79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.11.2021 справа № 914/2870/21
За позовом: Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі
Позивача: Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Хмельницький
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”, м.Львів
про: стягнення 53449,59грн штрафних санкцій за договором про закупівлю товарів №431 від 23.06.2020
Суддя У.І.Ділай
Без участі представників сторін
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2021, справу №914/2870/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 22.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
Відповідно до відомостей з офіційного сайту «Укрпошта» за відстеженням по трекеру 7901414157150 про вручення поштового відправлення 27.09.2021 відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
16.11.2021 від позивача до суду надійшов лист, до якого долучено довідку про стан заборгованості.
Станом на 22.11.2021 від відповідача до суду відзив не надходив.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасників справи.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 22.11.2021. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
У травні 2020 року Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за № UА-2020-05-18-001259-с.
23.06.2020 між Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції та товариством з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» укладено договір № 431 про закупівлю товарів за бюджетні кошти (нафта, дистиляти). Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується, протягом 2020 року, постачати Покупцеві товар за кодом ДК 021:2015:09130000-9 - (нафта, дистиляти): бензин А-95 - 84 650 літрів та дизельне паливо - 5660 літрів (пункти 1.1.,1.2. розділу І договору). Ціна договору становить 1 619 806,80 гривень (пункт 3.1. договору).
У п. 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2020, а у частині взятих сторонами на себе зобов'язань - до повного їх виконання.
На виконання пунктів 3.1 та 4.1 Договору покупцем (Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції), на рахунок відповідача перераховано 1619806,80 грн. В підтвердження до позову долучено платіжні доручення № 5377, 5378, 5379 від 01.07.2020 та № 6886, 6885, 6887 від 06.08.2020.
Відповідно до акту приймання-передачі паливних карток (талонів) від 24.06.2020, видаткових накладних № 240620/2 від 24.06.2020 та акту приймання- передачі паливних карток (талонів) від 31.07.2020, видаткової накладної № 310720/2 від 31.07.2020 відповідач передав покупцеві талони Inter Card, номіналом 10 та 20 літрів на загальну кількість бензину А-95 - 84650 літрів та на загальну кількість дизпалива - 5660 літрів.
Згідно із доданих продавцем до тендерної пропозиції довідки від 11.01.2020 № 434 та гарантійних листів від 27.05.2020 № 336, від 01.06.2020 № 6430, № 6416 та № 6437 заправка автомобілів Покупця за талонами/скретч картками/паливними картками здійснюється по всій мережі партнерських АЗС «WOG» на всій території України цілодобово.
Відповідно до інформації Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 1631-2021/12-13-9/1527-2021 від 07.04.2021, з моменту отримання талонів до вересня 2020 року взяті на себе договірні зобов'язання відповідачем виконувались на належному рівні (частково). Починаючи з вересня 2020 року по грудень 2020 року, умови Договору в частині отоварювання талонів відповідачем не виконувались, що відображалось у відмові АЗС «WOG», «SUNOIL», «МОТТО», «SHELL», «GLUSСО», «STELS». На підтвердження до позову долучені відповідні акти.
Станом на 31.12.2020 Покупцем отоварено за допомогою талонів Inter Card лише: 15210 літрів бензину А-95 та 1610 літрів дизельного палива.
У порядку досудового врегулювання спору Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції надсилало претензійний лист від 17.12.2020 за вихідним № 09.2-07/20/5467. У відповідь листом № 12234 від 20.12.2020 відповідач повідомив, що з технічних причин, призупинено відпуск пального по талонах бренду Inter Card та запропоновано здійснити заміну талонів на паливні картки бренду «WOG», та в подальшому отримувати пальне на АЗС «WOG».
Відповідно до актів приймання-передачі паливних карток, на заміну паливних карток бренду Inter Card від 21.12.2020 та від 29.12.2020 покупцеві передано 198 паливних карток бренду «WOG».
За допомогою паливних карток бренду «WOG» Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції отоварено бензину А-95 - 1900 літрів та дизпалива - 257 літрів. В подальшому, АЗС «WOG» також припинено отоварювання пального за наявними картками через відсутність залишку.
У порядку досудового врегулювання спору Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції надсилало претензійний лист від 22.01.2021 за вихідним № 09.2-07/20/251. У відповідь листом за № 1033 від 05.02.2021 відповідач повідомив, що причиною відмови в отоварюванні пального є технічний збій. Однак, дати з якого часу буде відновлено отоварювання пального не зазначено.
Пунктом 5.13. Договору передбачено, що видача (передача) Товарів зі зберігання Покупцю підтверджується фактом отоварення талону (тобто повернення Продавцю талонів в обмін на виданий (переданий ) ним Товар зі зберігання, що підтверджується касовими чеками АЗС.
Таким чином, за спірним договором відповідачем фактично передано 17110 літрів бензину А-95 (84650 літрів - відповідно до умов основного договору) та 1867 літрів дизпалива (5660 літрів - відповідно до умов основного договору). Отже, фактично не передано 67540 літрів бензину А-95, вартістю 1215720 грн та 3793 літри дизельного пального, вартістю 64405,14 грн. Загальна сума, на яку не передано товар становить - 1 280 125,14 грн.
Як зазначено в позові в порушення вимог пунктів 5.1., 5.2., 6.3.1., 6.3.2., відповідачем допущено неналежне та несвоєчасне виконання умов, що на думку прокуратури є підставою до нарахування і стягнення на рахунок Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції штрафних санкцій внаслідок прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 7.2. указаного договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти, винна сторона сплачує іншій стороні штрафні санкції у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов'язань позивач нарахував 53449,59грн штрафних санкцій.
В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила про порушення інтересів держави, що полягає у застосуванні до відповідача відповідних господарських санкцій у зв'язку із неналежним виконанням умов договору щодо поставки пального, укладеного за бюджетні кошти. Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції заходів щодо відновлення порушених інтересів у судовому порядку не вжито, не забезпечено захист інтересів щодо застосування до відповідача штрафних санкцій у зв'язку із неналежним виконанням умов договору.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, що підтверджується копіями листів від 03.06.2021 та від 25.08.2021.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до Державного бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, а також після подання прокурором позову, Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, не зверталося до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь держави штрафних санкцій.
Таким чином, дії позивача: Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції свідчать саме про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" в частині правовідносини, пов'язаних з використанням бюджетних коштів, їх нераціонального та неефективного використання у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором закупівлі за бюджетні кошти.
Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу, у повноваження якого входить здійснення функції покупця товарів за бюджетні кошти.
Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо забезпечення ефективного і цільового використання відповідних бюджетних коштів.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції та відповідач уклали договір договір № 431 про закупівлю товарів за бюджетні кошти (нафта, дистиляти) від 23.06.2020, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У п.6.1.1 зазначено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, а в п. 6.3.1 договору передбачено, що продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині.
Пунктом 5.13. Договору передбачено, що видача (передача) Товарів зі зберігання Покупцю підтверджується фактом отоварення талону (тобто повернення Продавцю талонів в обмін на виданий (переданий ) ним Товар зі зберігання, що підтверджується касовими чеками АЗС.
Як встановлено судом, за спірним договором відповідачем фактично передано 17110 літрів бензину А-95 (84650 літрів - відповідно до умов основного договору) та 1867 літрів дизпалива (5660 літрів - відповідно до умов основного договору). Фактично не передано 67540 літрів бензину А-95, вартістю 1215720 грн та 3793 літри дизельного пального, вартістю 64405,14 грн. Загальна сума, на яку не передано товар становить 1280125,14 грн.
Таким чином в порушення вимог пунктів 5.1., 5.2., 6.3.1., 6.3.2., відповідачем допущено неналежне та несвоєчасне виконання умов, що є підставою до нарахування і стягнення штрафних санкцій внаслідок прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 7.2. указаного договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти, винна сторона сплачує іншій стороні штрафні санкції у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань.
Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції свої зобов'язання за спірним договором виконало повністю. При цьому, відповідач не забезпечив передачу товару в кількості, передбаченій договором. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором відповідач не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокуратурою доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки товару. Відтак, господарський суд доходить до висновку, що з відповідача слід стягнути проведене нарахування суми 53449,59грн штрафних санкцій за період з 22.01.2021 до 24.08.2021.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір винник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (79044, м. Львів, вул. Єфремова, 84/1Б, ідентифікаційний код 39046990) на користь Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (29013, м.Хмельницький, вул.Володимирська, 91, ідентифікаційний код 43316784) 53449,59грн штрафних санкцій.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (79044, м. Львів, вул. Єфремова, 84/1Б, ідентифікаційний код 39046990) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м.Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) 2270,00грн судового збору.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 26.11.2021.
Суддя Ділай У.І.