майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"17" листопада 2021 р. м. Житомир Справа № 906/631/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Трохимчук І.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: Шатунов А.О., ордер серія ДП №2407/012 від 04.05.2021 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Сідько О.С., довіреність від 21.06.2021 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонокомплект"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар'єр"
про стягнення 441 469,32грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промвагонокомплект" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар'єр" про стягнення 441 469,32грн збитків, понесених внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем умов договору №30 купівлі-продажу від 07.12.2020 в частині поставки тепловоза ТЕМ2 №6730.
В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.22, 526, 611, 623 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 14.06.2021 постановлено позовну заяву прийнято до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.09.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/631/21 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 17.11.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив задовольнити позов та стягнути з відповідача заявлені судові витрати в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.11.2021 проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні клопотання позивача щодо стягнення заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд
07.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промвагонокомплект" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар'єр" (продавець, відповідач) укладено договір №30 купівлі-продажу (далі - Договір №30) (а.с. 6-9, т.1).
Відповідно до п.1.1 Договору №30 в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця Тепловоз ТЕМ2 №6730 у кількості 1 (одна) одиниця (надалі - Тепловоз), а покупець зобов'язується прийняти Тепловоз і оплатити його в порядку й на умовах, встановлених договором.
Пунктами 2.3, 2.4 Договору №30 сторони передбачили, що продавець зобов'язаний здійснити відправку покупцеві Тепловозу протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення цього договору без врахування строків розгляду та оформлення Укрзалізницею дозвільних документів на пересування Тепловозу магістральними лініями, але не пізніше 21.01.2021. Обов'язок продавця відправити Тепловоз покупцеві вважається виконаним у момент його передачі Укрзалізниці для транспортування у пункт призначення. Датою одержання Тепловозу покупцем є дата, вказана у залізничній накладній в якості дати прибуття до пункту призначення.
Згідно п.3.1 Договору №30 вартість Тепловозу становить 9 000 000,00грн, ПДВ становить 1 800 000,00грн, всього до сплати - 10 800 000,00грн.
Відповідно до п.3.2 Договору №30 для цілей п.2.8 договору вартість використання (експлуатації) Тепловозу протягом 30 днів його експлуатації разом з ПДВ становить 420 000,00грн. Сума до сплати розраховується пропорційно, виходячи з кількості днів у періоді експлуатації (п.2.8 договору).
Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, вказаний у цьому договорі. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п.3.3 Договору №30).
Як вбачається з матеріалів справи, Тепловоз ТЕМ2 №6730 у кількості 1 (одна) одиниця, який є предметом Договору №30, з врахуванням усунення виявлених дефектів, був переданий відповідачем позивачу 10.03.2021, про що свідчить акт приймання-передачі Тепловозу на виконання Договору №30 купівлі-продажу від 07.12.2020 (а.с. 13, т.1).
На підтвердження позовних вимог позивачем у матеріали справи подано договір про надання послуг №01/02 від 01.02.2020, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Промвагонокомплект" (виконавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудомайн" (замовник), предметом якого є надання послуг двома локомотивами з маневрової роботи по подачі та збиранню на вантажні фронти вагонів, що надійшли на адресу замовника (а.с. 15-20, т.1).
Крім того, позивачем надано договір про надання послуг №773 від 27.09.2019, сторонами якого є Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Промвагонокомплект" (замовник) (а.с. 25-30, т.1), а також додаткову угоду №3 від 28.12.2019 до договору про надання послуг №773 від 27.09.2019 (а.с. 32-33, т.1), якими, зокрема, сторони передбачили, що надання послуг з маневрової роботи одним локомотивом виконавця з подачі та збиранню на вантажні фронти вагонів, що надійшли на адресу замовника.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо спричинення відповідачем збитків, понесених внаслідок несвоєчасного виконання ним умов договору №30 купівлі-продажу від 07.12.2020 в частині поставки Тепловоза ТЕМ2 №6730, позивач посилається на вимушену необхідність укладення додаткової угоди №6 від 30.01.2021 до договору про надання послуг №773 від 27.09.2019 (а.с. 37, т.1), умовами якої визначено, що надання послуг з маневрової роботи двома локомотивами виконавця з рухомим складом, що надійшов на адресу замовника, з 01.02.2021 по 31.03.2021 включно.
На підтвердження понесених витрат з вимушеного додаткового залучення локомотиву для здійснення своєї господарської діяльності позивачем надано підписаний ТОВ "Промвагонокомплект" та ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" акт №17 від 28.02.2021 здачі-приймання наданих послуг з договору №773 від 27.09.2019 (а.с. 38, т.1) і банківські виписки по особовому рахунку ТОВ "Промвагонокомплект" за 09.03.2021, 11.03.2021, 19.03.2021 (а.с. 39-42, т.1).
Враховуючи вищевикладене, позивач, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору №30 купівлі-продажу від 07.12.2020 щодо поставки Тепловоза ТЕМ2 №6730 в кількості 1 одиниця, заявляє вимогу про стягнення з останнього спричинених йому збитків у розмірі 441 469,32грн.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Способи захисту, які можуть використовуватись при захисті прав на чуже майно, можуть бути згруповані у три групи: 1) зобов'язально-правові (способи, які витікають із порушення не самого речового права, а з порушення умов зобов'язання, наприклад, позов про застосування наслідків нікчемного правочину); 2) речово-правові (віндикаційний та негаторний позови, а також позови про визнання права на чуже майно); 3) загальноцивілістичні способи захисту, передбачені ст.16 Цивільного кодексу України (припинення правовідношення, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та інші).
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом ч.1, ч. 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Визначення поняття збитків наводяться також у ч.2 ст.224 ГК України, згідно якої під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.
Таким чином, предметом доказування у справах про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків і визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка заподіяла ці збитки, по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і нанесеними збитками.
Судом встановлено, що відповідачем дійсно здійснено несвоєчасного виконання ним умов договору №30 купівлі-продажу від 07.12.2020 в частині поставки Тепловоза ТЕМ2 №6730 позивачу.
Водночас, судом критично оцінюється посилання позивача, в якості обґрунтування позовних вимог, на вимушене додаткове залучення локомотиву для здійснення своєї господарської діяльності, з огляду на наступне.
Як судом зазначалося вище, за змістом договору на надання послуг №01/02 від 01.02.2020, укладеного між ТОВ "Промвагонокомплект" (виконавець) та ТОВ "Рудомайн" (замовник), позивач зобов'язався надавати останньому послуги з маневрової роботи з подачі й збирання на вантажні фронти вагонів, що надійшли на адресу замовника, двома локомотивами згідно додатків 1 і 2 до цього договору (а.с. 14-21, т.1).
Також, у матеріалах справи міститься договір про надання послуг №773 від 27.09.2019, сторонами якого є Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Промвагонокомплект" (замовник) (а.с. 25-30, т.1), а також додаткова угода №3 від 28.12.2019 до договору про надання послуг №773 від 27.09.2019 (а.с. 32-33, т.1), якими, зокрема, сторони передбачили, що надання послуг з маневрової роботи одним локомотивом виконавця з подачі та збиранню на вантажні фронти вагонів, що надійшли на адресу замовника.
Тобто, позивачем ТОВ "Рудомайн" надавалися послуги з маневрової роботи з подачі й збирання на вантажні фронти вагонів, одним власним локомотивом і одним залученим у ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", що не заперечується і самим позивачем.
30.01.2021 між ТОВ "Промвагонокомплект" та ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" укладено додаткову угоду №6 від 30.01.2021 до договору про надання послуг №773 від 27.09.2019 (а.с. 37, т.1). За умовами даної угоди п.2.8 договору про надання послуг №773 від 27.09.2019 змінено і викладено у наступній редакції: "Надання послуг з маневрової роботи двома локомотивами виконавця з рухомим складом, що надійшов на адресу замовника, виконується п о п и с ь м о в і й з а я в і з а м о в н и к а цілодобово з 01.02.2021 по 31.03.2021 включно".
Так, у матеріалах справи наявний лист позивча - ТОВ "Промвагонокомплект" №8 від 22.01.2021, адресований ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", в якому позивач просить останнє розглянути можливість виділення тепловоза з локомотивними бригадами терміном на один місяць для робіт на коліях ТОВ "Рудомайн" на період р е м о н т у в л а с н о г о л о к о м о т и в у (а.с. 97, т.1).
Також, у матеріалах справи міститься лист ТОВ "Промвагонокомплект" №43 від 10.03.2021, направлений ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (а.с. 98, т.1). Даним листом позивач підтверджує, що на період ремонту власного локомотиву він використовує для маневрової роботи локомотив ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат". Також, зазначає, що станом на 10.03.2021 р е м о н т в л а с н о г о л о к о м о т и в у завершено, у зв'язку з чим, 11.03.2021 ТОВ "Промвагонокомплект" має намір повернути локомотив за встановленим порядком.
З викладеного вище вбачається, що залучення ще одного локомотиву позивачем у ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" було зумовлено виходом з ладу власного локомотиву ТОВ "Промвагонокомплект". Тобто, підставою укладення додаткової угоди №6 від 30.01.2021 до договору про надання послуг №773 від 27.09.2019 (а.с. 37, т.1) стало саме проведення ремонтних робіт локомотива, належного ТОВ "Промвагонокомплект", а не порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасної передачі Тепловоза ТЕМ2 №6730 позивачу.
Крім того, 08.02.2021 ТОВ "Промвагонокомплект" та ТОВ "Рудомайн" укладено додаткову угоду №5 до договору на надання послуг №01/02 від 01.02.2020 (а.с.22-23, т.1), за умовами якої, зокрема, сторони передбачили, що надання послуг виконується трьома локомотивами виконавця та складачами поїздів виконавця.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд, здійснивши оцінку всіх фактичних обставин справи, вважає, що позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між діями відповідача щодо невчасної поставки останньому Тепловоза ТЕМ2 №6730 та понесеними ТОВ "Промвагонокомплект" витратами в розмірі 441 469,32грн.
Враховуючи факт відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача з прострочення поставки Тепловоза ТЕМ2 №6730 згідно договору №30 та понесеними позивачем витрат у сумі 441 469,32грн, не вбачається доцільним вважати вказані витрати позивача збитками, з огляду на наступне.
Дійсно, за змістом п.4.2 Договору №30 продавець відшкодовує покупцеві збитки, що фактично виникли у зв'язку з простроченням відправлення Тепловозу. Під збитками для даного договору розуміються проведені стороною документально підтверджені витрати.
Так, позивачем на підтвердження спричинених йому відповідачем збитків у розмірі 441 469,32грн до позовної заяви додано акт №17 від 28.02.2021 здачі-приймання наданих послуг з договору №773 від 27.09.2019 (а.с. 38, т.1) і банківські виписки по особовому рахунку ТОВ "Промвагонокомплект" за 09.03.2021, 11.03.2021, 19.03.2021 (а.с. 39-42, т.1), про що суд зазначав вище.
Водночас, здійснивши аналіз вказаних документів, а також наявність господарських правовідносин позивача з його контрагентами - ТОВ "Рудомайн" і ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", враховуючи відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача з прострочення поставки Тепловоза ТЕМ2 №6730 згідно договору №30 та понесеними позивачем витрат у сумі 441 469,32грн на залучення додаткового локомотива, суд розцінює дані витрати як витрати, здійснені позивачем у процесі своєї господарської діяльності, а не як спричинені відповідачем збитки.
Крім того, варто зауважити, що за змістом п.2.8-2.10 договору №30 купівлі-продажу від 07.12.2020 строк оплати за придбаний Тепловоз ТЕМ2 №6730 у позивача наступає через три робочі дні після одного місяця експлуатації даного тепловозу. Тобто, у ТОВ "Промвагонокомплект" не виникло зобов'язання та не було ним здійснено таку оплату як попередню.
Слід зазначити, що доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.
Водночас, суд вважає, що позивач не зміг належними та допустимими доказами обґрунтувати правомірність заявлених у позовній заяві вимог, натомість, доводи відповідача щодо спростування тверджень позивача суд вважає переконливими.
З огляду на встановлені судом в процесі розгляду спору обставини та досліджені подані учасниками процесу на обґрунтування своїх позицій докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, зокрема, відмову в задоволенні позову, сплачені судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.11.21
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2 - позивачу (рек. з пов.) та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_2
3 - відповідачу (рек.) на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1