ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.11.2021Справа № 910/9669/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П'янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНСО КОМПАНІ»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА»,
2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича
про витребування майна та скасування рішення
за участі представників:
від позивача - Слуцька Н.С.,
від відповідача-1 - не з'явився,
від відповідача-2 - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАНСО КОМПАНІ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, у якому просить:
1) витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНСО КОМПАНІ» нерухоме майно - майновий комплекс, що розташований в місті Києві, по вулиці Будіндустрії, будинок 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1552597580000), загальною площею 28223,10 кв.м, до складу якого входять: адміністративно-побутовий корпус (літ. А) загальною площею 1643,7 кв.м., цех баштових кранів (літ. Б) загальною площею 3833,7 кв.м., механо-складальний цех, заготовчий цех, цех ремонту екскаваторів, адміністративно-господарські приміщення (літ. В) загальною площею 11361,00 кв.м., виробничий корпус (літ. Г) загальною площею 9805,8 кв.м., киснева станція, приміщення балонів кисневої рампи, навіс кисневої станції (літ. Д) загальною площею 81,4 кв.м., будинок РОУ (літ. Е) загальною площею 125,5 кв.м., очисні споруди, споруди для зливних і виробничих каналізацій (літ. З) загальною площею 26,7 кв.м., блок-пост заводської готовності (літ. И) загальною площею 3,10 кв.м., заготовче відділення, столярний цех, склад матеріалів (літ. К) загальною площею 1227,2 кв.м., склад шихти, блок кімната (літ. Л) загальною площею 115,00 кв.м;
2) скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, а саме:
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54421899 від 05.10.2020 17:10:55;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422313 від 05.10.2020 17:30:04;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54423577 від 05.10.2020 19:12:42.
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54599126 від 15.10.2020 22:25:04;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54599147 від 15.10.2020 22:49:37;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54599162 від 15.10.2020 23:10:42.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем-1 відсутні будь-які договірні відносини, що передбачають перехід права власності на спірний майновий комплекс, а також відповідач-1 не набув статусу іпотекодержателя за іпотечним договором № 949 та до нього не перейшло право вимоги за вказаним договором. Відтак, внаслідок укладення договорів про відступлення права вимоги та купівлі-продажу майнових прав, майновий комплекс безпідставно вибув з власності позивача. Враховуючи викладене, позивач просить витребувати від відповідача-1 нерухоме майно. Разом із віндикаційним позовом, позивачем заявлено вимоги про скасування рішень відповідача-2 про реєстрацію іпотеки, про реєстрацію обтяження майнового комплексу та про реєстрацію за ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права власності на майновий комплекс.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 позовну заяву було залишено без руху через її невідповідність вимогам статтям 162, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
23.06.2021 від відповідача-1 надійшла заява щодо правильного визначення ціни позову, в якій заявник при визначенні ціни позову та розміру судового збору просить врахувати висновок про вартість майна, оформлений суб'єктом оціночної діяльності Плитієм П.Г. 06.07.2020, у якому вартість спірного майна визначена у розмірі 110 945 006, 00 грн.
30.06.2021 від позивача надійшло клопотання в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що більшість недоліків позову, виявлених ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021, заявником усунуті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАНСО КОМПАНІ» строк для усунення недоліків позовної заяви, виявлених ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021.
08.07.2021 від позивача надійшло доповнення до клопотання про усунення недоліків.
20.07.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 недоліки усунуто повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.08.2021.
З метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-2, а саме: 01031, м. Київ, вул. Бастіонна, 13, прим. 78.
Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Правом на подання відзиву відповідач-2 не скористався.
19.08.2021 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.
Доводи відзиву ґрунтуються на тому, що позивач помилково вважає, що до відповідача-1 не перейшло право за іпотечним договором № 949, оскільки зміст договорів № 81 від 27.04.2020 про відступлення прав вимоги та № 81/1 від 27.04.2020 про купівлю-продаж майнових прав за кредитними договорами, свідчить про те, що до ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» перейшли майнові права ПАТ «Український професійний банк» (далі - ПАТ «УПБ»), у тому числі право вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим № 949, який забезпечував виконання зобов'язань за кредитним договором № 888. Враховуючи викладене, а також наявність рішення Господарського суду міста Києва в справі № 910/14751/17, яким було підтверджено наявність у ПАТ «УПБ» права вимоги за кредитним договором № 888 від 03.12.2007 та іпотечним договором № 949, відповідач-1, внаслідок укладення вищеназваних договорів № 81 від 27.04.2020 та № 81/1 від 27.04.2020 звертався до боржника із повідомленнями про намір оформлення права власності на предмет іпотеки у порядку статі 37 Закону України «Про іпотеку». Після спливу 30-ти денного строку з моменту отримання боржником вимоги, відповідачем-2 вчинено спірні реєстраційні дії від 05.10.2020 на користь відповідача-1. Проте, 15.10.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_2 були прийняті рішення про скасування рішень про державну реєстрацію, проведених відповідачем-2 05.10.2020, у зв'язку з чим, останнім 15.10.2020 проведено низку реєстраційних дій, аналогічних тим, що приймались ним 05.10.2020. Таким чином, відповідач-1 доводить, що він набув право власності на спірний майновий комплекс на законних підставах, в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», що виключає можливість задоволення віндикаційного позову. Більше того, відповідач-1 вказує, що право власності позивача на спірний об'єкт нерухомості виникло всупереч вимог чинного законодавства, оскільки таке відбулось без згоди іпотекодержателя, при цьому, запис про іпотеку був видалений фіктивним державним реєстратором, що підтверджується рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 в справі № 1240/2886/18.
20.08.2021 від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 910/17954/20, № 640/28931/20, № 910/10119/21, № 910/18081/20 та № 910/17014/20.
У підготовчому засіданні 25.08.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 29.09.2021.
02.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує на помилковість доводів відповідача-1 щодо переходу до останнього права вимоги за іпотечним договором № 949, оскільки іпотекою забезпечувалось виконання зобов'язання за двома кредитними договорами, а саме № 888 та № 967, при цьому право вимоги за кредитним договором № 967 у ПАТ «УПБ» було відсутнє. Також позивач вказує, що на момент набуття позивачем права власності на майновий комплекс в Реєстрі були відсутні записи щодо його обтяження іпотекою, а відтак, він набув відповідне право вільним від будь-яких незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
02.09.2021 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
14.09.2021 від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких заявник не погоджується з доводами позивача про те, що останній є добросовісним набувачем майна, оскільки запис про іпотеку був видалений без належних на те правових підстав. Також вважає помилковими твердження позивача, про те що до відповідача-1 не перейшло право вимоги за іпотечним договором, оскільки таке випливає зі змісту договорів № 81 від 27.04.2020 та № 81/1 від 27.04.2020. Крім цього, вказує, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 та позивачем проведені неуповноваженими особами, про що зазначено в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2019 у справі № 757/27183/19-к, якою також накладено арешт на спірний майновий комплекс.
У підготовчому засіданні 29.09.2021 судом відкладено підготовче засідання до 26.10.2021.
У підготовчому засіданні 26.10.2021 суд відмовив у задоволені клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.11.2021.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання, призначене на 23.11.2021 не прибули.
23.11.2021 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання. В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на зайнятість представника підприємства у іншому судовому процесі, а також стрімке зростання кількості захворювань на COVID-19 на території України.
Розглянувши подане клопотання суд вважає, що відсутні підстави для його задоволення, з огляду на таке.
Так, по-перше, посилаючись на встановлення на території України карантину, спричиненого COVID-19, заявником не наведено доказів, які унеможливили явку представника у судове засідання. Тим паче, представники відповідача-1 були присутні в усіх попередніх засіданнях Господарського суду міста Києва, а відтак, посилання на зазначені обставини є безпідставними.
По-друге, судом встановлено, що дійсно, в провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебуває справа № 908/2147/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА». Ухвалою цього суду від 26.10.2021, судове засідання призначено на 23.11.2021. Поряд із цим, в цій же ухвалі зазначено, що у судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду 26.10.2021 був присутнім представник ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» - Черкавський Ю.С., натомість клопотання про відкладення судового засідання підписано представником відповідача-1 - Лісовським С.В. Більше того, інтереси відповідача-1 в Господарському суді міста Києва представляв також і представник Бовкун В.І. Окрім того, в матеріалах справи наявні довіреності, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» на адвоката Титаренко В.М. та адвоката Глевацьку О.В.
По-третє, представник відповідача-1 мав змогу реалізувати своє право, надане статтею 197 ГПК України, щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, враховуючи те, що час розгляду справи в Господарському суді міста Києва (23.11.2021 о 12:45) та в Центральному апеляційному господарського суді (23.11.2021 о 16:30) є відмінними. Проте, зазначеним правом представник відповідача-1 не скористався.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем-1 не доведено неможливість забезпечити явку представника у судове засідання Господарського суду міста Києва 23.11.2021, що свідчить про відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Крім цього, суд не визнавав обов'язковою явку у судове засідання.
У судовому засіданні 23.11.2021 суд заслухав вступне слово присутнього представника позивача, дослідив наявні в матеріалах справи докази, заслухав промову представника позивача у судових дебатах та, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
25.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (іпотекодавець), яке також виступає майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «ІТ ІНВЕСТ» (позичальник), було укладено іпотечний договір, посвічений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. 25.12.2007 і зареєстрованим за № 949 (далі - Іпотечнинй договір).
Відповідно до пункту 2 Іпотечного договору, іпотекою забезпечується:
- виконання зобов'язань іпотекодавця відповідно до Договору про надання кредиту № 967 від 25.12.2007 (далі - кредитний договір № 1) (пп. 2.1);
- виконання позичальником зобов'язань відповідно до Договору про відкриття кредитної лінії № 888 від 03.12.2007 (далі - кредитний договір № 2) (пп. 2.2).
Відповідно до пп. 6.1 Іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця та позичальника за кредитними договорами іпотекодавець надав в іпотеку майновий комплекс, загальною площею 28 223, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6.
28.08.2017 Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Апекс-Банк», у якому просило:
- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору застави майнових прав від 30.04.2015 №30042015/97/Z, з урахуванням усіх додаткових договорів до нього, шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення цього договору;
- визнати наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ТОВ «ІТ Інвест» за договором про надання кредиту від 03.12.2007 №888, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за договором поруки від 25.12.2007 №888-1 з додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього;
- визнати наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ПАТ «Експериментально-механічний завод» за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим номером 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього;
- зобов'язати ПАТ «Апекс-Банк» повернути ПАТ «УПБ» документи, отримані згідно з актами приймання-передачі від 26.05.2015 та від 27.05.2015.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 в справі № 910/14751/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, позов задоволено частково, внаслідок чого застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - Договору застави майнових прав від 30.04.2015 №30042015/97/Z, шляхом визнання наявності у Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» права майнової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ ІНВЕСТ» за Договором про надання кредиту від 03.12.2007 №888, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за Договором поруки від 25.12.2007 №888-1 з додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього та Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Апекс-банк» повернути Публічному акціонерному товариству «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» документи, отримані згідно Акту приймання-передачі від 26.05.2015. В іншій частині позову відмовлено.
В подальшому, 15.05.2018 право власності на майновий комплекс було зареєстровано за ОСОБА_1 (номер запису 26145712) на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.03.2005 і зареєстрованого за № 2305.
Відповідно до акту приймання-передачі від 16.05.2018, ОСОБА_1 передав, а ТОВ «ГАНСО КОМПАНІ» прийняло в якості вкладу до статутного капіталу майно - майновий комплекс, загальною площею 28 223, 10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ вул. Будіндустрії, 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1552597580000.
17.05.2018 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною було здійснено реєстрацію за позивачем права власності на майновий комплекс (номер запису 26197796).
30.03.2020 відбулись електронні торги з продажу пулу активів ПАТ «УПБ», на яких переможцем стало ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-l 9-000019- b, та придбало лот №GL16N717120, до якого входило право вимоги за:
- Договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007,
- Договором про надання кредиту №888 від 03.12.2007,
- Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим номером 949.
За результатами торгів між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» були укладені наступні договори:
- Договір № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 618 (далі - Договір № 81);
- Договір № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 619 (далі - Договір № 81/1).
Так, за Договором № 81 до відповідача-1 перейшли права вимоги за кредитними договорами № 1 та № 2, а відповідно до умов Договору № 81/1 відповідач-1 придбав майнові права за Іпотечним договором.
Питання перебігу іпотечних правовідносин щодо спірного майнового комплексу та набуття прав його іпотекодержателя ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» є предметом вирішення спору, зокрема, у справі Господарського суду міста Києва № 910/17954/20.
