23 листопада 2021 року
м.Суми
Справа №592/3546/21
Номер провадження 22-ц/816/1700/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 вересня 2021 року в складі судді Шияновської Т.В., постановлене в м. Суми, повний текст судового рішення складений 29.09.2021 року,
Звернувшись до суду із позовом у березні 2021 року, позивач просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги мотивував тим, що по 17.04.2015 року вона перебувала в шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що коли сину виповнилося сім місяців вона з ним пішла від відповідача. З того часу вони проживали окремо, але відповідач ухилявся від виконання своїх обов'язків по утриманню дитини, не приймав участі у її розвитку та становленні.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.01.2014 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина, проте вказане рішення останній в добровільному порядку не виконував і станом на 15.03.2021 року у нього утворилася заборгованість в розмірі 18936 грн. 85 коп. Відповідач не цікавиться життям сина, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не цікавиться здоров'ям, успіхами у навчанні. Крім того син називає батьком сторонню йому людину (її чоловіка від другого шлюбу). Вказує, що жодних перепон у спілкуванні відповідача з сином нею не чиниться, що свідчить про вольове небажання відповідача виконувати відносно сина обов'язки покладені на нього законом.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано до суду належних та достатніх доказів того, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків з виховання малолітнього сина і така його поведінка є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов'язками та є достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Сума заборгованості по аліментам на час розгляду справи погашена в повному обсязі, а матеріалами справи не підтверджено умисне ухилення відповідача від сплати аліментів. Внаслідок свого віку хлопчик не може самостійно користуватися телефоном або ж комп'ютером для спілкування зі своїм батьком, який знаходиться за кордоном, а позивачем не вживаються будь - які заходи для забезпечення можливості спілкування батька з сином. Жодних доказів того, що відносно відповідача застосовувалися будь - які заходи впливу щодо виконання ним своїх батьківських обов'язків з боку органів внутрішніх справ чи з боку органів опіки і піклування матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом фактичних обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що відповідачем не надано до суду доказів того, що він постійно піклується про свого сина ОСОБА_3 , передає подарунки, спілкується через інтернет зв'язок, сплачує аліменти на утримання сина. Вказує, про те, що відповідач не знає, що у сина є алергія на певні продукти харчування, а його бабуся та мати відповідача ОСОБА_5 ігнорує доводи позивачки стосовно наявної алергії та харчує ОСОБА_3 продуктами, які йому не можна споживати. Вказує в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Вказує, що відповідач не надав до суду доказів її перешкоджання у спілкування з ним дитини, разом з тим, заборгованість по аліментах сплатив лише під час розгляду справи. Син ОСОБА_3 бачив батька дуже давно, а своїм батьком вважає ОСОБА_6 з яким грає та якого слухає та поважає. Вказує, що фактично позовна заява спонукала відповідача сплатити борг по аліментах. Разом з тим, суд ухвалюючи рішення повністю проігнорував доводи малолітнього ОСОБА_3 та не врахував висновок служби в справах дітей про позбавлення відповідача батьківських прав.
Від відповідача та до третьої особи до апеляційного суду відзив та пояснень на апеляційну скаргу не надходило.
Позивач та її представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Від третьої особи до суду надійшов лист про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 24.11.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. (а.с. 4).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , матір'ю якого є ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_2 (а.с.3).
17.04.2015 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 4).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.01.2014 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено аліменти виплачувати ОСОБА_1 (а.с. 5).
14.07.2018 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та після вступу в шлюб змінила прізвище на ОСОБА_10 (а.с. 17).
31.10.2018 року у ОСОБА_9 та ОСОБА_1 народилися двоє дітей син ОСОБА_11 та дочка ОСОБА_12 (а.с.24,25).
Згідно з довідкою про психічне обстеження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 знає, що в нього є біологічний батько, але не пам'ятає коли останнього разу спілкувався з ним і вважає татусем ОСОБА_9 . Йому не подобається, що у нього та його мами, тата та сестри з братом від другого шлюбу різні прізвища, а тому дуже хоче стати ОСОБА_10 щоб відчувати себе однією родиною. Між всіма членами родини тісні емоційні зв'язки, хлопчик почувається щасливим. До свого біологічного батька хлопчик нічого не відчуває, його не пам'ятає, йому байдуже. Рекомендовано: вирішити питання стосовно змістовності та доцільності зустрічей ОСОБА_3 з біологічним батьком, особисто, або ж за допомогою служби захисту дітей та неповнолітніх та суду, вирішити питання стосовно позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 за невиконання своїх батьківських обов'язків, розглянути можливість зміни прізвища та по батькові ОСОБА_3 і взяти прізвище « ОСОБА_10 » щоб відчувати свою належність до мами та названого батька (а.с. 7-9).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.03.2021 року зробленого старшим державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 18936 грн. 85 коп. (а.с. 14).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.04.2021 року зробленого старшим державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 15607 грн. 35 коп (а.с. 49). В відповідно до розрахунку станом на 01.05.2021 року - 15356 грн. 96 коп., яка в період судового розгляду повністю погашена.
З довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 2» Сумської міської ради від 09.03.2021 року виключно мати дитини ОСОБА_1 супроводжує дитину на прийом з приводу щорічних планових медоглядів та щеплень, а також періодично у разі захворювань. Батько дитини не цікавиться здоров'ям дитини і не супроводжує її на прийом до лікаря (а.с.15).
