ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.11.2021 м. КиївСправа № 910/16426/21
За позовом: фермерського господарства "АГРОС";
до: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОРМ";
про: стягнення 114.260,55 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Фермерське господарство "АГРОС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОРМ" (далі - відповідач) про стягнення 114.260,55 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договору купівлі-продажу від 21.05.2021 № 21/05, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 114.260,55 грн., з яких: 106.986,97 грн. - основна заборгованість, 6.014,66 грн. - пеня, 1.151,93 грн. - 3 % річних та 106,99 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16426/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу від 21.05.2021 № 21/05 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується поставити й передати, а відповідач зобов'язується оплатити й прийняти від позивача сільськогосподарську продукцію - кукурудзу, пшеницю урожаю 2020-2021 (далі - товар), код товару згідно з УКТ ЗЕД - 1005, 1001 насипом відповідно до умов Договору (п. 1.1 Договору).
Розділом 2 Договору визначений порядок розрахунків, а саме:
- при відправленні автомобільним транспортом - шляхом перерахування 100 % вартості партії товару на розрахунковий рахунок позивача (п. 5.1 Договору);
- датою оплати є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку відповідача на користь позивача в повному обсязі (п. 5.2 Договору).
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від величини неоплаченої суми, дійсної на момент прострочення платежу, за кожен день затримки оплати.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 106.986,97 грн., що підтверджується видатковою накладною від 21.05.2021 № 2, яка підписана сторонами, скріплена відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.
Проте, оплата вказаного товару відповідачем не здійснена, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 106.986,97 грн.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 6.014,66 грн. та вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1.151,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 106,99 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.
Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.
Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 106.986,97 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 106.986,97 грн.
Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за порушення грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи фактичну дату поставки товару (21.05.2021) та положення пункту 5.1 Договору, першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача за Договором є 22.05.2021.
Проте, оскільки 22.05.2021 та 23.05.2021 є вихідними днями - першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача за Договором є 24.05.2021
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним враховуючи встановлені вище обставини.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені підлягає задоволенню в сумі 5.882,76 грн., за розрахунком позивача, з вирахуванням з такого розрахунку трьох днів нарахування пені, тобто з 24.05.2021 по 28.09.2021.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню в сумі 1.125,55 грн., за розрахунком позивача, з вирахуванням з такого розрахунку трьох днів нарахування 3 %, тобто з 24.05.2021 по 28.09.2021.
Позовні вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 106,99 грн. підлягає задоволенню повністю, за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом вірним.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Виходячи зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесена до незалежної діяльності.
До матеріалів справи позивачем додано договір про надання юридичних послуг від 24.09.2020 № 24-09/21, укладений між позивачем та адвокатом Пилипенко Р.Б. та платіжне доручення від 24.09.2021 № 844 на суму 7.500,00 грн.
Так, об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 містяться наступні висновки: "Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.".
Проте, позивачем не подано до суду жодних доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що виключає розподіл витрат позивача на правову допомогу між сторонами спору.
Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОРМ" (Україна, 03049, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО, будинок 45, офіс 804, ідентифікаційний код: 23513096) на користь фермерського господарства "АГРОС" (Україна, 19730, Черкаська обл., Золотоніський р-н, село Скориківка, ідентифікаційний код: 22804905) основну заборгованість в сумі 106.986 (сто шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 97 коп., пеню в сумі 5.882 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 76 коп., 3 % річних в сумі 1.125 (одна тисяча сто двадцять п'ять) грн. 55 коп., інфляційні втрати в сумі 106 (сто шість) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. У задоволенні решти вимог - відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Балац