стягненню в сумі 352 226,29 грн пені, з врахуванням періоду зупинення дії постанови, а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню;
- позивачем безпідставно визначено початок нарахування інфляційних втрат коштів з листопада 2019 року, до моменту укладення договору, тому інфляційні втрати, з врахуванням періоду зупинення дії постанови, підлягають нарахуванню за жовтень 2020 року, грудень 2020 року та січень 2021 року в загальній сумі 137 956,73 грн, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.
Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення 56343,32 грн інфляційних втрат коштів за січень 2021 року та в частині розподілу судових витрат.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення пайової участі, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за правовою природою є договором пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення суми пайової участі та застосування наслідків порушення строків сплати пайової участі.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасної та повної сплати суми пайової участі, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог в частині стягнення 4 295 442,60 грн основного боргу та 352226,29 грн пені за період прострочення з 02.10.2020 по 21.10.2020 та з 02.12.2020 по 01.02.2021.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 209923,74 грн інфляційних втрат коштів.
У тексті позовної заяви (а.с.3) зазначено, що нарахування здійснено за період з 01.12.2019 по 31.01.2021, однак згідно доданого до позовної заяви розрахунку ціни позову (а.с.40), нарахування здійснено за період з листопада 2019 року по грудень 2020 року (включно). У прохальній частині позовної заяви - змісті позовних вимог період, за який позивач просить стягнути борг з пайового внеску із застосуванням індексу інфляції не вказаний. Величина індексу інфляції за січень 2021 не вказана ні у змісті позовної заяви, ні в додатку до позовної заяви - розрахунку ціни позову.
Частиною 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряд; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Позивачем ціна позову визначена у загальному розмірі 4 864 888,07 грн, у тому числі: 4295442,60 грн основного боргу, 209923,74 грн інфляційних втрат коштів та 356521,73 грн пені.
Частиною 3 ст. 163 ГПК України визначено, що у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З пояснень представника позивача у суді апеляційної інстанції вбачається, що на дату складання позовної заяви (05.02.2021) була відсутня інформація про індекс інфляції за січень 2021 року, тому фактично інфляційні втрати за цей місяць не розраховувались і до позовних вимог не були включені.
Підтверджується сказане і розрахунком судового збору, сплаченого при подачі позову.
У процесі розгляду справи позивачем також не подавались заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що інфляційні втрати коштів за період з 01.12.2019 по 30.09.2020 не підлягають нарахуванню і стягненню, оскільки зобов'язання є порушеним з 02.10.2020 і саме з цієї дати підлягають нарахування інфляційні втрати коштів.
Також місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що інфляційні втрати підлягають стягненню за жовтень та грудень 2020 року в загальній сумі 81613,41 грн, оскільки у листопаді 2020 року була зупинена дія постанови суду щодо визнання укладеним договору.
Однак, при цьому суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача 56343,32 грн інфляційних втрат коштів за січень 2021 року, які позивачем не заявлялись до стягнення, тому в цій частині рішення суду не можна визнати законним.
Статтею 275 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 277 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25 травня 2021 року прийняте із невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає зміни в частині стягуваної суми інфляційних втрат коштів.
Частиною 14 ст.129 ГПК України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При поданні позову на суму 4 861 888,07 грн позивачем було сплачено 72928,32 грн судового збору (1,5% ціни позову), апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в загальній сумі 4729282,30 грн (4295442,60 грн основного боргу + 352 226,29 грн пені + 81613,41 грн інфляційних втрат), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 70 939,23 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.
Відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині стягнення 56343,32 грн інфляційних втрат та 888,89 грн судового збору і закрити провадження в цій частині за відсутністю предмету спору, однак встановлені апеляційним господарським судом порушення є підставою для зміни рішення, а не його скасування.
Також відсутні підстави для закриття провадження за відсутністю предмету спору, оскільки таке закриття можливе якщо предмет спору існував на момент подачі позову і припинив існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, апеляційна скарга задовольняється частково.
За подання апеляційної скарги відповідачем було сплачено 3405,00 грн і у зв'язку із її задоволенням в частині зменшення суми інфляційних втрат коштів, вказані судові витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Селена-Плюс" задовольнити частково.
2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 25 травня 2021 року, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Селена-Плюс" (02094, м.Київ, вул. Червоноткацька, буд.78, код ЄДРПОУ 32736402) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м.Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) 4295442,60 грн основного боргу, 352 226,29 грн пені, 81 613,41 грн інфляційних втрат, 70 939,23 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити."
3. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м.Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Селена-Плюс" (02094, м.Київ, вул. Червоноткацька, буд.78, код ЄДРПОУ 32736402) - 3405,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29.11.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук