"15" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2413/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу №916/2413/21
за позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, Одеська обл., місто Одеса, площа Митна, будинок 1; код ЄДРПОУ 01125666)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНУБІУС" (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вулиця Захаріаді Олександра, будинок 68; код ЄДРПОУ 32290649)
про стягнення 345 450,45 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився,
Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНУБІУС", в якому просить суд стягнути з відповідача 345 450,45 грн, з яких 278 000,00 грн основного боргу, 50 138,51 грн пені, 17 311,94 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №СР-575 від 31.10.2019 (далі - Договір).
Вказує, що на виконання Договору Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" виконано роботи та виставлено рахунок на суму 608 393,00 грн, який відповідачем сплачено лише частково - на суму 330 393,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу також було нараховано пеню та 3% річних.
Ухвалою від 16.08.2021 прийнято позовну заяву (вх.№2499/21 від 10.08.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2413/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 08.09.2021, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі реалізувати процесуальне право на подання відзиву.
08.09.2021 до суду надійшла заява відповідача (вх. №23599/21) про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 08.09.2021 підготовче судове засідання відкладено на 22.09.2021.
Протокольною ухвалою від 22.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 27.10.2021.
Протокольною ухвалою від 27.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2021.
15.11.2021 до суду надійшла заява представника позивача (вх. №30447/21) про розгляд справи без участі позивача.
15.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні 22.09.2021.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
31.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» (замовник) та Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (виконавець) було укладено договір №СР-575 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов'язується виконати роботи з ремонту «СПК-3/16» (надалі - судно) в обсязі, передбаченому Договірною відомістю-кошторисом вартості ремонту (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору, за завданням другої сторони (замовника), своїми силами і засобами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з п. 2.1. Договору попередня вартість Договору відповідно до Договірної відомості-кошторису вартості ремонту становить 334 767,91 грн (у т.ч. ПДВ).
Всі додаткові перешвартовки і перетяжки судна, не обумовлені в Договірній відомості-кошторисі, повинні виконуватися строго за узгодженням із замовником і оформлені офіційно в письмовому вигляді (п. 2.3. Договору).
Пунктом 2.6. Договору сторони погодили, що остаточна вартість ремонту судна визначається на підставі виконавчої відомості-кошторису вартості ремонту, яка складається виконавцем за фактом виконаних ремонтних робіт. Факт виконання ремонтних робіт засвідчується прийомними актами відділу технічного контролю, які повинні бути підписані відділом технічного контролю окремого структурного підрозділу «Судноверф «Україна», представником замовника, капітаном судна та завірені судновою печаткою. Виконавча відомість-кошторис вартості ремонту є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору датою початку робіт вважається дата підписання сторонами Акта приймання судна в ремонт. Датою закінчення робіт є дата підписання сторонами Акта приймання судна з ремонту.
Згідно з п. 4.1.3. Договору остаточний розрахунок проводиться за виконавчою відомістю-кошторисом вартості ремонту судна і після підписання Акта виходу судна з ремонту з урахуванням оплати, здійсненої згідно з пп. 4.1.1. та 4.1.2. цього Договору, протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку замовником особисто або по електронній пошті (e-mail: dscom@zmail.uptel.net) і до виходу судна з акваторії Одеського морського порту. При цьому, у період дії договору, з дня надходження коштів (авансу), проміжні та остаточна оплати за виконані роботи здійснюються замовником у наведені вище строки з урахуванням розміру сплати за виконані роботи по проміжним та остаточному (Виконавчій відомості-кошторису) актам, що становить 70% від вартості виконаних робіт за такими актами виконаних робіт.
Пунктами 7.1., 7.2., 7.3. Договору сторони погодили наступне.
Приймання судна для ремонту оформляється підписанням сторонами Акта приймання судна в ремонт.
Після завершення виконання робіт (або окремого етапу робіт) виконавець зобов'язаний скласти і передати на підпис замовнику відповідний акт. Залежно від ступеня завершеності робіт (відсотка готовності робіт) по ремонту судна має право складати щомісячні процентовні акти, які підписуються обома сторонами. Замовник зобов'язується підписувати Акт приймання судна з ремонту, а також інші акти, передбачені цим контрактом, протягом трьох днів після їх отримання.
Здача судна з ремонту оформляється підписанням сторонами Акта приймання судна з ремонту. Дата, зазначена в Акті, вважається датою закінчення ремонтних робіт. У разі незгоди з підписанням Акта приймання судна з ремонту замовник зобов'язаний заявляти письмову мотивовану відмову із зазначенням неякісно виконаних робіт, необхідних доробок із зазначенням термінів їх виконання, узгоджених сторонами.
05.11.2019 позивач та відповідач підписали Акт приймання судна в ремонт, згідно з яким п/к «СПК-3/16» вважалось прийнятим в ремонт на ВСП «Судноверф «Україна» ДП «Одеський порт» з 05.11.2019.
28.11.2019 сторонами підписано Акт про закінчення докового ремонту п/к «СПК-3/16».
29.11.2019 сторони склали та підписали Акт приймання судна з ремонту, відповідно до якого передбачені Договором роботи з ремонту п/к «СПК-3/16» виконані у повному обсязі згідно з прикладеною виконавчою відомістю-кошторисом. Дата закінчення робіт з ремонту судна - 29.11.2019р.
Відповідно до цього ж Акту остаточна вартість виконаних робіт складає 608 393,00 грн. Ця сума є остаточною і служить підставою для взаєморозрахунків сторін. Претензії щодо термінів і якості робіт з боку замовника відсутні.
На виконання умов Договору позивачем виставлено відповідачу рахунок №200016/1 від 09.12.2019р. на суму 608 393,00 грн, який направлено відповідачу 10.12.2019 засобами електронної пошти. Як свідчать надані позивачем банківські виписки (Т. 1, а.с. 25-42), відповідач частково сплатив заборгованість позивачу на загальну суму 330 393,00 грн.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Підпунктом 10.2.9. пункту 10.2. Договору передбачено обов'язок замовника оплачувати авансові і остаточні платежі в порядку, передбаченому цим Договором.
Крім того, позивачем було направлено відповідачу претензію №20/6-402/871 від 01.06.2021, якою позивач просив погасити існуючу заборгованість за Договором.
Проте, в матеріалах справи відсутня як відповідь на вказану претензію, так і докази погашення існуючої заборгованості відповідачем.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 278 000,00 грн основної заборгованості.
Щодо пені та 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з п. 11.2.3. Договору за прострочення платежів замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день затримки.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд вбачає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 138,51 грн пені та 17 311,94 грн 3% річних підлягають задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 181,75 грн суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, Одеська обл., місто Одеса, площа Митна, будинок 1; код ЄДРПОУ 01125666) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНУБІУС" (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вулиця Захаріаді Олександра, будинок 68; код ЄДРПОУ 32290649) про стягнення 345 450,45 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНУБІУС" (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вулиця Захаріаді Олександра, будинок 68; код ЄДРПОУ 32290649) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, Одеська обл., місто Одеса, площа Митна, будинок 1; код ЄДРПОУ 01125666) 278 000,00 грн основного боргу, 50 138,51 грн пені, 17 311,94 грн 3% річних, 5 181,75 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 15 листопада 2021 р. У зв'язку з перебуванням судді Волкова Р.В. у відпустці (25.11.2021), повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2021 р.
Суддя Р.В. Волков