16 листопада 2021 року Справа № 915/1120/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Левченко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; адреса електронної пошти: dp.mmtp@gmail.com; ідентифікаційний код 01125608)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1; адреса електронної пошти: seaside_t@i.ua; ідентифікаційний код 34770199)
про: стягнення 3 211 698,49 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
19.07.2021 Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 06/1065 від 15.07.2021, в якій просить суд:
- прийняти цю позовну заяву до розгляду та відкрити по ній провадження;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» суму заборгованості за Договором від 21.12.2012 № 15-А у сумі 2 681 716,98 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» суму штрафу за Договором від 21.12.2012 № 15-А у сумі 268 171,70 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» пеню за Договором від 21.12.2012 № 15-А у сумі 127 083,61 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» інфляційне збільшення боргу за Договором від 21.12.2012 № 15-А у сумі 102 627,21 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» 3 % річних за Договором від 21.12.2012 № 15-А у сумі 32 098,99 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» судовий збір на суму 48 175,48 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 15-А від 21.12.2012 з додатками до нього; рахунків (9 шт.) та актів наданих послуг (виконаних робіт) (9 шт.) з доказами їх направлення; застосування норм статей 526, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 343 Господарського кодексу України та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 27.07.2021 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1120/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27 серпня 2021 року; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 27.08.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19 жовтня 2021 року.
27.08.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 27.08.2021 (вх. № 12911/21) про надіслання всіх процесуальних документів у справі виключно в електронному вигляді.
Ухвалою суду від 19.10.2021 було закрито підготовче провадження у справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 16 листопада 2021 року.
Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 27.07.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копія ухвали надіслана на адресу відповідача була 15.09.2021 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «за закінчення терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144175685).
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Згідно з ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Отже, з урахуванням приписів ч. 10 ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2021 у справі № 915/1120/21 є 15.09.2021.
За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 30.09.2021 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.
16.11.2021 учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені.
Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.
При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 16.11.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши у підготовчому судовому засіданні представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
21 грудня 2012 року між Державним підприємством «Миколаївський морський торгівельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» був укладений Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 15-А (далі - Договір оренди), відповідно до предмету якого позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування групу об'єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна - тепловоз ТЕМ-2М, заводський № 187, (інв. № 5272); тепловоз ТЕМ-2М, заводський № 122, (інв. № 4309); тепловоз ТЕМ-2М, заводський № 091, (інв. № 60984) (надалі - майно), що знаходиться на балансі орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Південь», станом на 31.10.2012 року і становить 1236500,00 грн без урахування ПДВ (п. 1.1).
За умовами наведеного Договору оренди:
- майно передається в оренду з метою використання його за цільовим призначенням (п. 1.2);
- орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього Договору, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п. 2.1);
- передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Майно залишається у господарському віданні орендодавця, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2);
- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу», затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786 із змінами та доповненнями, за ставкою 25 % від вартості Майна, зазначеної відповідно до Висновку про вартість об'єкту оцінки, виконаного ТОВ «Миколаївська оціночна компанія», станом на 30.11.2017,і становить 9 619 398 грн згідно з розрахунком (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною Договору) без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2018) 213 151,35 грн (п. 3.1, в редакції Додаткової угоди № 2 від 17.05.2018);
- розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць (п. 3.3);
- орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць (п. 3.6);
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості (п. 3.7);
- у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, включаючи санкції (п. 3.10);
- орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків, наданих орендодавцем. На вимогу орендодавця проводити звіряння рахунків по орендних платежах і оформлювати відповідні акти звіряння (п. 5.3);
- орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором по Акту приймання-передавачі майна протягом 5 робочих днів після підписання Договору (п. 7.1);
- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1);
- орендар несе відповідальність за прострочення оплати орендної плати (п. 3.6, п. 3.9, п. 5.3 Договору) та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 9.3);
- у разі, якщо на день сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості (п. 9.4);
- спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку згідно чинного законодавства України (п. 9.7);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2030 включно, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1, в редакції Додаткової угоди № 2 від 17.05.2018).
В день укладення договору майно було передане позивачем в оренду відповідачу, про що складено акт приймання-передачі (додаток 2 до Договору оренди), підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
В подальшому, між сторонами були укладені додаткові угоди (№ 1 від 12.09.2013 та № 2 від 17.05.2018), якими вносилися зміни до Договору щодо розміру орендної плати та строку дії договору.
Як вказаний Договір оренди, з додатковими угодами до нього, так і акт приймання-передачі до нього підписані та скріплені печатками орендаря та орендодавця.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, а також інфляційного збільшення боргу, відсотків річних та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами Договором оренди.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 15-А від 21.12.2012 з додатками до нього;
- рахунки: № 19302651 від 30.09.2020, № 21312651 від 31.10.2020, № 23322651 від 30.11.2020, № 25592651 від 31.12.2020, № 01762651 від 31.01.2021, № 03772651 від 28.02.2021, № 05782651 від 31.03.2021, № 07272651 від 30.04.2021, № 09882651 від 31.05.2021;
- акти наданих послуг (виконаних робіт): № 19302651 від 30.09.2020, № 21312651 від 31.10.2020, № 23322651 від 30.11.2020, № 25592651 від 31.12.2020, № 01762651 від 31.01.2021, № 03772651 від 28.02.2021, № 05782651 від 31.03.2021, № 07272651 від 30.04.2021, № 09882651 від 31.05.2021
- листи з доказами направлення: № 03/1241 від 16.10.2020, № 03/1379 від 11.11.2020, № 03/1633 від 14.12.2020, № 03/63 від 14.01.2021, № 03/258 від 12.02.2021, № 03/404 від 15.03.2021, № 03/574 від 15.04.2021, № 03/773 від 17.05.2021, № 03/920 від 22.06.2021.
Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.
Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).
За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору оренди позивачем були виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 2 681 716,98 грн:
- № 19302651 від 30.09.2020 на суму 284711,78 грн;
- № 21312651 від 31.10.2020 на суму 287558,90 грн;
- № 23322651 від 30.11.2020 на суму 291297,17 грн;
- № 25592651 від 31.12.2020 на суму 293918,84 грн;
- № 01762651 від 31.01.2021 на суму 297739,79 грн;
- № 03772651 від 28.02.2021 на суму 300717,18 грн;
- № 05782651 від 31.03.2021 на суму 305829,37 грн;
- № 07272651 від 30.04.2021 на суму 307970,17 грн;
- № 09882651 від 31.05.2021 на суму 311973,78 грн.
Додатково, орендодавцем були надані орендарю акти наданих послуг (виконаних робіт):
- № 19302651 від 30.09.2020 на суму 284711,78 грн;
- № 21312651 від 31.10.2020 на суму 287558,90 грн;
- № 23322651 від 30.11.2020 на суму 291297,17 грн;
- № 25592651 від 31.12.2020 на суму 293918,84 грн;
- № 01762651 від 31.01.2021 на суму 297739,79 грн;
- № 03772651 від 28.02.2021 на суму 300717,18 грн;
- № 05782651 від 31.03.2021 на суму 305829,37 грн;
- № 07272651 від 30.04.2021 на суму 307970,17 грн;
- № 09882651 від 31.05.2021 на суму 311973,78 грн.
Вказані рахунки та акти направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» листами № 03/1241 від 16.10.2020, № 03/1379 від 11.11.2020, № 03/1633 від 14.12.2020, № 03/63 від 14.01.2021, № 03/258 від 12.02.2021, № 03/404 від 15.03.2021, № 03/574 від 15.04.2021, № 03/773 від 17.05.2021, № 03/920 від 22.06.2021. Відповідні докази наявні в матеріалах справи.
У вказаних листах позивач просив відповідача сплатити рахунки, підписати акти виконаних робіт, завірити їх печаткою та повернути по одному примірнику.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу 9 рахунків на загальну суму 2 681 716,98 грн.
За твердженням позивача вказані рахунки відповідачем оплачені не були, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За вказаних обставин обов'язок доведення факту належної сплати орендної плати закон покладає на орендаря.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати орендної плати не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 2681716,98 грн зазначено вірно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені в розмірі 127 083,61 грн та штрафу в розмірі 268 171,70 грн, суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом п.п. 3.7, 9.3, 9.4 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості. Орендар несе відповідальність за прострочення оплати орендної плати (п. 3.6, п. 3.9, п. 5.3 Договору) та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на день сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору оренди позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
За перевіркою суду, позивачем суми пені в розмірі 127 083,61 грн та штрафу в розмірі 268 171,70 грн визначено правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення сум 3% річних у розмірі 32 098,99 грн та інфляційного збільшення боргу у розмірі 102 627,21 грн, суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
За перевіркою суду нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем проведено правильно, а отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За такого, у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1; ідентифікаційний код 34770199) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608) за Договором від 21.12.2012 № 15-А заборгованість у сумі 2 681 716,98 грн, штраф у сумі 268 171,70 грн, пеню у сумі 127 083,61 грн, інфляційне збільшення боргу у сумі 102 627,21 грн, 3 % річних у сумі 32 098,99 грн, а також 48 175,48 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1; ідентифікаційний код 34770199).
Повне рішення складено та підписано судом 26.11.2021.
Суддя О.Г. Смородінова