Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" листопада 2021 р. Справа № 922/4141/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтест" (адреса: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5, офіс 309; код ЄДРПОУ 35589427)
до Акціонерного товариства «Завод "Електроважмаш» (адреса: 61089, м. Харків, пр.-т Московський, буд. 299; код ЄДРПОУ 00213121)
про стягнення 32005,60 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтест" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (далі за текстом - відповідач) 32005,60 грн, з яких:
29976,00 грн. - основної заборгованості;
1498,80 грн. - пені;
419,93 грн. - інфляційних втрат;
110,87 грн. - відсотки річних.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг № 235-6/20/112 від 27.05.2020 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2021 відкрито провадження у справі; дану справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 13.10.2021.
Надіслана на адресу позивача копія ухвали від 13.10.2021 повернулась на адресу суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою” (а. с. 42-45). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
Відповідач копію зазначеної ухвали отримав, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення, згідно з яким направлялась поштова кореспонденція (а. с. 37).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 26010 від 04.11.2021), в якому визнає наявність основної заборгованості перед позивачем, зазначає про помилковість здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та вірність розрахунку інфляційних та пені, та зазначає, що залишає вимоги про стягнення основної суми боргу, пені та втрат від інфляції на розсуд суду, а вимоги про стягнення 3% річних розглядати з урахування контррозрахунку.
Позивач не скористався своїм правом щодо подання відповіді на відзив у порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2021.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 27.05.2020 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг № 235-6/20/112 (далі за текстом - договір; а. с. 18-20), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати замовнику за плату наступні послуги: «Проведення експертно-технічного обстеження і повного технічного огляду пасажирських та вантажних ліфтів» згідно з «Графіком проведення експертно-технічного обстеження ліфтів на 2020 рік (додаток № 1)», що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).
За змістом п. 1.3 договору замовник зобов'язується оплатити надані послуги на умовах, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 2.1.1-2.2 договору після надання послуг та розрахунку за надані послуги, зазначені в п. 2.1 виконавець надає акти експертно-технічного обстеження та повного технічного огляду ліфтів у кількості 8 (восьми) одиниць протягом 10 календарних днів із дня технічного огляду обладнання згідно графіка (додаток № 1).
Виконавець надає послуги, обумовлені п. 1.1 цього договору, на об'єктах замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299 ДП "Завод "Електроважмаш".
Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з п. 4.3 договору загальна вартість послуг за цим договором складає 29976,00 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 00 коп.) згідно з «Розшифровки до калькуляції» (додаток № 3), що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачено: оплата за надані послуги здійснюється замовником на підставі отриманого рахунку. Замовник здійснює оплату за надані послуги протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання уповноваженими сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.
За змістом п. п. 6.4 та 6.5 договору у разі порушення строків оплати послуг, передбачених цим договором, виконавець має право вимагати оплату 1% річних та інфляційні втрати.
За порушення строку остаточного розрахунку (оплати послуг), передбаченого цим договором, виконавець має право пред'явити замовнику вимоги про сплату пені у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
На підставі п. 10.2 договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 01.05.2021.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зазначеного договору позивачем надано, а відповідачем прийнято без жодних заперечень та зауважень послуги, передбачені умовами договору, про що сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 01.04.2021 на суму 29976 грн. (в т.ч. ПДВ).
Проте, відповідач, всупереч умов вказаного вище договору, надані позивачем послуги не оплатив.
Відповідач, зокрема у відзиві на позов, факт наявності в нього заборгованості за надані послуги не заперечує.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями № 40 від 07.04.2021 (а. с. 27-28) та № 110 від 17.08.2021 (а. с. 29-32), однак, вимоги, викладені у наведених претензіях, залишені відповідачем без задоволення.
Обставини щодо стягнення існуючої заборгованості в сумі 29976 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань з оплати отриманих ним послуг, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 1498,80 грн пені, 110,87 грн 1% річних, а також та 419,93 грн інфляційних за період прострочення з 02.05.2021 до 13.09.2021 включно.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за послуги у сумі 29976,00 грн підтверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем у відзиві на позов. Строк виконання зобов'язань з їх оплати є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 29976,00 грн заборгованості за надані послуги.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати отриманих послуг.
Згідно з п. 6.4 договору у разі порушення строків оплати послуг, передбачених цим договором, виконавець має право вимагати оплату 1% річних та інфляційні втрати.
Крім того, п. 6.5 договору передбачено, що за порушення строку остаточного розрахунку (оплати послуг), передбаченого цим договором, виконавець має право пред'явити замовнику вимоги про сплату пені у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України, надає право позивачу на нарахування пені, інфляційних та 1% річних за допущені прострочення.
Перевіривши відповідний розрахунок вказаних нарахувань, суд приходить до висновку про його часткову не відповідність вимогам чинного законодавства України.
Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України, Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
В даному випадку, в силу умов договору зобов'язання з оплати відповідач мав виконати по 01.05.2021. Однак, 01, 02, 03, та 04 травня 2021 року були неробочими днями. За таких обставин, в силу положень ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є перший за вказаними днями робочий день, тобто 05.05.2021. Таким чином, з 06.05.2021 відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором, що надає позивачу з вказаної дати нараховувати інфляційні, річні та пеню за допущені прострочення.
Здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок, та врахувавши положення ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 1498,80 грн. пені, 419,93 грн. інфляційних та 107,59 грн. 1% річних.
В решті позову про стягнення річних слід відмовити з зазначених вище підстав та мотивів.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2269,76 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (адреса: 61089, м. Харків, пр.-т Московський, буд. 299; код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтест" (адреса: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5, офіс 309; код ЄДРПОУ 35589427):
29976,00 грн. основної заборгованості;
1498,80 грн. пені;
419,93 грн. інфляційних втрат;
107,59 грн. відсотків річних;
2269,76 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак