номер провадження справи 4/152/21
26.11.2021 Справа № 908/2861/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “УНІКА”, (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В), представник позивача адвокат Білоконь Інна Вікторівна, (03056, м. Київ, вул. В.Гетьмана, буд. 27)
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО”, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення 42763,50 грн.
01.10.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 22.09.2021 (вх. № 3063/08-07/21 від 01.10.2021) Приватного акціонерного товариства “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “УНІКА”, м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО”, м. Запоріжжя про стягнення 42763,50 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 справу № 908/2861/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2861/21 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/152/21, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст., ст. 12, 22, 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 42763,50 грн. шкоди в порядку суброгації. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрат зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2021 у справі № 908/2861/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 23.10.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ухвалу господарського суду від 06.10.2021 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 11.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6900120209330.
Згідно з ч.8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
28.10.2021 (який відповідно до поштового штемпелю на конверті відправлений відповідачем 25.10.2021) на адресу суду від Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” надійшов відзив на позовну заяву.
За таких обставин, відповідач мав право подати суду відзив на позовну заяву у строк до 26.10.2021 включно (п'ятнадцятиденний термін від дня отримання відповідачем зазначеної ухвали суду).
За приписами ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові коти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Таким чином, суд вважає, що відповідач вчасно надав суду відзив на позовну заяву, тому вказаний процесуальний документ залучається судом до матеріалів справи № 908/2861/21 та приймається судом до розгляду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (надалі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. У відповідності до п. 32.7 ст. 32 Закону страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу. Статтею 12 Закону визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Відповідно до звіту №810 від 25.10.2021 проведеного спеціалістом - автотоварознавцем Завгороднім Р.О. вираховано коефіцієнт фізичного зносу автомобілю МАZDА 3, д.н.з. НОМЕР_1 який дорівнює - 0,4522. Отже, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю МАZDА 3, д.н.з. НОМЕР_1 , визначена відповідно до вимог Закону, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,4522 склала 29340,37грн. З урахуванням викладеного, відповідач частково визнає позовні вимоги в частині стягнення 29 340,37 грн. В іншій частині позовних вимог відповідач просить суд позов залишити без задоволення. Також відповідач заперечує проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. У зв'язку із цим відповідач просить суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1500,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2021 у справі № 908/2861/21 позивачу запропоновано у строк не пізніше 05.11.2021 подати відповідь на відзив на позовну заяву.
09.11.2021 на електронну пошту господарського суду Запорізької області від Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” з підтвердженим кваліфікованим ЕЦП надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.11.2021 продовжено, за ініціативою суду, процесуальний строк позивачу для подання відповіді на відзив - до 09.11.2021.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що звіт №810 про оцінку транспортного засобу МАZDА 3, д.н.з. НОМЕР_1 не може бути належним доказом, який визначає розмір матеріального збитку, у зв'язку з тим, що він складений з порушенням норм 5.1, 4.4., 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх і транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державною майна України №142/5/2092 від 24.11.2003. Так, зокрема вказує, що доказів фактичного проведення попереднього відновлюиильного ремонту транспортного засобу МАZDА 3, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме актів виконаних робіт, рахунків, калькуляцій тощо, матеріали відзиву на позовну заяву не містять. Зазначає, що самі лише дані, що містяться у системі "Audatex" комп'ютерної програми "Audahistory" не слід вважати належними та допустимим доказами, які свідчать про фактичне проведення попереднього відновлювального ремонту. Також, зазначив, що звіт №810 про оцінку транспортного засобу МАZDА 3, д.н.з. НОМЕР_1 містить інформацію в розділі 3.1. «Ідентифікація КГЗ» про те, що транспортний засіб ідентифіковано на підставі огляду, проте доказів фактичного огляду об'єкту автотоварознавчого дослідження вкачаний звіт не містить, дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем не вказані. Крім того, Звіт не містить даних, що мають зазначатися у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ згідно п. 4.4 Методики та взагалі не містить калькуляції вартості відновлювального ремонту, яка складається за результатами технічної о огляду КТЗ згідно н. 8.5 Методики. Також, позивач заперечив проти зменшення витрати на оплату допомоги адвоката.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 05.11.2021 спливає тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Нормами ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 26.11.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
10.07.2020 між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “УНІКА” (Страховик, позивач у справі) та громадянкою ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту “КАСКО” № 030409/4615/0000118 (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем “МАZDА 3”, д.н.з. НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вигодонабувачем за Договором визначено власника застрахованого транспортного засобу ОСОБА_1 .
Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником автомобіля “МАZDА 3”, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
19.04.2021 о 11 год. 35 хв. в місті Києві на пр. М.Бажана, 14А сталася ДТП за участю автомобіля “МАZDА 3”, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 (власник автомобіля) та автомобіля “МAN” д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_3 ).
Внаслідок вказаної ДТП з вини водія транспортного засобу “МAN” д.р.н. НОМЕР_3 сталося зіткнення з транспортним засобом “МАZDА 3”, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно із постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12.05.2021 у справі № 753/1228/21, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу “МAN” д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, та останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до ремонтної калькуляції загальна вартість відновлення автомобіля “МАZDА 3”, д.н.з. НОМЕР_1 становить 42763, 50грн.
Позивачем затверджено Страховий акт № 00422145 від 25.02.2021, згідно із яким у зв'язку із настанням 19.04.2021 страхового випадку, позивач вирішив здійснити виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в загальній сумі 42763, 50грн. наступним чином: шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок.
Розмір страхового відшкодування розраховано наступним чином:
45163, 50 грн. (вартість матеріального збитку) - 2400, 00 грн. (франшиза за умовами Договору) = 42763, 50грн.
Позивачем здійснено виплату Страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 42763, 50грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 222520 від 26.05.2021.
Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом “МAN” д.р.н. НОМЕР_3 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (відповідач у справі) згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200252712.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом “МAN” д.р.н. НОМЕР_3 , згідно Полісу № 200252712 застрахована відповідачем, позивачем на адресу Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” 22.06.2021 направлялася Заява № 30278 (вих. № 1784) на виплату страхового відшкодування (регресний платіж) в розмірі 42763, 50грн. в порядку ст. 27 Закону України “Про страхування”.
Відповідачем Заява № 30278 (вих. № 1784) на виплату страхового відшкодування (регресний платіж) отримана 29.06.2021, про що свідчить підпис уповноваженої особи Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0405045993507), проте залишена без відповіді та задоволення.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 42763, 50грн. з урахуванням розміру франшизи, встановленої в Полісі № 200252712.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, у відповідності до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту “КАСКО” № 030409/4615/0000118 від 10.07.2020 у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем виплачено Страхувальнику ( ОСОБА_1 ) страхове відшкодування в розмірі 42763, 50грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 222520 від 26.05.2021.
Відповідно до ст., ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 ЦК України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/449/17.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом “МAN” д.р.н. НОМЕР_3 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована у відповідача відповідно до Полісу № 200252712 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу “МAN” д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 19.04.2021.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст., ст. 22, 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ремонтної калькуляції загальна вартість відновлення автомобіля “МАZDА 3”, д.н.з. НОМЕР_1 становить 42763, 50грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля “МАZDА 3”, д.н.з. НОМЕР_1 особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача. Розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля також підтверджений матеріалами справи.
Виплата позивачем страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 42763, 50грн. належним чином підтверджена наявними в матеріалах справи письмовими доказами, про які зазначалося раніше.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200252712 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130000,00 грн., а франшиза становить 0,00 грн.
Щодо заперечення відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п. 1.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. спільним наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України від 24.11.03 № 142/5/2092) (Методика), вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами ін. державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Водночас, п.п. д п. 1.4. Методики встановлено, що Методика застосовується з метою, зокрема, для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
У відповідності до п. п. а, є, и, с п.4.4. Методики, у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація:
а) повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності;
є) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації;
и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом);
с) додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.
Суд наголошує на тому, що відповідно до вимог зазначеної Методики, звіт №810 про оцінку не містить необхідних документів/інформації, які визначені в п. 4.4. Методики.
Згідно із абз. 2 п. 5.1 Методики, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив (ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Відповідно до п. 8.5 Методики, Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.
Оскільки представниками відповідача не проводився огляд пошкодженого автомобіля, а розрахунки складенні по документах, які надав позивач та по формулах вказаних в Методиці, які застосовуються для визначення коефіцієнту фізичного зносу оцінювачем чи експертом при проведенні оцінки, розрахунок відповідача не відповідає вимогам п. 5.1. та п. 8.5. Методики.
Разом з тим, п.п. 4.4 .Методики також передбачено, що огляд транспортного засобу є обов'язковим при складанні звіту про вартість матеріального збитку та являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість: технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Так, звіт №810 про оцінку, складено з порушенням підпунктів п.4.4 Методики, зокрема: - відсутня дата надходження матеріалів для оцінки;
- не надано договорів на проведення такої оцінки, всупереч п. 11 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.03 № 1440, де встановлено, що оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна;
- дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом);
- відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки;
- результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах;
- відсутні додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки.
Крім того, звіт №810 про оцінку не містить калькуляції вартості відновлювального ремонту, яка складається за результатами технічного огляду КТЗ згідно п. 8.5 Методики.
Зважаючи на вищенаведене, звіт №810 про оцінку, виконаний Завгороднім Р.О., складено з порушенням Методики, не може бути належним та допустимим доказом у справі відповідно до вимог Цивільного кодексу України, а також відповідно, встановлювати розмір страхового відшкодування з урахуванням зносу в розумінні ст. ст. 22, 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Також, суд зауважує, що самі лише дані, що містяться у системі "Audatex" комп'ютерної програми "Audahistory" не слід вважати належними та допустимим доказами, які свідчать про фактичне проведення попереднього відновлювального ремонту.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №910/1014/21.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України)
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” 42 763, 50 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації, задовольняються судом в повному обсязі.
Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 6000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного з АБ “Адвокатське бюро Олександра Лисова “Еквіт”, копію Додатку № 1 від 22.09.2021 до Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, розрахунок витрат на правову допомогу від 22.09.2021, копію рахунку № 145 від 22.09.2021, копію Ордеру на надання правової допомоги Серія КС № 138683 від 16.09.2021. Також, суду надано копію платіжного доручення № 002754 від 23.09.2021 на суму 6000,00 грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги сумі 6000,00 грн.
Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в Акті надання послуг № 145 від 22.09.2021.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. У зв'язку із цим відповідач просить суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1500,00 грн.
Дослідивши зміст наданої Адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті надання послуг № 145 від 22.09.2021, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 та Додатку № 1 від 22.09.2021 до нього, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.
Правомірність та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 6 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
На підставі викладеного, судом відмовляється у задоволенні заяви про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн 00 коп.
Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн 00 коп.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст., ст. 46, 123, 126, 129, 130, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА”, м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА”, (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) 42 763 (сорок дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 50 коп. страхового відшкодування, 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено “26” листопада 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.