05.10.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., на підставі, зокрема: дублікату іпотечного договору, виданого 08.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №1929; рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/14571/17; договору № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, посвідченого 27.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №618; повідомлень ПАТ «УПБ» №01-10/4982 від 24.09.2015, №01-10/4983 від 24.09.2015 та №01-10/329/1 від 21.08.2020, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме:
- за індексним номером 54421899 про реєстрацію іпотеки з визначенням ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» іпотекодержателем майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, (номер запису: 38516374);
- за індексним номером 54422313 про реєстрацію обтяження майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, іпотекою (номер запису: 38516467);
- за індексним номером 54423577 про реєстрацію за ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права власності на майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, (номер запису: 38517647).
Наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2021 №998/7 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Гансо Компані» про скасування рішень №№ 54421899, 54422313 та 54423577.
15.10.2020 державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_2, на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/5716/20, прийняті рішення за №№54580019, 54580311, згідно яких проведено державну реєстрацію скасування права власності №38517647, іпотеки №38516374 та обтяження (заборони на нерухоме майно) №38516467 за ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» щодо майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.
Наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2020 №4080/5 «Про задоволення скарги», на підставі висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 17.11.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» від 27.10.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.10.2020 за №31866-33-20, задоволено скаргу ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» від 27.10.2020 та скасовано рішення від 15.10.2020 №№54580019, 54580311, прийняті державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_2
Також, в подальшому, вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2021 в справі № 219/2284/21 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та призначено їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у сфері державної служби строком на 1 рік, без призначення додаткового покарання у виді штрафу.
Відповідно до зазначеного вироку, ОСОБА_2, в порушення положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не здійснила інформаційну взаємодію між Державним реєстром прав і Єдиним державним реєстром судових рішень та не вжила усіх необхідних заходів, спрямованих на встановлення достовірності ухвали Господарського суду міста Києва, винесеної суддею Мудрим С.М. у справі № 910/5716/20 від 13.10.2020 й 15.10.2020 у період часу з 11 години 10 хвилин до 11 години 23 хвилини, державний реєстратор ОСОБА_2 прийняла рішення № 54580019 від 15.10.2020 і рішення № 54580311 від 15.10.2020 та провела державну реєстрацію прав та їх обтяжень, погасивши у спеціальному розділі Державного реєстру записи про іпотеку та внесла запис до Державного реєстру прав, про реєстрацію права власності на об'єкт майнового комплексу загальною площею 28223, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 6 за ТОВ «Гансо Компані».
15.10.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., на підставі, зокрема: дублікату іпотечного договору, виданого 08.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №1929; рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/14571/17; договору №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, посвідченого 27.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №618; повідомлень ПАТ «УПБ» №01-10/4982 від 24.09.2015 №01-10/4983 від 24.09.2015 та №01-10/329/1 від 21.08.2020, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме:
- за індексним номером 54599126 про реєстрацію іпотеки з визначенням ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» іпотекодержателем майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, (номер запису: 38680926);
- за індексним номером 54599147 про реєстрацію обтяження майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, іпотекою (номер запису: 38680941);
- за індексним номером 54599162 про реєстрацію за ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права власності на майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, (номер запису: 38680953).
Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2020 №3745/5 за результатами розгляду скарги ТОВ «Гансо Компані» скасовано рішення від 15.10.2020 №№54599126, 54599147, 54599162, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2021 в справі № 640/28931/20 у задоволенні позову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М.А. про скасування вказаного наказу Міністерства юстиції України відмовлено. Рішення оскаржено, законної сили не набрало.
Також з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що накладені ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №757/27183/19-к та Подільського районного суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №758/7480/20, які були залишені без змін судом апеляційної інстанції (ухвали Київського апеляційного суду від 16.12.2020 у справі №758/7480/20 та від 12.04.2021 у справі №757/27183/19-к), арешти спірного майнового комплексу зберігають свою чинність по сьогоднішній день.
Крім цього, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 04.12.2020 у справі №757/52856/20-к, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 20.04.2021, було накладено арешт на спірний майновий комплекс з позбавленням права користування, відчуження та розпорядження ним будь-яким суб'єктам господарської діяльності, окрім ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».
Отже, спір у справі виник внаслідок безпідставного, за твердженнями позивача, вибуття з його власності нерухомого майна - майнового комплексу, що розташований в місті Києві, по вулиці Будіндустрії, будинок 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1552597580000), загальною площею 28223,10 кв.м., яке відбулось шляхом відступлення права вимоги за іпотечним договором без достатніх на те правових підстав.
Відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зауважує, що на момент набуття позивачем права власності на майновий комплекс, запис про іпотеку був безпідставно погашений, у зв'язку з чим позивач не може вважатися добросовісним набувачем нерухомості.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із частинами 1, 5, 6 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частинами 1, 2 статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17 зазначено, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З урахування приписів статті 4 ГПК України, наведені приписи законодавства визначають об'єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
За приписом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Тобто, власник майна, фактично позбавлений можливості володіти і користуватися цим майном внаслідок його незаконного вибуття із володіння, має право витребувати таке майно із чужого володіння.
Зазначений засіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.
З правового аналізу статті 387 ЦК України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред'являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
При цьому, важливою умовою звернення із віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.
Отже, цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.
При розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Відповідач же може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.
Так, відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Приписами частини 5 статті 12 ЦК України презюмується добросовісність набувача, тобто, незаконний набувач є добросовісним поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Позивачем заявлені вимоги до відповідача-1 про витребування спірного нерухомого майна.
При цьому, відповідні зобов'язальні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо спірного майна відсутні.
Судом встановлено, що 15.05.2018 право власності на майновий комплекс було зареєстровано за ОСОБА_1 (номер запису 26145712) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.03.2005 і зареєстрованого за № 2305.
Відповідно до акту приймання-передачі від 16.05.2018, ОСОБА_1 передав, а ТОВ «ГАНСО КОМПАНІ» прийняло в якості вкладу до статутного капіталу майно - майновий комплекс, загальною площею 28 223, 10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ вул. Будіндустрії, 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1552597580000.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності;
13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
17.05.2018 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною було здійснено реєстрацію за позивачем права власності на майновий комплекс (номер запису 26197796).
Незаконність набуття позивачем права власності на спірний майновий комплекс відповідач-1 доводить тим, що на момент реєстрації відповідного права було протиправно видалено запис про іпотеку, де іподекодержателем було ПАТ «УПБ».
За визначенням, наведеним у абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Отже, іпотека є різновидом застави.
Згідно частини першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, реалізації предмета застави.
Аналогічним чином, відповідно до частини 17 Закону № 898-IV іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 зазначено, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.
Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважила, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пункті 96 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), у пункті 10.29 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19). Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).
Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
В контексті обставин справи, слід зазначити, що відповідач-1 вказує на проведення 25.12.2007 о 14:32:00 реєстрації іпотеки за ПАТ «УПБ» внаслідок укладення Іпотечного договору, яку в подальшому було припинено державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Мурзенко Андрієм Володимировичем 15.05.2018.
Поряд із цим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі записи про іпотеку відсутні.
Отже, оскільки запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, суд дійшов висновку, що позивач набув право на майновий комплекс вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, у зв'язку з чим твердження відповідача-1 про те, що відчуження майна, яке складало предмет іпотеки, відбулось без згоди іпотекодержателя, є незмістовними.
При цьому, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» зазначає, що є законним власником спірного майнового комплексу згідно проведеної 05.10.2020 реєстрації права власності, оскільки реєстраційні дії, які були проведені 15.10.2020 були скасовані Міністерством юстиції України, однак, продовжують діяти в силу існування обтяжень такого майна, які унеможливлюють виконання наказів Міністерством юстиції України, а їх виконання і зумовить відновлення запису про право власності ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на спірне майно від 05.10.2020, що і підтверджуватиме законність розпорядження ним таким майном.
Слід зазначити, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням Державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.
За встановленими обставинами справи, відповідач-1 набув право власності на спірне майно внаслідок укладання 27.04.2020 Договорів № 81 та № 81/1, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., та зареєстровані в реєстрі за № 618 та № 619, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020.
Частина перша статті 24 Закону № 898-IV передбачає, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.