Згідно з характеристикою на ОСОБА_3 , що видана комунальною установою Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6 м. Суми, Сумської області, хлопчик навчається з вересня 2019 року у даній школі в 2-В класі. За час навчання зарекомендував себе як старанний учень. Має достатній рівень пізнавальної мотивації, активності, достатній рівень розвитку зорової та слухової пам'яті, достатній рівень розвитку мислення, концентрації та стійкості уваги, переважає наочно - образне мислення. Проявляє здібності до вивчення гуманітарних предметів, любить малювати. Товариський, має друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Користується повагою з боку однокласників. До виконання доручень ставиться сумлінно, бере активну участь у позакласних заходах. У позаурочний час відвідував секцію вільної боротьби спортивного клубу «Імпульс» за місцем проживання. ОСОБА_3 виховується в повній багатодітній родині. Батьки зацікавлені успіхами дитини, постійно підтримують зв'язок з класоводом, приділяють належну увагу її вихованню. (а.с.16).
Згідно з висновком Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради від 17.09.2021 року № 2002/27.1-26 поведінка ОСОБА_2 доводить факт його ухилення від виконання батьківських обов'язків відносно сина, справжня його зацікавленість в подальшій долі ОСОБА_3 відсутня і не вбачається перспектив зміни ставлення батька до подальшої долі дитини. За таких обставин, орган опіки та піклування дійшов висновку про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 92-94).
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789XII (78912), у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно ст. ст. 141, 151 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки, щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків, щодо дитини; батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до вимог ч. ч. 4 - 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства».
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Статтею 164 СК України передбачено виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновки, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем, не надано до суду першої інстанції доказів того, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання неповнолітнього сина і така його поведінка відносно сина, є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
З доводів позивача, що викладені в апеляційній скарзі вбачається, що остання мотивує необхідність позбавлення батьківських прав відповідача тими обставинами, що у відповідача наявна заборгованість із виплати аліментів на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що несплата відповідачем аліментів є умислом з боку останнього. Крім того, сам по собі факт наявності заборгованості із виплати аліментів на утримання свого неповнолітнього сина не звільняє відповідача від обов'язку їх подальшої виплати.
Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, який не прийняв до уваги висновок наданий Управлінням «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, від 17.09.2021 року № 2002/27.1-26, з огляду на те, що у ньому не відображено ставлення батька до своєї дитини, своїх обов'язків по вихованню дитини. Не надано жодної характеристики батька, обставин та аналізу причин неналежного виконання з його боку своїх батьківських обов'язків, а також не обґрунтовано того, що позбавлення відповідача батьківських прав позитивно вплине на інтереси дитини. Водночас, сам висновок зроблено на суб'єктивному враженні працівника вказаного органу опіки та піклування, що ґрунтується на суб'єктивному сприйнятті останнім наявних у справі матеріалів.
Доводи позивача, що викладені нею в її апеляційній скарзі стосовно того, що суд безпідставно не прийняв до уваги зазначений висновок Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради колегія суддів вважає відхиляє, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України, висновком органу опіки та піклування не є обов'язковим для суду, який може з ним не погодитися, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Дослідивши вищевказаний висновок, колегія суддів погоджується, що він не є обґрунтованим та фактично суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, а тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських прав. Тобто, позбавлення батьківських прав є можливим, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
При цьому, колегія суддів зазначає, що жодних доказів того, що відносно позивача застосовувалися будь - які засоби попередження або впливу щодо виконання ним своїх батьківських обов'язків з боку органів внутрішніх справ (притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків), чи з боку органів опіки та піклування (проведення з відповідачем бесід, з приводу необхідності належного виконання останнім батьківських обов'язків) матеріали справи не містять.
Крім того, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту інтересів дитини. Відповідно до ч. 1ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789XII (78912) держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Водночас, бажання матері позбавити відповідача батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_3 з метою подальшого усиновлення її чоловіком не буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач ще бажає зберегти родинні стосунки із сином і прийняти участь у його вихованні.
Доводи позивача, що викладені нею в її апеляційній скарзі відносно того, що фактично нею не чиняться перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, а сама дитина не вважає відповідача своїм батьком, колегія суддів вважає сумнівними, з огляду на те, що враховуючи вік дитини, а також те, що відповідач знаходиться за кордоном та не має можливості особисто спілкуватися з дитиною, а відповідно вказана можливість наявна у нього тільки шляхом використання мобільного телефону чи комп'ютеру дитина позбавлена можливості самостійного налагодження вказаного зв'язку із батьком. При цьому остання не надала доказів того, що вона сприяла налагодженню вказаного зв'язку. Сама пасивна поведінка позивача не може свідчити про відсутність перепон у спілкуванні батька та дитини.
Крім того, колегія суддів вважає, що обставина того, що дитина фактично визнає батьком іншого чоловіка обумовлена саме замалим спілкуванням батька з дитиною, а також впливом самої позивачки на формування зазначеної думки у дитини, з огляду на її вік та життєвий досвід.
Як роз'яснено у п.18 постанови пленуму Верховного суду України від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Одним з мотивів позову було недостатнього проявлення з боку батька турботи і любові до сина, який постійно мешкає за межами України, а тому колегія суддів вважає можливим попередити відповідача про зміну свого ставлення до сина і контроль за цим покласти на орган опіки та піклування міської ради.
В іншому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Суд апеляційної інстанції змінює резолютивну частину рішення доповнив реченням «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення
до виховання сина ОСОБА_3 ,19.03.2013р, поклавши контроль на Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 вересня 2021 року змінити і доповнити резолютивну частину рішення реченням:
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 ,19.03.2013р, поклавши контроль на Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 листопада 2021 року
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.Ю. Кононенко
О.І. Собина