22 листопада 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря: ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021150280000024 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу суду Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2021 року, якою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Родинське Красноармійського району Донецької області, не судимого силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,
-обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, п.12 ч.2 ст.115 КК України,
- продовжено строк тримання під вартою до 10.01.2022 року включно
Учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_7
захисник: ОСОБА_8 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2021 року, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст.185, п.12 ч.2 ст.115 КК України ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу в виді тримання під вартою до 10 січня 2022 року включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_6 на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації та проживання.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт не погоджується з ухвалою суду та вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням процесуальних вимог КПК.
Зазначає, що під час досудового розслідування та під час судового розгляду, клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вказує, що щодо ризику здійснення впливу на свідків, прокурором формально зазначаються ризики, при цьому не надаються докази, що є будь-які заяви від свідків та потерпілої.
Вважає, що станом на 12.11.2021 року змінились обставини, які раніше суду не були відомі, та немає доцільності в подальшому тримати ОСОБА_6 під вартою та можливо змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Вказує, що суд при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не розглянув можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, зазначивши, що обраний запобіжний захід підлягає продовженню, так як забезпечує виконання процесуальних обов'язків обвинуваченого ОСОБА_6 ..
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, суд зазначив, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Також зазначив, що в судовому засіданні прокурором доведені обставини, передбачені п.1 та п.2 ч.1 ст.177 КПК України, тому суд вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
За висновком районного суду, підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 не встановлено та інший запобіжний захід не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків, виходячи з обставин можливо вчиненого ним злочину та тяжкості покарання, яке йому може загрожувати.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення ухвали без змін, вивчивши надані судом матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення судом першої інстанції прийнято з дотриманням зазначених вимог закону, а висновки суду щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - є правильними.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185; та п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України - який є особливо тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані.
З урахуванням викладеного, суд вважає правильними висновки районного суду про те, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження, тому немає підстав для обрання обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, про що просить сторона захисту.
Доводи захисника про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора з підстав порушення ним строку звернення до суду із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 199 КПК України є два процесуальних строки:
1) строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою;
2) строк розгляду клопотання слідчим суддею.
Перший носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і ч. 5 ст. 199 КПК не пов'язує обов'язок суду відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв'язку з його недотриманням.
Обидва строки є строками виконання обов'язку, а, отже не можуть бути поновлені.
Окрім того, в Постанові ВС від 08 квітня 2020 року, справа N 263/15845/2019 зазначено, що виходячи з усталеної практики Верховного Суду в випадку подання клопотання про продовження строку тримання під вартою із порушенням процесуальних строків слідчий суддя, суд у такому випадку, приймаючи клопотання до розгляду, зобов'язаний порушити питання про відповідальність слідчого, прокурора, який порушив процесуальний строк, перед органами, які уповноважені притягати його до дисциплінарної відповідальності (наприклад, перед прокурором вищого рівня).
Твердження апелянта про те, що суд при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не розглянув можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів не заслуговує на увагу.
Беручи до уваги доведеність обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушення, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування ухвали суду, про що просить апелянт.
Судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано характер та тяжкість діянь, які інкримінуються обвинуваченому, його соціальні зв'язки та всі інші обставини, якими закон пов'язує вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент апелянта; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а від так, і для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 .
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2021 року відносно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: