вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" листопада 2021 р. Справа№ 910/6398/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Барсук М.А.
представники сторін не викликались,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіс Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Бойко Р.В.) від 08.07.2021 у справі № 910/6398/21
за позовом Приватного підприємства «Світчай»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіс Сервіс»
про стягнення 22 355, 46 грн,-
Приватне підприємство «Світчай» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіс Сервіс» про стягнення 22 355, 46 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідач отриманий у власність товар повністю і у стоки, установлені договором поставки №793 від 16.08.2018, не оплатив, заборгованість в оплаті становить 19 823,04 грн., тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 49,47 грн, 3% річних у розмірі 667,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 1815,54 грн, нараховані у період з 15.02.2021 по 13.04.2021.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2021 позов задоволено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено виконання ним, як постачальником, умов договору та поставку товару відповідачу,а відповідач, прийнявши товар,покупну вартість не сплатив і доводів позивача не спростував, правом на надання своїх заперечень проти позовних вимог не скористався.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадіс Сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував усі фактичні обставини справи щодо поставки товару та її належного документального оформлення. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що на видаткових накладних відсутні підписи та печатки покупця, Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс", у зв'язку з чим останні не можуть свідчити про вчинення господарського операції з передачі товару постачальником у власність покупцю та настання у нього грошового зобов'язання з оплати товару.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 відкрито апеляційне провадження та роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
08.09.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти її задоволення та наголошував, що видаткові накладні, надані позивачем, містять печатки, підписи та ідентифікуючі дані осіб, що дає можливість підтвердити факт отримання товару. Натомість, відповідачем не надано жодних доказів на спростування заявленого розміру заборгованості. Крім того, з огляду на заперечення відповідачем факту отримання товару за спірними накладними, позивачем просив прийняти до уваги додатковий доказ - підписаний сторонами та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2020 року, в якому сторони зафіксували розмір заборгованості у сумі 19823,04 грн.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2021 справу № 910/6398/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіс Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/6398/21 до провадження у визначеному складі суддів.
Колегія суддів не приймає до уваги поданий позивачем новий доказ (акт звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2020 року), з огляду на те, що таки й подано в порушення приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України і не обґрунтовано та не надано доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 16.08.2018 між Приватним підприємством "Світчай" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс" (покупець) укладено договір поставки №793, у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю товар в асортименті і кількості відповідно до замовлення, а покупець - приймати товар відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, та своєчасно здійснювати оплату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 1.2 Договору передача товару постачальником у власність покупцю оформлюється видатковими накладними і настає з моменту їх підписання представниками сторін.
Ціни на товар встановлюються постачальником, зазначаються ним у накладних на товар та можуть бути змінені в будь-який час на незавершені поставки (п. 2.1 Договору).
Загальна вартість договору визначається із суми вартості товару фактично поставленого за всіма видатковими накладними, разом узятими за період дії договору (п. 2.2 Договору).
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що покупець зобов'язується провести оплату за поставлений постачальником товар не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати товару вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно п. 3.6 Договору при несвоєчасній або неповній оплаті товару, згідно умов п. 2.3, покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.
Договір набирає чинності з моменту підписання повноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 (п. 4.1 Договору). Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про намір його розірвання, то термін дії цього договору автоматично пролонгується на кожен наступний рік на тих же умовах (п. 4.2 Договору).
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору однією із сторін іншої сторони про розірвання договору,або про наявність заперечень щодо автоматичного продовження строку його дії, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2019 рік та на 2020 рік у відповідності з умовами, про які погодилися сторони у п. 4.2 Договору.
Як указував позивач, приватним підприємством "Світчай" на виконання зобов'язань за Договором передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс" товар загальною вартістю 22 023,04 грн., а саме:
- згідно видаткової накладної №Ян0000613 від 15.01.2020 поставлено товар вартістю 4 529,44 грн;
- згідно видаткової накладної №Ян0000614 від 15.01.2020 поставлено товар вартістю 5 716,19 грн;
- згідно видаткової накладної №Ян0001084 від 22.01.2020 поставлено товар вартістю 707,45 грн;
- згідно видаткової накладної №Ян0001517 від 29.01.2020 поставлено товар вартістю 4 485,30 грн;
- згідно видаткової накладної №Фв0000665 від 12.02.2020 поставлено товар вартістю 5 098,63 грн;
- згідно видаткової накладної №Фв0001072 від 19.02.2020 поставлено товар вартістю 1 486,03 грн.
Видаткові накладні №Ян0000613 від 15.01.2020, №Фв0000665 від 12.02.2020 та №Фв0001072 від 19.02.2020 підписані представниками сторін та скріплені печаткою постачальника, видаткова накладна №Ян0000614 від 15.01.2020 підписана представником приватного підприємства "Світчай" та скріплена печатками обох сторін, видаткові накладні №Ян0001084 від 22.01.202 та №Ян0001517 від 29.01.2020 підписані представниками та скріплені печатками обох сторін.
Позивачем на підтвердження поставки товару вантажним транспортом також надано суду товарно-транспортні накладні, зокрема, товарно-транспорту накладну №РЯн0000614 від 15.01.2021, згідно якої здійснювалось транспортування товарів, які вказані у видатковій накладній №Ян0000614 від 15.01.2020. При цьому, на товарно-транспортній накладній №РЯн0000614 від 15.01.2021 також міститься печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс".
Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач повинен був оплатити поставлений згідно видатковими накладними №Ян0000613 від 15.01.2020 та №Ян0000614 від 15.01.2020 товар вартістю 4 529,44 грн та 5 716,19 грн відповідно до 14.02.2020; згідно видаткової накладної №Ян0001084 від 22.01.2020 товар вартістю 707,45 грн - до 21.02.2020; згідно видаткової накладної №Ян0001517 від 29.01.2020 товар вартістю 4 485,30 грн - до 28.02.2020; згідно видаткової накладної №Фв0000665 від 12.02.2020 товар вартістю 5 098,63 грн - до 13.03.2020; згідно видаткової накладної №Фв0001072 від 19.02.2020 товар вартістю 1 486,03 грн - до 20.03.2021.
Відповідачем 04.03.2020 частково оплачено поставлений за видатковою накладною №Ян0000613 від 15.01.2020 товар в частині суми 2 200,00 грн, в іншій частині поставлений товар за видатковою накладною №Ян0000613 від 15.01.2020, а також за видатковими накладними №Ян0000614 від 15.01.2020, №Ян0001084 від 22.01.2020, №Ян0001517 від 29.01.2020, №Фв0000665 від 12.02.2020, №Фв0001072 від 19.02.2020 залишився неоплаченим.
Заперечуючи проти задоволення вимог, апелянт наголошував на тому, що на деяких видаткових накладних відсутні підписи та печатки покупця .
Дійсно, не всі видаткові накладні містять і підпис представника і печатку відповідача. Проте, видаткові накладні №Ян0000613 від 15.01.2020, №Фв0000665 від 12.02.2020 та №Фв0001072 від 19.02.2020 підписані представниками сторін та скріплені печаткою Приватного підприємства "Світчай", видаткова накладна №Ян0000614 від 15.01.2020 підписана представником Приватного підприємства "Світчай" та скріплена печатками сторін, видаткові накладні №Ян0001084 від 22.01.202 та №Ян0001517 від 29.01.2020 підписані представниками та скріплені печатками сторін.
Крім того, на підтвердження поставки товару також надано суду товарно-транспортні накладні, які містять підписи представників та печатку відповідача.
Колегія суддів вважає, що недоліки в оформленні видаткових накладних не можуть свідчити про невиконання продавцем умов договору поставки, якщо покупець не заявляв, що товар ним не отримано, а був переданий постачальником іншій особі, без перевірки та витребування від неї доказів, що обов'язок з поставки виконується належному кредитору.
З огляду на встановлені обставини, висновок суду першої інстанції про доведеність виконання позивачем, як постачальником, зобов'язань з передачі узгодженого з покупцем товару, прийняття його відповідачем та виникнення в останнього грошового обов'язку оплатити отриманий товар повністю у порядку, розмірі та строки, визначені у договорі, є вірним, як і вірним є висновок, що порушене право продавця на отримання оплати підлягає судового захисту. Тож примусовому стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 19 823,04 грн .
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 265 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
За розрахунками позивача, які повторно перевірені судом апеляційної інстанції відповідач має сплатити пені у розмірі 49,47 грн, 3% річних у розмірі 667,41 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 815,54 грн
Оскільки відповідачем допущено порушення виконання зобов'язання за договором з оплати поставленого йому товару, та враховуючи встановлену обґрунтованість розрахунків позивача, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Також, враховуючи встановлену обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції також правомірно поклав на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Отже, розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів і вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на скаржника.
Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіс Сервіс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/6398/21 - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Є.Ю. Шаптала
М.А. Барсук