79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.11.2021 Справа № 914/2818/21
За позовом:Комунального підприємства «Бучасервіс» Бучанської міської ради, м. Буча, Київська обл.
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів
про:стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені
Суддя - Р.В. Крупник Секретар - О.О. Шевчук
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява КП «Бучасервіс» Бучанської міської ради до ТОВ «Кондор Логістик» про стягнення боргу, пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 20.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.10.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Р.В. Крупника у відпустці, розгляд справи 11.10.2021 не відбувся.
Ухвалою суду від 25.10.2021 підготовче засідання призначено на 12.11.2021.
Протокольною ухвалою від 12.11.2021 суд відклав розгляд справи на 22.11.2021.
У судове засідання призначене на 22.11.2021 сторони не з'явились, з невідомих суду причин, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
КЛОПОТАННЯ СТОРІН.
12.11.2021 відповідачем подано до суду клопотання про поновлення строку на подання відзиву, обґрунтоване тим, що строк для подання відзиву пропущений ним у зв'язку із відсутністю у штатному розписі посади юриста відповідної кваліфікації, який має досвід на ведення справ та представництва інтересів у судах. У зв'язку із цим, відповідачем було укладено Договір про надання правових послуг з адвокатом Богославець О.М. Окрім цього, затримка щодо подання відзиву обумовлена і тим, що зареєстроване місцезнаходження відповідача (м. Львів) та місце провадження адвокатом Богославець О.М. адвокатської діяльності (м. Івано-Франківськ) є різним.
Розглянувши 22.11.2021 у судовому засіданні зазначене клопотання відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Проаналізувавши зміст поданого клопотання відповідача, суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску відповідачем процесуального строку та вирішив продовжити відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву.
Прожовжуючи пропущений строк для подання відзиву, суд виходить із того, що в такому випадку буде дотримано такі основні засади господарського судочинства як змагальність провадження та рівність сторін перед судом.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 21.04.2020 між відповідачем (постачальником) та позивачем (покупцем) укладено договір поставки товару (бензин, паливо дизельне) №323, за яким постачальник зобов'язувався передати у власність покупця нафтопродукти (бензин А-95) в кількості 2850 л, загальною вартістю 59 166,00 грн. з ПДВ. Як стверджує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору ним було перераховано відповідачеві 59 166,00 грн. в якості оплати товару, а відповідачем передані талони на відпуск відповідного пального. Починаючи з грудня 2020 року, визначені у договорі АЗС припинили відпуск пального за переданими продавцем талонами. У зв'язку з цим, відповідачем здійснено заміну талонів згідно акту приймання-передачі паливних карток на заміну від 02.02.2021. Однак, за заміненими картками, позивач не зміг отримати пальне на АЗС. На день звернення позивача до суду, не отовареними залишилися талони на пальне на суму 41 104,80 грн., Оскільки претензія щодо повернення сплачених коштів за неодержаний товар залишилася без задоволення, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача 41 104,80 грн. боргу.
Аргументи відповідача.
12.11.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю та заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Відповідач вказує, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували неотоварення талонів (паливних карток) з 31.12.2020, а саме по собі твердження позивача не може бути підставою для нарахування санкцій за відповідний період. В матеріалах справи відсутні докази, які безпосередньо б вказували на порушення відповідачем своїх зобов'язань, а визначення претензії №1051 від 05.08.2021 як достовірного доказу початку розрахунку строку стягнення коштів є некоректним, оскільки даний документ є одностороннім та формованим позивачем самостійно. Окрім цього, за твердженнями відповідача, позивачем при оформленні довідки №1159 від 06.09.2021 та копій долучених ним судових рішень не дотримано норм оформлення документації згідно Національного стандарту ДСТУ 4163:2020.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
21.04.2020 між ТОВ «Кондор Логістик», як постачальником, та КП «Бучацьке управління житлово-комунального господарства» (в подальшому перейменоване на КП «Бучасервіс» Бучацької міської ради), як покупцем, укладено Договір поставки товару (бензин, паливо дизельне) №323 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти (бензин А-95), в кількості згідно зі специфікацією (Додаток №1), яка є невід'ємним додатком до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Сторони погодили, що зміна ціна за одиницю товару не більш як на 10% у розі коливання ціни такого товару на ринку, не призведе до збільшення вартості за одиницю товару, визначеної в договорі, на протязі одного місяця з дня його укладення.
