"15" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2141/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Клименко Ф.І. (самопредставництво);
від відповідача: Швець К.О. (на підставі ордеру), Філліпов С.А. (самопредставництво);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, адреса для листування: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27, код ЄДРПОУ 34674102)
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» (65123, м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 18, код ЄДРПОУ 36232439);
про стягнення 402 459, 92 грн.
Суть спору: 22.07.2021 року позивач - Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2223/21) до відповідача - Обслуговуючого кооперативу «Сахарний», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 402 459, 92 грн., також судові витрати в розмірі 6 036,90 грн.
В обґрунтування поданого позову, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача умов договору № 1628 від 01.10.2014 року на постачання теплової енергії, а саме в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію в період з листопада 2020 року по квітень 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 року було відкрито провадження у справі №916/2141/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.08.2021 р. о 15:20.
18.08.2021 року судом отримано від ОК «Сахарний» відзив (вх. ГСОО №21952/21), в якому відповідач не заперечує щодо обсягу спожитої теплової енергії, зазначений в актах спожитої теплової енергії, проте не погоджується з нарахуванням вартості послуг за постачання теплової енергії, а саме в частині застосованих позивачем тарифів на послуги з теплопостачання. Відповідач зазначає, що застосування підвищеного тарифу на комунальну послугу з постачання теплової енергії для ОК «Сахарний» після 01.05.2019 року є протиправним та незаконним в силу п.3 перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 09.06.2018 року, яка діяла під час підвищення тарифу на постачання теплової енергії), відповідно до якого, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Крім цього, відповідач посилається на роз'яснення Міністерства розвитку громад та території України «Щодо застосування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам за ці послуги в умовах перехідного періоду», де зазначено, що в умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 01.05.2019, до споживачів застосовуються тарифи, встановленні відповідним уповноваженим органом до 01.05.2019 року та застосування тарифів на комунальні послуги, передбачених статтею 5 Закону (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами), які встановлені уповноваженими органами (органами місцевого самоврядування та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) після 01.05.2019, може здійснюватися виключно в умовах переходу на нові договори про надання комунальних послуг.
На думку відповідача, у зв'язку з тим, що нового договору про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії не укладався, застосуванню підлягає останній тариф, що діяв до 01.05.2019, а саме тариф затверджений постановою НКРЕКП №1943 від 07.11.2016 року в розмірі 1223,43 за 1 Гкал (з ПДВ) та надав власний розрахунок заборгованості у розмірі 134 374,19 грн.
Також, разом з відзивом відповідач подав до суду заяву про заперечення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (вх. ГСОО №21985/21 від 18.08.2021).
Ухвалою суду від 18.08.2021 року було задоволено клопотання Обслуговуючого кооперативу “Сахарний” (вх. № 21985/21 від 18.08.2021) та призначено справу №916/2141/21 до розгляду за правилами загального позовного провадження, замінивши засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання у справі №916/2141/21 призначено на 20.09.2021 р. о 11:30.
У судовому засіданні 20.09.2021 суд ухвалою у протокольній формі оголосив, в порядку п.3 ч.2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, про відкладення підготовчого засідання на 04.10.2021 року о 10:30.
21.09.2021 року судом отримано від КП «Теплопостачання міста Одеси» відповідь на відзив (вх. ГСОО №24939/21), в якому позивач зазначає, що дійсно, умови договору № 1628 від 01.10.2014 року на постачання теплової енергії продовжують діяти до укладення нового договору, тому числі положення п.6.1. договору, яким передбачено, що нові тарифи встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України, вони не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосування нових тарифів проводиться з дати встановлення, зазначеної відповідній постанові про встановлення тарифу.
Одночасно, відповідач вважає безпідставним посилання відповідача на лист Міністерства розвитку громад та територій України «Щодо застосування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам за ці послуги в умовах перехідного періоду» від 08.01.2020 р. з огляду на те, що листи та роз'яснення Міністерства не віднесено до документів, які роз'яснюють законодавчі та нормативні акти або регулюють матеріальні аспекти договірних правовідносин чи застосування тарифів.
На думку позивача, зазначені роз'яснення Міністерства не стосуються тарифів на теплову енергію у разі укладання договорів купівлі-продажу теплової енергії, що передбачено у листі Міністерства розвитку громад та території України № 7/10.2/17447-20 від 22.10.2020 та звертає увагу, що укладений між сторонами договір на постачання теплової енергії є договором поставки, який в свою чергу є різновидом договору купівлі-продажу.
Також позивач посилається на положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» (діють до цього часу, надалі за текстом «Постанова № 1198», відповідно до яких користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
04.10.2021 року до суду від ОК «Сахарний» надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. ГСОО №25932/21), в якому відповідач не погоджується із твердженнями позивача щодо правової природи договору № 1628 від 01.10.2014 року на постачання теплової енергії та зазначає, що вказаний договір було укладено з метою опалення житлового будинку, офісних приміщень та творчих майстерень по вул. Ак. Сахарова, 18., тому постачання теплової енергії є комунальною послугою відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції 26.04.2004 року.
Крім цього, відповідач звертає увагу, що договір поставки, в силу положень ст.712 Цивільного кодексу України, укладається з метою отримання покупцем товару для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та в свою чергу ОК «Сахарний» є неприбутковою організацією та не займається підприємницькою діяльністю.
Також відповідач вказує, що деяким власникам квартир у багатоквартирному будинку за адресою м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 18, на підставі вищевказаного договору надані пільги з комунальної послуги з постачання теплової енергії, що підтверджуються рахунками-фактури за 2018 та 2019 роки, такі пільги відповідно до Постановою КМУ від 17 квітня 2019 р. № 373 надаються тільки споживачам комунальних послуг.
04.10.2021 року судом отримано від КП «Теплопостачання міста Одеси» пояснення по справі №916/2141/21 (вх. ГСОО №26113/21), в яких позивач заперечує проти доводів відповідача щодо того, що договір № 1628 від 01.10.2014 року на постачання теплової енергії є договором надання комунальних послуг та зазначає, що посилання відповідача на роз'яснення Міністерства, які не вважаються документами, які роз'яснюють законодавчі та нормативні акти, не є належним доказом.
У судовому засіданні 04.10.2021 року суд ухвалою у протокольній формі оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи №916/2141/21 до розгляду по суті в засіданні суду 18.10.2021 року о 12:45.
У судовому засіданні 18.10.2021 року суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 15.11.2021 року о 10:40.
15.11.2021 року у судове засідання з'явилися представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити у повному обсязі та представник відповідача, який заперечував щодо позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.
У судовому засіданні 15.11.2021 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено 25.11.2021 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
01.11.2014 року між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» (Теплопостачальна організація) та Обслуговуючим кооперативом «Сахарний» (Споживач) укладено договір №1628 на постачання теплової енергії, відповідно до якого, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.
Згідно п.2.1 Договору, теплова енергія постачається Споживачу на опалення житлового будинку, офісних приміщень та творчих майстерень по вул. Ак.Сахарова,18 згідно витрат теплоносія G=3,85 т/годину.
Відповідно до п.3.2.2. Договору, споживач зобов'язується виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим Договором.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації згідно Постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 08.04.2014р. за №297 «Про внесення змін до постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31.12.2013р. №493” запроваджені нові тарифи для населення з 01.07.2014р. - 374,16 грн. за 1 Гкал Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 23.05.2014р. за №591 «Про внесення змін до постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31.12.2013р. №493» запроваджені нові тарифи для інших споживачів з 01.06.2014р. -1218,49 грн. за 1 Гкал. Нові тарифи встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України, вони не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводяться з дати встановлення, зазначеної в відповідній постанові про встановлення тарифу.
Як передбачено п.п. 6.2-6.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.
За п. 6.5 Договору, для підвищення дисципліни взаєморозрахунків та своєчасного проведення оплати, Споживач та Теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Підписання акту звіряння взаєморозрахунків, є обов'язковим для Споживача та Теплопостачальної організації.
Відповідно до п.п. 10.1-10.4 Договору, цей договір набуває чинності з 01 жовтня 2014р. та діє до 30 вересня 2015 року. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом; ліквідації будь якої із сторін. Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде досягнуто взаємної згоди сторін щодо його припинення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу теплову енергію в період листопада 2020 року - квітня 2021 року в обсязі 294,12756 Гкал, що підтверджується звітами за спожиту теплову енергію.
Також позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактура за договором №1628 за період листопад 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 522 891,95 грн. з ПДВ.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, судом встановлено, що відповідачем у квітні 2021 було частково здійснено оплату за спожиту теплову енергію у розмірі 120 432,03 грн.
01.06.2021 року позивачем на юридичну адресу відповідача надіслано претензію №13.01-04-63 на залишок заборгованості у розмірі 402 459,92 грн. разом із двома екземплярами акту звіряння розрахунків №1628, підписаними зі сторони КП «Теплопостачання міста Одеси».
Як вказує позивач, несплата відповідачем за спожиту теплову енергію з листопада 2020 року по квітень 2021 року стала підставою для звернення КП «Теплопостачання міста Одеси» до суду з позовною заявою про стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» залишку заборгованості за спожиту теплову енергію.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
В ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, позивачем доведено належними та допустимими доказами обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в період листопада 2020 року - квітня 2021 року в обсязі 294,12756 Гкал.
Між тим, суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується обсяг спожитої теплової енергії в період з листопада 2020 року по квітень 2021 року, однак заперечується застосований позивачем тарифи за листопад 2020 року у розмірі 1479,69 грн./Гкал (з ПДВ) та за грудень 2020 по квітень 2021 у розмірі 1813,94 грн./Гкал (з ПДВ), оскільки, на думку відповідача, в умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 01.05.2019 року, до споживачів застосовуються тарифи, встановленні відповідним уповноваженим органом до 01.05.2019 року. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на роз'яснення Міністерства розвитку громад та територій України «Щодо застосування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам за ці послуги в умовах перехідного періоду» від 08.01.2020 року, розміщене на офіційному веб-сайті міністерства.
Оцінивши повно та всебічно доводи відповідача, суд зазначає, що у відповідності до п.3 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
В свою чергу, договір №1628 на постачання теплової енергії укладений 01.10.2014 року між КП «Теплопостачання міста Одеси» та ОК «Сахарний» чинний в силу положень п.10.4. цього договору, відповідно до яких, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде досягнуто взаємної згоди сторін щодо його припинення, та нового договору про надання комунальних послуг за правилами, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (від 09.11.2017 року) не укладено.
Як вже було встановлено судом, пунктом 6.1 вищезазначеного договору передбачено, що нові тарифи встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України, вони не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводяться з дати встановлення, зазначеної в відповідній постанові про встановлення тарифу.
Постановою НКРЕКП №91 від 14.01.2020 року встановлено тариф для населення зі змінами, внесеними постановами НКРЕКП №633 від 17.03.2020 у розмірі 1474,69 грн./Гкал (з ПДВ) та постановою НКРЕКП № 2258 від 31.11.2020 у розмірі 1 813,944 грн./Гкал (з ПДВ).
Отже, аргументи відповідача про необхідність застосування тарифів, встановлених відповідним уповноваженим органом до 01.05.2021 року є необґрунтованими та помилковими.
Разом з тим, суд зауважує, що роз'яснення Міністерства розвитку громад та територій України «Щодо застосування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам за ці послуги в умовах перехідного періоду» від 08.01.2020 року розміщене на офіційному веб-сайті міністерства, яким визначено, що в умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 01.05.2019 року, до споживачів застосовуються тарифи, встановленні відповідним уповноваженим органом до 01.05.2019 року, не може прийматися судом до уваги, оскільки дане роз'яснення не є нормативно-правовим актом загальної та обов'язкової дії, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг, що регулюються чинними договорами.
За таких обставин, з огляду на те, що чинним законодавством у сфері житлово-комунальних послуг не передбачено нормативних положень про застосування до споживачів за договорам про надання комунальних послуг, укладених до 01.05.2019 року тарифів встановлених уповноваженим органом до 01.05.2019 року та навпаки Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що договори укладені до ведення в дію цього закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами до моменту укладення нових договорів та оскільки чинним договором №1628 на постачання теплової енергії від 01.10.2014 року передбачено, що нові тарифи, які підлягають застосуванню встановлює НКРЕКП, суд дійшов висновку про те, що КП «Теплопостачання міста Одеси» правомірно застосовано до ОК «Сахарний» тарифи за листопад 2020 року у розмірі 1479,69 грн./Гкал (з ПДВ) та за грудень 2020 - квітень 2021 у розмірі 1813,94 грн./Гкал (з ПДВ) та про правильність та обґрунтованість розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію у розмірі 402459,92 грн.
При цьому, суд зауважує, що твердження позивача про те, що договір №1628 на постачання теплової енергії від 01.10.2014 року є за своєю правовою природою договором поставки, який в свою чергу є різновидом купівлі-продажу, є помилковими та необґрунтованими, оскільки відповідно до чинного цивільного законодавства, договір поставки укладається з метою використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
Отже, враховуючи, що відповідач, відповідно до статуту ОК «Хвойний» є некомерційною та неприбутковою організацією, створений задля задоволення економічних та соціальних потреб власників житлових та нежитлових приміщень у житловому будинку за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Сахарова, буд. 18, зокрема, з метою забезпечення власників житлово-комунальними послугами в особистих цілях, суд вважає, що договору №1628 на постачання теплової енергії від 01.10.2014 року за своєю правовою природою є договором надання комунальних послуг.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію за опалюваний період з листопада 2020 року по квітень 2021 року у розмірі 402459,92 грн.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у розмірі 6036,90 грн., відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» (65123, м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 18, код ЄДРПОУ 36232439) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 402459/чотириста дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять/грн. 92 коп., а також 6036/шість тисяч тридцять шість/грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 25 листопада 2021 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська