"18" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1751/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Гидирим О.А.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” до Приватного підприємства “Раф-Сервіс” про стягнення 1282544,28 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Раф-Сервіс” про стягнення заборгованості в загальній сумі 1282544,28 грн., у т.ч. основного боргу - 982649,50 грн., штрафних санкцій - 201515,01 грн., інфляційних втрат - 98379,77 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.
20 травня 2018 року між ТОВ “Сокар Ел Пі Джи” та ПП “Раф-Сервіс” укладено договір поставки № 248-2018, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у додаткових угодах, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах даного договору. До додаткової угоди в розумінні цього договору також прирівнюються видаткова накладна на товар та/або акт прийому-передачі товару, підписані сторонами.
Згідно пункту 4.1 договору сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідній додатковій угоді до даного договору.
Як вказує позивач, ним протягом 2019 року була забезпечена поставка відповідачеві товарів (нафтопродуктів) на загальну суму 8314049,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі.
При цьому позивач вказує, що перевірка розрахунків між позивачем та відповідачем проводиться на виконання п. 6.7 договору, яка вказує, що сторони щомісячно звіряють заборгованість по договору шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна із сторін зобов'язана протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітним, після отримання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків, підписати його та надати його іншій стороні.
Так, позивач зазначає, що надає складений акт звіряння за грудень 2019 р., який підписаний сторонами без зауважень, що свідчить про наявність заборгованості відповідача на дату складення акта звіряння.
Наразі позивач зауважує, що положення п. 6.8 договору передбачає, що відповідач зобов'язаний був протягом одного банківського дня після підписання акту звіряння перерахувати заборгованість, проте ним не було здійснено дій щодо сплатити коштів позивачу в повному обсязі.
За ствердженнями позивача, картка бухгалтерського рахунку 361 за січень 2019 року та березень 2021 року свідчить про те, що останні надходження коштів від відповідача здійснювалися 05.07.2019 р.
Таким чином, як вказує позивач, на сьогоднішній день, враховуючи акт звіряння від грудня 2019 року та картку бухгалтерського рахунку 361, у відповідача наявний основний борг в грошовій сумі 982469,50 грн.
Також позивач додає, що відповідно до п. 7.3 договору відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
В пункті 7.9 договору передбачено, що штрафні санкції нараховуються за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати.
Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за договором, позивачем нараховано пеню за неналежне виконання відповідачем умов спірного договору в сумі 201515,01 грн., що заявлена до стягнення.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого товару (нафтопродуктів), позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати від простроченої суми в розмірі 98379,77 грн., що заявлені до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2021 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” (вх. № 1820/21) залишено без руху, оскільки позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, що заявлена до стягнення, акту приймання-передачі нафтопродуктів № 2664 від 24.04.2019 р., на який позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а також відповідного договору про надання правової допомоги. Також господарським судом встановлено, що заявником до позовної заяви надано незасвідчену копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1123798 від 14.06.2021 р., чим порушено порядок надання письмових доказів, при цьому із наданої позивачем незасвідченої копії вказаного ордеру серії АІ № 1123798 від 14.06.2021 р. вбачається, що в графі “Підпис адвоката” всупереч ч. 2 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” відсутній підпис адвоката, а відтак наданий ордер не підписаний останнім.
07.07.2021 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” подано до господарського суду доповнення до позовної заяви у справі № 916/1751/21, в яких позивач зазначив, що його представником було помилково вписано в позовну заяву акт приймання-передачі нафтопродуктів № 2664 від 24.04.2019 р., оскільки обліковий рахунок № 361 за 2019 р. підтверджує, що у вказану дату було здійснено дві операції, які вказано в акті приймання-передачі № 2666 від 24.04.2019 р., а також представником позивача додано підписаний ордер про надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1123798 від 14.06.2021 р. Водночас у вказаних доповненнях позивачем заявлено клопотання про продовження строку надання документів та розрахунку суми заборгованості, в обґрунтування якого останній зазначає, що відповідно до епідеміологічної ситуації в країні працівники ТОВ “Сокар Ел Пі Джи” працюють у віддаленому режимі, з огляду на що належне виконання ухвали господарського суду Одеської області від 23.06.2021 р. потребує більшого періоду для надання документів та виготовлення належних копій.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2021 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” про продовження строку для надання документів та розрахунку суми заборгованості від 07.07.2021 р. (вх. № 18266/21 від 07.07.2021 р.) та продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” строк для усунення недоліків вказаної позовної заяви до 19.07.2021 р.
23.07.2021 р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 19797/21), в якій позивачем наведено розрахунок суми боргу, а також до заяви додано реєстри актів приймання-передачі з 29.08.2018 р. по 31.12.2019 р., з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р.; реєстри зарахування грошових коштів за періоди з 29.08.2018 р. по 31.12.2019 р. та з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р., копії актів приймання-передачі відповідно до реєстрів актів приймання-передачі з 29.08.2018 р. по 31.12.2019 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.07.2021 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1751/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 26 серпня 2021 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2021 р. у справі № 916/1751/21 підготовче засідання відкладено на 13 вересня 2021 р. з огляду на неявку представника відповідача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2021 р. у справі № 916/1751/21 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, при цьому підготовче засідання відкладено на 07.10.2021 р. з огляду на неявку представника відповідача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2021 р. у справі № 916/1751/21 підготовче засідання відкладено на 22.10.2021 р. з огляду на неявку представників сторін.
В підготовче засідання, призначене на 22.10.2021 р., представник відповідача не з'явився.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2021 р. у справі № 916/1751/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 02 листопада 2021 р.
В засідання суду, призначене на 02.11.2021 р., представник відповідача не з'явився.
Так, у судовому засіданні господарського суду 02 листопада 2021 року по справі № 916/1751/21 було протокольно оголошено перерву до 18 листопада 2021 року о 11 год. 30 хв., про що під розписку повідомлено представника позивача.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.07.2021 р. (а.с. 199), про відкладення підготовчого засідання від 26.08.2021 р. (а.с. 210), про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання від 13.09.2021 р. (а.с. 211).
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
20 травня 2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” (постачальник) та Приватним підприємством “Раф-Сервіс” (покупець) укладено договір поставки № 248-2018, згідно п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість.
Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у додаткових угодах, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах даного договору.
До додаткової угоди в розумінні цього договору також прирівнюються видаткова накладна на товар та/або акт прийому-передачі товару, підписані сторонами.
Відповідно до п. п. 1.2 договору якість товару відповідає державним стандартам України ДСТУ, що підтверджується паспортом якості та/або сертифікатом відповідності.
Згідно п. 3.6 договору точна кількість поставленого товару відображається в перевізних документах на товар та в акті прийому-передачі товару.
В п. 4.1 договору визначено, що поставка товару в межах даного договору може здійснюватись в порядку і в терміни, передбачені в додатковій угоді до даного договору, на наступних умовах поставки:
а) ЕХW - назва підприємства, адреса, вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору;
і/або
б) FСА - станція або пункт відправлення/естакади наливу на території, вказаній у відповідній додатковій угоді до даного договору;
і/або
в) СРТ - станція або пункт призначення, вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору.
Сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідній додатковій угоді до даного договору.
У тлумаченні умов поставок товару за даним договором мають силу міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів ?Інкотермс” у редакції 2010 року в частині, що не суперечить умовам даного договору і додаткової угоди до нього (п.п. 4.1.1).
Згідно п. 5.1 договору покупець проводить приймання товару по кількості і якості відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного Комітету України з питань Технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008, № 281/171/578/155, Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121, Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332 у відповідності до діючого законодавства України, а також у відповідності з умовами даного договору.
Покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі й отримання товару. Покупець не може відмовитись від приймання товару (п. 5.2 договору).
Умовами п. 5.3 договору визначено, що за результатами поставки товару сторони підписують акт прийому-передачі товару.
Відповідно до п. 5.8 договору у даному договорі, залежно від умов поставки товару, дата поставки, виникнення права власності на товар та перехід ризиків по його втраті, нестачі, пошкодженні (псуванні) від постачальника до покупця визначаються наступним чином:
а) при поставці товару на умовах ЕХW (незалежно від місця передачі товару) з моменту підписання між сторонами акту прийому-передачі товару згідно оплачених обсягів;
б) при поставці товару на умовах FСА - естакади наливу нафтопродуктів/пункти відправлення, зазначені у відповідній додатковій угоді до даного договору / СРТ - станція або пункт призначення, вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору - дата штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею або автотранспортом до перевезення відповідно;
в) при поставці автомобільним транспортом - дата, яка вказана в товарно-транспортній накладній, акті прийому-передачі товару.
В п. 6.1 договору визначено, що оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено у додатковій угоді до даного договору.
Положеннями п. 6.2 договору передбачено, що ціна та кількість товару за даним договором складається із загальної вартості і кількості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії.
Згідно п. 6.3 договору покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди, якщо інше не передбачене сторонами в додатковій угоді до даного договору.
Пунктом 6.4 договору визначено, що оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку.
Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.5 договору).
Відповідно до п. 6.7 договору сторони щомісячно звіряють заборгованість по договору шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна із сторін зобов?язана протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітнім, після отримання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків підписати його та надати його іншій стороні. В разі необхідності акти звірки взаєморозрахунків складаються за вимогою сторін.
Умовами п. 6.8 договору визначено, що якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що сум грошових коштів, отриманих від покупця на оплату партії товару за відповідною додатковою угодою до даного договору:
а) недостатньо для покриття вартості поставленої партії товару - покупець протягом 1 (одного) банківського дня після підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків перераховує постачальнику грошову суму, якої не вистачає;
б) перевищує вартість поставленої партії товару - постачальник відшкодовує покупцю надлишок суми, на підставі листа покупця і підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків.
Згідно п. 7.1 договору сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині, пов'язаній із своєчасним проведенням оплат, отриманням рахунків, за якими проводяться оплати, оформленням документів та інше.
Сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно з чинним законодавством України (п.п. 7.1.1).
Право власності на товар і ризик випадкової загибелі, втрати, нестачі, пошкодження (псування) товару переходить до покупця з моменту поставки товару, незалежно від термінів здійснення оплати (п.п. 7.1.2).
В п. 7.3 договору визначено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у додатковій угоді до даного договору, та з урахуванням ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов?язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов?язання.
Положеннями п. 7.9 договору передбачено, що штрафні санкції нараховуються постачальником за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати.
Пунктом 8.1 договору визначено, що всі спори, що виникатимуть з даного договору, будуть вирішуватись сторонами у відповідності до діючого законодавства України.
Додаткові угоди є невід'ємними частинами даного договору (п. 10.1 договору).
Згідно п. 11.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2020 року в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 11.2 договору припинення договору не позбавляє права на стягнення постачальником понесених збитків, в тому числі не отримані доходи, які він одержав би якби зобов?язання покупцем було виконано своєчасно, а також пені, штрафів, передбачених даним договором.
Умовами п. 11.3 договору визначено, що усі додаткові угоди до договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діють протягом строку дії цього договору.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов?язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов?язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов?язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як з'ясовано судом, на виконання умов договору поставки № 248-2018 ТОВ “Сокар Ел Пі Джи” з січня 2019 року по червень 2019 року включно було поставлено, а ПП “Раф-Сервіс” прийнято нафтопродуктів на загальну суму 8314049,00 грн. згідно актів приймання - передачі:
- від 03.01.2019 р. № ОБ-СЛ000138, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 313568,00 грн. (в т.ч. ПДВ 52261,33 грн.);
- від 05.04.2019 р. № 2081, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 441808,00 грн. (в т.ч. ПДВ 73634,67 грн.);
- від 08.04.2019 р. № 2090, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 339360,00 грн. (в т.ч. ПДВ 56560,00 грн.);
- від 15.04.2019 р. № 2339, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 354006,00 грн. (в т.ч. ПДВ 59001,00 грн.);
- від 19.04.2019 р. № 2518, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 347306,00 грн. (в т.ч. ПДВ 57884,33 грн.);
- від 23.04.2019 р. № 2684, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 271803,00 грн. (в т.ч. ПДВ 45300,50 грн.);
- від 24.04.2019 р. № 2666, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 413560,00 грн. (в т.ч. ПДВ 68926,67 грн.);
- від 26.04.2019 р. № 2703, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 407652,00 грн. (в т.ч. ПДВ 67942,00 грн.);
- від 30.04.2019 р. № 2704, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 363692,00 грн. (в т.ч. ПДВ 60615,33 грн.);
