ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2021Справа № 910/5414/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участі секретаря судового засідання Федорової С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву фізичної особи-підприємця Киричок Віталія Петровича
про розподіл судових витрат у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Киричок Віталія Петровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМПЛ МАНІ»
про стягнення 82 043, 59 грн,
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Фізична особа-підприємець Киричок Віталій Петрович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМПЛ МАНІ» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 82 943, 59 грн, з яких: 79 583, 00 грн основний борг, 1 455, 31 грн пені, 348, 02 грн 3% річних та 657, 26 грн інфляційні втрати.
26.10.2021 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення по справі №910/5414/21, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «СІМПЛ МАНІ» на користь ФОП Киричка В.П. 58 596, 00 грн основного боргу, 84, 95 грн пені, 266, 86 грн 3% річних, 657, 26 грн інфляційних втрат та 1 630, 98 грн судового збору, у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
29.10.2021 від представника позивача надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 розгляд заяви фізичної особи-підприємця Киричок Віталія Петровича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/5414/21 призначено на 10.11.2021.
У судове засідання 10.11.2021 сторони не з'явились, в матеріалах справи відсутні відомості щодо їх належного повідомлення. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 розгляд заяви відкладено на 24.11.2021.
16.11.2021 від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за наявними в справі матеріалами.
19.11.2021 від відповідача надійшли заперечення на заяву про розподіл витрат на правову допомогу, в якій останній заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу та, зокрема, вказує, що витрати за складення претензії не є витратами пов'язаними із розглядом справи в господарському суді та не підлягають стягненню, а також витрати за участь в судовому засіданні 07.07.2021 є безпідставними, оскільки вказане засідання не відбулося через хворобу судді, а тому представник позивача не міг брати в ньому участь. Крім цього, зазначає, що підготовче засідання 21.09.2021 тривало декілька хвилин, а стягнення 2 500, 00 грн витрат за участь у ньому також є необґрунтованим.
У судове засідання 24.11.2021 учасники справи не з'явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином.
Оскільки неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, остання вирішується судом за наявними матеріалами справи.
Так, за змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
При ухвалені Господарським судом міста Києва рішення від 26.10.2021 у справі №910/5414/21, з огляду заяву представника позивача про подачу доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після винесення рішення питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги №28 від 19.02.2021, укладеного з Адвокатським об'єднанням «КРАВЕЦЬ І ПАРТНЕРИ»; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ№003249; ордер серії АА №1086680; ордер серії АІ №1075133, ордер серії КВ №433339 та наступні акти наданих послуг згідно договору №28 від 19.02.2021, з рахунками на оплату і квитанціями про їх оплату:
1) №55 від 26.02.2021: претензія, вартість послуг 2 000, 00 грн;
2) №77 від 30.03.2021: позовна заява про стягнення суми невиконаних зобов'язань за договором про надання послуг/виконаних робіт від 02.09.2020, вартість послуг 7 000, 00 грн;
3) №345 від 03.06.2021: клопотання про перехід зі спрощеного в судове засідання в справі №910/5414/21 за позовом ФОП Киричка В.П., вартість послуг 500, 00 грн; письмові пояснення ФОП Киричка В.П. на заперечення на відповідь на відзив, вартість послуг 2 000, 00 грн;
4) №372 від 08.07.2021: участь в судовому засіданні 07.07.2021 Господарський суд міста Києва, вартість послуг 2 500, 00 грн;
5) №802 від 24.09.2021: судове засідання перша інстанція 21.09.2021, вартість послуг 2 500, 00 грн;
6) №850 від 27.10.2021: участь в судовому засіданні, перша інстанція 26.10.2021 Господарський суд міста Києва, вартість послуг 2 500, 00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
З огляду на викладене, враховуючи підтверджений обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви про розподіл судових витрат, а саме в розмірі 17 000, 00 грн (за актами №№77, 345, 372, 802, 850 ).
Разом з тим, суд не покладає на відповідача витрати на правову допомогу в частині складення претензії в сумі 2 000, 00 грн, оскільки складення та направлення претензії є формою позасудового врегулювання спору та Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов'язкового претензійного порядку врегулювання спору, а тому витрати на складення претензії не можливо віднести до витрат пов'язаних з розглядом справи в суді.
Водночас судом не приймаються до уваги заперечення відповідача відносно того, що витрати за участь в судовому засіданні 07.07.2021 є безпідставними, оскільки на думку відповідача вказане засідання не відбулося через хворобу судді, а тому представник позивача не міг брати в ньому участь, так як вказане спростовується матеріалами справи, зокрема, протоколом підготовчого засідання (т.2 а.с. 129-130) з якого вбачається, що засідання 07.07.2021 відбулося та на ньому були присутні позивач Киричок В.П. та його представник Воронець Н.В.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу є обґрунтованими в розмірі 17 000, 00 грн.
Також відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 у справі №910/5414/21 позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, заява позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 12 350, 58 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву фізичної особи-підприємця Киричок Віталія Петровича про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМПЛ МАНІ» (04073, місто Київ, вулиця Вербова, будинок 17-А, ідентифікаційний код 40117839) на користь фізичної особи-підприємця Киричок Віталія Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 12 350 (дванадцять тисяч триста п'ятдесят) грн 58 коп. витрат на професійну правничу допомогу .
3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 26.11.2021.
Суддя Я.А.Карабань