ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 923/484/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Глущенко Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Крижановський М.М., ордер серія АО №1040250 від 14.11.2021;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Херсонської області від „28" серпня 2018р., повний текст якого складено та підписано „30" серпня 2018р.
у справі № 923/484/18
за позовом ОСОБА_2
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дмитренко Ольги Борисівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 363 372,19 грн. за договором кредитної лінії,
головуючий суддя - Литвинова В.В.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Херсонської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 25.11.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - позивач) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дмитренко Ольги Борисівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 363 372,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання за договором кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012, у зв'язку з чим заборгованість відповідача станом на 13.04.2018 складає 363 372,19 грн., з яких:
- сума заборгованості за простроченими відсотками - 170 399,45 грн.;
- розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 192 289,22 грн.;
- сума трьох процентів річних від суми прострочених - 683,52 грн.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 року (суддя Литвинова В.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Дмитренко Ольги Борисівни на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2010634 від 21червня 2012 року, а саме заборгованість в розмірі 363 372, 19 грн.,яка складається з: суми заборгованості за простроченими відсотками - 170 399,45 грн., пені за несвоєчасне повернення процентів - 192 289,22 грн., суми трьох процентів річних від суми прострочених - 683,52 грн. та судовий збір в сумі 5450,58 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.11.2014 р. по справі № 923/1310/14 позов АТ "Дельта Банк" до ФОП Дмитренко Ольги Борисівни про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Дмитренко Ольги Борисівни на користь АТ "Дельта Банк" суму заборгованості 106 559грн. на повернення кредиту, 31 693грн. 67коп. в якості відсотків за користування кредитними коштами, 6 002грн. 64коп. пені, 2 885грн. 10коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року по справі № 923/1310/14 апеляційну скаргу ФОП Дмитренко Ольги Борисівни на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.11.2014 р. по справі № 923/1310/14 - залишено без розгляду. В рамках виконавчого провадження винесено постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.06.2015 по справі № 923/1310/14.
Відповідач не надала доказів сплати заявлених до стягнення сум: заборгованості за простроченими відсотками - 170 399,45 грн., розміру пені за несвоєчасне повернення процентів - 192 289,22 грн., суми трьох процентів річних від суми прострочених - 683,52 грн., а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахованих банком сум, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, фізична особа, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018р. по справі №923/484/18 і ухвалити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. у задоволенні позову до фізичної особи-підприємця Дмитренко Ольги Борисівни про стягнення з неї на користь позивача заборгованості за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012 року.
Обгрунтовуючи підстави для апеляційного оскарження, скаржник зазначає, що залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи мав вирішити суд першої інстанції при відкритті провадження у справі або при підготовці справи до розгляду, оскільки відповідно до п.1.4.1 Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012 є Договір іпотеки будинку, загальною площею 79,7 кв.м., та земельної ділянки загальною площею 0,07.05 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 .
Апелянт зазначає, що вказана справа прямо стосується її, як майнового поручителя (іпотекодавця), який не є одночасно боржником за основним зобов'язанням, і впливає на обсяг відповідальності перед кредитором у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Наведеного суд не врахував і не залучив апелянта до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спрору, чим на думку скаржника, позбавив можливості реалізувати права, надані ст. 168 ГПК України, що вплинуло на законність та обґрунтованість ухваленого рішення та права на апеляційне оскарження, передбачене ст. 254 ГПК України.
Обгрунтовуючи підстави щодо скасування оскаржуваного рішення, апелянт вважає, що рішення Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 року по справі №923/484/18 помилковим і таким, що відповідно до ст.ст. 275,277, ГПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, з позичальника - ФОП Дмитренко О.Б. за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012 стягнуто заборгованість, яка складається з суми заборгованості за простроченими відсотками, пені за несвоєчасне повернення процентів та суми трьох процентів річних від суми прострочення.
При цьому, в його мотивувальній частині міститься посилання на інше рішення господарського суду Херсонської області від 04.11.2014 року у справі №923/1310/14 за участю ПАТ «Дельта Банк» як позивача та ФОП Дмитренко О.Б. як відповідача, яке набрало законної сили 27.11.2014 року і яким вимоги позивача задоволено та стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» достроково всю суму заборгованості за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012.
Зокрема, в цьому рішенні зазначено: «Викладені встановлені судом обставини та наведені норми є підставми для стягнення з відповідача на користь позивача 106559 грн (з яких 63 152 грн. - борг, а 43407 грн. - достроково на підставі наведеної ст. 1054 ЦК України) на повернення кредиту та 31 693,67 грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами».
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належеної оцінки вказаній обставині та не врахував приписи ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», згідно якого висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.
Посилаюсись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 справа №444/9519/12 (провадження 14-10цс18), Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року №310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), скаржник зазначає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем заборгованості за простроченими відсотками в сумі 170399,45 грн., пені за несвоєчасне повернення цих процентів (відсоткі) у сумі 192289,22 грн., нарахованих за відсутності у мотивувальній частині рішення обґрунтувань незрозуміло за що і за який період трьох процентів річних від суми прострочення у розмірі 683,52 грн. та віднесення на відповідача судового збору в смі 5450,58 грн. В іншому випадку, на думку апелянта, суд мав би аргументовано мотивувати необхідність чи доцільність відступлення від правових позицій Верховного Суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 року у справі № 923/484/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від „28" серпня 2018р. у справі №923/484/18; клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - задоволено; відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у даній справі; призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на 29 квітня 2021 року о 10:30 год.
31.03.2021 від ОСОБА_2 , фізичної особи, яка не приймала участі у справі, надійшла заява про правонаступництво.
У поданій до суду апеляційної інстанції заяві про правонаступництво ОСОБА_2 вказано, що 14.02.2020 року ОСОБА_2 викупив (набув) права вимоги Первісного кредитора за договором кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012, укладеним між ПАТ «Дельта-Банк» та ФОП Дмитренко Ольгою Борисівною, що підтверджується нотаріально посвідченим договором про відступлення права вимоги від 14.02.2020 №44/20, укладеним між Перісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» та ОСОБА_2 .
Також, 14.02.2020 ОСОБА_2 набув права вимоги за іпотечним договором від 21.06.2012 року, укладеним між ПАТ «Дельта-Банк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Красновою Н., зареєстрованим в реєстрі за №984, що підтверджується нотаріально посвідченим договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.02.2020 року, укладеним між ТОВ «Фінасова компанія Горизонт» та ОСОБА_2 .
Раніше, 28.10.2019 року, ТОВ «Фінасова компанія Горизонт» набула права вимоги за за договором кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012, укладеним між ПАТ «Дельта-Банк» та ФОП Дмитренко Ольгою Борисівною, що підтверджується договором №2067/К купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав від 28.10.2019 року, укладеним між ПАТ «Дельта-Банк» та ТОВ «Фінасова компанія Горизонт».
Також, 28.10.2020 року ПАТ «Дельта-Банк» відступив ТОВ «Фінасова компанія Горизонт» права вимоги за іпотечним договором від 21.06.2012 року, укладеним між ПАТ «Дельта-Банк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Красновою Н., зареєстрованим в реєстрі за №984, що підтверджується Договором про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за реєстровим номером 1275 від 28.10.2019р.
Таким чином, з огляду на ведений ланцюг укладених договорів відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012, останнім набувачем (Новим кредитором) майнових прав за цим договором рівно як і Новим іпотекодержателем іпотечного майна за нотаріально посвідченим іпотечним договором від 21.06.2012 року являється ОСОБА_2 і саме йому належить на даний період часу право на задоволення своїх вимог щодо погашення боргу за вказаним кредитним договором за рахунок звернення стягнення на іпотечне майно - житловий будинок, загальною площею 79,7 кв.м. по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0705 га, кадастровий номер - 6525010:01:054:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, на думку заявника, враховуючи вказані докази в їх сукупності, у даному випадку наявні підстави для застосування до правовідносин, що виникли на підставі ч.1 ст. 52 ГПК України та залучити у якості правонаступника позивача по справі №923/484/18 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ; зобов'язано позивача надіслати на адресу ОСОБА_1 копію позовної заяви з доданими до неї документами листом з описом вкладення; продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від „28" серпня 2018р. у справі №923/484/18 на термін, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов'язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання; повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи №923/484/18 відбудеться 10 червня 2021 року об 11:30 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 задоволено заяву ОСОБА_2 про заміну позивача на правонаступника. Замінено позивача - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича на його правонаступника - ОСОБА_2 (Ідент. номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ). Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на „05" серпня 2021 року об 11:30 год.
28.07.2021 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов запит Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на матеріали справи №923/484/18 у зв'язку з надходженням касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду про здійснення правонаступництва від 10.06.2021 у даній справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021р. зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від „28" серпня 2018р. у справі №923/484/18 до повернення даної справи з суду касаційної інстанції. Матеріали справи № 923/484/18 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 поновлено апеляційне провадження у справі № 923/484/18. Розгляд справи № 923/484/18 призначено на 25.11.2021 року о 10:00 год.
16.11.2021 від представника ОСОБА_2 - адвоката Крижановського М.М. надійшла заява про закриття апеляційного провадження, відповідно до якої останній просить апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 у справі №923/484/18 закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України.
Обгрунтовуючи вказане клопотання, представник ОСОБА_2 - адвокат Крижановський М.М. зазначає, що місцевий господарський суд у цій справі не вирішував питання про права, інтереси та обов'язки апелянтки ОСОБА_1 , як заставодавця (майнового поручителя) за Іпотечним договором від 21.06.2021, укладеним між нею та ПАТ «Дельта Банк» та посвідченим приватним нотаріусом Красновою Н.В. за реєстровим №914 і такий договір відстуній серед підстав позову у цій справі.
Апелянтка ОСОБА_1 не є стороною договору кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012 року, рішення Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 року у справі №923/484/18 не містить жодних висновків або посилань суду на права, інтереси та обов'язки апелянтки ОСОБА_1 .
Отже, на думку позивача, ОСОБА_1 не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Крім того, посилаючись на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 (провадження №12-6гс20), а саме на висновок відповідно до якого «……Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов'язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі.».
Крім того, 16.11.2021 від представника ОСОБА_2 - адвоката Крижановського М.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку «EasyCon» (e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_2 ).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Крижановського М.М. про проведення судового засідання, призначеного на 25 листопада 2021р. о 10:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» у м. Одеса.
24.11.2021 від скаржника надійшло заперечення проти заяви про закриття апеляційного провадження відповідно до якого останній просить суд відмовити ОСОБА_2 та його представнику адвокату Крижановському М.М. у задоволенні заяви про закриття апеляційного провадження та розглянути справу з урахуванням доводів апелянта наведених у розділі 3 апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання представника позивача про закриття апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, зокрема, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Разом з тим, обґрунтовуючи підстави для апеляційного оскарження у даній справі, скаржник зазначив, що залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи мав вирішити суд першої інстанції при відкритті провадження у справі або при підготовці справи до розгляду, оскільки відповідно до п.1.4.1 Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012 є Договір іпотеки будинку, загальною площею 79,7 кв.м., та земельної ділянки загальною площею 0,07.05 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 .
Апелянт зазначив, що вказана справа прямо стосується її, як майнового поручителя (іпотекодавця), який не є одночасно боржником за основним зобов'язанням, і впливає на обсяг відповідальності перед кредитором у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Наведеного суд не врахував і не залучив апелянта до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, чим на думку скаржника, позбавив можливості реалізувати права, надані ст. 168 ГПК України, що вплинуло на законність та обґрунтованість ухваленого рішення та права на апеляційне оскарження, передбачене ст. 254 ГПК України.
Враховуючи, що рішення суду у цій справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_1 , оскільки відповідно до п.1.4 Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012 забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим Договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам Кредитора та вимогам діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: п.1.4.1 Договір іпотеки будинку, загальною площею 79,7 кв.м., та земельної ділянки загальною площею 0,07.05 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , а тому колегія суддів вважає за необхідне залучити до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Згідно зі ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку. Враховуючи вищевикладене, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Судом апеляційної інстанції відхиляються посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 (провадження №12-6гс20), оскільки спірні правовідносини у вказаній справі є відмінними від тих, що розглядаються судом у справі №923/484/18, а тому підстави для закриття провадження у даній справі відстуні.
У судовому засіданні 25.11.2021р. в режимі відеоконференції представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представники відповідача та скаржника в судове засідання не з'явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялись належним чином.
Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів доходить висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час апеляційного перегляду, 21.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - кредитор, Банк,) та Фізичною особою-підприємцем Дмитренко Ольгою Борисівною (далі - позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2010634 (далі - договір) (а.с. 8-11).
Відповідно до п. 1.1 договору сторони узгодили, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 118 400,00 гривень 00 копійок, який зменшується рівними відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (далі - графік), зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 20.06.2015 включно (далі - кредит), на умовах визначених цим договором.
Пунктом 1.1.1 договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 5.11 - 5.12 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30 % річних, починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30% річних діє до дня (включно) виконання умов п.п. 5.11 - 5.12 цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.
Сторони у п.п. 1.1.2 договору встановили, що у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в першому абзаці пункту 1.1 договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором збільшується на 20 одиниць та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.
Погашення кредиту здійснюється до 10 числа місяця включно у відповідності до графіку, на позичковий рахунок кредитора, зазначений у п. 2.1 цього договору (п 1.3 договору).
Пунктом 1.5.договру сторони узгодили, що сукупна вартість Кредиту за цим Договором зазначена у реальній процентній ставці та в абсолютному значенні подорожчання кредиту. Розмір реальної процентної ставки дисконтує всі майбутні грошові платежі Позичальника за Кредитом до чистої суми виданого кредиту і з урахуванням сплати процентів за користування Кредитом, плати за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, та інших плат, передбачених цим Договором складає 29,32 % на рік. Абсолютне значення подорожчання Кредиту підсумовує всі Платежі Позичальника на користь Кредитора та на користь третіх осіб і з урахуванням процентної ставки за користування Кредитом, плати за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, та інших плат, передбачених цим договором, складає 56 610,31 грн.
Приписами пункту 2.2 договору встановлено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі готівкових коштів з позичкового рахунку позичальника в повній або частковій сумі кредиту.
Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього Договору (п. 2.3 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в п. 1.1 або зміненої відповідно до п.п. 3.5 - 3.7 цього договору.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.3, 3.4 договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на рахунок, відкритий у кредитора. Датою сплати позичальником процентів та комісій є день зарахування коштів на рахунок кредитора, вказаний в п. 3.3 договору.
Згідно із пунктами 5.1, 5.11 договору позичальник зобов'язується забезпечити своєчасну оплату платежів, передбачених даним договором та протягом 10 календарних днів з дня укладання іпотечного договору / договору застави укласти в акредитованій банком страховій компанії договір страхування заставного майна, зазначеного у п. 1.4 цього договору.
Пунктом 5.12 договору встановлено, що позичальник зобов'язується виконувати наступні зобов'язання: протягом 3 місяців з моменту надання кредиту, перевести обороти пропорційно кредитній заборгованості оборотів Фізичної особи-підприємця Дмитренко Ольги Борисівни по поточним рахункам в Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк". Для підтвердження виконання своїх зобов'язань позичальник повинен щоквартально надавати довідки про обороти в інших банках, в яких обслуговується позичальник (п.п. 5.12.1 п. 5.12 договору); протягом 10 календарних днів з дня укладення цього Договору укласти в акредитованій банком страховій компанії договір страхування життя ОСОБА_3 (п.п. 5.12.2 п. 5.12 договору).
При настанні термінів платежів, передбачених цим договором, чи у випадку наявності простроченої заборгованості по платежах, а також при настанні випадків дострокового повернення кредиту відповідно до умов цього договору, будь-які грошові кошти на рахунках позичальника (в національній та/або іноземній валюті), можуть бути використані кредитором для сплати процентів, погашення заборгованості за кредитом, сплати неустойок (пені, штрафів), відшкодування збитків, або здійснення інших платежів передбачених цим договором. Для цього позичальник надає банку право договірного списання коштів з будь-яких своїх рахунків (поточних, депозитних, карткових), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) позичальником в АТ "Дельта Банк". Позичальник доручає банку здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній кредитором самостійно на підставі цього договору, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього договору до повної оплати будь-яких зобов'язань позичальника перед кредитором за цим договором. Для цього позичальник надає кредитору право договірного списання коштів з будь-яких своїх рахунків, відкритих в АТ "Дельта Банк"( п. 6.4 договору).
Відповідно до п. 9.1 договору, за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. п. 1.1, 1.3, 2.3, 2.5, 3.3, 3.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Згідно із п. 11.5 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань.
Спір виник у зв'язку із тим, що позичальником не виконувались умови Кредитного договору, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості з ФОП Дмитренко Ольги Борисівни до Господарського суду Херсонської області.
Позивач у позові зазначив, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.11.2014 р. по справі № 923/1310/14 позов АТ "Дельта Банк" до ФОП Дмитренко Ольги Борисівни про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Дмитренко Ольги Борисівни на користь АТ "Дельта Банк" суму заборгованості 106 559грн. на повернення кредиту, 31 693грн. 67коп. в якості відсотків за користування кредитними коштами, 6 002грн. 64коп. пені, 2 885грн. 10коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року по справі №923/1310/14 апеляційну скаргу ФОП Дмитренко Ольги Борисівни на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.11.2014 р. по справі № 923/1310/14 - залишено без розгляду.
В рамках виконавчого провадження винесено постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.06.2015 по справі № 923/1310/14.
Позивач стверджує про неотримання боргу.
Відповідач не надала доказів сплати заявлених до стягнення сум: заборгованості за простроченими відсотками - 170 399,45 грн., розміру пені за несвоєчасне повернення процентів - 192 289,22 грн., суми трьох процентів річних від суми прострочених - 683,52 грн.
Свої зобов'язання за кредитним договором Банк виконав належним чином та надав позичальнику кошти, визначені умовами кредитного договору.
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань позичальника за кредитним договором, станом на 13.04.2018 року розмір заборгованості ФОП Дмитренко О.Б. перед АТ «Дельта Банк» становить 363 372, 19 грн. та складається з: сума заборгованості за простроченими відсотками - 170 399,45 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 192 289,22 грн.; сума 3% річних від суми прострочених - 683,52 грн.
Крім того, позивач зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича, строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.02.2017 року прийнято рішення № 619 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки та продовжено повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича по 04.10.2019 року включно.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що свої зобов'язання за Кредитним договором та Додатковим договором Банк виконав належним чином та надав Позичальнику кошти, визначені умовами Кредитного договору, доказів погашення заборгованості відповідачем до суду не надано, а отже, вимога про стягнення заборгованості у сумі 363372,19 грн. є обгрунтованою.
Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Із аналізу умов оспорюваного договору, змісту прав та обов'язків сторін за ним слідує, що останній за своєю правовою природою є кредитним договором.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч. 2 ст. 345 ГК України).
Частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості, визначеним п. 1.1 договору, що підтверджується меморіальними ордерами та банківськими виписками по особовим рахункам за договором ( а.с. 24-59).
Отримання кредитних коштів за договором відповідачем не спростовано.
Як вже було зазначено, зменшення ліміту заборгованості за кредитом відбувалось згідно п. 1.1 договору відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості - додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору. Кінцевим терміном повернення кредиту у п. 1.1 договору визначено 20.06.2015 включно.
Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.11.2014 р. по справі № 923/1310/14 позов АТ "Дельта Банк" до ФОП Дмитренко Ольги Борисівни про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Дмитренко Ольги Борисівни на користь АТ "Дельта Банк" суму заборгованості 106 559грн. на повернення кредиту, 31 693грн. 67коп. в якості відсотків за користування кредитними коштами, 6 002грн. 64коп. пені, 2 885грн. 10коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року по справі №923/1310/14 апеляційну скаргу ФОП Дмитренко Ольги Борисівни на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.11.2014 р. по справі № 923/1310/14 - залишено без розгляду.
В рамках виконавчого провадження винесено постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.06.2015 по справі № 923/1310/14.
Позивач стверджує про неотримання боргу.
Відповідач не надала доказів сплати заявлених до стягнення сум: заборгованості за простроченими відсотками - 170 399,45 грн., розміру пені за несвоєчасне повернення процентів - 192 289,22 грн., суми трьох процентів річних від суми прострочених - 683,52 грн.
З розрахунку заборгованості за договором та виписок по особовим рахункам за договором вбачається, що заборгованість за кредитом у відповідача відсутня.
Проте, за твердженням позивача, згідно наведеного розрахунку за договором у відповідача наявна заборгованість, яка станом на 13.04.2018 року становить 363 372, 19 грн. та складається з: суми заборгованості за простроченими відсотками - 170 399,45 грн.; розміру пені за несвоєчасне повернення процентів - 192 289,22 грн.; суми 3% річних від суми прострочених - 683,52 грн., які і є предметом спору у даній справі.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.ст. 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції.
Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.
У відповідності до ст. 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
За умовами ст.ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" видача банками кредитів під проценти є видом банківської діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 84 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 відкликана банківська ліцензія та ініційована процедура ліквідації АТ "Дельта Банк".
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції станом на момент відкликання банківської ліцензії) ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону.
Частиною 9 ст. 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що орган, який ініціював рішення про ліквідацію, призначає ліквідатора. Ліквідатор приступає до виконання обов'язків негайно після відкликання ліцензії.
