ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2021Справа № 910/10685/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (вул. Гарматна, буд.2, Київ, 03680, код ЄДРПОУ 31576194)
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, 01001, місто Київ, код ЄДРПОУ 14360570)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (вул. Січеславська набережна, буд. 29-А, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 38920700)
про стягнення 700 191, 78 дол. США та 1 727 246,91 грн,
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач) про стягнення 700 191,78 дол. США та 1 727 246,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1997790 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" в частині повернення позивачу грошових коштів, які були розміщено як банківський вклад згідно умов договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.08.2021.
04.08.2021 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що договором від 17.11.2014 спірна заборгованість була переведена на нового боржника - ТОВ "ФК "Фінілон", позивачем невірно визначено відсоткову ставку щодо нарахування пені, порушено строк позовної давності в частині вимог про нарахування 3% річних, також відповідач зазначає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 3, ч. 1. ст. 231 ГПУ України, оскільки позиви у справах №904/1559/15 та №910/10685/21 є тотожними в частині повернення коштів за договором банківського вкладу №197790 від 13.06.2013.
06.08.2021 д відділу діловодства суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
09.08.2021 на електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, не надавав згоди на вчинення правочину про переведення боргу, нарахування 3% річних здійснювалося позивачем за 3 роки до подання позову, та всі розрахунки здійснено відповідно до умов договору з відповідачем, з урахуванням обставин, встановлених рішенням у справі №904/1569/15.
09.08.2021 на електронну пошту суду позивачем також надіслано заперечення проти залучення до участі у справі третьої особи - ТОВ "ФК "Фінілон", оскільки позивач не надавав згоди на переведення боргу, крім того договір переведення боргу від 17.11.2014, укладений між відповідачем та ТОВ "ФК "Фінілон", неодноразово оцінювався як доказ судам різних інстанцій.
10.04.2021 до відділу діловодства суду представником відповідача подано додаткові пояснення щодо необхідності залучення третьої особи - ТОВ "ФК "Фінілон", яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон", підготовче засідання відкладено 08.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/10685/21 до розгляду по суті на 29.09.2021.
У судовому засіданні 29.09.2021 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 13.10.2021.
У судовому засіданні 13.10.2021 судом оголошено про відкладення розгляду справи по суті на 04.11.2021.
02.11.2021 представником позивача подано заяву щодо судових витрат.
У судовому засіданні 04.11.2021 представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, в свою чергу, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити, представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 04.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
13.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (далі - клієнт; позивач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - банк; відповідач) укладено договір про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" №197790 (далі - договір), предметом якого, відповідно до додаткової угоди №1 до нього, є внесення клієнтом тимчасово вільних коштів (далі - вклад) у сумі 700000, 00 доларів США на депозитний рахунок на строк, що зазначений в пункті 3.1. цієї додаткової угоди. Датою внесення вкладу вважається дата надходження коштів на депозитний рахунок.
Кошти, що розміщуються клієнтом на депозитному рахунку, надходять виключно з його поточного рахунку. Строк розміщення коштів на депозитному рахунку встановлюється до 14 червня 2014 (пункт 3.1. додаткової угоди №1 до договору).
Проценти за вкладом виплачуються клієнту в день закінчення строку розміщення вкладу, передбаченого пунктом 3.1. цієї додаткової угоди, або щомісяця кожного числа місяця, наступного за звітним місяцем. Проценти, що залишалися невиплаченими, підлягають виплаті одночасно з сумою вкладу або за письмовою заявою клієнта перераховуються на поповнення вкладу з подальшим продовженням терміну дії цього договору (або без продовження терміну дії договору) на підставі укладання додаткової угоди з урахуванням цих змін.
Нарахування процентів за вкладом проводиться за період розміщення коштів починаючи з дня, наступного за днем надходження вкладу на депозитний рахунок, що зазначено в п. 2.5 в редакції додаткової угоди до цього договору. День повернення банком вкладу і інтервал розрахунку процентів не включається (пункт 3.3. договору).
Нарахування процентів за договором здійснюється щодня з розрахунку фактичної кількості днів у місяці та році (пункт 3.4. договору).
У випадку невитребування клієнтом коштів вкладу у визначений пунктом 3.1 цього договору строк, з урахуванням умов пункту 3.2 цього договору, договір вважається продовженим зі сплатою процентів у розмірі, який передбачено за вкладами на вимогу банку, починаючи з дня закінчення строку розміщення вкладу відповідно до пункту 3.1 цього договору. Повернення клієнту невитребуваного за строком вкладу та нарахованих процентів здійснюється банком на підставі письмової заяви клієнта з урахуванням умов пункту 3.2. цього договору (пункт 3.5. договору).
Для розміщення грошових коштів за договором №197790 від 13.06.2013 банком був відкритий для клієнта рахунок НОМЕР_4.
Платіжним дорученням від 13.06.2013 № 843 позивачем внесено 700000 доларів США на рахунок 26153000245700 за договором № 197790 від 13.06.2013.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі №904/1569/15, змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017, викладено резолютивну частину у новій редакції, відповідно до якої позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" задоволено частково, зокрема, зобов'язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" виконати платіжне доручення Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" № 7 від 17.02.2017 на суму 700000 доларів США щодо перерахування з рахунку НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , який відкрито у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Києві.
Під час розгляду справи №904/1569/15 судом встановлено наступні обставини.
Згідно платіжного доручення від 13.06.2013 № 843 внесено 700000 доларів США на рахунок 26153000245700 за договором № 197790 від 13.06.2013.
Платіжним дорученням № Е0528L0KDZ від 28.05.2014 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" здійснив переказ грошових коштів у сумі 700000 USD з рахунку № НОМЕР_3 (платник Підприємство Таврида Електрик Укр., ООО, банк платника Сев. Ф. ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Севастополь) на рахунок № НОМЕР_1 (отримувач Підприємство Тавріда Електрик Укр., ООО, банк отримувача ПАТ КБ "ПриватБанк").
02.09.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 0039, в якій посилається на свої неодноразові попередні звернення у листах вих. № 019 від 19.03.2014, вих. № 0019 від 22.04.2014, вих. № 39 від 19.05.2014, вих. № 49 від 03.07.2014, вих. № 0037 від 05.08.2014, просив надати детальну інформацію, яким є порядок доступу до коштів, що були розміщені на рахунках ТОВ "Підприємство "Таврида Електрик Україна" у Севастопольській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" та посприяти у перерахуванні коштів на рахунки позивача у філії "Київ сіті" ПАТ КБ "ПриватБанк".
Позивач звернувся до банку із платіжними дорученнями від 20.07.2015 та від 17.02.2017, які відповідно були отримані банком 24.07.2015 та 20.02.2017, щодо перерахування депозитних вкладів на поточні рахунки відкриті у філії "КиївСіті" ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Київ, які є вимогою про повернення сум депозитних вкладів за спірними договорами депозиту та вимогою про перерахування процентів (нарахованих станом на 28.05.2014), у розумінні пунктів 3.5 депозитних договорів. А тому, саме з дат отримання банком даних платіжних доручень (24.07.2015 та 20.02.2017), депозитні договори є припиненими.
З урахуванням вищезазначених платіжних доручень, які були виставлені позивачем банку, депозитні договори припинили свою діяльність: договір № 197790 від 13.06.2013 (сума вкладу 700000 доларів США) припинився з 20.02.2017 (платіжне доручення № 7 від 17.02.2017 на суму 700000 доларів США про переведення даних грошових коштів з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 , яке було отримано банком 20.02.2017);
Саме з моменту отримання банком платіжних доручень щодо перерахування депозитних вкладів (20.02.2017), у відповідача виник обов'язок повернути позивачу депозитні вклади та виплатити нараховані проценти.
Однак, відповідач вищезазначені платіжні доручення позивача не виконав, грошові кошти, які станом на 28.05.2014 обліковувались на поточних рахунках позивача, депозитні вклади та нараховані проценти, на рахунки визначені позивачем у платіжних доручення, не перерахував.
Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, "Справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" п. 72 "В. Оцінка Суду").
Отже, факт розміщення в якості банківського вкладу грошових коштів у розмірі 700 000 доларів США згідно умов договору №1997790 від 13.06.2013 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" та факт припинення дії цього договору 20.02.2017 підтверджується рішенням у справі №904/1569/15 за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення у справі №904/1569/15 було виконано в повному обсязі 10.09.2019, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №55374350 від 10.09.2019.
Відтак, у зв'язку з тим, що відповідач не повернув позивачу грошові кошти, які було розміщено як банківський вклад згідно умов договору позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського вкладу, а відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Частиною 1 ст. 1061 ЦК України унормовано, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Згідно з ч. 3 ст. 1061 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
За своєю природою договір банківського вкладу подібний до договору банківського рахунка. Згідно з ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Проте договір банківського вкладу має відмінності від договору банківського рахунка. Це насамперед відмінності в цілях, на досягнення яких вони спрямовані, а також в їх кінцевих договірних результатах.
З системного аналізу вбачається, що ціль договору банківського вкладу полягає у залученні банком коштів фізичних та юридичних осіб під певний відсоток з метою спрямування означених коштів банком, зокрема на кредитування та відповідно отримання банком прибутку у вигляді різниці між відсотками, а вкладником у вигляді відсотків.
Таким чином, розміщення вкладником коштів за договором банківського вкладу на депозитному рахунку має на меті саме отримання прибутку.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом п. 3.5 договору сторони погодили, що у випадку не витребування клієнтом коштів вкладу у визначений п. 3.1 договору строк, договір вважається продовженим із сплатою процентів у розмірі, який передбачено за вкладами на вимогу банку. Повернення клієнту не витребуваного за строком вкладу та нарахованих процентів здійснюється банком на підставі письмової заяви клієнта.
Так, за результатами розгляду справи №904/1569/15 суд встановив, що саме з моменту отримання банком платіжних доручень щодо перерахування депозитних вкладів (20.02.2017), у відповідача виник обов'язок повернути позивачу депозитні вклади та виплатити нараховані проценти.
Втім, свої зобов'язання щодо повернення позивачу грошових коштів, які було розміщено як банківський вклад згідно умов договору у розмірі 700000 доларів США відповідач не виконав.
Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Також, у зв'язку з настанням обов'язку відповідача з повернення банківського вкладу позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів на вклад після закінчення строку депозиту за період з 11.02.2017 по 20.02.2017 у розмірі 191, 78 доларів США за ставкою 1% річних.
При цьому, суд частково задовольняючи вимоги позивача у справі №904/1569/15 в частині нарахування процентів за депозитними вкладами, а саме на депозитний вклад за договором № 197790 від 13.06.2013 (сума вкладу 700000 доларів США) за період з 15.07.2014 по 10.02.2017 у розмірі 18027, 40 доларів США, врахував, що відповідно Умов та Правил надання банківських послуг, що регулюють порядок обслуговування ПАТ КБ "ПриватБанк" юридичних осіб та згідно наказу № 07 від 05.01.2004 процента ставка на вимогу складає 1 % річних, з чим погодився суд апеляційної інстанції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за вкладом, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Разом з тим, суд не враховує доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку з повернення позивачу депозитного вкладу та виплати нарахованих процентів за договором у зв'язку з переведенням боргу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" на підставі договору від 17.11.2014.
Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 513 Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копії договору про переведення боргу від 17.11.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон", додаткової угоди до нього від 18.11.2014 та додатку №1 до нього.
Однак, при цьому суду не надано належних та допустимих доказів надання позивачем згоди на переведення боргу з відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон".
Не є обґрунтованими також доводи відповідача щодо тотожності позовів у справах №904/1569/15 та №910/10685/21, оскільки, як встановлено судом, під час розгляду справи №№904/1569/15 позовна вимога щодо повернення позивачу коштів за договором банківського вкладу №197790 від 13.06.2013 не заявлялась.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, факт настання грошового зобов'язання відповідача з повернення позивачу депозитного вкладу та виплати нарахованих процентів, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 700 191, 78 дол. США.
Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 1 727 246, 91 грн, розраховані за період з 02.07.2018 по 02.07.2021.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим суд також дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Водночас, під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, з огляду на те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності по вимогам в частині нарахування 3% річних.
У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як раніше зазначалось, розрахунок 3% річних позивачем проводився з 02.07.2018 по 02.07.2021, про що також зазначено у відповіді на відзив.
До Господарського суду міста Києва позивач звернувся з даним позовом 02.07.2021, тобто в межах трирічного строку позовної давності, у зв'язку з чим заява відповідача про її застосування задоволенню не підлягає.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів виконання ним своїх зобов'язань з повернення банківського вкладу та нарахованих процентів, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього такого обов'язку.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору №03/06/21 про надання правової допомоги від 25.06.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 02.07.2021, та копії платіжного доручення №9081 від 20.10.2021.
Пунктом 1.1. договору про надання правничої (правової) допомоги №03/06/21 від 25.06.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Гончарук та партнери", в особі директора Гончарука Михайла Петровича (далі - адвокат) визначено, що адвокат зобов'язується здійснювати представництво а надавати інші види правової допомоги клієнту щодо стягнення в судовому порядку грошових коштів (банківський вклад) з АТ "КБ Приватбанк", що належить замовнику на підставі договору №197790 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" від 13.06.2013, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, що необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до п. 4. договору про надання правничої (правової) допомоги №03/06/21 від 25.06.2021, за правову допомогу, передбачену цим договором клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) незалежно від результату надання правової допомоги у фіксованому розмірі, зокрема за надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо стягнення в удовому порядку грошових коштів (банківський вклад) з АТ "КБ Приватбанк"; представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції під час здійснення господарського судочинства - 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Клієнт здійснює оплату гонорару адвоката за цим договором в безготівковому порядку на поточний рахунок адвоката не пізніше 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі правової допомоги та/або звіту адвоката (пункт 5.1. договору №03/06/21 від 25.06.2021).
Клієнт має право здійснювати оплату гонорару адвоката за цим договором на умовах попередньої оплати (пункт 5.2. договору №03/06/21 від 25.06.2021).
Відповідач заперечує проти стягнення вказаних витрат на правову допомогу з підстав їх недоведеності а саме, з огляду на відсутність їх оплати, а також детального опису робіт (наданих послуг).
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Платіжним дорученням №9081 від 20.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" перерахувало Гончаруку Михайлу Петровичу в якості часткової оплати за надання правової (правничої) допомоги зг. Договору №03/06/21 від 25.06.2021 про надання правової допомоги без ПДВ 40 000, 00 грн.
При цьому, суд не враховує доводи позивача про відсутність документального підтвердження розміру зазначених витрат, зокрема щодо відсутності документів про повну оплату гонорару, оскільки відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20).
Не враховує суд і доводи відповідача щодо ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку вартості витрат, оскільки умовами договору про надання правової допомоги сторони фактично погодили фіксовану вартість надання правової допомоги за надані послуги у розмірі 50 000, 00 грн.
Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).
Дослідивши вказані документи, а також ті, що містяться в матеріалах справи, суд визнає підтвердженою належними та допустимими доказами суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн, надану позивачу Адвокатським бюро "Гончарук та партнери".
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Втім у своїх запереченнях, викладених у відзиві, відповідач не наводить обставин щодо неспівмірності заявлених судових витрат, які є підставою для зменшення суми в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у заявленому розмірі, який є обґрунтованим і співмірним предмету позову.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Комунального підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, 01001, місто Київ, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (вул. Гарматна, буд.2, Київ, 03680, код ЄДРПОУ 31576194) грошові кошти у сумі 700 191 (сімсот тисяч сто дев'яносто один) долар США 78 центів США, 3% річних у розмірі 1 727 246 (один мільйон сімсот двадцять сім тисяч двісті сорок шість) грн 91 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 313 520 (триста тринадцять тисяч п'ятсот двадцять) грн 53 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.
Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2021.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА