ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2021Справа № 910/10297/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"
доПриватного підприємства "ДОНБАС БУДІНДУСТРІЯ СЕРВІС"
простягнення 1 216 444, 81 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Нагірняк Я.В. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10297/21 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до Приватного підприємства "Донбас Будіндустрія Сервіс" про стягнення 1 020 763, 22 грн основного боргу, 99 211,34 грн пені, 73 408, 25 грн інфляційних втрат та 23 062, 00 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує свої зобов'язання за договором поставки № 264 від 14.05.2020.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 06.08.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав слухання справи на 06.10.2021.
08.09.2021 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Сторони вдруге явку уповноважених представників у підготовче засідання 06.10.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.11.2021.
Безпосередньо в судовому засіданні 11.11.2021 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 11.11.2021 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Також враховано положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У судовому засіданні 11.11.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (як постачальником) та Приватним підприємством "Донбас Будіндустрія Сервіс" (як покупцем) укладено договір № 264 за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (надалі - товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або Специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.
У розділі 4 договору сторони визначили наступний порядок узгодження умов постачання партії товару:
- покупець направляє постачальнику письмове замовлення, з зазначенням асортименту та кількості партії товару. В замовленні також вказується кінцевий пункт доставки, крім випадків передбачених п. 4.3. даного договору;
- постачальник протягом нормально необхідного часу направляє покупцю по факсу рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаного у замовленні товару, строку його постачання та оплати;
- поставка товару здійснюється на базисних умовах постачання згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, визначеним у рахунку-фактурі або Специфікації.
Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 3-х календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в Специфікації, в порядку передбаченому даним договором.
Згідно з п. 12.1. цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов'язань, що виникли в період дії договору - до їх повного виконання.
У п. 2 Специфікації № 1 від 18.06.2020 сторони передбачили, що поставка товару здійснюється по частковій передплаті, а залишок вартості в термін не пізніше 15 календарних днів від дати отримання такого товару. За пунктом 2 Специфікації № 2 від 20.10.2020 термін оплати становить 45 календарних днів, а за Специфікацією № 3 від 11.11.2020 - 30 календарних днів з моменту поставки товару.
Позивач стверджує, що всупереч вказаному вище, відповідач грубо порушив договірні зобов'язання та не оплатив отриманий товар. Він неодноразово звертався до відповідача з метою врегулювання спору в досудовому порядку, але вимоги щодо погашення заборгованості так і не були виконані останнім.
Відповідач відзив на позов не надав, доказів на спростування доводів позивача не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 1 020 763,22 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 73 408,25 грн інфляційних втрат та 23 062,00 грн 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку оплати, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 23 062,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 73 408, 25 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 99 211,34 грн пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 8.3 договору, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару продавець має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сторони домовилися, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня коли оплата мала бути здійснена.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем відповідно до умов договору № 264 від 14.05.2020 та з урахуванням положень чинного законодавства України. Позивачем також вірно були визначені періоди нарахування пені.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 99 211,34 грн пені за вказані позивачем періоди підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов'язань за договором поставки.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 71, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 214, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ДОНБАС БУДІНДУСТРІЯ СЕРВІС" (01001, м. Київ, вул. Грушевського,10, офіс 309; код ЄДРПОУ 33991075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 1; код ЄДРПОУ 33090871) заборгованість в розмірі 1 020 763, 22 грн, пеню в розмірі 99 211, 34 грн, інфляційні втрати в розмірі 73 408, 25 грн, 3% річних в розмірі 23 062, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 246, 67 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2021 року.
Суддя Ю.О.Підченко