Загальна сума цього договору становить 59 166,00 грн., в тому числі ПДВ 9 861,00 грн. (п.3.1. Договору).
Ціна за одиницю товару визначається у специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна товару включає в себе вартість товару з урахуванням усіх податків і зборів та інших обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені постачальником відповідно до чинного законодавства України (п. 3.2. Договору).
Специфікацією до Договору від 21.04.2020 визначено, що предметом поставки є автомобільний бензин А-95 (талони) в кількості 2 850 л, вартість товару за одиницю з ПДВ: 20,76 грн., загальна вартість з ПДВ: 59 166,00 грн..
Як передбачено п. 4.3. Договору строк поставки товару: з моменту підписання договору до 31.12.2020, згідно із заявками Покупця.
Відповідно до п. 4.6. - 4.8. Договору після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії), постачальник надає за видатковою накладною покупцю талон(и) (штрих-карти, скретч-карти і т.д.) на пальне встановленої форми відповідного номіналу (далі по тексту - талон(и) на пальне або штрих-картка(и), скретч-картка(и)) (п. 4.6.).
Передача покупцю талонів (штрих-карток, скретч-карток) на пальне здійснюється за місцем знаходження покупця за адресою вул. Енергетиків, 2, м. Буча, Київської обл., 08292, уповноваженій особі покупця. Уповноважена особа покупця зобов'язана надати постачальнику довіреність на отримання пального (штрихкарток, скретч-карток). На підставі талону (штрих-картки, скретч-картки) на пальне здійснюється відпуск товару на АЗС. Талон (штрих картка, скретч-картка) на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Постачальник забезпечує достатню кількість та своєчасне отримання пального на АЗС з метою належного виконання своїх обов'язків згідно з Договором (п. 4.7.).
З моменту переходу до покупця права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні у продавця (п. 4.8.).
Пунктом 5.2. Договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку після підписання видаткових накладних /актів приймання-здачі/, шляхом перерахунку покупцем на розрахунковий рахунок постачальника коштів протягом 10 робочих днів з моменту поставки, але не раніше їх надходження на розрахунковий рахунок покупця з місцевого бюджету для оплати цього товару.
Умовами п. 6.1. Договору передбачено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талонів. покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії талонів, який зазначений на них. Строк дії талону не може бути меншим 6 (шести) місяців з моменту активації. Активація талонів наступає в момент підписання покупцем видаткової накладної
У п. 11.1. Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків та невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання сторонами.
У додатку №2 до Договору сторони визначали мережу автозаправних станцій, на яких здійснюватиметься відпуск продукції відповідно до переданих покупцю талонів, а саме мережа АЗС «GLUSСO», що знаходиться за адресами: 1) Київська обл., м. Буча, вул. Депутатська, 42; 2) Київська обл., м. Буча, вул. Нове шосе, 81.
Згідно видаткової накладної №50520/4 від 25.05.2020, відповідачем передано, а позивачем одержано автомобільний бензин А-95-Євро5-Е5 в кількості 2 850 л на суму 59 166,00 грн..
Актом приймання-передачі паливних карток на пальне від 2020 року згідно видаткової накладної №50520/4 від 25.05.2020 підтверджується факт передачі відповідачем у власність та прийняття позивачем паливних карток у кількості 285 (двісті вісімдесят п'ять) шт..
Обумовлений Договором товар оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №36 від 25.05.2020.
02.02.2021 сторони підписали Акт приймання-передачі паливних карток на заміну, згідно якого відповідач передав у власність, а позивач прийняв паливні картки на заміну у кількості 2 (дві) штуки на загальний літраж 1980 л бензину А95: №7825990003295276-а95-990 та №7825990002309318-а95-990.
У своєму листі-зверненні №1351 від 04.03.2021 відповідач гарантував виконання умов Договору в повному обсязі та відпуск палива на АЗС за паливними картками.
02.04.2021 відповідач направив на адресу позивача повідомлення №1749, згідно якого просив продовжити строк виконання договірних зобов'язань щодо відпуску пального частково, але в будь-якому випадку в повному обсязі до 31.12.2021.
05.08.2021 позивач направив на адресу відповідача Претензію №1051, згідно якої просив останнього перерахувати на свій розрахунковий рахунок кошти за оплачені, але не отоварені талони (паливні картки) на загальну суму 41 104 грн. 80 коп. в т.ч. ПДВ - 6 850 грн. 80 коп..
Оскільки відповідач вказану вимогу не виконав, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення загальної суми заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного Договору поставки №323 від 21.04.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1-2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).
З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав у відповідача товар - автомобільний бензин А-95 (талони) в кількості 2 850 л загальною вартістю 59 166,00 грн., та належним чином виконав свої обов'язки щодо оплати його вартості.
Із суті правовідносин, що виникли між сторонами та виходячи з обставин справи, зокрема здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі (який зазначений у Специфікації до Договору), суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар на умовах переоплати, а тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 ЦК України.
Згідно п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затв. наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Так, п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затв. постановою КМУ від 20.12.1997 №1442 передбачено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Враховуючи суть правовідносин між сторонами та специфіку придбання палива у спосіб придбання талонів з метою пред'явлення на визначених АЗС для отримання палива у межах строку дії таких талонів, суд зазначає, що протягом строку дії Договору, а саме до 31.12.2020, позивачу мали бути передані талони, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред'явленні талонів на АЗС.
Як встановлено судом, позивачу передані відповідні талони, проте, лише частина з них виявилась придатними для їх отоварювання. Так, неотовареними залишилися талони на загальну суму 41 104,80 грн.
Зокрема, 02.02.2021 сторони підписали Акт приймання-передачі (заміни) паливних карток на заміну тих, які були в позивача і не були отоварені. Згідно цього акту, відповідач передав у власність, а позивач прийняв паливні картки на заміну у кількості 2 (дві) штуки на загальний літраж 1980 л бензину А95: №7825990003295276-а95-990 та №7825990002309318-а95-990.
Однак, як стверджує позивач, в подальшому ці дві картки теж не були отоварені.
В матеріалах справи знаходяться два листа відповідача (№1351 від 04.03.2021 та №1749 від 02.04.2021), які відповідач направляв позивачу після заміни паливних карток. У цих листах відповідач визнає, що є технічні проблеми в системі відпуску пального та гарантує виконання умов укладеного між сторонами договору до 31.12.2021.
Дані листи суд розцінює як належний доказ того, що після заміни паливних карток, паливні картки у кількості 2 (дві) штуки на загальний літраж 1980 л бензину А95: №7825990003295276-а95-990 та №7825990002309318-а95-990 в подальшому не було отоварено. З урахуванням змісту цих листів, саме на відповідачу лежить обов'язок доказати, що ним виконано надану ним гарантію та отоварено ці картки. Водночас, відповідачем відповідних доказів не представлено.
Зважаючи на те, що позивачу передані відповідні талони, проте лише частина з них виявилась придатними для їх отоварювання, внаслідок чого він не зміг скористатися такими талонами на загальну суму 41 104,80 грн., відповідач є таким, що порушив своє зобов'язання за Договором. Наведене відповідачем не спростовано.
За таких умов суд доходить висновку, що відповідач порушив своє зобов'язання за Договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також, відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Положеннями ч. 1 ст. 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Зважаючи на все викладене вище, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 41 104,80 грн. основної заборгованості за Договором.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У п. 8.2. Договору сторони визначили, що у випадку порушення умов поставки, визначених даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню, в розмірі 0,1% від суми непоставленого/недопоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення. У разі прострочення постачання товару понад 30 календарних днів, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 0,7% від вартості не поставленого в строк товару.
Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши відповідний перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 568,46 грн. та штрафу у розмірі 287,73 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Водночас, вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 854,75 грн., оскільки їх нарахування за 31.12.2020, тобто за останній день строку поставки товару визначеного в п. 4.3 Договору, є безпідставним.
З тих самих мотивів вимога про стягнення пені також підлягає частковому задоволенню. Окрім цього, суд зазначає, що оскільки згідно п. 8.2. Договору розмір нарахованої пені не може перевищувати розмір облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення, а згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені припиняється через 6 місяців з моменту прострочення, то загальна сума пені, яка підлягає задоволенню судом становить 1 454,99 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача у розмірі 1 900,67 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б; код ЄДРПОУ 39046990) на користь Комунального підприємства «Бучасервіс» Бучанської міської ради, (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 2; код ЄДРПОУ 25689882) 41 104,80 грн. основної заборгованості, 2 568,46 грн. інфляційний втрат, 854,75 грн. 3% річних, 1 454,99 грн. пені, 287,73 грн. штрафу та 1 900,67 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2021.
Суддя Крупник Р.В.