Справа № 131/590/21
Провадження № 22-ц/801/2097/2021
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Балтак Д. О.
Доповідач:Міхасішин І. В.
25 листопада 2021 рокуСправа № 131/590/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.
суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 131/590/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина та про звільнення від сплати заборгованості по аліментам
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 липня 2021 року, повний текст якого складено 23 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Балтака Д.О.,
встановив:
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, у змісті якого вказав, що перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем по справі, який рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 р. розірвано. Від шлюбу вони мають спільну дитину сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідності до заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 р. ухвалено стягувати із позивача на користь відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що починаючи з дня постановлення рішення про стягнення з нього аліментів він мав можливість періодично та неофіційно працювати на різних роботах та сплачувати хоча б частину на утримання сина ОСОБА_3 . Проте, у даний час він ніде не працює, у зв'язку з цим у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 40 772,82 (сорок тисяч гривень сімсот сімдесят дві тисячі гривень 82 коп.) грн., яку він фізично сплатити не може, оскільки таких коштів не має, а тому просить суд повністю звільнити його від сплати даної заборгованості по аліментам. Працевлаштуватись позивач не має можливості, оскільки зазначає, що тривалий час хворіє та перебуває на диспансерному обліку у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. Ющенко.
Додатково позивач вказує на те, що станом на поточний момент він створив нову сім'ю одружившись з ОСОБА_5 , яка на даний час разом зі своїм сином від попереднього шлюбу ОСОБА_6 проживає разом із ним та його матір'ю в одній квартирі та вони перебувають на його повному утриманні, також його теперішня дружина є вагітною терміном 6-7 тижнів. Крім того, позивач зазначає, що з моменту присудження йому аліментів помер його батько, який за життя тяжко хворів на онкологічну хворобу, у зв'язку із чим ОСОБА_1 був вимушений позичати кошти у сумі 40 000,00 (сорок тисяч гривень 00 коп.) грн. на лікування свого батька, які в подальшому були витрачені на поховання.
Більш того, позивач зазначає, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2020 року із нього на користь ОСОБА_7 стягуються аліменти на утримання його повнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого він має від попереднього шлюбу та на утримання якого також сплачує аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу щомісячно починаючи з 22 вересня 2020 року і до закінчення навчання, однак через скрутне матеріальне становище сплачує аліменти не повністю та має заборгованість по виконанню цього рішення суду у розмірі 19 094,15 (дев'ятнадцять тисяч дев'яносто чотири гривні 15 коп.) грн.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що наявність даних обставин унеможливлює подальше стягнення з нього аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, просить суд зменшити щомісячний розмір частки аліментів визначивши подальше стягнення у розмірі 1/8 від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Крім того, позивач просить суд звільнити його повністю від сплати заборгованості по аліментах в розмірі 40 772,82 грн., що виникла у нього за рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 р. в цивільній справі № 131/765/18, про стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позовної заяви залишено за позивачем.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність підстав для зміни розміру аліментів, а саме погіршення стану його здоров'я, а також наявність такого матеріального стану, який унеможливлює сплачувати аліменти в розмірі, визначеному судовим наказом. Визначений судом розмір аліментів відповідає нормам чинного законодавства, обставинам справи, загальним засадам справедливості цивільного судочинства, пропорційності між обов'язком батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття, забезпечення кожному з дітей, які є рівними, гарантованого мінімального розміру утримання для гармонійного розвитку та належного рівня життя. Відсутність працевлаштування позивача є лише умовою для нарахування державою останньому як особі, яка здійснює догляд за матір'ю похилого віку, компенсаційних виплат, проте не перешкоджає його працевлаштуванню з метою отримання доходу необхідного і достатнього для виконання обов'язків по утриманню непрацездатної матері та неповнолітніх дітей. Об'єктивних перешкод для працевлаштування позивач не довів.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині звільнення від сплати заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що заборгованість позивача зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 40 772,82 (сорок тисяч гривень сімсот сімдесят дві тисячі гривень 82 коп.) грн. виникла з поважних та незалежних від його волі причин.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати у повному обсязі та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити його позовні вимоги у повному об'ємі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, що є недопустимим. Висновки суду про відсутність у позивача перешкод для працевлаштування є помилковими, не відповідають обставинам справи, оскільки положеннями Постанов КМУ №832 від 26.07.1996 року та №558 від 29.04.2004 року передбачено як умову для отримання компенсаційних виплат особі, яка здійснює догляд за особою похилого віку саме відсутність працевлаштування та відсутність доходів у вигляді заробітної плати. При цьому зазначеними нормами не передбачено обв'язку для позивача постійно проживати або перебувати разом з матір'ю, якій він таку допомогу надає. Водночас зміна розміру аліментів може мати під собою і зміну способу їх присудження.
Відмовляючи у звільненні від сплати заборгованості за аліментами, суд не взяв до уваги обставини, які мають істотне значення, а саме його фактичний матеріальний стан, стан його здоров'я, наявність непрацездатної матері та необхідність догляду за нею. За наявності сумнівів щодо стану здоров'я позивача та пов'язаних з цим витрат, суд міг витребувати усі необхідні документи з лікувального закладу. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що заборгованість зі сплати аліментів у нього виникла саме через відсутність доходу та догляду за хворими батьками.
На адресу Вінницького апеляційного суду від відповідача по справі ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено відповідно до норм чинного законодавства. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 р. у цивільній справі № 207/2627/2012 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 03 червня 2009 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Іллінецького районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 31 (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у зазначеному шлюбі у сторін даної справи народилась спільна дитина - ОСОБА_3 .
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 березня 2014 р. у цивільній справі № 131/321/14-ц ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 300 (триста гривень 00 коп.) грн., щомісячно. (а.с. 19).
Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 р. у цивільній справі № 131/765/18 розмір аліментів змінений та ухвалено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.20 -21).
Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 станом на 01 червня 2021 р. заборгованість позивача становить 40 772,82 (сорок тисяч гривень сімсот сімдесят дві тисячі гривень 82 коп.) грн. згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень № 57464430 (а.с. 22).
Постановами головного державного виконавця Іллінецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Максименко О.В. від 05.05.2021 р. у ВП № 57464430 позивачу встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та тимчасове обмеження у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 131/765/18 виданого 21.08.2018 р. (а.с. 23-25).
Згідно довідки в.о. начальника Іллінецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Максименко О.В. від 25.05.2021 р. № 6859 боржник ОСОБА_1 на даний час ніде не працює, не має стабільного заробітку (доходу), у зв'язку із чим розрахунок щомісячного розміру сплати аліментів проводиться відповідно до статті 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, яка за 4 квартал 2020 р. становить 11 135,00 грн. по Іллінецькому району Вінницької області, тобто на даний час 1/4 частина від середньої заробітної плати становить 2 783,75 грн. (а.с. 17).
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2020 р. у цивільній справі № 131/1105/20 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, починаючи з 22 вересня 2020 р. і до закінчення сином навчання, тобто до 01 липня 2021 р. (а.с. 33-34).
Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 станом на 01 червня 2021 р. заборгованість позивача становить 19 094,15 (дев'ятнадцять тисяч дев'яносто чотири гривні 15 коп.) грн., згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень № 63775205 (а.с. 35).
31 липня 2020 р. ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_9 (після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_1 »), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Іллінецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 36 (а.с. 8).
Змістом акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 14.05.2021 р. встановлено, що останній проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із своєю матір'ю ОСОБА_11 , дружиною ОСОБА_5 та її сином від попереднього шлюбу ОСОБА_6 (а.с. 7).
Згідно довідки комунального некомерційного підприємства «Іллінецька міська лікарня» від 27.05.2021 р. № 01-35/845 теперішня дружина позивача перебуває на обліку в Іллінецькій жіночій консультації, оскільки знаходиться на 6-7 тижні вагітності (а.с. 10).
Відповідно до довідки Іллінецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості від 19.05.2021 р. № 19 ОСОБА_1 в період часу із лютого 2021 р. по березень 2021 р. не отримував виплат по безробіттю та з 06 березня 2021 р. був знятий з обліку через невідвідування зареєстрованим безробітним без поважних причин центру зайнятості більше 30 робочих днів (а.с.11).
Згідно відповіді Іллінецького районного територіального медичного об'єднання від 31.08.2012 р. № 01-35/1491 ОСОБА_1 в 1993 р. лікувався в 4 відділенні ВОППЛ ім. Ющенко із судомним нападом. В 1998 р. і 2000 р. перебував у 17 відділенні ВОППЛ ім. Ющенко. Востаннє перебував у 17 відділенні ВОППЛ ім. Ющенко з 22.02.2012 р. по 21.03.2012 р. Діагноз: судомний синдром анамнестичне спаходіння і сноговоріння. Не придатний до служби в армії ст. 17б. Не може працювати на висоті, на діючих електромеханізмах та роботах пов'язаних із вогнем і водою (а.с. 16).
Згідно результатів відео-езофагодуоденоскопії високої роздільності (дата протоколу медичного центру «Альтамедика» 05.07.2019 р.) у ОСОБА_1 виявлено виразку нижньої третини тіла шлунка. Еритематозна гастропатія. Рубцево-виразкова деформація цибулини 12-палої кишки. Ерозивна дуоденопатія (бульбопатія) (а.с. 13). Згідно результатів рентгенографії грудного відділу хребта (дата протоколу медичного центру «Альтамедика» 25.06.2019 р.) у ОСОБА_1 виявлено рентгенознаки остеохондрозу грудного відділу хребта (а.с. 14). Згідно результатів ЕКГ (електрокардіограма) (дата протоколу медичного центру «Альтамедика» 25.06.2019 р.) у ОСОБА_1 виявлено порушення процесів реполяризації лівого шлуночка (а.с. 15).
