Справа № 751/6695/21 Головуючий у 1 інстанції Маслюк Н.В.
Провадження № 33/4823/531/21
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП.
26 листопада 2021 року місто Чернігів
Чернігівський Апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
з участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .
Розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 жовтня 2021 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, з вищою освітою, не працюючий, розлучений, який має трьох неповнолітніх дітей, проживає по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення за правилами ч. 2 ст. 36 цього Кодексу у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 454 грн. судового збору.
Як установив суд, 11 вересня 2021 року о 15 годині 46 хвилин по вулиці Любецька, 40 в місті Чернігові ОСОБА_1 керував автомобілем Рено Логан, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість обличчя, підвищена жвавість мови, виражене тремтіння пальців рук. На порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
В цей же день о 15 годині 46 хвилин по вулиці Любецька, 40 в місті Чернігові ОСОБА_1 керував автомобілем Рено Логан, державний номерний знак НОМЕР_1 , буду тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом постановою про встановлення тимчасово обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 20 травня 2019 року (виконавче провадження 46606886) Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду щодо нього скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, мотивуючи тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, що призвело до винесення рішення, яке не відповідає фактичним обставинам, а його висновки ґрунтуються на припущеннях та не належних доказах, які не доводять факту вчинення ним інкримінованих порушень.
Аргументує тим, що у протоколі він не зазначав про те, що відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я. Суд не врахував, що він бажав пройти такий огляд, але бажав їхати на обстеження на власному транспортному засобі, оскільки він не обладнаний сигналізацією і він не хотів залишати автомобіль посеред дороги, так як несе відповідальність перед власниками таксі. На власному автомобілі він не міг поїхати через те, що працівники поліції забрали у нього права, а інша особа не могла поїхати на його автомобілі, оскільки працівники поліції забрали документи на нього.
Суд не усунув суперечності між його показаннями та показаннями поліцейських, не викликав їх у судове засідання та не допитав, у зв'язку з чим їх пояснення не можуть вважатись належними та допустимими доказами у справі.
11 вересня 2021 року він працював на автомобілі таксі та був зупинений проблисковими маячками патрульного автомобіля. Поліцейські не повідомили йому причину зупинки, сказали лише,що на їх думку, він перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, оскільки у нього бліде обличчя та тремтять руки.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 та п. 1 ч. 1ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Таких підстав поліцейські не назвали, він Правил дорожнього руху не порушував.
Звертає увагу, що суд не надав оцінку його поясненням та доказам, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення він виявив бажання скористатись правовою допомогою, ознайомитись з доказами, про що вказав інспектору та написав у протоколі, однак йому не було надано можливості реалізувати свої права, а посеред дороги він не мав можливості знайти захисника, в той час як поліцейські не бажали йому в цьому допомогти.
Суд не врахував, що технічні засоби, які використовувались працівниками поліції для виявлення та фіксування порушень дорожнього руху не мали сертифікатів відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, або є з простроченими термінами калібрування.
Просить врахувати, що попередніми рішеннями судів було вказано про те, що він обмежений у праві керування транспортними засобами постановою державного виконавця від 20 березня 2019 року, але він копії постанови не отримував, про її існування дізнався лише зі слів поліцейських, у зв'язку з чим протоколи про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП направлялись для доопрацювання, а потім провадження у справі було закрите через відсутність в його діях умислу на вчинення інкримінованого правопорушення.
За відсутності доказів його вини, з підстав порушення гарантованих йому прав на захист, доведення того факту, що від огляду він не відмовлявся, апелянт вважає, що провадження у справі відносно нього підлягає закриттю.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, не заперечував той факт, що був зупинений працівниками поліції, але вказав, що від огляду не відмовлявся, бажав їхати до лікарні на власному автомобілі, при цьому, висловив бажання мати захисника, яким не був забезпечений, йому не надали можливості ознайомитись з доказами у справі. Зауважив, що копію постанови державного виконавця про те, що він обмежений у праві керування транспортними засобами, він не отримував, а тому не повинен нести відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Попереднє судове засідання, призначене на 09 листопада 2021 року, було відкладене через заяву ОСОБА_1 , що він хоче, щоб в суді апеляційної інстанції його інтереси представляв адвокат, якого він збирався запросити за своїм вибором і на власні кошти. Прибувши в суд 26.11.2021 року, повідомив, що свої інтереси буде захищати самостійно. Право на захисника за рахунок держави, ОСОБА_1 як доросла особа, працездатного віку, за своїм соціальним статусом не має.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 11 вересня 2021 року о 15 годині 46 хвилин в м. Чернігів по вул. Любецькій, 40 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Рено Логан, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна білість обличчя, підвищена жвавість мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога ЧОПНЛ відмовився (ухилявся) у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. (а.с.3)
Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння був підтверджений свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які у своїх поясненнях вказали на те, що в їх присутності водій ОСОБА_1 ухилився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, до медичного закладу не поїхав. Вказані пояснення свідками були написані власноручно та засвідчені підписами. (а.с. 6, 7)
З рапорту інспектора взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП В. Удовиченка убачається, що під час несення служби екіпаж Вікінг 108, до складу якого окрім нього входи ст. лейтенант ОСОБА_5 , було отримано орієнтування про те, що водій транспортного засобу Рено, д.н.з. НОМЕР_1 , може перебувати під дією алкоголю або наркотичних речовин.
Даний транспортний засіб був зупинений по вул. Любецька, 40 на підставі ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Водієм виявився ОСОБА_1 , в ході спілкування з яким у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: неприродна блідість обличчя, підвищена жвавість мови та виражене тремтіння пальців рук. У присутності свідків водій ухилявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я (а.с.8).
Твердження апелянта про те, що працівники поліції не повідомили про причину зупинки спростовується переглянутим відеозаписом, з якого вбачається, що відразу після зупинки, коли водій вийшов з транспортного засобу йому було повідомлено, що причиною зупинки є повідомлення на службу «102» про те, що водій даного автомобіля, який є автомобілем служби таксі, може перебувати під впливом алкоголю або наркотичних речовин. На ОСОБА_1 поскаржилася пасажирка, яку він повіз не за тим маршрутом, вона вискочила з автомобіля на зупинці перед поворотом і повідомила водію, що буде скаржитися на нього.
ОСОБА_1 розповідав поліцейським, що база в таксі була налаштована по іншому, через плівку із-за карантинних заходів в автомобілі, він не чув, що говорила пасажирка, із-за чого виникло непорозуміння, пасажирка злякалася і втекла, він плату за проїзд з неї не брав.
Відповідно до п. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
У даному випадку поліцейські діяли в межах своїх повноважень, дотримуючись вищевказаних вимог Закону, який регулює підстави для зупинки транспортних засобів. Була скарга пасажирки на водія таксі ОСОБА_1 із зазначенням неадекватності поведінки та підозру на стан сп'яніння, перелякана пасажирка повідомила поліцію та назвала номер автомобіля, про що поліцейські відразу повідомили водія, відповідно і про причину зупинки.
Після зупинки ОСОБА_1 поліцейськими, він поводився неадекватно, мова була пришвидшена, рухи різкими.. На пропозицію поліцейського витягнути перед собою руки, ОСОБА_1 витягнув руки зігнутими в ліктях, проте тремтіння пальців було добре видно.
Згідно з п. 12 ч. ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу вищевказаною Інструкцією заборонене та вимагає окрім медичного огляду, ще й обов"язкового проведення лабораторних досліджень.
Посилання апелянта про те, що він погоджувався проїхати до лікарні на власному автомобілі, не може прийматись до уваги, як доказ того, що водій виконав вимогу працівника поліції. Так, у разі, коли у поліцейського виникла підозра про те, що водій транспортного засобу перебуває в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних речовин, останній відстороняється від керування транспортним засобом.
Аргументи ОСОБА_1 , що він не був забезпечений захисником, таким чином було порушене його право на захист, є безпідставними.
На відеозапису видно, як ОСОБА_1 увесь час спілкування з поліцейськими розмовляв по телефону та отримував консультації з приводу того, що треба говорити та як себе поводити, на роз'яснення поліцейських та їх запитання майже не реагував, повертався до них спиною та не відповідав на запитання.
На заяву ОСОБА_1 про те, що він бажає мати захисника, поліцейський повідомив, що він може зателефонувати адвокату, на що водій став вимагати, щоб адвоката йому надали працівники поліції.
Частиною 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначений перелік категорії осіб, які мають права на безоплатну вторинну правову допомогу, який розширеному тлумаченню не підлягає. Так, окрім інших, право на безоплатну вторинну правову допомогу мають право особи, до яких застосовані адміністративний арешт або адміністративне затримання.
ОСОБА_1 не був ні затриманим, ні заарештованим, отже не мав права на безоплатну вторинну правову допомогу.
Разом з тим ОСОБА_1 приймав до уваги консультації, які отримував по телефону, і навіть пояснення у протоколі про адміністративні правопорушення писав не самостійно, а під диктовку свого співрозмовника.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
Вказуючи на порушення вимог Інструкції поліцейськими, водій не аргументує та не підтверджує жодним доказом, чому особисто ним не були виконані обов'язки, яких він повинен дотримуватися відповідно до Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом.
Процедура проведення огляду водія, проведена поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу, відповідала вимогам Інструкції, п. 12 якої не передбачає перевірку на стан наркотичного чи іншого сп'яніння, за виключенням алкогольного, на місці зупинки транспортного засобу.
Сертифікатів приладів вимірювальної техніки поліцейські не мали і не повинні були надавати ОСОБА_1 , який таких документів і не вимагав, огляд на місці зупинки на стан алкогольного сп'яніння не проводився та не пропонувався, оскільки у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння.
Твердження ОСОБА_1 про те, що його права, передбачені ст. 268 КУпАП йому не були роз'яснені, чим було порушено його право на захист, також є безпідставними.
Так, з відеозапису убачається, що поліцейський спочатку роз'яснює ОСОБА_1 положення ст. 63 Конституції України, а потім положення ст. 268 КУпАП.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 3 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, щодо якої встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 126 КУпАП, характеризується умисною формою вини, особа повинна усвідомлювати, що будучи тимчасово обмеженою у праві керування транспортними засобами умисно продовжує керувати транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги про те, що про існування постанови державного виконавця ОСОБА_1 не знав, її копію не отримував, а під час судового розгляду 25 вересня 2020 року провадження у справі було закрите саме з підстав того, що він не отримував копію постанови державного виконавця, у даному провадженні не можуть прийматись до уваги.
Так, відповідно до постанови старшого державного виконавця Смирнова В. М. від 20 травня 2019 року у виконавчому провадженні № 46606886 було встановлено тимчасові обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення ним заборгованості зі сплати аліментів.
Постанова державним виконавцем була винесена ще у 2019 році, 15 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 вже був складений адміністративний протокол за те, що він керував транспортним засобом будучи обмеженим у праві на таке керування.
Дійсно, 25 вересня 2020 року судом провадження у справі було закрите через те, що ОСОБА_1 міг не знати про існування такого рішення, його копії не отримував.
Однак, після 15 серпня 2020 року ОСОБА_1 достеменно знав про те, що обмежений у праві на керування транспортними засобами, але будучи незгодним з такою постановою державного виконавця, належним чином її не оскаржив, та продовжував керувати транспортними засобами.
Такі дії свідчать про умисність дій ОСОБА_1 , який не зважаючи на заборону керувати транспортними засобами, продовжував працювати водієм та керувати автомобілем, аж поки не був зупинений працівниками поліції 11 вересня 2021 року. Доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів погашена, апелянтом не надано.
Отже, висновки суду про винуватість водія ОСОБА_1 у невиконанні вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху та порушенні вимог ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні обставин справи та є цілком обґрунтованими.
В оскаржуваній постанові судом відповідно до вимог закону надано оцінку всім доказам по справі в їх сукупності, а винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена поза розумним сумнівом.
При накладенні стягнення, суд в повній мірі врахував, особу порушника, навмисну форму вини, і з урахуванням обставин правопорушення, обрав правильну міру відповідальності, з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі поваги до законів України, правил співжиття та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником так і іншими особами.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець