Копія
Справа № 326/1852/21
Провадження № 2/326/407/2021
15 листопада 2021 року м. Приморськ
Приморський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Кузякіної К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
Позивач ОСОБА_1 (в особі представника - адвоката Ієговської А.О.) звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача АТ «СГ» ТАС» (приватне) на її користь суму страхового відшкодування, пов'язаного із смертю потерпілого у розмірі 150 228 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.05.2019 на автодорозі «Приморськ - Преслав» в напрямку від с. Комишуватка Приморського району Запорізької області відбулась дорожньо-транспортна пригода, де водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ-2101», днз НОМЕР_1 , скоїв наїзд на мотоцикл «Виста», без реєстраційного номеру, під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався попереду, в попутному напрямку. Внаслідок ДТП, ОСОБА_3 був госпіталізований до КП «Приморська ЦРЛ» ПРР Запорізької області, де останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Вона є мамою загиблого ОСОБА_3 , а тому у зв'язку з його смертю їй спричинена значна та непоправна шкода. Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ-2101», днз НОМЕР_1 , за спричинену шкоду майну, здоров'ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № А05527794, який діяв на момент настання ДТП станом на 29.05.2019. За фактом настання даної ДТП було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080340000202 та розпочате досудове розслідування. 17.02.2021 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області винесено вирок по справі № 326/1407/19 відносно ОСОБА_2 , яким останнього визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, без позбавлення права керувати транспортні засобами. 24.05.2021 Запорізьким апеляційним судом апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення. Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.02.2021 щодо ОСОБА_2 залишено без змін. Оскільки відповідальність водія за спричинену шкоду третім особам є застрахована, вона вирішила відновити своє порушене право шляхом одержання грошової компенсації за спричинену шкоду у вигляді страхового відшкодування саме від відповідача. І таке право вибору, як відновити своє порушене право, це її виключне право, і ніхто не може їй вказувати як його відновлювати, оскільки таке гарантоване законом. 05.09.2018 її представники повідомили відповідача про настання страхового випадку та звернулися в порядку визначеному законом, із заявами на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених нею до відшкодування вимог, містились: 50 076 грн. - страхове відшкодування пов'язане із заподіяною моральною шкодою; 20 450 грн. - страхове відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробне пам'ятника загиблому сину; не менше 149 999 грн. - страхове відшкодування пов'язане із смертю потерпілого. До червня 2021 року відбувалось досудове врегулювання даного страхового випадку між відповідачем та її представником. 30.07.2021 відповідач надіслав на адресу її представника лист від 30.06.2021 про часткове визнання її вимог, а саме: про виплату страхового відшкодування на її користь 60 576 грн., з яких 50 076 грн. - в рахунок заподіяної моральної шкоди; 10 500 грн. - в рахунок понесених витрат на поховання загиблого. Листом від 11.06.2021 відповідач повідомив її представника про відмову у страховій виплаті, пов'язаної із втратою годувальника, оскільки у страховика відсутні наступні документи: довідка про доходи потерпілого, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника та інформацію з пенсійного фонду України, щодо призначення пенсії по втраті годувальника. Вона являється непрацездатною особою та є особою з інвалідністю. Таким чином, вона є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв'язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання. Загальний розмір страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника становить 150 228 грн. Вона являється єдиним близьким родичем по відношенню до загиблого сина. Син на момент ДТП одружений не був, дітей не мав, фактично проживав з нею. Батько загиблого - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити виплату їй страхового відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого у розмірі 150 228 грн. Розмір судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, які вона очікує понести, становить 20 000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_5 в порядку ст. 178 ЦПК України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що AT «СГ «ТАС» (приватне) зверталося до ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 з проханням надати інформацію та документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.05.2019) календарний рік, розмір пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника. Станом на 23.10.2021 жодної інформації та документів згідно запитів до ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_7 , AT «СГ «ТАС» (приватне) не отримувало. Відповідно до документів поданих до позовної заяви ОСОБА_1 є непрацездатною та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 2 000 грн. станом на 30.08.2019. Для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Враховуючи, що предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, то доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а і факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. ОСОБА_1 не надала жодних доказів до АТ «СГ «ТАС» (приватне) та до суду, що вона перебувала на утриманні свого сина, адже отримувала пенсію у розмірі 2 000 грн., яка є більшою ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, встановлений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» (з 01.01.2019 по 30.06.2019 - 1 497 грн.). Окрім того, ОСОБА_1 , не доведено належними та допустимими доказами потребу у матеріальній допомозі, передбачену ст. 202 СК України, так і те, що син надавав таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом її існування. Довідка видана Виконавчим комітетом Приморської міської ради № 218 від 02.09.2019 про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 були зареєстровані за однією адресою не може бути доказом який засвідчує факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_8 . Не встановлено та не підкріплено жодними доказами, що ОСОБА_3 взагалі працював та отримував будь-який дохід, щоб надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1 . Ніяких доказів наявності у сина такого доходу, з якого б можна було вивести розмір потенційної допомоги, надаваної матері, позивачка не представила ні в страхову компанію для прийняття рішення про страхове відшкодування, ні надала таких доказів суду. Враховуючи вищевикладене та керуючись нормами чинного законодавства України АТ «СГ «ТАС» (приватне) немає правових підстав для виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів перебування на утримані сина та не довела що її дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. За відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, відсутні також і підстави для задоволення інших позовних вимог. Сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., визначена всупереч приписів ч. 2 ч. 4 ст. 137 та ч. 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, тому просить суд вважати це клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с.58-59).
Позивач та її представник належно повідомлені про розгляд справи в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.69).
Представник відповідача - АТ «СГ» ТАС» належно повідомлений про розгляд справи, причини неявки суду не повідомив (а.с.53).
За таких обставин суд розглядає справу без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.
Вивчивши докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.02.2021 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.10-14).
Згідно вироку 29.05.2019 приблизно о 06 годині 10 хвилин, у світлий час доби, водій автомобіля «ВАЗ-2101» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в порушення вимог пп. а) п. 2.9 ПДР, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснював рух по а/д «Приморськ - Преслав» в напрямку від с. Комишуватка Приморського району у бік м. Приморськ Запорізької області. В свою чергу у попутному з ним напрямку, здійснював рух мопед «Виста» без реєстраційного номеру (рама № НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В районі 2 км зазначеної автодороги у Приморському районі Запорізької області водій ОСОБА_2 , не переконавшись в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав здійснювати маневр обгону мопеду «Виста» без реєстраційного номеру (рама № НОМЕР_2 ), під час якого не виконав вимог ПДР, а саме: - пункту 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; - пункту 12.6. «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 дозволяється рух із швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах не більше 90 км/год»; - пункту 12.9. «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 12.7…»; - пункту 13.1. «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»; - пункту 13.3. «Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху». ОСОБА_2 не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення передньою правою частиною кузова автомобіля «ВАЗ-2101» реєстраційний номер НОМЕР_1 з задньою частиною кузова мопеду «Виста» без реєстраційного номеру (рама № НОМЕР_2 ), що призвело до їх неконтрольованого з'їзду у праве узбіччя та подальше перекидання у кювет. Невиконання водієм автомобіля «ВАЗ-2101» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимог п. 12.3 ПДР знаходиться в причинному зв'язку з ДТП. Під час вказаної дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_3 завдано тілесні ушкодження, з якими його було госпіталізовано до КП «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області, де він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер о 08 годині 50 хвилин. Смерть ОСОБА_3 настала в результаті закритої внутрішньочерепної травми, яка ускладнилася набряком головного мозку, що і стало безпосередньою причиною смерті.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.05.2021 вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.02.2021 щодо ОСОБА_2 залишено без змін (а.с.15-19).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з свідоцтвом про народження батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Мелітополь Запорізької області є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 (а.с.25).
Згідно з свідоцтвом про смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Приморськ Запорізької області помер ОСОБА_4 у віці 33 років (а.с.26).
Згідно з свідоцтвом про смерть ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Приморськ Запорізької області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у віці 24 років (а.с.21).
Згідно довідки № 218 від 02.09.2019, наданої відділом «ЦНАП» виконавчого апарату Приморської міської ради, померлий ОСОБА_3 , був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , з 2011 року і по день смерті. На момент смерті разом з ним за даною адресою була зареєстрована його мати - ОСОБА_1 , 1971 року народження, та його сестра - ОСОБА_9 , 2000 року народження (а.с.23).
Згідно заяви про склад сім'ї, наданої 03.09.2019 ОСОБА_1 страховику з метою визначення розміру страхового відшкодування, на момент смерті потерпілого ОСОБА_9 на утриманні померлого знаходилась непрацездатна особа (за інвалідності) - мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.24).
Із копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 07.03.2017 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , призначено пенсію по інвалідності (3 група, загальне захворювання) довічно (а.с.29).
Згідно довідки № 252 від 30.08.2019, наданої Приморським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУПФУ в Запорізькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в Приморському відділу обслуговування громадян (сервісному центрі) управління обслуговування громадян ГУПФУ в Запорізькій області перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2 000 грн. довічно (а.с.30).
Згідно довідки про відсутність індивідуальних відомостей про особу ОСОБА_3 , сформованої 02.11.2021 Пенсійним фондом України, відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, в Реєстрі застрахованих осіб відсутні (а.с.56).
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ 2101» державний номер НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, що не заперечується сторонами (а.с.20).
03 жовтня 2019 року представником позивача направлено до АТ «СГ «ТАС» (приватне) повідомлення про ДТП, заяву про виплату страхового відшкодування та документи передбачені Законом (а.с.31-35).
На заявлене отримання страхового відшкодування, 02.12.2020 АТ «СГ» ТАС» (приватне) надано відповідь з якої вбачається, що для прийняття рішення про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника, необхідно надати: документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника (а.с.38).
Спираючись на надану заяву про страхове відшкодування та документи, додані до неї, 09.06.2021 та 11.06.2021 у АТ «СГ» ТАС» (приватне) були прийняті рішення про виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 згідно п. 27.3 та 27.4 ст. 27 Закону у розмірі 60 576 грн. та відмову згідно п. 27.2 ст. 27 Закону, у зв'язку із не наданням документів, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого згідно п.п. «е» 35.2 ст. 35 Закону - довідки про доходи потерпілого за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розмір пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника та інформацію з пенсійного фонду України, щодо призначення пенсії по втраті годувальника (а.с.40-42).
Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Положення цієї статті кореспондується з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», за змістом якої договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За вимогами ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Проте, позивач не довела належними та допустимими доказами, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_9 , а в матеріалах справи відсутні докази про доходи останнього та його можливість утримувати ОСОБА_1 , як і докази про те, що вона потребувала такої допомоги.
Довідка органу місцевого самоврядування та довідка про отримання пенсії по інвалідності не підтверджують факт перебування позивача на утриманні свого сина.
Разом з тим, п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.
Згідно з п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння ДТП, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
З доданих до матеріалів справи повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування вбачається, що страховику не було подано документи, які підтверджують перебування позивача на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, наданих ОСОБА_1 як утриманцю внаслідок втрати годувальника.
Надана відповідачу довідка про місце реєстрації і проживання позивача та її сина не підтверджують факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_9 .
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі №734/2313/17 (провадження № 61-7550св19), у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 705/3172/19 (провадження № 61-10103св20).
Отже, матеріали справи не містять доказів надання страховику всіх визначених у пункті 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» документів, які є передумовою для прийняття відповідачем рішення щодо виплати страхового відшкодування.
Листом № 12018/7121 від 11.06.2021 відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із не наданням документів, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого згідно п.п. «е» 35.2 ст. 35 Закону - довідки про доходи потерпілого за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розмір пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника та інформацію з пенсійного фонду України, щодо призначення пенсії по втраті годувальника. Зазначено, що при наданні необхідних документів, розгляд справи страховиком буде відновлено і по справі буде прийняте відповідне рішення (а.с.41).
Також у матеріалах справи відсутні докази, що позивач, після отримання листа від 11.06.2021, надала страховику документи, які зазначені у цьому листі, для прийняття рішення про відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не подала належних та допустимих доказів, що вона мала право на страхове відшкодування в порядку статті 1200 ЦК України та пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у їх задоволенні необхідно відмовити.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.
На підставі ст.ст. 979, 1200 ЦК України, ст.ст. 6, 27, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 137, 141, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - відмовити.
Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Суддя: Д.О. Каряка
Згідно з оригіналом: суддя Д.О. Каряка
15.11.21