У відповідності змісту розписки від 18.04.2018 р. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 грошову суму у розмірі 40 000,00 (сорок тисяч гривень 00 коп.) грн., які зобов'язався повернути до 20.04.2019 р. (а.с. 26).
Як вбачається зі змісту свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого міським відділом актів громадського стану м. Вінниці 03 грудня 1980 року батьками позивача зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_11 (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 65 років помер батько позивача ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданий Іллінецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 22 травня 2020 р., актовий запис № 103 (а.с. 27). Відповідно до довідки про причини смерті № 23 від 17.05.2018 р. причиною смерті ОСОБА_13 була ракова інтоксикація (а.с. 28).
Мати позивача - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_7 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 від 23 квітня 2008 р. (а.с. 31). Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії № 88/9 від 12.05.2021 р. ОСОБА_11 має діагноз ішемічну хворобу серця, міокардіосклероз та супутні захворювання, порушення функції ходи та опори, у зв'язку із чим потребує сторонньої допомоги, не здатна до самообслуговування. Хворіє на протязі 4 років з 2018 р. (а.с. 32).
У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань дружина позивача ОСОБА_5 з 29 січня 2020 р. зареєстрована, як суб'єкт господарювання фізична особа-підприємець, вид діяльності 47.82 роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (а.с. 49).
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до положень частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини та частини 7 статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно змісту частини 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 р., яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У змісті § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 р. № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Змістом статті 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Крім того, згідно із роз'ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З наведеного вбачається, що особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів, виключно після ухвалення рішення про стягнення аліментів.
Обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру присуджених аліментів позивач, на підставу такого зменшення, відповідно до статті 192 СК України, посилається на обставини погіршення свого майнового становища (відсутність роботи, наявність у останнього нової сім'ї, вагітність дружини, наявні боргові зобов'язання, незадовільний стан здоров'я тощо).
З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що народження у платника аліментів дитини в іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічні правові позиції наведені Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 03 червня 2020 р. у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 р. у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 28 травня 2021 р. у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує, висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, перебування на утриманні позивача дитини його дружини від попереднього шлюбу також не є та не може бути належною правовою підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки за законом обов'язок утримувати дану дитину на позивача не покладений, а наявність даних обставин не позбавляє останнього обов'язку утримувати дитину, народжену під час шлюбу із відповідачем.
Більш того, обставини тимчасової непрацездатності дружини позивача ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи з урахуванням наявних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань із чинною реєстрацією останньої в якості суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця.
Факт вагітності особи не є безумовною підставою для висновку, що зазначена особа перебуває у непрацездатному стані. Той факт, що відповідач офіційно не працевлаштований і має на утриманні інших осіб, в тому рахунку непрацездатну матір, не звільняє його від обов'язку забезпечувати належне утримання свого неповнолітнього сина та сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом.
Аналогічні правові позиції наведені Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 07 листопада 2017 р. у справі № 355/511/17 (провадження № 61-32606св18) та від 15 травня 2018 р. у справі № 234/6207/17 (провадження № 61-7802св18).
Обставин незадовільного стану здоров'я позивача станом на поточний момент судом також не встановлено з урахуванням того, що медичні документи, які долучені ОСОБА_1 в якості додатків до позовної заяви датовані серпнем 2012 р. та липнем 2019 р., що в свою чергу дає суду підстави відхилити дані докази, як такі, що не відповідають критерію достатності, визначеному змістом статті 80 ЦПК України.
В свою чергу, наявність у позивача станом на поточний момент боргових зобов'язань, згідно договору позики, укладеного 18 квітня 2018 р. у простій письмовій формі шляхом надання позикодавцеві ОСОБА_12 відповідної розписки спростовується змістом цього ж документу, у відповідності до якого позивач взяв на себе зобов'язання із повернення грошової суми у розмірі 40 000,00 (сорок тисяч гривень 00 коп.) грн. у строк до 20.04.2019 р.
Будь-яких доказів того, що дане грошове зобов'язання з повернення позики у визначеному розмірі не виконано позивачем станом на 23.07.2021 р. останнім суду не надано.
Суд відхиляє посилання позивача, як на підставу зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обставини сплати ним аліментів на утримання сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у відповідності до змісту рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2020 р. у цивільній справі № 131/1105/20 аліментні зобов'язання позивача визначені даним судовим рішенням припинені 01 липня 2021 р. Таким чином, зазначені обставини жодним чином не свідчать про погіршення матеріального стану позивача.
Більш того, як вбачається зі змісту довідки Іллінецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості від 19.05.2021 р. № 19 ОСОБА_1 був знятий із обліку через невідвідування центру зайнятості без поважних причин, що виключно свідчить про відсутність у особи реального бажання знайти роботу та працевлаштуватись. В свою чергу, тимчасове безробіття заявника не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, враховуючи, що платник аліментів є працездатною особою, оскільки доказів щодо лікування та витрат на нього позивачем не надано.
Аналогічні правові позиції наведені Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 23 січня 2019 р. у справі № 464/3480/17-ц (провадження № 61-891св17) та від 13 червня 2019 р. у справі № 686/13303/16-ц (провадження № 61-35521св18).
Ненадання позивачем відомостей щодо реального розміру його доходів на час подання позову не свідчить про їх відсутність та його скрутний майновий стан, а також його погіршення порівняно з 2018 роком, коли йому у судовому порядку змінено розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Більш того, зазначення позивачем у змісті позову на факт того, що на його утриманні знаходяться матір, дружина та її дитина від попереднього шлюбу безумовно свідчить про те, що у ОСОБА_1 наявний дохід, який дозволяє йому утримувати даних осіб та забезпечувати себе та свою сім'ю.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих письмових доказів, які б доводили погіршення матеріального стану позивача, у зв'язку із чим наявні підстави для відмови у задоволені позову про зменшення розміру аліментів.
З даного приводу суд вважає за необхідне зауважити, що зміна розміру аліментів шляхом їх зменшення до розміру 1 392,00 (одна тисяча триста дев'яносто двох гривень 00 коп.) грн. не відповідатиме інтересам дитини. Таким чином, враховуючи баланс інтересів дитини та матеріальних можливостей батька, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем неспроможності сплачувати щомісячно аліменти на утримання дитини у розмірі, визначеному заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 р. у цивільній справі № 131/765/18.
З приводу позовної вимоги щодо звільнення позивача від сплати заборгованості з аліментних платежів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями статті 197 СК України передбачено, що з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Згідно абзацу 2 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статті 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Отже, повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише у випадку, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Таким чином, з аналізу даної правової норми вбачається, що питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що заборгованість позивача зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 40 772,82 (сорок тисяч гривень сімсот сімдесят дві тисячі гривень 82 коп.) грн. виникла з поважних та незалежних від його волі причин.
В свою чергу, відповідно до частини 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями статей 76, 77 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Аналізуючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не надав достатніх доказів щодо наявності підстав для зменшення розміру присуджених до стягнення з нього аліментів та звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, а наведені останнім факти не є, на думку суду, передбаченими законом обставинами, що свідчать про наявність у позивача підстав, з якими законодавець пов'язує зменшення розміру стягуваних аліментів і звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
Таким чином, посилання позивача на вказані вище обставини не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки за змістом статті 192 СК України у системному зв'язку із положеннями статей 182, й97 СК України, при вирішенні питання про зміну розміру аліментів і звільнення від сплати заборгованості по аліментам, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини, суд зобов'язаний виходити з пріоритету інтересів дитини.
Висновки суду містять узагальнені відповіді на основні проміжні доводи сторін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що таким чином позивач фактично самоусунувся від виконання свого обов'язку по утриманню дитини.
Також є правильними висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено погіршення стану його здоров'я належними та допустимими доказами.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції у разі наявності сумнівів міг самостійно витребувати відповідні докази на підтвердження його стану здоров'я є неспроможними, оскільки обов'язок визначення предмета позову, обставин на його обґрунтування, а також доказування лежить саме на позивачеві.
Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Оскільки позивачем не доведено наявність підстав для зменшення розміру аліментів, передбачених ст. 192 СК України, а саме погіршення стану його здоров'я чи матеріального становища, а також невідповідність визначеного розміру аліментів вимогам закону та обставинам справи, правильно відмовив у задоволенні позову про зменшення розміру стягуваних аліментів.
Відповідно до частини другої статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги про звільнення від сплати заборгованості тими ж обставинами, що і позовні вимоги про зменшення їх розміру, посилаючись на те, що заборгованість виникла через недостатній розмір компенсаційних виплат, які йому нараховуються за здійснення догляду за матір'ю.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.
Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що ОСОБА_14 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості з аліментів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги у цілому фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи інтереси сторін з точки зору забезпечення їх справедливого балансу, колегія суддів визнає, що міркування дотримання мінімальних інтересів дитини на отримання гарантованого законом забезпечення переважають над інтересами позивача, що мають істотне значення, проте не можуть слугувати підставою для звільнення його від виконання обов'язку.
Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381,382, 384 ЦПК України, суд,
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючи І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник