ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
26 листопада 2021 року Справа № 923/968/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти, м. Київ
до відповідача: Приватного закладу "Морський інститут Післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова", м. Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 54210,55 грн.
без виклику представників сторін
Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (код ЄДРПОУ 40927307) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова» (код ЄДРПОУ 39956476) про стягнення заборгованості за проведення акредитації освітніх програм в сумі - 54 210 грн. 55 коп.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2021 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 21.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Зазначена ухвала суду була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом (з повідомленням) та отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Днем вручення судового рішення, згідно п.3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За таких обставин, представники сторін належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, 02.08.2021 року за вх. № 6068/21 до суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, а саме доказів надсилання на адресу відповідача актів наданих послуг №№ 691, 703 та спірних договорів.
Відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подано до суду. На момент розгляду даної справи по суті в матеріалах справи відсутні заяви, клопотання відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При ухваленні рішення у даній справі суд враховує наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст.9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.2 ст.3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008 № 01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 (§ 51).
Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, враховуючи принцип незмінності складу суду, з метою повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи, на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу строком понад шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
До Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі за текстом рішення - Позивач, Національне агентство) звернувся Приватний заклад «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова» (далі за текстом рішення - Відповідач, Інститут) з проханням провести акредитацію освітніх програм: заява № 01-867/19 від 14.11.2019 про проведення акредитації освітньої програми «Експлуатація суднового електрообладнання і засобів автоматики» (ID в Єдиній державній електронній базі освіти: 15826) з підготовки фахівців першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю 271 Річковий та морський транспорт галузі знань 27 Транспорт та заява № 01-868/19 від 14.11.2019 про проведення акредитації освітньої програми «Експлуатація суднових енергетичних установок» (ID в Єдиній державній електронній базі освіти: 15234) з підготовки фахівців першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю 271 Річковий та морський транспорт галузі знань 27 Транспорт.
На підставі поданих заяв між Національним агентством та Інститутом укладено Договір № А-19-0242 від 20.11.2019 про проведення акредитації освітньої програми: «Експлуатація суднового електрообладнання і засобів автоматики» (ID в Єдиній державній електронній базі освіти: 15826), та «Експлуатація суднових енергетичних установок» (ID в Єдиній державній електронній базі освіти: 15234) за рівнем вищої освіти - перший (бакалаврський) (далі за текстом рішення - Договір).
Відповідно до пунктів 2-4 Договору, Інститут на власний розсуд і за власним бажанням замовляє у Національного агентства, а Національне агентство надає Інституту на оплатній основі послуги з акредитації освітньої програми (освітніх програм). Зміст послуг з акредитації визначається розрахунком, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Акредитація здійснюється Національним агентством відповідно до норм Закону України «Про вищу освіту», Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 11.07.2019 № 977 (далі за текстом рішення - Положення про акредитацію), а також інших нормативних документів.
Відповідно до пункту 7 Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2019 року або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 9 Договору, акредитація проводиться на підставі отриманої від заклада вищої освіти заяви.
Відповідно до пункту 12 Договору, додаткові угоди, що стосуються строків, порядку, розміру оплати за цим Договором, укладаються за ініціативи Національного агентства.
Відповідно до пункту 17.9. Договору, Замовник (Інститут) зобов'язаний прийняти належним чином надані послуги за цим Договором шляхом підписання відповідних актів прнймання-передачі наданих послуг та повернути Національному агентству по одному примірнику кожного такого підписаного акта.
Відповідно до пункту 17.10. Договору, Замовник (Інститут) зобов'язаний оплатити послуги в порядку та за ціною, встановленими цим Договором, а також компенсувати всі витрати Національного агентства, пов'язані із проведенням акредитації, в розмірі та порядку, визначеному цим Договором.
Відповідно до пункту 18.6 Договору, Національне агентство має право вимагати від Замовника підписання відповідних актів приймання-передачі та оплати наданих послуг за цим Договором.
Відповідно до пункту 21 Договору, ціна цього Договору складає 64452,05 гривні (Шістдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві гривні 05 коп.) без ПДВ відповідно до розрахунку, що додається.
Відповідно до пункту 22 Договору, після підписання цього Договору Замовник (Інститут) протягом 5-ти робочих днів з дня подачі заяви перераховує Національному агентству попередню оплату у розмірі 30% від ціни цього Договору, що складає 19 335,62 гривень без ПДВ (для бюджетних установ - на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. № 117 та наказу Міністерства освіти і науки України від 6 вересня 2018 р. № 972, або іншого дозволу відповідного головного розпорядника бюджетних коштів замовника). Сума попередньої оплати мас бути використана Національним агентством протягом одного місяця.
Відповідно до пункту 23 Договору, остаточний розрахунок за Договором здійснюється Замовником на підставі відповідного акта приймання-передачі наданих послуг протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання
Відповідно до пункту 24 Договору, надання послуг за цим Договором завершується підписанням відповідних Актів приймання-передачі наданих послуг в строк не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Національним агентством за наслідками розгляду акредитаційної справи.
Як свідчать матеріали справи, Наказом заступника голови Національного агентства від 03.12.2019 № 329 - Е зі змінами внесеними наказом від 11.12.2019 № 388-Е, було сформовано експертну групу для проведення акредитаційної експертизи зазначених освітніх програм, з встановленим строком роботи експертної групи безпосередньо в Інституті з 16 грудня по 18 грудня 2019 року включно.
Експертна група здійснила попереднє вивчення відомостей про самооцінювання, доданих до них матеріалів, а також усіх інших матеріалів та інформації, що стосується освітньої програми і діяльності закладу вищої освіти за цими програмами, узгодила з Інститутом програму для проведення виїзної акредитаційної експертизи, з метою уточнення фактів, вказаних у відомостях про самооцінювання, опитування представників заінтересованих сторін про освітню програму та діяльність закладу вищої освіти за цими програмами, формування рекомендацій щодо вдосконалення якості освітньої діяльності за цими програмами.
За результатами виїзної експертизи було складено звіт про результати акредитаційної експертизи, який направлено до відповідної галузевої експертної ради із оцінкою критеріїв.
Галузева експертна рада на своєму засіданні 14.01.2020 та 15.01.2020 надала експертні висновки щодо акредитації освітніх програм: «Експлуатація суднових енергетичних установок» протокол №10 та «Експлуатація суднового електрообладнання і засобів автоматики» протокол № 11, які є частиною акредитаційної процедури Національного агентства і здійснюється на основі поданих закладом відомостей про самооцінювання освітньої програми, а також звіту експертної групи про результати акредитаційної експертизи.
На підставі наданих матеріалів галузева експертна рада рекомендувала Національному агентству прийняти рішення про відмову в акредитації освітніх програм.
Національним агентством було розглянуло на своєму засіданні 28.01.2019 (Протокол №2(19)) акредитаційні справи щодо акредитації зазначених освітніх програм. За результатами розгляду зазначених акредитаційних справ було прийнято рішення про відмову в акредитації освітніх програм Відповідача.
Відповідно до умов Договору Інститутом 20.11.2019 було оплачено частину договору, а саме здійснено попередню оплату за надані послуги в сумі 19 335,62 гривень.
Позивач стверджує, що залишок за Договором у сумі 45 116,43 гривень, так і не був відшкодований Інститутом за надані Національним агентством послуги з акредитації освітніх програм.
Як зазначає позивач, на момент підписання Договору № А-19-0242 від 20.11.2019 виокремлених сум відповідних витрат на відрядження експертів не здійснювалося (оскільки це змінні складові, що будуть залежати від складу експертної групи, часу виїзду, виду транспорту, вартості проживання експертів) у розрахунку, який складається під час підписання такого договору. Договір № А-19-0242 від 20.11.2019 з акредитації освітніх програм укладався до виїзду експертної групи до закладу вищої освіти, тому вирахувати та включити в договір витрати експертів наперед не було можливості.
Зважаючи на те, що члени експертної групи надали документи, що підтверджують їх фактичні витрати на виїзд до закладу, вже після укладення Договору № А-19-0242 від 20.11.2019, Національним агентством було підготовлено та направлено Інституту окремий Договір № А- 19/20-0242/12 про відшкодування витрат експертів при акредитації освітніх програм на суму 9 094, 12 грн.
Як зазначає позивач, Інститут у порушення взятих на себе зобов'язань зазначений Договір № А-19/20-0242/12 не оплатив та не повернув Національному агентству підписаний примірник.
Відповідно до пункту 1 Договору № А-19/20-0242/12 Інститут компенсує оплату витрат Національного агентства, пов'язаних із відрядженням членів експертної групи до Інституту (компенсація витрат, що пов'язані з виїздом членів експертної групи до закладу вищої освіти і назад), з метою проведення акредитаційної експертизи освітньої програми (освітніх програм), за якою (якими) Інститутом здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти.
Відповідно до пункту 5 Договору № А-19/20-0242/12 розрахунок вищевказаних витрат здійснюються Національним агентством на підставі підтверджуючих документів, наданих членами експертних груп, а Інститут зобов'язується оплатити означені витрати Національному агентству, на підставі Акту приймання-передачі, що є невід'ємною частиною Договору.
Як зазначає позивач, Національним агентством послуги з акредитації освітніх програм були надані Інституту вчасно та в повному обсязі у чіткій відповідності до Закону України «Про вищу освіту» та Положення про акредитацію. На підставі наданих послуг Національним агентством були підготовлені та направлені Інституту відповідні акти наданих послуг (акт наданих послуг № 691 відповідно до Договору № А-19-0242 та акт наданих послуг № 703 відповідно до Договору № А-19/20-0242/12).
Позивач надав такі докази надсилання на адресу Відповідача актів наданих послуг №№ 691, 703 та спірних договорів:
1) витяг із автоматизованої системи акредитації освітніх програм Національного агентства «Акредитатор 2.0»;
2) копія Списку № 25628 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих в поштове відділення Київ-1, що підтверджує надсилання кореспонденції 06.11.2019 р. на адресу Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова», а саме: Договору № А-19-0242 від 20.11.2019 р. та Акту наданих послуг № 691;
3) копія Списку № 3163 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих в потове відділення Київ-1, що підтверджує надсилання кореспонденції 07.02.2020 р. на адресу Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова», а саме: Договору про відшкодування витрат експертів при акредитації освітніх програм № А-19/20-0242/12 та акту наданих послуг № 703.
Національне агентство направляло Інституту претензію № 394 від 31 травня 2021 року з вимогою погасити заборгованість, яка отримана Інститутом 07 червня 2021 року, однак, як зазначає позивач, від Відповідача офіційної відповіді не надходило та заборгованість по цей час не погашена.
Позивач зазначає, що у порушення взятих на себе зобов'язань Інститут вчасно не відшкодовано Національному агентству витрати понесені за надання послуг з акредитації освітніх програм за зазначеними Договорами в результаті чого перед ним утворилася заборгованість в сумі 54 210, 55 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Установлені судом обставини наявності укладеного між Національним агентством та Інститутом Договору № А-19-0242 від 20.11.2019 про проведення акредитації освітньої програми, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору № А-19-0242 від 20.11.2019 про проведення акредитації освітньої програми, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір про надання послуг.
Зокрема, згідно з приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про освіту» акредитація освітньої програми - це оцінювання освітньої програми на предмет її відповідності стандарту освіти, а також спроможності закладу освіти забезпечити досягнення здобувачами освіти передбачених в освітній програмі результатів навчання.
Акредитація освітньої програми є добровільною і проводиться за ініціативою закладу освіти.
Освітня програма акредитується у разі, якщо це передбачено спеціальним законом.
Засади акредитації освітніх програм визначаються спеціальними законами.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про вищу освіту» Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом.
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст.18 Закону України «Про вищу освіту» до повноважень Національного агентства входить акредитація освітніх програм за якими здійснюють підготовку здобувачі вищої освіти.
Відповідно до підпункту 9 пункту 9 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №244 від 15.04.2015 р. Національне агентство за результатами акредитаційної експертизи освітньої програми приймає рішення про акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти, який бажає акредитувати освітню програму, подає до Національного агентства письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його освітньої програми та освітньої діяльності за такою програмою вимогам та критеріям, встановленим Положенням про акредитацію.
Відповідно до пунктів 2-3 розділу І Положення про акредитацію, акредитація здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
Відповідно до підпункту 2 пункту 9 розділу II Положення про акредитацію, акредитаційна експертиза передбачає виїзд експертної групи до закладу вищої освіти з метою уточнення фактів, вказаних у відомостях про самооцішовання, опитування представників заінтересованих сторін про освітню програму та діяльність закладу вищої освіти за цією програмою, формування рекомендацій щодо вдосконалення якості освітньої діяльності за цією програмою.
Відповідно до пункту 6 розділу III Положення про акредитацію у разі проведення одночасної акредитації групи освітніх програм у межах однієї спеціальності Національне агентство може ухвалити однакові або різні рішення стосовно кожної з освітніх програм, щодо якої проведено акредитаційну експертизу.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Положення про акредитацію, фінансування акредитаційної процедури здійснюється за рахунок закладів вищої освіти, які подали документи для проведення акредитації. Оплата послуг за проведення акредитаційної процедури здійснюється на рахунок Національного агентства відповідно до проведеного ним розрахунку.
Суд констатує, що матеріалами справи підтверджено належне виконання Національним агентством послуг з акредитації освітніх програм відповідно до Договору № А-19-0242 від 20.11.2019 про проведення акредитації освітньої програми.
Так, Рішення Національним агентством стосовно освітніх програм, щодо яких проведено акредитаційну експертизу, було прийняте 28 січня 2020 року, а отже остаточний розрахунок за надані послуги відповідач мав здійснити не пізніше 05 лютого 2020 року.
Матеріали справи не містять належних доказів сплати Національним агентством залишку суми за договором № А-19-0242 від 20.11.2019 у розмірі 45 116,43 грн.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором № А- 19/20-0242/12 про відшкодування витрат експертів при акредитації освітніх програм на суму 9094, 12 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 2 пункту 9 розділу II Положення про акредитацію акредитаційна експертиза передбачає виїзд експертної групи до закладу вищої освіти з метою уточнення фактів, вказаних у відомостях про самооцішовання, опитування представників заінтересованих сторін про освітню програму та діяльність закладу вищої освіти за цією програмою, формування рекомендацій щодо вдосконалення якості освітньої діяльності за цією програмою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу VI Положення про акредитацію під час проведення Національним агентством обчислення оплати послуг за проведення акредитаційної експертизи враховуються оплата витрат, пов'язаних з відрядженням членів експертної групи до закладу вищої освіти у розмірах, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», а також витрат на проїзд таких експертів до закладу вищої освіти та у зворотному напрямку - у розмірі, що підтверджується відповідними платіжними документами.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення про акредитацію кошти за проведення акредитаційної процедури зараховуються до спеціального фонду державного бюджету як власні надходження бюджетної установи з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України на рахунок Національного агентства, відкритий у територіальному органі Казначейства, і спрямовуються на оплату Національним агентством витрат, потрібних для забезпечення проведення акредитації, зокрема оплату праці членів експертної групи, оплату витрат, пов'язаних із роботою експертної групи безпосередньо в закладі вищої освіти, виплати премій та інших форм матеріального заохочення членам Національного агентства, працівникам його секретаріату, оплату праці членів галузевих експертних рад, нарахування на заробітну плату, оплату витрат на їх відрядження для участі в засіданнях Національного агентства та ГЕР Національного агентства, навчання та професійний розвиток членів Національного агентства, ГЕР Національного агентства, працівників секретаріату Національного агентства, керівників та членів експертних груп, співпрацю Національного агентства з національними та міжнародними інституціями у сфері вищої освіти, зокрема з тими, основним напрямом діяльності яких є забезпечення якості вищої освіти та акредитація, створення та експлуатація офіційного веб-сайту, оплату комунальних послуг, енергоносіїв, витратних матеріалів, оргтехніки, канцелярських витрат, банківських послуг, послуг зв'язку, виконання поточного та капітального ремонту, придбання обладнання та здійснення інших витрат.
Відповідно до пункту 25 Договору № А-19-0242 від 20.11.2019 року, оплата витрат, передбачених підпунктом 4 пункту 2 розділу VI Положення здійснюється Замовником на підставі наданого додаткового договору до цього Договору протягом 5-ти робочих днів з моменту надання Національним агентством відповідного акта прийому-передачі наданих послуг.
Відповідно до пункту 26 Договору № А-19-0242 від 20.11.2019 року, ціна цього Договору може бути змінена Національним агентством в односторонньому порядку у разі зміни розмірів посадових окладів та ставок, згаданих у пункті 2 розділу VI Положення, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Суд констатує, що позивачем правомірно було підготовлено та направлено Інституту окремий Договір № А- 19/20-0242/12 про відшкодування витрат експертів при акредитації освітніх програм (разом із актом наданих послуг № 703 на суму 9 094,12 грн), який за своєю правовою природою в силу положень підпункту 4 пункту 2 розділу VI Положення про акредитацію та пункту 25 Договору № А-19-0242 від 20.11.2019 року, є додатковою угодою до Договору № А-19-0242 від 20.11.2019 року, який визначає додаткові витрати понесені позивачем при здійсненні послуг з акредитації освітніх програм (акредитаційної експертизи) відповідно до Договору № А-19-0242 від 20.11.2019.
Суд зазначає, що Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 Цивільного кодексу України). Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Положеннями ч.ч. 2, 3 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Пунктом 8 статті 181 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, а одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту вказаних норм, у разі вчинення будь-якою із сторін договору дій, що свідчать про його виконання, такий договір не може вважатися неукладеним з посиланням на недосягнення згоди по всім істотним умовам договору. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи №390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження №61-22315сво18) зробив наступний правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі-«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Зважаючи на те, що саме відповідач звернувся до позивача із заявами про проведення акредитаційних освітніх програм та як наслідок сторони уклали договір № А-19-0242 про проведення акредитації освітньої програми від 20.11.2019, відповідно до умов якого передбачались додаткові витрати, насамперед і щодо витрат, пов'язаних з відрядженням членів експертної групи, та здійснення відповідачем часткової оплати послуг за цим договором, суд дійшов висновку, що дії відповідача свідчать про те, що договір № А-19/20-0242/12 про відшкодування витрат експертів при акредитації освітніх програм фактично був укладений.
При цьому, зважаючи зокрема і те, що пунктом 32 Договору № А-19-0242 про проведення акредитації освітньої програми від 20.11.2019 сторони погодили, що листування з між ними з корпоративних електронних адрес буде мати юридичну силу (електронна адреса замовника - office@kmtc.com.ua), судом приймаються докази відправлення на адресу відповідача надсилання на адресу Відповідача актів наданих послуг №№ 691, 703 та договору № А-19/20-0242/12 про відшкодування витрат експертів при акредитації освітніх програм, зокрема і докази направлення зазначених документів на зазначену електронну адресу відповідача через автоматизовану систему акредитації освітніх програм Національного агентства "Акредитатор 2.0".
Позивачем належним чином доведено розмір понесених витрат пов'язаних з відрядженням членів експертної групи у розмірі 9 094,12 грн.
Матеріали справи не містять мотивованої відмови від підписання зазначеного Договору № А-19/20-0242/12 про відшкодування витрат експертів при акредитації освітніх програм та акту наданих послуг № 703 на суму 9 094,12 грн, а також відсутні докази сплати відповідачем заборгованості на суму 9 094,12 грн.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем допущено порушення статті 193 ГК України у вигляді несплати повної оплати за надані Національним агентством послуги у встановлений спірними договорами строк.
Так, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору № А-19-0242 від 20.11.2019, Договору № А-19/20-0242/12 про відшкодування витрат експертів при акредитації освітніх програм, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 54 210,55 грн є обґрунтованими та правомірними.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова» (код ЄДРПОУ 39956476) на користь Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (код ЄДРПОУ 40927307) заборгованість за проведення акредитації освітніх програм у розмірі - 54 210 грн. 55 коп.
3. Стягнути з Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіта імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова» (код ЄДРПОУ 39956476) на користь Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (код ЄДРПОУ 40927307) витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2 270 грн. 00 коп.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 26.11.2021.
Суддя В.П.Ярошенко