майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"18" листопада 2021 р. м. Житомир Справа № 906/651/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання: Трохимчук І.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: Бурзаковська Т.В. дов. №14-52 від 02.02.2021 (у режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради
про стягнення 568 096,19грн
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради про стягнення 568 096,19грн, з яких: 129 322,75грн пені, 149 603,81грн 3% річних, 289 169,63грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору №6132/1920-ТЕ-10 постачання природного газу від 26.09.2019 та додаткових угод до нього в частині своєчасної оплати поставленого газу.
В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.11, 509, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 218, 230 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 15.06.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/651/21 до судового розгляду по суті; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2021 підтримав позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечував проти відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання 18.11.2021 не з'явився. 17.11.2021 засобами електронного зв'язку надіслав до суду клопотання від 16.11.2021 про відкладення розгляду справи на більш тривалий термін. Клопотання мотивоване тим, що згідно зі змінами до чинного законодавства в сфері постачання природного газу виникла можливість укладення договорів реструктуризації боргу за поставлений природний газ з подальшою забороною нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з чим відповідачу необхідно додатковий час для вивчення даного питання.
Розглянувши клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Так, п.2 ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з такої підстави як перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано п о в а ж н и м и.
Водночас, дослідивши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає, що останнім не наведено обґрунтувань для його задоволення, зокрема, не додано доказів звернення до позивача з відповідною пропозицією стосовно можливості владнання спору, що є предметом у даній справі, з врахуванням змін у законодавстві, на які посилається сам відповідач.
Окрім того, ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Таким чином, з врахуванням ухвали суду від 16.09.2021, якою закрито підготовче провадження та призначено справу №906/651/21 до судового розгляду по суті, суд не вбачає за можливе задовольнити клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, а також зміст п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне
26.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (споживач, відповідач) укладено договір №6132/1920-ТЕ-10 постачання природного газу (далі - Договір) (а.с. 16-25).
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору).
Згідно п.2.1. Договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1774 тис. куб.метрів.
Відповідно до п.3.8 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 4.2 Договору сторони встановили, що ціна за 1000куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
Згідно п.5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
За змістом п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У пункті 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.
Додатковою угодою №5 від 28.01.2020 сторони виклали з 01.01.2020 року п.7.2 Договору в новій редакції: "у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення" (а.с. 29).
Згідно п.10.3 Договору усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цього Договору.
Пунктом 11.1 Договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано повноважними представниками та скріплено відтисками печаток сторін.
Матеріали справи містять погоджені та підписані сторонами Додаткові угоди №1 від 22.10.2019, №3 від 09.12.2019, №4 від 20.12.2019, №5 від 28.01.2020, №6 від 24.02.2020, №7 від 23.03.2020, №8 від 23.04.2020 (а.с. 26-33).
Матеріали справи містять належним чином завірені копії Актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 на суму 43 027,22грн, від 30.11.2019 на суму 1 411 550,72грн, від 31.12.2019 на суму 1 441 586,70грн, від 31.01.2020 на суму 1 715 821,75грн, від 29.02.2020 на суму 1 321 605,54грн, від 31.03.2020 на суму 1 029 619,85грн, від 30.04.2020 на суму 211 030,48грн (а.с. 34-40).
З матеріалів справи, а саме - виписки з банківського рахунку, вбачається, що відповідачем погашено заборгованість за поставлений у жовтні 2019 - квітні 2020 року природний газ у повному обсязі лише 18.03.2021 (а.с. 45-106).
З огляду на викладене, відповідач своєчасно не провів розрахунки з позивачем за спожитий природний газ, у зв'язку з чим, останнім заявлено вимогу про стягнення 129 322,75грн пені, 149 603,81грн 3% річних, 289 169,63грн інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов.
Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Як судом зазначалося вище, 26.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (споживач) укладено договір №6132/1920-ТЕ-10 постачання природного газу, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем природного газу та прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо проведення розрахунків з позивачем за спожитий природний газ.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (Подібні висновки сформульовані, зокрема, в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №910/11249/17 від 29.01.2019).
Враховуючи дати поставки природного газу, строки його оплати, дати погашення заборгованості, враховуючи заявлені позивачем періоди нарахування, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд вважає правомірним нарахування 149 603,81грн 3% річних і 289 169,63грн інфляційних втрат, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 129 322,75грн пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно приписів ч.1 ст.230 ГК України, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2 договору №6132/1920-ТЕ-10 постачання природного газу від 26.09.20219 передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Разом з тим, відповідно до укладеної між сторонами Додаткової угоди №5 від 28.01.2020 до вказаного Договору, сторони погодили розмір пені за прострочення оплати у сумі 14,2% річних, з 01.01.2020.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 129 322,75грн пені, суд встановив, що остання нарахована в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність її нарахування.
При цьому суд зазначає, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.
Суд приймає до уваги, що розмір пені, який обґрунтовано заявлений позивачем до стягнення, становить 129 322,75грн. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків в розмірі, співмірному із сумою заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Також суд враховує, що крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 149 603,81грн 3% річних і 289 169,63грн інфляційних втрат.
Нарахування і стягнення вказаної суми є способом захисту майнового права й інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Усі вищевказані обставини дають підстави для висновку про відсутність збитків внаслідок прострочення оплати поставленого природного газу відповідачем та неспівмірність вимог про стягнення пені в порівнянні з вартістю переданого та неоплаченого товару за договором, тому суд вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення розмір пені.
У той же час, суд бере до уваги той факт, що відповідач вживав заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань за договором №6132/1920-ЕУ-10 постачання природного газу від 26.09.2019 (станом на день звернення позивача з відповідною позовною заявою відповідачем повністю погашено заборгованість).
Крім цього, судом враховується, що відповідач є комунальним підприємством і його діяльність також залежить від своєчасного та повного розрахунку населення за надані відповідачем послуги з теплопостачання, неможливістю вільно розпоряджатися власними коштами, заборгованістю держави перед відповідачем зі своєчасного відшкодування різниці в тарифах, збитковості тарифів, необхідністю проведення термінових ремонтів, проведення заходів по запровадженню енергозберігаючих технологій, тощо.
Так, на підтвердження незадовільного фінансового становища до матеріалів справи відповідачем приєднано копії фінансової звітності за 2019-2020 роки, бухгалтерську довідку про витрати відповідача за період жовтень 2019 року-травень 2020 року (а.с. 184-186).
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, його незадовільні фінансові результати у спірний період, а також те, що сума основного боргу сплачена в повному обсязі, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі в даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 30% від обґрунтовано заявленої.
Водночас, суд враховує і доводи позивача стосовно того, що несвоєчасне здійснення розрахунків відповідача має негативний вплив на платоспроможність позивача та наявність непокритого збитку у зв'язку з чим, клопотання відповідача про зменшення пені підлягає задоволенню частково.
Варто зауважити, що дане зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
За таких обставин, позовні вимоги задовольняються судом частково в сумі 90 525,92грн пені, зменшеної судом в порядку ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.
Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зважаючи на те, що погашення відповідачем заборгованості відбулось із значним порушенням строків оплати, визначених договором №6132/1920-ЕУ-10 постачання природного газу від 26.09.2019, за цей період відбувалось знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами, з огляду на відмову в частині заявленої до стягнення пені, на підставі принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд не вбачає підстав для зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, та відмовляє у клопотанні відповідача про їх зменшення.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 90 525,92грн пені, 149 603,81грн 3% річних і 289 169,63грн інфляційних втрат. У решті суми позову належить відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із правомірно заявленим позовом, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (12443, Житомирська область, смт Озерне, вул. Авіаційна, буд. 57; ідентифікаційний код 35185011) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 1601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720):
- 90 525,92грн пені;
- 149 603,81грн 3% річних;
- 289 169,63грн інфляційних втрат;
- 8 521,44грн судового збору.
3. Відмовити в позові в частині вимог щодо стягнення 38 796,83грн пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.11.21
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницький, 6) (рек.) та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2
3 - відповідачу (12443, Житомирська область, смт Озерне, вул. Авіаційна, 57) (рек. з пов.)
та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1