18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 листопада 2021 року Справа № 925/1309/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Пріхно Л.А.,
за участі представників сторін:
від позивача - Бачинська А.Ю. - адвокат,
від відповідача - Юрченко Т.Л.- адвокат,
Школьна І.П. - адвокат,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Креатив Імоті”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Фудпленет”,
м. Черкаси
про стягнення 927 000 грн. 00 коп.,
До Господарського суду Черкаської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Креатив Імоті” до товариства з обмеженою відповідальністю “Фудпленет” про стягнення з відповідача 905 975 грн. 00 коп. безпідставно утриманих коштів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28 жовтня 2021 року.
26 жовтня 2021 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 927 000 грн. 00 коп. безпідставно утриманих коштів.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Креатив Імоті” про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду. Відкладено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 25 листопада 2021 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що є власником торгівельного комплексу, який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1 на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від 26 квітня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Розсохою С.С.
Водночас, товариство з обмеженою відповідальністю “Фудпленет” як фактичний користувач цього приміщення без достатньої правової підстави за рахунок власника зберіг у себе кошти, які повинен сплатити за користування ним, зобов'язаний повернути ці кошти власнику приміщення на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відповідач позову не визнає та стверджує, що право власності позивача не є безспірним, а тому звернення до суду є передчасним.
Як вбачається з відзиву в провадженні Господарського суду Черкаської області знаходиться справа №925/593/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЛІДЕРБУД” до товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Креатив Імоті” та до акціонерного товариства “АЛЬФА БАНК” про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі - продажу нерухомого майна за реєстраційним №2888 від 26 квітня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Розсохою С.С.
Ухвалою суду від 14 травня 2021 року зі справи №925/593/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі і вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.
Тобто, предметом позову зі справи №925/593/21 є визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна, на підставі якого товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Креатив Імоті” набуло право власності на торгівельний комплекс, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1.
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Фудпленет” не є учасником справи №925/593/21.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
По суті, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Враховуючи приписи пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до положень частини другої ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 ГК України).
Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до положень ГПК України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Судом враховано, що справи №925/1309/21 та №925/593/21, в даному випадку є взаємопов'язаними, оскільки у справі №925/1309/21 позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права на отримання доходу від використання нежитлового приміщення, що йому належить на праві власності, водночас, у справі №925/593/21 оспорюється правочин, на підставі якого ця особа (позивач) набула право власності.
Також судом враховано одночасність розгляду цих двох пов'язаних між собою справ різними судами, та неможливість господарського суду під час розгляду справи №925/1309/21 самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, зокрема правомірність набуття позивачем права власності на торгівельний комплекс, оскільки це не є предметом розгляду по даній справі і відповідних доказів з цього приводу матеріали справи не містять.
Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розгляд справи №925/1309/21 є об'єктивно неможливим до вирішення іншої взаємопов'язаної справи Господарського суду Черкаської області за №925/593/21, оскільки встановлення обставин правомірності або неправомірності набуття права власності позивачем на торгівельний комплекс, та як наслідок встановлення факту порушення прав позивача або навпаки встановлення відсутності порушеного права позивача за захистом якого він звернувся до суду має суттєве значення для правильного вирішення даного спору.
Отже, на виконання обов'язку встановленого ст.227 ГПК України суд вважає за необхідне зупинити провадження зі справи №925/1309/21 до вирішення спору та набрання законної сили судовим рішенням зі справи №925/593/21.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 182, п. 5 ч. 1 ст. 227, ст. 229, ст. ст. 234, 235 ГПК України, суд
1. Провадження у справі №925/1309/21 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Черкаської області зі справи №925/593/21.
2. Зобов'язати сторони повідомити суд про результати розгляду справи №925/593/21 та надати докази набрання законної сили рішення по даній справі.
3. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Суддя А.В.Васянович