36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.04.2010 Справа №9/149
м. Полтава
за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства "Гадяцька сільгоспхімія",37300, м. Гадяч, вул. Лохвицька, 29
до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції, 37300, м. Гадяч, вул. Лохвицька, 30Б
про визнання протиправним та скасування рішення Гадяцької МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.04.2007 р. №0000242301/0/28
Суддя Ківшик О.В.
Секретар судового засідання Євтушенко М.О.
Представники
від позивача: Древаль П.М. (див. журнал судового засідання);
від відповідача: Курішко О.Я. (див. журнал судового засідання).
Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від 29.09.2008 р. заступника голови господарського суду Полтавської області Білоусова С.М..
У судовому засіданні 20.04.2010 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.
Суть спору : розглядається позов про визнання протиправним та скасування рішення Гадяцької МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.04.2007 р. №0000242301/0/28, за яким Відкритому акціонерному товариству "Гадяцька сільгоспхімія", м. Гадяч застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 55 865,92 грн. за порушення останнім Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення № 6703/10-019 від 25.07.2007 р. (вх. № 12140 від 27.07.2007 р.), посилаючись на доведеність порушень норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні з боку позивача, що зафіксоване в акті № 15/23/05486987 від 18.04.2007 р. виїзної планової перевірки Відкритого акціонерного товариства "Гадяцька сільгоспхімія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р..
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.05.2009 р. провадження у даній справі зупинено в порядку ч. 3 п. 2 ст. 156 КАС України з огляду на призначення судово-економічної експертизи в реагування на клопотання відповідача враховуючи те, що при розгляді справи виникли питання, що потребують спеціальних знань, пов'язаних з оподаткуванням, бухгалтерським та податковим обліком і звітністю.
Судовий експерт, науковий співробітник Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса Буколова В.В. супровідним листом № 580 від 27.07.2009 р. (вх. № 09700 від 31.07.2009 р.) надала суду повідомлення про неможливість надання висновку по справі № 9/149, яке разом з матеріалами справи № 9/149 повернуто до господарського суду Полтавської області. При цьому неможливість проведення експертизи судовий експерт пояснює ненаданням ВАТ "Гадяцька сільгоспхімія" додаткових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених перед ним судом питань.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.08.2009 р. провадження у справі поновлено відповідно до ч. 5 ст. 156 КАС України.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.01.2010 р. провадження у даній справі зупинено в порядку ч. 3 п. 2 ст. 156 КАС України з огляду на призначення судово-економічної експертизи.
Завідувач Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса Возненко В.В. надав суду повідомлення № 69 від 05.03.2010 р. (вх. № 03576д від 17.03.2010 р.) про неможливість надання висновку по справі № 9/149, яке разом з матеріалами справи № 9/149 повернуто до господарського суду Полтавської області. При цьому неможливість проведення експертизи судовий експерт пояснює непроведенням попередньої оплати Гадяцькою МДПІ.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.03.2010 р. провадження у справі поновлено відповідно до ч. 5 ст. 156 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,
За результатами виїзної планової документальної перевірки ВАТ "Гадяцька сільгоспхімія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р., що набрали форму акту № 15/23/05486987 від 18.104.2007 р. (щодо № акту - див. пояснення № 8204/10-019 від 12.09.2007 р., вх. № 14696 від 14.09.2007 р., том справи 2. а.с. 69-71), Гадяцька МДПІ констатував наступне порушення з боку позивача вимог п. 5.2, п. 5.3, п. 5.4, п. 5.10, п. 5.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, а саме : встановлено понадлімітні залишки готівки в касі в загальній сумі 27 932,96 грн., в тому числі за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2005 р. в сумі 19 132,45 грн., за 2006 р. - в сумі 8 800,51 грн..
Наслідком таких висновків стало застосування до ВАТ "Гадяцька сільгоспхімія" штрафних (фінансових) санкцій за спірним рішенням Гадяцької МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.04.2007 р. №0000242301/0/28 в сумі 55 865,92 грн., що дорівнює двократному розміру сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Не погодившись з таким висновком, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Як вбачається з тексту адміністративного позову № 45 від 10.05.2007 р. (вх. № 2950 від 11.05.2007 р.), позивач не погоджується із спірним рішенням з огляду на : невідповідність останнього вимогам п. 7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що затверджений наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 р.; невідповідність останнього вимогам ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями); відсутність порушень з боку позивача Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України.
При постановленні судового рішення суд виходив з наступного.
І. Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 7.1 даного Порядку Податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").
Пунктом 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (із змінами та доповненнями) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу : за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
При цьому згідно із п. 2 та п. 3 зазначеного Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань, контроль за додержанням норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють, зокрема, органи державної податкової служби.
Отже, відповідальність, яка передбачена Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", наступає у разу порушення норм, встановлених НБУ, при цьому органи державної податкової служби мають відповідну контрольну функцію.
При цьому терміном "законодавство" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Враховуючи вищевикладене, обґрунтування позивачем підстав позову з огляду на невідповідність спірного рішення вимогам п. 7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (видання спірного рішення на підставі Указу Президента України) є неправомірним.
ІІ. У преамбулі Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.5 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
За приписами пп.. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Оскільки ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в тому числі і пп.. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5) регулює строки погашення саме податкового зобов'язання, тому не охоплює строки погашення штрафів за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Проте, недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта; у разі, коли акт є вірним по суті, окремі порушення встановленої процедури не можуть бути підставою для визнання акта недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Враховуючи вищевикладене, неправомірне посилання Гадяцькою МДПІ у спірному рішенні на ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині визначення строків сплати застосованих за даним рішенням штрафних санкцій суд не оцінює як достатню підставу для визнання останнього недійсним.
ІІІ. Щодо суті виявленого правопорушення слід зазначити наступне.
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (з подальшими змінами та доповненнями) -далі - Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, відповідно до п. 1 якого :
- касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі. Форму касової книги установлено наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. № 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій";
- касові документи - документи (касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.
При цьому згідно із розділом 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
З метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою, як передбачено розділом 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.
Розділом 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні врегульовано порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси.
Так, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи (п. 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).
За приписами п. 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.
Як вже зазначалося вище, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій були матеріали перевірки (акт № 15/23/05486987 від 18.104.2007 р. (щодо № акту - див. пояснення № 8204/10-019 від 12.09.2007 р., вх. № 14696 від 14.09.2007 р., том справи 2. а.с. 69-71).
З розділу 3.3.1 вказаного акту перевірки (том справи 1, а.с. 100-102) вбачається, що :
- на підприємстві ВАТ "Гадяцька сільгоспхімія" згідно наказу № 18а від 30.09.2005 р. встановлений ліміт залишку готівки в касі в розмірі 170,00 грн., строк здавання виручки не зазначено;
- на 2006 рік ліміт каси не переглядався, розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі не складався та не затверджувався;
- встановлено понадлімітні залишки готівки в касі в загальній сумі 27 932,96 грн., в тому числі за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2005 р. в сумі 19 132,45 грн., за 2006 р. - в сумі 8 800,51 грн. (розрахунок понадлімітних залишків готівки в касі - додаток № 7 до акту перевірки, том справи 1, а.с. 104-111).
Порядок оформлення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрований в Мінюсті України 25.08.2005 р. № 925/11205. Згідно п. 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Крім того, згідно із пп.. 2.3.2, пп.. 3.3.3 Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно : зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового, валютного та іншого законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами суб'єкта господарювання.
Як вбачається з п. 2.10 зазначеного акту перевірки, касові документи (прибуткові та видаткові касові ордери за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р., авансові звіти за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р.), що є підставою для формування відповідних касових книг, були перевірені вибірковим методом, що дає суду підстави для висновку щодо неповноти дослідження та передчасності висновків за спірним актом.
Додаток № 7 до акту перевірки (том справи 1, а.с. 104-111) в порушення наведених вище норм не містить назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені, не підписаний посадовою особою позивача.
Призначена за клопотанням відповідача -Гадяцької МДПІ - судом судово-економічна експертиза проведена не була.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять; суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових та речових доказів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірне рішення Гадяцькою МДПІ прийняте на підставі та у спосіб, визначений Законом. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.
Посилання Гадяцької МДПІ в обґрунтування правомірності спірного рішення на підроблення первинних бухгалтерських документів посадовими особами позивача судом не оцінюються як обґрунтовані та правомірні відповідно до п. 4 ст. 70, п. 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки :
- надані Гадяцькою ОДПІ копії касових книг отримані з порушенням Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 8 листопада 2005 року № 493 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 р. за № 1427/11707), затвердженої на виконання п. 9 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями);
- твердження про підробку первинних документів не обґрунтоване відповідним вироком суду в кримінальній справі.
За викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. До прийняття чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до ч. 1 та ч. 2 п. 3 п. 6 р. VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України розмір судового збору (державного мита) при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Таким чином, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 3,40 грн. судового збору (державного мита).
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Гадяцької МДПІ про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Гадяцька сільгоспхімія", м. Гадяч штрафної (фінансової) санкції в сумі 55 865,92 грн. за порушення останнім Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Гадяцька сільгоспхімія" (37300, м. Гадяч, вул. Лохвицька, 29), ідентифікаційний код 05486987 : 3,40 грн. судових витрат (державного мита).
Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили.
4. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними у вступній частині постанови.
Суддя Ківшик О.В.
Дата підписання повного тексту постанови :
Примітки :
Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.