У відповідності до п.2 ст.91 вказаного закону з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
При цьому, відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.
Враховуючи положення чинного законодавства, судова колегія зазначає, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації банк фактично втрачає статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припиняється, у зв'язку з чим банк втрачає і право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних/юридичних осіб та нарахування відсотків по кредитам.
При цьому, судовою колегією відхиляються доводи позивача щодо правомірності нарахування банком, в якому запроваджено процедуру ліквідації, процентів за користування кредитними коштами, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами є банківською діяльністю, яка здійснюється на підставі банківської ліцензії.
З огляду на викладене, з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії, тобто з 02.10.2015, у АТ "Дельта Банк" відсутнє право нараховувати відсотки.
Як зазначалось вище ПАТ "Дельта Банк" заявлено до стягнення суму прострочених процентів у сумі 170 399,45 грн., з наявного в матеріалах розрахунку вбачається, що датою, з якої починається нарахування позивачем процентів є 17.07.2014, крім того позивачем застосовано наступну відсоткову ставку за користування грошовими коштами за договором: 30,00 % річних - за період з 17.07.2014 по 20.06.2015; 45,99 % річних - за період з 30.06.2015 по 03.05.2018.
Пунктом 1.1 договору, який укладено сторонами 21.06.2012, встановлено здійснення відповідачем плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 % річних.
Разом з тим, підпунктами 1.1.1, 1.1.2 пункту 1.1 договору сторони узгодили умови, у разі настання яких плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30 % річних (п.п. 1.1.1) та в розмірі 45,99 % річних (п.п. 1.1.2).
Так, обгрунтовуючи наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 170 399,45 грн. позивач посилається на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.11.2014р. та постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції, і зазначає про неналежне виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором.
Однак, визначаючи вищевказану загальну суму у розмірі 170 399,45 грн. до стягнення з відповідача, апеляційним судом встановлено, що позивач не надав обґрунтованого розрахунку цієї суми.
Колегія суддів звертає увагу, що датою з якої починається нарахування плати за користування кредитом Банком у розрахунку вказано - 17.07.2014. Разом з тим, рішення Господарського суду Херсонської області у справі №923/1310/14, на яке, зокрема, посилається позивач, прийнято - 04.11.2014.
Однак, суд першої інстанції вказаного не врахував, а почивачем вказана обставина ніяким чином не обґрунтована.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутня постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.06.2015р. по справі №923/1310/14, на яку посилається позивач у тексті позовної заяви.
Враховуючи встановлення судом факту відсутності у ПАТ"Дельта Банк" права нараховувати відсотки після відкликання банківської ліцензії, про стягнення яких просить останній, а також відсутність обґрунтованого розрахунку вказаної заборгованості у спірний період, судом першої інстанції помилково задоволенні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 170 399,45 грн. у період з 17.07.2014 по 03.05.2018.
Більш того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем належним чином, з посиланням при цьому на відповідні норми чинного законодавства України, необґрунтовано можливість здійснення донарахування відповідачу відсотків за підвищеною відсотковою ставкою 30% вже після повернення відповідачем кредиту за договором. Наразі, з норм, на які послався позивач у позовній заяві, не вбачається можливість встановлення підвищеної відсоткової ставки після виконання кредитного договору у повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення пені у сумі 192 289,22 грн. за період з 01.06.2017 по 03.05.2018 за несвоєчасне повернення процентів та стягнення 3% річних у сумі 683,52 грн., судова колегія зазначає наступне.
У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Відтак, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 9.1. кредитного договору передбачено, що за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати нарахованих процентів позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 3,0 % від простроченої суми за кожний день прострочення.
Згідно додатку №1 до кредитного договору №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012 термін повернення кредитних коштів встановлено 20.06.2015.
Разом з тим, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем жодним чином не доведено порушення грошового зобов'язання відповідачем саме з 01.06.2017 по 03.05.2018 як зазначено в розрахунку до позовної заяви та не надано відповідних доказів, із урахуванням рішення Господарського суду Хероснької області від 04.11.2014 року по справі №923/1310/14.
Згідно п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначене, враховуючи що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 року по справі №923/484/18 скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд постановив:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 року у справі № 923/484/18 скасувати.
3. В задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд у розмірі 8175,87 грн.
Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено 29.11.2021р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя В.М. Головей
Суддя Я.Ф. Савицький