- від 02.05.2019 р. № 3016, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 410238,00 грн. (в т.ч. ПДВ 68373,00 грн.);
- від 04.05.2019 р. № 3017, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 420462,00 грн. (в т.ч. ПДВ 70077,00 грн.);
- від 07.05.2019 р. № 3120, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 413646,00 грн. (в т.ч. ПДВ 68941,00 грн.);
- від 09.05.2019 р. № 3121, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 426000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 71000,00 грн.);
- від 11.05.2019 р. № 3122, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 420462,00 грн. (в т.ч. ПДВ 70077,00 грн.);
- від 12.05.2019 р. № 3123, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 338520,00 грн. (в т.ч. ПДВ 56420,00 грн.);
- від 13.05.2019 р. № 3231, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 403854,00 грн. (в т.ч. ПДВ 67309,00 грн.);
- від 15.05.2019 р. № 3356, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 166460,00 грн. (в т.ч. ПДВ 27743,33 грн.);
- від 16.05.2019 р. № 3345, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 847560,00 грн. (в т.ч. ПДВ 141260,00 грн.);
- від 09.06.2019 р. № 4063, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 330844,00 грн. (в т.ч. ПДВ 55140,67 грн.);
- від 10.06.2019 р. № 4176, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 203550,00 грн. (в т.ч. ПДВ 33925,00 грн.);
- від 12.06.2019 р. № 4250, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 328860,00 грн. (в т.ч. ПДВ 54810,00 грн.);
- від 29.06.2019 р. № 4884, згідно якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 350838,00 грн. (в т.ч. ПДВ 58473,00 грн.).
При цьому, поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, що вбачається з підпису директора Клімонова С.В. на вищезазначених актах, а також скріплено відповідною печаткою покупця.
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних актів приймання-передачі.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений природний газ відповідно до умов договору поставки № 248-2018 від 20.05.2018 р. та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, за умовами п. 6.1 договору оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено у додатковій угоді до даного договору.
При цьому п. 6.7 договору визначено, що сторони щомісячно звіряють заборгованість по договору шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна із сторін зобов?язана протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітнім, після отримання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків підписати його та надати його іншій стороні. В разі необхідності акти звірки взаєморозрахунків складаються за вимогою сторін.
Так, п. 6.8 договору сторони погодили, що якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що сум грошових коштів, отриманих від покупця на оплату партії товару за відповідною додатковою угодою до даного договору:
а) недостатньо для покриття вартості поставленої партії товару - покупець протягом 1 (одного) банківського дня після підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків перераховує постачальнику грошову суму, якої не вистачає;
б) перевищує вартість поставленої партії товару - постачальник відшкодовує покупцю надлишок суми, на підставі листа покупця і підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків.
Таким чином, пунктами 6.7 та 6.8 спірного договору поставки № 248-2018 сторони погодили щомісячну звірку заборгованості шляхом підписання відповідного акту звірки взаєморозрахунків, при цьому у випадку виявлення недостатності грошових коштів, отриманих від покупця на оплату партії товару, останній зобов?язаний перерахувати грошову суму, якої не вистачає, протягом 1 банківського дня після підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків.
Із наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків за договором № 248-2018 від 20.05.2018 р. за період 2019 року вбачається, що заборгованість Приватного підприємства “Раф-Сервіс” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” станом на 31.12.2019 р. становить 982649,50 грн. Вказаний акт підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками товариств, а відтак погоджено як постачальником - ТОВ “Сокар Ел Пі Джи”, так і покупцем - ПП “Раф-Сервіс”.
Таким чином, враховуючи положення п. 6.8 спірного договору від 20.05.2018 р., а також приймаючи до уваги підписання покупцем - ПП “Раф-Сервіс” акту звірки взаємних розрахунків, за яким погоджено заборгованість останнього станом на 31.12.2019 р. у розмірі 982649,50 грн., відповідно відповідач зобов'язаний був оплатити таку заборгованість протягом 1 банківського дня після підписання сторонами такого акту звірки взаєморозрахунків, а відтак 02.01.2020 р. (перший банківський день після 31.12.2019 р.).
При цьому докази, які би підтверджували факт повної сплати відповідачем отриманого товару згідно умов договору поставки від 20.05.2018 р., в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними актами приймання-передачі в межах спірного договору поставки від 20.05.2018 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 982649,50 грн.
Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставлених нафтопродуктів не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 201515,01 грн. за прострочення оплати за поставлені нафтопродукти суд зазначає наступне.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.3 договору у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у додатковій угоді до даного договору, та з урахуванням ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов?язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов?язання.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов?язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Так, обґрунтовуючи нарахування пені за період з 01.01.2020 р. по 12.05.2021 р., тобто понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, позивач посилається на п. 7.9 договору поставки від 20.05.2018 р.
Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У п. 7.9 договору сторони погодили, що штрафні санкції нараховуються постачальником за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати.
Так, належним чином дослідивши умови спірного договору, господарський суд встановив, що п. 7.9 договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням “до дати фактичного виконання”, тощо.
Відтак, умову, передбачену у п. 7.9 укладеного сторонами у цій справі договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 р. у справі № 910/13575/21, від 15.11.2019 р. у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 р. у справі № 911/634/19.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала 201515,01 грн., розрахунок якої наведено у позові (а.с. 4-5).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за договором поставки № 248-2018 від 20.05.2018 р. щодо здійснення оплати за поставлені нафтопродукти, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п. 7.3 договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення. Враховуючи викладене судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 201515,01 грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок пені було здійснено позивачем невірно з огляду на те, що позивачем при її розрахунку всупереч вимог ч. 6 ст. 232 ГК України взято період понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 01.01.2020 р. по 12.05.2021 р. При цьому судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставлених позивачем нафтопродуктів, оскільки відповідно до п. 6.8 договору оплата поставлених нафтопродуктів повинна була бути здійснена відповідачем протягом 1 банківського дня після підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019 р., а відтак протягом 02.01.2020 р., відповідно прострочення виконання відповідачем зобов'язання виникло з 03.01.2020 р., а не 01.01.2020 р. За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок пені за шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано, який становить 95794,90 грн., а саме:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
982649.5003.01.2020 - 30.01.20202813.5000 %0.074 %*20297.35
982649.5031.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*24807.87
982649.5013.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*22552.61
982649.5024.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*21049.10
982649.5012.06.2020 - 03.07.2020226.0000 %0.033 %*7087.96
Тому загальний розмір пені у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за договором поставки № 248-2018 від 20.05.2018 р. складає 95794,90 грн. В свою чергу, загальна сума пені за договором поставки № 248-2018 від 20.05.2018 р. складає 95794,90 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставлених нафтопродуктів у розмірі 98379,77 грн. та встановлено, що такий розрахунок є помилковими з огляду на невірно визначений початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставлених позивачем нафтопродуктів, що було встановлено судом вище, з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок розміру інфляційних втрат за кожний день прострочення за період з 03.01.2020 р. по 12.05.2021 р., який складає: 98379,77 грн. (982649,50 грн. * 1,10011684 - 982649,50 грн.), які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 17652,36 грн. (1176824,17 грн. х 19238,16 грн./ 1282544,28 грн.).
Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28000,00 грн. суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Так, позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому позивач попередньо вказав, що він поніс та планує понести судові витрати у зв'язку із розглядом справи: судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 28000,00 грн.
Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., додатку № 1 від 21.05.2021 р. до договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., акту № 1 здачі-приймання наданих послуг від 20.10.2021 р. до договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., платіжного доручення № 758 від 09.07.2021 р., детальний опис наданих адвокатом послуг згідно договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р. та додатку № 1 від 21.05.2021 р.
Як вбачається зі змісту договору про надання консультаційних послуг № 2/2021, укладеного 21 травня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” (клієнт) та фізичною особою-підприємцем Шевченком Тарасом Михайловичем (виконавець), відповідно до умов п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати протягом терміну дії цього договору комплекс послуг правового та інформаційно-аналітичного супроводження судових процесів замовника, який включає консультаційні послуги нормативно-правового, інформаційно-технічного, експертно-аналітичного характеру (надалі - послуги).
Згідно п. 1.2 договору замовник зобов'язується на умовах даного договору прийняти надані послуги та сплатити за їх надання винагороду.
В п. 1.3 договору передбачено, що перелік, строки надання послуг та розмір винагороди за їх надання визначаються в додатку до договору.
У ході виконання договору сторони мають право змінити види та обсяг послуг, про що сторони укладають відповідний додаток (додаткову угоду) до договору (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5 договору представництво інтересів замовника у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 2.1 договору визначено, що замовник виплачує виконавцю винагороду за надані послуги розмір якої визначається у відповідному додатку до договору з урахуванням виду, обсягу та складності замовлених послуг.
Умовами п. 2.2 договору визначено, що сторони мають право за спільною домовленістю внести зміни до переліку, обсягу послуг, та розміру винагороди, відповідно.
Положеннями п. 2.3 договору передбачено, що виплата винагороди здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця в порядку, обумовленому у відповідному додатку до договору.
Згідно п. 3.1 договору здача-приймання наданих послуг здійснюється Сторонами за Актом здачі-приймання наданих послуг в місці знаходження Замовника.
В п.п. 4.5, 4.6 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний якісно та своєчасно падати послуги, які є предметом даного договору, а також періодично та (або) за вимогою замовника інформувати останнього про хід надання послуг. Виконавець зобов'язаний передати замовнику надані послуги у повному обсязі на умовах даного договору.
Відповідно до п. 4.10 договору виконавець представляє і захищає права, свободи та інтереси замовника у суді з усіма правами, наданими законом стороні (позивачу, відповідачу, потерпілому) та третій особі, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
4.10.1 Виконавець подає позовні заяви та скарги, апеляційні та касаційні скарги, змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір позовних вимог, повністю чи частково відмовлятися від позовних вимог, заперечувати проти позовних вимог, клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення суду в установленому порядку, укладати, вносити зміни, розривати мирові угоди, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, подавати заяви про примусове виконання рішення, виконавчі та інші документи до органів Державної виконавчої служби України, отримувати від органів Державної виконавчої служби України постанови та інші документи, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
4.10.2 Виконавець ознайомлюється на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання договору документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.
4.10.3 Виконавець складає заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Умовами п. 8.1 договору визначено, що останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Якщо не пізніше 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору жодна із сторін у письмовій формі не повідомила іншу сторону про бажання припинити договір, його дія автоматично пролонгується на наступний календарний рік.
Всі зміни та доповнення до даного договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту їх підписання та скріплення печатками сторін (п. 10.2 договору).
Як вбачається із матеріалів справи, 21 травня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” (клієнт) та фізичною особою-підприємцем Шевченком Тарасом Михайловичем (виконавець) укладено додаток № 1 до договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., згідно пункту 1 якого визначено, що на підставі спільної домовленості сторони договору погодили предмет, строк надання послуг та розмір винагороди за їх надання: комплексу послуг щодо правового аналі зу документів та підготовки матеріалів, процесуальних документів та форму вання правової позиції в якості позивача по справі з ПП “Раф-Сервіс” в рамках розгляду справи в першій інстанції що до стягнення заборгованості за догово ром поставки № 248-2018 від 20.05.2018 р., сума основного боргу 982649,50 грн. - формування правової позиції по справі, розрахунок штрафних санкцій та подання позовної заяви до господарського суду Одеської області; у вартість послуг входить супровід судового розгляду справи в суді першої інстанції (відвідування засідань) та підготовка необхідних процесуальних документів.
Згідно п.п. 2, 3 додатку № 1 винагорода сплачується замовником в порядку попередньої оплати в розмірі 100% протягом трьох календарних місяців від дати укладання цього додатку. Склад та вартість послуг може змінюватись за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають відповідний додаток (додаткову угоду).
При цьому із матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” (клієнт) та фізичною особою-підприємцем Шевченком Тарасом Михайловичем (виконавець) підписано акт № 1 здачі-приймання наданих послуг від 20.10.2021 р. до договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., відповідно до п. 1 якого на виконання договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р. (далі - договір) та Додатку № 1 від 21.05.2021 р., який є невід'ємною частиною договору, виконавцем було надано, а замовником прийнято наступні послуги: комплекс послуг щодо правового аналізу до кументів та підготовки матеріалів, процесуа льних документів та формування правової по зиції в якості позивача по справі з ПП “Раф-Сервіс” в рамках розгляду справи в першій інстанції щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 248-2018 від 20.05.2018 р., сума основного боргу 982649,50 грн. - сформована правова позиція та підготовлена позовна заява, за поданою по зовною заявою відкрито провадження, справа 916/1751/21 Господарським су дом одеської області.
Пунктом 2 акту № 1 від 20.10.2021 р. сторони підтверджують розмір винагороди за надані виконавцем послу ги в сумі 28000,00 грн.
Наразі з доданого позивачем детального опису наданих адвокатом послуг згідно договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р. та додатку № 1 від 21.05.2021 р., вбачається, що для представництва інтересів позивача в господарському суді Одеської області по даній справі № 916/1751/21 адвокатом Шевченком Т.М. враховано час на: зустріч з клієнтом; з'ясування наявних обставин та попередній, поверхневий аналіз ситуації; усну консультацію та надання усних рекомендацій; наведення відповідних норм законодавства; уточнення побажань клієнта; обговорення та визначення стратегії (прийнято рішення про звернення до господарського суду та необхідність підготовки позовної заяви); збирання аналіз та узагальнення наявних доказів; аналіз судової практики; надання реквізитів та проведення розрахунку суми для оплати судового збору; підготовка проекту позовної заяви, повторна зустріч з клієнтом; уточнення стратегії захисту та її реалізації; погодження фінальних вимог та заявлених сум для відображення в позовній заяві; підготовка кінцевого варіанту позовної заяви з усіма наявними додатками (чистовий варіант); затвердження клієнтом фінальної версії позовної заяви; формування комплекту документів (позовної заяви із додатками) для звернення до Господарського суду Одеської області з направленням копій позову з доданими документами для відповідача; подача позовної заяви до Господарського суду Одеської області; ознайомлення з ухвалами про залишення справи без розгляду; усунення недоліків для відкриття провадження (підготовка документів та написання додаткових пояснень); організація представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції з усіма правами наданими позивачу; підписання акту наданих послуг. Загальна вартість наданих послуг складає 28000,00 грн.
При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” було сплачено Шевченку Тарасу Михайловичу вартість послуг у розмірі 28000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 758 від 09.07.2021 р.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи договір про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., додаток № 1 від 21.05.2021 р. до договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., акт № 1 здачі-приймання наданих послуг від 20.10.2021 р. до договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., платіжне доручення № 758 від 09.07.2021 р., детальний опис наданих адвокатом послуг згідно договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р. та додатку № 1 від 21.05.2021 р., а також встановлений у додатку № 1 від 21.05.2021 р. до договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., фіксований розмір адвокатських послуг у розмірі 28000,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Наразі з доданого позивачем до матеріалів справи додатку № 1 від 21.05.2021 р. до договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р. вбачається погодження сторонами фіксованого розміру адвокатських послуг у розмірі 28000,00 грн., який включає в себе повне юридичне супроводження процесу в суді першої інстанції по даній справі № 916/1751/21 про стягнення заборгованості з ПП “Раф-Сервіс”.
Дослідивши та проаналізувавши зміст договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., додатку № 1 від 21.05.2021 р. до договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р., акту № 1 здачі-приймання наданих послуг від 20.10.2021 р. до договору про надання консультаційних послуг № 2/2021 від 21.05.2021 р. та вид правової допомоги, що надається адвокатом, суд вважає обґрунтованим витрачений час змісту наданих послуг.
Положення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.
За таких обставин та огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 25691,96 грн., що є пропорційним від розміру заявлених вимог (1176824,17 грн. х 28000,00 грн./ 1282544,28 грн.) згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” до Приватного підприємства “Раф-Сервіс” про стягнення 1282544,28 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства “Раф-Сервіс” (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 22; код ЄДРПОУ 31728170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” (18001, м. Черкаси, вул. Надпільна, буд 226/1; код ЄДРПОУ 40625535; р/р НОМЕР_1 в ПАТ “Банк Восток”, МФО 307123) основний борг в сумі 982649/дев'ятсот вісімдесят дві тисячі шістсот сорок дев'ять/грн. 50 коп., пеню в сумі 95794/дев'яносто п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири/грн. 90 коп., інфляційні втрати в сумі 98379/дев'яносто вісім тисяч триста сімдесят дев'ять/грн. 77 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 17652/сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві/грн. 36 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25691/двадцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто одна/грн. 96 коп.
3. В задоволені решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Ел Пі Джи” до Приватного підприємства “Раф-Сервіс” відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2021 р.
Суддя В.С. Петров