29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"22" листопада 2021 р. Справа № 924/957/21
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Гладій С.В., при секретарі судового засідання Шевчук І.А. , розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Термохім ЛТД» м. Київ
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» м.Нетішин Хмельницької області
про стягнення 162514,27 грн.
Представники сторін:
позивач: Малишко Ю.М. - директор, діє на підставі рішення засновника № 01 від 13.11.2018 та наказу № 1 від 08.01.2019,
Юрчишина Н.І. - представник, діє на підставі довіреності №2021/22.02 від 22.02.2021
відповідач: не з'явився
В судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Термохід ЛТД» м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 162514,27 грн., з яких заборгованість за договором поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. в сумі 100948,27 грн. основного боргу, 4175,55 грн. пені, 3918,28 грн. інфляційних втрат та за договором поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. 46883,64 грн. - основного боргу, 2748,82 грн. пені та 3839,71 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладених між сторонами договорів поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020 та №16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. позивач здійснив відповідачу поставку товару загальною вартістю 162514,36 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № РН-0000015 від 21.12.2020, № РН-0000004 від 12.04.2021, № РН-0000014 від 02.10.2020, № РН-0000002 від 08.02.2021. Відповідач за отриманий товар розрахунки не провів що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.10.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.11.2021р.
Ухвалою суду від 08.11.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/957/21 до судового розгляду по суті на 22.11.2021р.
Відповідач на адресу суду надіслав відзив на позов в якому повідомив, що проти позову заперечує, посилається на те, що відповідач своєчасно подав до облікової системи «Фінансові потоки» заявку на використання коштів для оплати товару за договорами відповідно до діючого у ДП НАЕК «Енергоатом» порядку здійснення платежів. Але ВП ХАЕС не був своєчасно профінансований через вкрай низький рівень розрахунків за відпущену на ринок електричну енергію в умовах функціонування нового в Україні ринку електроенергії. Станом на сьогоднішній день за підсумками січня 2020 року, вересня 2021 року ДП НАЕК «Енергоатом» не отримало за відпущену електроенергію близько 11 млрд. грн. Всі надходження грошових коштів, перш за все, використовуються для оплати невідкладних першочергових платежів до бюджету та для забезпечення безпеки в роботі АЕС. Відповідач, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, зазначає, що оплата поставленого за договором товару не була проведена у повному обсязі вчасно, в зв'язку із вкрай важким фінансовим становищем компанії та внаслідок дії об'єктивних та незалежних від ВП «Хмельницька АЕС» обставин, які, на думку відповідача, можна розцінювати як надзвичайні та невідворотні. Також посилаючись на розділ 7 договору, п. 2 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», вказує, що договір між позивачем та відповідачем був укладений до моменту введення будь-яких карантинних обмежень, і у разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов'язань відстрочується пропорційно на час їх дії. Звертає увагу, що розрахунок інфляційних втрат проведений позивачем без врахування висновків Верховного Суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Також наводить позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 904/417/18, в якій суд дійшов висновку про можливість зменшення як неустойки, штрафу, так і 3 % річних. Окрім того, позивач зазначає, що сума ПДВ відповідно до законодавства та договору включена до суми договору (боргу), яку відповідач має сплатити є неправомірною та включена сума ПДВ до суми боргу при обрахунку інфляційних втрат є безпідставною. Із усіх вищевказаних підстав просить у позові відмовити.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
11.03.2020 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Термохід ЛТД» (Постачальник) було укладено договір поставки № 16198/53-124-01-20-11888, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити спецклеї в асортименті за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 до договору (додаток № 1). Найменування, виробник, ціна та код товару згідно з УКТЗЕД зазначаються в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.
Кількість та асортимент товару зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) (п. 2.5 договору).
За умовами п. 3.1 договору строк поставки товару становить протягом 30-ти календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця на поставку партії товару.
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» склад № 3, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100 (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору визначено, що ціна по договору становить 433335,00грн, крім того ПДВ 20% 86667,00 грн. Всього: ціна договору 520002,00грн.
Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1 (п. 4.2 договору).
За умовами п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.4 договору).
Згідно з п. 6.2 договору перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору.
Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.3 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.
Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).
Згідно з п. 7.3 договору у разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії.
Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства (п. 7.5 договору).
Договір вважається укладеним з дати його реєстрації в ДП НАЕК «Енергоатом» за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2020 (п. 11.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Додатком № 1 до договору оформлено специфікацію № 1, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 520002,00грн з ПДВ.
06.05.2020 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Термохід ЛТД» (Постачальник) було укладено договір поставки № 16425/53-124-01-20-12104, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити клеї в асортименті за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 до договору (додаток № 1). Найменування, виробник, ціна та код товару згідно з УКТЗЕД зазначаються в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.
Кількість та асортимент товару зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) (п. 2.5 договору).
За умовами п. 3.1 договору строк поставки товару становить 20 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця на поставку партії товару.
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» склад № 3, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100 (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору визначено, що ціна по договору становить 39166,85 грн., крім того ПДВ 20% 7833,37 грн. Всього: ціна договору 47000,22 грн.
Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1 (п. 4.2 договору).
За умовами п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.4 договору).
Згідно з п. 6.2 договору перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору.
Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.3 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.
Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).
Згідно з п. 7.3 договору у разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії.
Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства (п. 7.5 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Договір вважається укладеним з дати його реєстрації в ДП НАЕК «Енергоатом» за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2020 (п. 11.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Додатком № 1 до договору оформлено специфікацію № 1, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 47000,22 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020 та специфікації №1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 101819,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000015 від 21.12.2020 на суму 71777,28грн. (дата підписання накладної відповідачем 23.12.2020), № РН-0000004 від 12.04.2021 на суму 30042,00 грн. (дата підписання накладної відповідачем 12.04.2021) та по договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020 та специфікацій № 1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 47000,22 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000014 від 02.10.2020 на суму 42836,34 грн., № РН-0000002 від 08.02.2021 на суму 4163,88 грн. (дата підписання накладної відповідачем 24.02.2021). Вказані накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без будь-яких зауважень
Позивач 12.05.2021 та 06.07.2021 звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості за договорами поставки товару № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020 та № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. повідомляв, що у разі не сплати боргу змушений буде звернутися до суду.
Відповідач з позивачем за отриманий товар не розрахувався, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення з позовом до суду згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. становить 100948,27 грн. та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. становить 46883,64 грн.
Крім суми основного боргу, позивач нарахував відповідачу пеню згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. в сумі 4175,55 грн. та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. в сумі 2748,82 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. в сумі 3918,28 грн. та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. в сумі 3839,71 грн.
В зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань, позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованість за договором поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. в сумі 100948,27 грн. основного боргу, 4175,55 грн. пені, 3918,28 грн. інфляційних втрат та за договором поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. 46883,64 грн. - основного боргу, 2748,82 грн. пені та 3839,71 грн. інфляційних втрат.
Аналізуючи надані докази та пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020 та специфікації № 1 позивач передав, а відповідач прийняв товар (спецклеї в асортименті) на загальну суму 101819,28 грн., що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками їх печаток видатковими накладними № РН-0000015 від 21.12.2020, № РН-0000004 від 12.04.2021 та договору поставки №16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020 та специфікації № 1 позивач передав, а відповідач прийняв товар (клеї в асортименті) на загальну суму 47000,22 грн., що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками їх печаток видатковими накладними № РН-0000014 від 02.10.2020, № РН-0000002 від 08.04.2021.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У п. 5.1 договорів сторони передбачили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» склад № 3, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100 (п. 3.2 договору). Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.3 договору).
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач виконав свої зобов'язання за Договорами. Відповідач прийняв товар, однак обов'язку по його оплаті в строк встановлений договорами не виконав. Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. становить 100948,27 грн. та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. становить 46883,64 грн.
У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд приймає до уваги, що відповідач не надав, а матеріали справи не місять доказів здійснення повної оплати вартості отриманого товару.
Як встановлено судом, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки №16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. становить 100948,27 грн. та згідно договору поставки №16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. становить 46883,64 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування позивачем суми пені судом враховується наступне.
Позивачем нараховано відповідачу пеню згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. в сумі 4175,55 грн. та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. в сумі 2748,82 грн.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною першою ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Враховуючи, що сторонами не передбачено застосування штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в укладених договорах, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання слід вчиняти у письмовій формі, суд прийшов до висновку, що в частині стягнення пені згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. в сумі 4175,55 грн. та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. в сумі 2748,82 грн. слід відмовити.
Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат судом враховується наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. в сумі 3918,28 грн., з яких 3509,90 грн. за період з лютого 2021р. по серпень 2021р. нараховано на суму боргу 71777,00 грн., 408,38 грн. за період з травня 2021р. по серпень 2021р. нараховано на суму боргу 29170,00 грн. та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. в сумі 3839,71 грн., з яких 3683,90 грн. за період з листопада 2020р. по серпень 2021р. нараховано на суму боргу 42836,00 грн., 155,81 грн. за період з березня 2021р. по серпень 2021р. нараховано на суму боргу 4047,00 грн.
При цьому, з приводу доводів відповідача щодо безпідставності нарахування інфляційних втрат на суму податку на додану вартість (ПДВ) суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника сплатити інфляційні втрати поширюється на усю суму грошового зобов'язання, яке прострочив боржник. При цьому зважаючи на те, що ПДВ - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент), то суми ПДВ є частиною грошового зобов'язання покупця. За таких обставин позивач правомірно нарахував інфляційні втрати на суму заборгованості відповідача з врахуванням ПДВ.
Суд зазначає, що при проведенні перерахунку інфляційних втрат з врахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, тобто здійснення розрахунку індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і на всю суму заборгованості відповідача, розмір інфляційних втрат буде перевищувати заявлений позивачем до стягнення у даній справі. Це зумовлене тим, що позивач нарахував інфляційні втрати лише на частину суми заборгованості, яка існувала в період з лютого 2021 по серпень 2021 та в період з листопада 2020 по серпень 2021.
В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку «інфляційних втрат» у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007р. № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі № 918/631/19.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
За таких обставин, зважаючи на положення ст. 14 ГПК України, яка визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд вважає за необхідне задовольнити частково згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. в сумі 3914,98 грн. та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. в сумі 3838,90 грн., у зв'язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування індексу інфляції. В позові, в частині стягнення з відповідача індексу інфляції згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. в сумі 3,30 грн. та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. в сумі в сумі 0,81 грн., суд вважає за необхідне відмовити.
Крім того, доводи відповідача з приводу наявності форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Положеннями 7.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.
Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).
Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства (п. 7.5 договору).
З аналізу наведених норм та положень договору слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Однак відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявності форс-мажорних обставин для відповідача, і що саме такі обставини зробили неможливим виконання ним свого зобов'язання за договором.
З огляду на вказане не може вважатись також форс-мажорною обставиною і посилання відповідача на скрутне фінансове становище, спричинене наявністю заборгованості перед відповідачем ДП «Енергоринок». При цьому суд також враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача, доказів вжиття відповідачем заходів щодо його покращення.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, з огляду на неоднакові фактичні обставини даної справи та справи № 902/417/18
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. - 100948,27 грн. основного боргу, 3914,98 грн. інфляційних втрат та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. - 46883,64 грн. основного боргу, 3838,90 грн. інфляційних втрат. У стягненні 4,11 грн. інфляційних втрат та 6924,37 грн. пені суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Термохід ЛТД» м. Київ до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 162514,36 грн. задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Термохід ЛТД» (м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 17, офіс 213, код 42627523) згідно договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020р. - 100948,27 грн. (сто тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень 27 коп.) основного боргу, 3914,98 грн. (три тисячі дев'ятсот чотирнадцять гривень 98 коп.) інфляційних втрат та згідно договору поставки № 16425/53-124-01-20-12104 від 06.05.2020р. - 46883,64 грн. (сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят три гривни 64 коп.) основного боргу, 3838,90 грн. (три тисячі вісімсот тридцять вісім гривень 90 коп.) інфляційних втрат та 2333,79 грн. (дві тисячі триста тридцять три гривні 79 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні 4,11 грн. інфляційних втрат та 6924,37 грн. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 26.11.2021р.
Суддя С.В. Гладій
Віддрук: 3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу termohimltd@gmail.com
3 - відповідачу office@khnpp.atom.gov.ua