З вказаного переліку знову ж вбачається, що державній реєстрації у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає відповідна іпотека, а не правочин з відступлення прав за іпотечним договором, а тому чинність такого правочину не залежить від факту реєстрації іпотеки як зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 Іпотечного договору, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №949, іпотекою забезпечується:
- виконання зобов'язань іпотекодавця відповідно до Договору про надання кредиту № 967 від 25.12.2007 (далі - кредитний договір № 1) (пп. 2.1);
- виконання позичальником зобов'язань відповідно до Договору про відкриття кредитної лінії № 888 від 03.12.2007 (далі - кредитний договір № 2) (пп. 2.2).
Поряд із цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 в справі № 910/14751/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, визнано за Публічним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» право майнової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ ІНВЕСТ» за Договором про надання кредиту від 03.12.2007 №888, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за Договором поруки від 25.12.2007 №888-1 з додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього та Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього.
При цьому у названому рішенні зазначено таке:
"... Щодо заявлених вимог про застосування наслідків недійсності правочину в частині визнання наявності права майнової вимоги до Публічного акціонерного товариства "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим номером 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, суд повідомляє наступне.
Як встановлено судом, 20 січня 2017 року відповідачем було відступлено право вимоги за Кредитним договором 2 рівними частинами Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія "АЛЬЯНС" (третя особа-4) та Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДСЕРВІС-2012" (третя особа-5)...
... Таким чином, позовні вимоги про визнання наявності у позивача права майнової вимоги до Публічного акціонерного товариства "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 (Кредитний договір 2) з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М, за реєстровим номером 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, задоволенню не підлягають».
Суд також враховує, що судовим рішенням в справі № 910/14751/17 було визнано за ПАТ «УПБ» право вимоги за Іпотечним договором, разом з цим за приписами ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що у ПАТ «УПБ» були відсутні права вимоги за Договором про надання кредиту № 967 від 25.12.2007 й, як наслідок, права вимоги за Іпотечним договором № 949, оскільки останнім було забезпечено виконання зобов'язання, у тому числі, і за Договором про надання кредиту № 967 від 25.12.2007.
Тобто, в контексті спірних правовідносин не було дотримано обов'язкової умови для відступлення прав за іпотечним договором, а саме одночасного відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, як того вимагають приписи ч. 1 ст. 24 Закону № 898-IV.
Втім, 05.10.2020 та, після їх скасування 15.10.2020 рішеннями №№54580019, 54580311 державного реєстратора Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_2, 15.10.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., на підставі, зокрема: дублікату іпотечного договору, виданого 08.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №1929; рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/14571/17; договору № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, посвідченого 27.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №618; повідомлень ПАТ «УПБ» №01-10/4982 від 24.09.2015 №01-10/4983 від 24.09.2015 та №01-10/329/1 від 21.08.2020, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме:
- за індексним номером 54421899 про реєстрацію іпотеки з визначенням ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» іпотекодержателем майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, (номер запису: 38516374);
- за індексним номером 54422313 про реєстрацію обтяження майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, іпотекою (номер запису: 38516467);
- за індексним номером 54423577 про реєстрацію за ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права власності на майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, (номер запису: 38517647).
Тобто, обставини прийняття рішень та вчинення записів про іпотеку спірного майнового комплексу, обтяження його такою іпотекою та право власності ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» як від 05.10.2020, так і від 15.10.2020 є ідентичними.
За змістом ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).
Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2020 № 3745/5 «Про задоволення скарги» скасовані рішення приватного нотаріуса Юдіна М.А. від 15.10.2020 №№ 54599126, 54599147 та 54599162 щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права власності, реєстрації іпотеки та обтяження спірного майнового комплексу.
Відповідно до висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 22.10.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ «Гансо Компані» від 16.10.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.2020 за № 30576-33-20, на підставі якого було прийнято наказ № 3745/5, підставою для скасування відповідних рішень приватного нотаріуса Юдіна М.А. стало встановлення проведення таких реєстраційних дій всупереч наявному в Державному реєстрі прав записів від 11.06.2019 про обтяження спірного майнового комплексу арештом, накладеним ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2019 у справі № 757/27183/19-к, та від 16.07.2020 про обтяження спірного майнового комплексу арештом, накладеним ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 758/7480/20.
Факт існування вказаних обтяжень спірного майнового комплексу арештами, накладеними судом в рамках кримінальних проваджень, підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що накладені ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2019 у справі № 757/27183/19-к та Подільського районного суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 758/7480/20, які були залишені без змін судом апеляційної інстанції (ухвали Київського апеляційного суду від 16.12.2020 у справі № 758/7480/20 та від 12.04.2021 у справі № 757/27183/19-к), арешти зберігають свою чинність по сьогоднішній день.
Як встановлено частиною 2 ст. 21 Кримінального процесуального кодексу України, вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як вбачається з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV є підставою для відмови в державній реєстрації прав.
Отже, проведення реєстрації прав на нерухомість, обтяжену накладеним судом арештом в рамках кримінального провадження, свідчить про суперечність відповідних дій фундаментальним положенням Конституції України (ст.ст. 8, 19, 41, 129-1) та Цивільного кодексу України (ст.ст. 182, 316, 317, 321, 326, 328), адже її вчинення суперечить судовому рішенню про встановлення відповідного обтяження, яке набрало законної сили, що в свою чергу є порушенням основ діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спрямованих на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, оскільки така реєстрація спотворює відповідну мету (не може бути визнано державою та захищено нею право, яке зареєстровано з порушенням норм Закону).
При цьому, суд звертає увагу на те, що в даному випадку передбачений п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV виняток щодо відмови в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, у випадку державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33 - 38 Закону України «Про іпотеку» не застосовується, адже із наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна не вбачається, що таке право іпотеки було зареєстрованим на моменти вчинення записів про арешт спірного майнового комплексу, про що вже було зазначено судом вище.
Таким чином, слід констатувати, що проведення державної реєстрації права іпотеки на майно, обтяження його такою іпотекою та права власності на нього, як наслідку реалізації прав іпотекодержателя, за наявності записів про обтяження відповідного майна арештами, накладеними судом в рамках кримінальних проваджень, які внесені раніше іпотеки, суперечить положенням ст.ст. 8, 19, 41, 129-1 Конституції України та є прямим порушення публічних основ державної реєстрації прав, закріплених в положеннях ст. 182 Цивільного кодексу України та Законі № 1952-IV.
На користь такого висновку свідчить також і те, що на теперішній час наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2020 № 3745/5 залишається невиконаним в частині наслідків скасування прийнятих приватним нотаріусом Юдіним М.А. рішень від 15.10.2020 за №№ 5459912, 54599147, 54599162, що зумовлено саме існуванням записів про арешт спірного майнового комплексу, накладеного ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2019 у справі № 757/27183/19-к та Подільського районного суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 758/7480/20.
Аналогічно залишається невиконаним наказ Міністерства юстиції України від 25.11.2020 № 4080/5 в частині внесення до Державного реєстру відомостей про скасування рішень державного реєстратора Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_2 від 15.10.2020 №№ 54580019, 54580311, прийнятих на підставі підробленого судового рішення.
Тобто, мають місце обставини за яких орган, до повноважень якого належить, зокрема забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державної реєстрації прав, здійснення нормативно-правового регулювання у сфері державної реєстрації прав, забезпечення створення та функціонування Державного реєстру прав, будучи держателем цього реєстру, здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій та прийняття обов'язкових до виконання рішення, передбачених Законом № 1952-IV, не в змозі виконати свої рішення про скасування незаконних дій в Державному реєстрі прав в силу існування записів про обтяження відповідного майна арештами, накладеними судовими рішеннями.
Наведене за фактичних обставин перебігу спірних правовідносин є самостійною та безумовною підставою для висновку про незаконність прийняття відповідачем-2 рішень про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень і вчинення на підставі них відповідних записів за наявності чинних записів про обтяження відповідного майна судовими арештами, адже, на переконання суду, у випадку коли реєстратор, визнаючи силу записів про судовий арешт майна, не в змозі скасувати записи, вчинені на підставі підробленого судового рішення, то визнати законним, в такому випадку, проведення державної реєстрації прав державним реєстратором неможливо.
Відповідно до приписів частини 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).
Отже, згідно з нормами цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
При цьому, категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.
Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини проведення державної реєстрації спірних прав на майновий комплекс за ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», суд дійшов висновку, що таку реєстрацію здійснено свідомо, нехтуючи імперативними приписами Конституції України (зокрема, в частині обов'язковості остаточного судового рішення).
Отже, вчинення порушень приписів ст.ст. 8, 19, 41, 129-1 Конституції України, ст.ст. 182, 316, 317, 321, 326, 328 Цивільного кодексу України, Закону № 1952-IV, що безумовно посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, адже в першу чергу нівелює такий основний принципу існування держави України в цілому як верховенство права, є неспростовною ознакою порушення публічного порядку в розумінні положень ст. 228 Цивільного кодексу України.
Відтак, спрямовані в даному випадку на набуття правомочностей власника спірного майнового комплексу дії, а саме, проведення 05.10.2020 та 15.10.2020 приватним нотаріусом Юдіним М.А. державної реєстрації в Державному реєстрі прав іпотеки, обтяження спірного майнового комплексу іпотекою та права власності ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на спірний майновий комплекс, є нікчемними, адже є наслідком протиправних дій, вчинених всупереч публічному порядку (зокрема, внаслідок нехтування обов'язковістю судових рішень, які набрали законної сили, та встановлених ними обтяжень спірного майна) за відсутності жодних доказів на підтвердження втрати чинності такими арештами чи наявності пріоритету зареєстрованих прав над встановленими судовими рішеннями обтяженнями спірного майна.
Таким чином, здійснення реєстрації за відповідачем-1 права власності на спірний майновий комплекс всупереч встановленої заборони вчинення таких дій, відбулось за умови обізнаності відповідача-1 про наявність відповідних арештів в силу публічності наявної в Державному реєстрі прав інформації про такі арешти.
Отже, зазначені обставини реєстрації ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» за собою права власності на спірний майновий комплекс є підтвердженням його недобросовісної поведінки.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року (провадження N 6-140цс14), власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.
Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлено право власника на витребування майна від добросовісного набувача та визначено випадки можливості витребування власником майна за відплатним договором у добросовісного набувача.
У даному випадку, враховуючи висновки суду щодо недобросовісного набуття відповідачем-1 спірного майна, норми ст. 388 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню, а відповідне майно має бути витребувано у відповідача-1 на користь позивача згідно ст. 387 Цивільного кодексу України.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю викладено у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З огляду на викладене, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові.
Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем-1.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги про витребування спірного майна та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо цього майна, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем, є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення.
Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. Виходячи із змісту наведених норм, захисту у судовому порядку підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Враховуючи викладене, з огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача-1 в розмірі 808 120, 00 грн.
Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, сума переплати в розмірі 0, 67 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 111; ідентифікаційний код 41264766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНСО КОМПАНІ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6; ідентифікаційний код 42135362) нерухоме майно - майновий комплекс, що розташований в місті Києві, по вулиці Будіндустрії, будинок 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1552597580000), загальною площею 28223,1 кв.м, до складу якого входять: адміністративно-побутовий корпус (літ. А) загальною площею 1643,7 кв.м., цех баштових кранів (літ. Б) загальною площею 3833,7 кв.м., механо-складальний цех, заготовчий цех, цех ремонту екскаваторів, адміністративно-господарські приміщення (літ. В) загальною площею 11361,00 кв.м., виробничий корпус (літ. Г) загальною площею 9805,8 кв.м., киснева станція, приміщення балонів кисневої рампи, навіс кисневої станції (літ. Д) загальною площею 81,4 кв.м., будинок РОУ (літ. Е) загальною площею 125,5 кв.м., очисні споруди, споруди для зливних і виробничих каналізацій (літ. З) загальною площею 26,7 кв.м., блок-пост заводської готовності (літ. И) загальною площею 3,10 кв.м., заготовче відділення, столярний цех, склад матеріалів (літ. К) загальною площею 1227,2 кв.м., склад шихти, блок кімната (літ. Л) загальною площею 115,00 кв.м.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54421899 від 05.10.2020 17:10:55, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422313 від 05.10.2020 17:30:04, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423577 від 05.10.2020 19:12:42, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54599126 від 15.10.2020 22:25:04, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54599147 від 15.10.2020 22:49:37, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54599162 від 15.10.2020 23:10:42, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 111; ідентифікаційний код 41264766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНСО КОМПАНІ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6; ідентифікаційний код 42135362) 808 120, 00 грн (вісімсот вісім тисяч сто двадцять гривень 00 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Рішення в повному обсязі складено 26.11.2021 року.
Суддя О.С. Комарова