Номер провадження: 11-сс/813/1540/21
Номер справи місцевого суду: 522/12079/21, 1-кс/522/6482/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
представника заявника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючої в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2021 року про арешт майна, у кримінальному провадженні №1202116351000089, внесеному до ЄРДР 23.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2021 року було задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке перебувало у власності та належало ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартира АДРЕСА_1 .
Своє рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя мотивував тим, що підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок від вчиненого злочину.
Зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , діюча в інтересах ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді про арешт майна незаконною та такою, яка підлягає скасуванню з наступних підстав.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що:
-клопотання про арешт майна належним чином не обґрунтоване, до нього не надано жодного документу, підтверджуючого законність накладення арешту на майно;
-ОСОБА_7 не є підозрюваною у даному провадженні.
Крім того зазначає, що в судовому засіданні суду першої інстанції присутня не була, копію оскаржуваної ухвали отримала лише 08.10.2021 року, в зв'язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду.
На підставі вищевикладеного просить ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2021 року скасувати.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, а тому, за згодою учасників провадження, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Щодо строків на апеляційне оскарження
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді можуть бути подані протягом п'яти днів з дня їх проголошення.
Частиною 3 статті 395 КПК України передбачено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що оскаржувана ухвала була постановлена без участі власника майна, копія не була йому вручена або надіслана поштою, а тому апеляційний суд дійшов висновку що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущений.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
В свою чергу викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Аналіз змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.
Так, у клопотанні слідчого зазначено, що 22.02.2021 р. до чергової частини відділу поліції № 5 Одеського районного управління № 1 ГУНП в Одеській області надійшла ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2021 про зобов'язання виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, що містяться у заяві ОСОБА_10 від 28.01.2021, а саме про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи правом на майно, а саме кв. АДРЕСА_1 , яке належало її родичу - ОСОБА_9 , чим завдали збиток.
Під час допиту потерпілої ОСОБА_10 було встановлено, що після смерті свого дідуся ОСОБА_9 , вона від нотаріуса дізналась про те, що її дідом 16.06.2020 р. було складено заповіт на ім'я ОСОБА_7 , яка останній два місяці до смерті її діда доглядала за ним за що померлий платив гроші. Відповідно цього заповіту все мано, що перебувало у власності ОСОБА_9 , а саме: кв. АДРЕСА_1 , автомобіль, гараж, вклади в банківський установах та соціальні виплати. В подальшому її стало відомо, що зазначений заповіт від імені ОСОБА_9 було підписано сином ОСОБА_7 - ОСОБА_11 та посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_12 ОСОБА_7 та ОСОБА_11 не є рідним ОСОБА_9 , а також, що на момент складання та підписання зазначеного заповіту ОСОБА_9 був хворою людиною, а саме мав когнітивні порушення, порушення пам'яті та з 1999 р. перебував на диспансерному обліку в ОПНД та в подальшому в КНП «ООМЦПЗ», КНП «ОМПД» наглядом лікаря психіатра та був інвалідом 1 групи.
З огляду на що, слідчий посилається у клопотанні на те, що в діях невстановлених осіб вбачаються ознаки здійснення шахрайського заволодіння майном ОСОБА_9 , правонаступником якого є ОСОБА_10 , а саме заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зловживання довірою ОСОБА_9 .
При цьому, мотивуючи необхідність задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, пославшись на зміст клопотання, щодо фактичних обставин кримінального провадження, на положення ст.ст. 170-173 КПК України зазначив, що необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене, а також можуть зберігати на собі сліди кримінального правопорушення і незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, а також перешкоджати у забезпечені цивільного позову, проте, не зрозуміло, на які саме докази посилається слідчий суддя, оскільки відповідно до вимог ст. 171 КПК України слідчий належним чином не мотивував своє клопотання та не навів належних та допустимих доказів, які його підтверджують, не навів належного обґрунтування мети та підстави накладення арешту, а також спосіб обтяження майна і порядок виконання ухвали про накладення арешту.
Більш того, як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді, розглядаючи клопотання, слідчий суддя при накладенні арешту на майно фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин відповідно до клопотання слідчого, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона копіює зміст клопотання слідчого, посилання на ст.ст. 98, 170 КПК України, але не містить докладних мотивів на обґрунтування судового рішення, при цьому, слідчий суддя посилається в ухвалі на необхідність накладення арешту на зазначене вище майно з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення цивільного позову, який в матеріалах провадження також відсутній, а в самому клопотанні слідчим взагалі не зазначено мету такого накладення.
Частиною третьою статті 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст. 171 КПК України та не виконав приписів ч. 3 ст. 172 КПК України, згідно яких встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає клопотання прокурору з встановленням строку в 72 години для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При цьому п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею були допущені перелічені вище, істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого необхідно повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, Одеській апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючої в інтересах ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2021 року про арешт майна, у кримінальному провадженні №1202116351000089, внесеному до ЄРДР 23.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно яке перебувало у власності та належало ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартира АДРЕСА_1 - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом 72 годин з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4