Справа № 127/8802/21
Провадження №11-кп/801/1141/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
26 листопада 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12021025030000050 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 28.01.2021 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2021 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньою технічною освітою, працюючого торговим представником ПП «Капуста», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше засудженого:
- 20.04.2011 року Білоцерківським міським судом Київської області за ч.1 ст.309 КК України до 1 (одного) року обмеження волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 (один) рік;
- 19.04.2012 року Білоцерківським міським судом Київської області за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до 2 (двох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі;
- 03.07.2017 року Білоцерківським міським судом Київської області за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до 2 (двох) місяців арешту;
- 30.03.2018 року Білоцерківським міським судом Київської області за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі; звільненого 31.07.2019 року по відбуттю строку покарання;
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст.395 КК України, -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2021 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального проступку передбаченого ст. 395 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.
Строк відбування покарання вирішено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Згідно вироку суду, 29.07.2019 року постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області відповідно до п. «г» ст. 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», відносно ОСОБА_7 встановлено адміністративний нагляд строком на один рік з застосуванням наступних обмежень: заборонено виходу з квартири з 22.00 години до 06.00 години та заборонено виїзд в особових справах за межі міста. 29.07.2019 року ОСОБА_7 ознайомлений з вищевказаною постановою суду, 07.09.2019 року взятий на облік та попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.
21.01.2020 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області змінено обмеження адміністративного нагляду відносно ОСОБА_7 та встановлено йому наступні обмеження: заборонено виїзд за межі постійного місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , без дозволу на те керівництва Вишенського ВП Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області; зобов'язано з'являтись один раз на місяць в середу тижня на реєстрацію до Вишенського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області; заборонено вихід з постійного місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , в період часу з 23:00 год. до 06:00 год. З вказаною постановою суду ОСОБА_7 ознайомлений під підпис.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_7 умов адміністративного нагляду, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2020 року йому частково замінено обмеження адміністративного нагляду та додатково зобов'язано його з'являтися чотири рази на місяць на реєстрацію до Вишенського ВП і заборонено вихід з постійного місця проживання в період часу з 22;00 год. до 06:00 год. З вказаною постановою суду ОСОБА_7 ознайомлений під підпис.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2020 року ОСОБА_7 продовжено обмеження адміністративного нагляду строком на шість місяців. З вказаною постановою суду ОСОБА_7 ознайомлений 19.08.2020 року.
З метою ухилення від адміністративного нагляду, ОСОБА_7 , будучи особою, щодо якої судом на законних підставах встановлено адміністративний нагляд та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, маючи кримінальний протиправний умисел, без поважних причин та без повідомлення працівників поліції Вишенського ВП Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області про зміну свого місця проживання, умисно та самовільно залишив визначене судом помешкання постійного його перебування, за адресою: АДРЕСА_2 , та 24.01.2021 року о 22:40 год., 25.01.2021 року о 23:30 год., 26.01.2021 року о 23:10 год. був відсутній за вказаним місцем проживання, чим порушив передбачені постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2020 року обмеження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 ставиться питання про зміну вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2021 року. Просить винести нове рішення, яким призначити обвинуваченому покарання у виді арешту на строк 1 місяць.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при призначенні ОСОБА_7 покарання не в повній мірі врахував загальні підстави призначення покарання згідно ст.65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані обвинуваченого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання і призначив йому надто суворе покарання, оскільки він щиро розкаявся у вчиненому, надав правдиві свідчення, на даний час працює, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, судом повідомлялась належним чином про час та місце судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_7 надіслав суду заяву про неможливість участі в судовому засіданні через захворювання, просив перенести апеляційний розгляд. При цьому належних доказів на підтвердження захворювання не надав.
Вирішуючи питання про можливість здійснення апеляційного розгляду без участі обвинуваченого та оцінюючи поважність неприбуття останнього в судове засідання після належного повідомлення суд зазначає, що розгляд апеляційної скарги обвинуваченого призначався неодноразово, а саме на 22.09.2021., 18.10.2021., 09.11.2021. та 26.11.2021. При цьому обвинуваченим щоразу суду надсилались заяви про перенесення розгляду у зв'язку з захворюванням.
За клопотання сторони обвинувачення судом витребувано відомості про захворювання обвинуваченого ОСОБА_7 . Згідно відповіді керівника КПН «ЦПСМД №3 м. Вінниці» №1459 від 22.11.2021 обвинувачений перебував на амбулаторному лікуванні з 19.09.21 по 28.09.2021. В подальшому для проведення ПЛР тестів не з'являвся, на прийом до лікарів не з'являвся.
Таким чином, судом установлено факт зловживання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальними правами, а відтак суд не вважає поважними причини неприбуття особи в судове засідання, що відповідно до ч.4 ст.405 КПК України не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи прокурора, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.
Посилання обвинуваченого про те, що призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують i обтяжують покарання.
Виходячи з положень ст.65 КК України, а також роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та iндивiдуалiзацiї покарання.
Крім цього, відповідно до роз'яснень п. п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати, з-поміж іншого, i йога минуле, зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей (адміністративних стягнень).
При призначенні обвинуваченому покарання, суд дотримався вимог названого закону i роз'яснень постанови Пленуму та, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного i призначив ОСОБА_7 покарання, яке є достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.18 у справі №634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Як убачається з вироку, при призначенні покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, санкція якого передбачає покарання до шести місяців арешту, особу обвинуваченого, який вину свою визнав, щиро розкаявся у вчиненому, проте раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів та злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність.
Встановлені ж судом дані про особу обвинуваченого вказують на те, що він не оцінює критично свою поведінку, тому дають підстави вважати, що для виправлення і перевиховання обвинуваченого необхідний певний строк ізоляції від суспільства, а призначене покарання, передбачене санкцією ст.395 КК України у виді трьох місяців арешту, відповідає вимогам ст.65 КК України.
Тому призначене судом покарання повністю відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Порушення вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули скасування чи зміну судового рішення, під час апеляційного перегляду не встановлені, через що вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2021 року у кримінальному провадженні №12021025030000050 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 28.01.2021 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст.395 КК України залишити без змін.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до суду касаційної інстанції (Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Судді: