Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3816/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
до Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області", м. Харків (перший відповідач) , Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова", м. Харків (другий відповідач)
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
позивача - Панасейко О.Ю.
першого відповідача - Лапчук Т.Ю.
другого відповідача - Лапчук Т.Ю.,
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області" (перший відповідач) та Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова" (другий відповідач) в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів 2199068,40 грн., з яких: вартість спожитої теплової енергії в сумі 2029166,18 грн., що утворилась за період з січня 2021 року по травень 2021 року по договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №79/21; 18549,24 грн. три проценти річних за період з 15.03.2021 по 30.07.2021; 91097,67 грн. пеня за період з 15.03.2021 по 30.07.2021; 60255,31 грн. інфляційні втрати з 15.03.2021 по 30.07.2021. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.
Ухвалою суду від 12.10.2021 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
У відзиві на позовну заяву, перший відповідач визнав позов у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що Наказом Міністерства освіти і науки України від 17.12.2019 №1578 “Про реорганізацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти Харківської області”, наказом Міністерства освіти і науки України від 04.11.2020 №1376 “Про внесення змін у додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 17.12.2019 №1578” припинено Державний професійно-технічний навчальний заклад “Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова" шляхом приєднання до Державного навчального закладу “Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області”, визначивши його правонаступником всього майна, прав і обов'язків. 21.12.2020 Міністерством освіти і науки України затверджений акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу. Незважаючи на наявність передавального акту, Державний професійно-технічний навчальний заклад “Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова” до цього часу не припинено. Оскільки мова йшла про навчальні заклади Управлінням освіти Харківської міської ради було рекомендовано здобувачів освіти та педагогічний колектив перевести до Державного навчального закладу “Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області” після закінчення 2020/2021 навчального року. На той час в Державному професійно-технічному навчальному закладі “Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова” були укладені договори оренди з 9 орендарями, які було необхідно переукласти, або укласти додаткові угоди у Фонді державного майна України. Відповідно до вимог Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 03.10.2019 №157-ІХ для укладення договорів оренди державного майна необхідна згода власника майна. Власником майна є Міністерство освіти і науки України, а Державній навчальний заклад “Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області” є балансоутримувачем. Відповідні листи до Міністерства освіти і науки були направлені у квітні 2021 року. Запити розглядалися протягом 2-3 місяців. Після чого всі необхідні документи були направлені до Фонду державного майна України. На цей час частина договорів оренди переукладена, частина ще знаходиться на оформленні. Таким чином, протягом тривалого часу договори з орендарями не були переукладені, кошти від орендарів за відшкодування вартості комунальних послуг не надходили, що і призвело до утворення заборгованості. Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи, що Державний професійно-технічний навчальний заклад “Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова” фактично не здійснює свою діяльність та фінансування його припинено, перший відповідач вважає за доцільне вважати відповідачем за позовом Державний навчальний заклад “Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області”.
Оскільки Державний навчальний заклад “Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області” фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету відповідно до затвердженого кошторису на календарний рік, в якому суми на сплату комунальних платежів закладені з розрахунку сплати поточних платежів, без можливості збільшення на погашення заборгованості, навчальний заклад може погашати заборгованість за рахунок коштів, що надходять на спеціальний рахунок закладу. Це надходження від плати за оренду нежитлових приміщень. Ця сума орієнтовно складає на місяць 36736,72 грн. У відзиві на позовну заяву першим відповідачем викладене клопотання про розстрочення виконання рішення суду протягом 60 місяців при умові розстрочення суми боргу на рівні частини, які дорівнюють 36651,14 грн. на місяць.
Позивачем до суду подана відповідь на відзив, в якій він відхиляє доводи першого відповідача та заперечує проти надання розстрочки виконання рішення суду.
У судовому засіданні 16.11.2021 представник позивача підтримав позов у повному обсязі.
Представник першого та другого відповідачів позовні вимоги до першого відповідача визнав у повному обсязі та просив суд задовольнити клопотання про розстрочку виконання рішення суду.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
08.02.2021 між Державним професійно-технічним навчальним закладом “Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова” (споживач) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (теплопостачальна організація) був укладений договір №79/21 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п.1.1 якого, предметом даного договору є закупівля код згідно ДК 021:2015 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція (постачання теплової енергії) (далі по тексту - теплова енергія).
Відповідно до п.п. 1.2-1.3 договору, теплопостачальна організація зобов'язується у період дії цього договору поставити споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання. Кількісні характеристики теплової енергії вказані в додатку 1 до цього договору.
Відповідно до розділу 3 договору, ціна цього договору становить 4466252,19 грн., ПДВ 893250,44 грн., усього 5359502,63 грн., у т.ч.: за рахунок загального фонду 1666666,66 грн., ПДВ 333333,34 грн., усього 2000000,00 грн.; за рахунок спеціального фонду 1133430,00 грн., ПДВ 226686,00 грн., усього 1360116,00 грн.; за рахунок відшкодовування орендарів 1666155,53 грн., ПДВ 333231,10 грн., усього 1999386,63 грн. Ціна цього договору може бути змінена згідно випадків, вказаних у частині 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” від 25.12.2015 №922-VІІІ (зі змінами) (далі Закон). Тарифи за теплову енергію становлять за 1 Гкал: для потреб населення - 1457,06 грн. (без ПДВ) (постанова від 30.11.2020 року №2265 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг “Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.20 №1673”, які діють з 01.12.20; для потреб бюджетних установ - 1369,10 грн. (без ПДВ) (постанова від 30.11.2020 року №2265 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг “Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.20 №1673”, які діють з 01.12.20; для потреб інших споживачів (крім населення) - 1318,86 грн. (без ПДВ) (постанова від 30.11.2020 року №2265 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг “Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.20 №1673”, які діють з 01.12.20.
Відповідно до п.п. 4.1-4.3 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, вказані в договорі, відкриті теплопостачальною організацією для кожної категорії з окремими встановленими тарифами ("населення", "бюджетні установи", "інші споживачі"), відповідно до цих тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України. Розрахунковим періодом є місяць за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період (в 2-х примірниках). Споживач, згідно із постановою Кабінету міністрів України №1070 від 04.12.2019 “Про деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти” має право здійснювати попередню оплату на строк не більше трьох місяців. У разі здійснення попередньої оплати споживач до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації очікувану вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.8 договору, споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1-го числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації за адресою: вул. Мефодіївська, буд. № 11, кімната 17, т. 7360915, наступні документі за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку. Споживач з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації за адресою: вул. Світла, буд. № 13, т. 3641193, наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що не обладнані приладами обліку. По одному примірнику оформлених актів споживач повертає теплопостачальній організації протягом 10 днів після і отримання.
Відповідно до пп. 7.3.3. п.7.3 договору, види порушень споживача та санкції за них: за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день всього періоду прострочення до дня повної фактичної оплати.
Позивач зазначає, що частина будівель обладнані приладами обліку, тому розрахунок вартості спожитої теплової енергії на потреби опалення по цих об'єктах здійснювався згідно показань приладів обліку, встановлених у будинках. В будівлях, які не обладнані приладами обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України” КТМ 204 України 244-04 з урахуванням теплових навантажень, зазначених в додатках №№ 1. 4 до Договору, розрахунки яких надані відповідачем.
Станом на 01.09.2021 по об'єднаному особовому рахунку 17500-1018 обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 2020166,18 грн., яка утворилась за період з січня 2021 по травень 2021 року. Крім того, факт існування заборгованості у підтверджується двостороннім актом звіряння станом на 01.04.2021.
20.04.2021 між Державним навчальним закладом "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області”, який є правонаступником Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова" та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" була укладена додаткова угода про заміну особи в договорі про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №79/21 від 08.02.2021, відповідно до якої преамбула договору викладена в редакції, відповідно до якої споживачем за договором №79/21 від 08.02.2021 визначено - Державний навчальний заклад "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області”.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до п.23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Положення ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачають обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ст. 25 Закону України "Про теплопостачання").
При цьому, з аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що надання житлово-комунальних послуг, до яких віднесено послуги з теплопостачання здійснюється виключно на договірних засадах, забезпечення надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється виконавцем безперервно. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, установлених договором або законом. Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, позивачем в обґрунтування суми заборгованості надано розрахунок вартості спожитої теплової енергії, рахунки-фактури з доказами їх направлення на адресу відповідача, акти підключення та відключення споживача, відомості обліку споживання теплової енергії.
Таким чином, факт споживання теплової енергії за спірним договором позивачем належним чином доведено, що підтверджується наявними матеріалами справи та визнаний самим відповідачем.
Разом з тим, як зазначалося вище по тексту рішення, 20.04.2021 між Державним навчальним закладом "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області”, який є правонаступником Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова" та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" була укладена додаткова угода про заміну особи в договорі про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №79/21 від 08.02.2021, відповідно до якої преамбула договору викладена в редакції, відповідно до якої споживачем за договором №79/21 від 08.02.2021 визначено - Державний навчальним заклад "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області”.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2029166,18 грн., що утворилась у період з січня 2021 року по травень 2021 року та які заявлені до Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області", обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, визнані відповідачем та є такими, що підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 91097,67 грн., 60255,31 грн. інфляційних втрат та 18549,24 грн. трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пп.7.3.3. п.7.3 договору, види порушень споживача та санкції за них: за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми пені, трьох процентів та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, він відповідає нормам чинного законодавства та визнаний відповідачем.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені до Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області" є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, вони визнані відповідачем у повному обсязі та є такими, що підлягають до задоволення.
В задоволенні позовних вимог до Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова" суд відмовляє, як заявлених до неналежного відповідача.
Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем до суду було подане клопотання про розстрочку виконання рішення суду.
Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд зазначає, що розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочка виконання судового рішення пов'язана з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 76-78 ГПК України).
Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку теплової енергії відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на умови поставки, в тому числі і щодо відповідальності, встановленої умовами договору та ст. 625 ЦК України за порушення грошових зобов'язань.
У той же час суд приймає до уваги ту обставину, що відповідач фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету відповідно до затвердженого кошторису на календарний рік, в якому суми на сплату комунальних платежів закладені з розрахунку сплати поточних платежів, без можливості збільшення на погашення заборгованості, навчальний заклад може погашати заборгованість за рахунок коштів, що надходять на спеціальний рахунок закладу.
Дійсно, на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява N 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 07.10.2003).
Суд вважає, що відповідачем доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі.
Суд зауважує, що частиною 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Зважаючи на наведені відповідачем доводи та обґрунтування необхідності вжиття такої процесуальної дії, як розстрочення виконання рішення суду, враховуючи можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду та розстрочити виконання рішення строком на один рік.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову до Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова" - відмовити повністю.
Позов до Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області" задовольнити повністю.
Стягнути з Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області" (61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 39, код ЄДРПОУ 25462474) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 2199068,40 грн., з яких: вартість спожитої теплової енергії в сумі 2029166,18 грн., що утворилась за період з січня 2021 року по травень 2021 року по договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №79/21; 18549,24 грн. три проценти річних за період з 15.03.2021 по 30.07.2021; 91097,67 грн. пеня за період з 15.03.2021 по 30.07.2021; 60255,31 грн. інфляційні втрати з 15.03.2021 по 30.07.2021.
Клопотання першого відповідача про розстрочку виконання судового рішення - задовольнити частково.
Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 2199068,40 грн. заборгованості на 12 місяців з щомісячною сплатою в наступному порядку: до 31.12.2021 - 183255,70 грн.; до 31.01.2022 - 183255,70 грн.; до 28.02.2022 - 183255,70 грн.; до 31.03.2022 - 183255,70 грн.; до 30.04.2022 - 183255,70 грн.; до 31.05.2022 - 183255,70 грн.; до 30.06.2022 - 183255,70 грн.; до 31.07.2022 - 183255,70 грн.; до 31.08.2022 - 183255,70 грн.; до 30.09.2022 - 183255,70 грн.; до 31.10.2022 - 183255,70 грн.; до 30.11.2022 - 183255,70 грн.
Стягнути з Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області" (61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 39, код ЄДРПОУ 25462474) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) - 32986,03 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119).
Перший відповідач - Державний навчальний заклад "Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області" (61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 39, код ЄДРПОУ 25462474).
Другий відповідач - Державний професійно-технічний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова" (61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 37, код ЄДРПОУ 02547910).
Повне рішення підписано 26 листопада 2021 року.
Суддя О.В. Погорелова