ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 листопада 2021 року Справа № 903/348/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Павлів М.І., керівник, Сівак О.В., адвокат
відповідача: Асатрян А.А. без належним чином оформлених повноважень
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олицької селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 02.09.2021, повне рішення складено 13.09.2021, у справі № 903/348/21
за позовом: Приватного підприємства “Роуд-Буд”
до відповідача: Олицької селищної ради
про стягнення 537582,99 грн
В травні 2018 Приватне підприємство «Роуд-Буд» звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Жорнищенської сільської ради про стягнення 537582,99 грн, з них: 464654,71 грн - основного боргу, 28146,70 грн - пені, 10623,04 грн - 3% річних та 34158,54 грн - інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору надання послуг від 27.03.2020 в частині повної і своєчасної оплати виконаних робіт з реконструкції вуличного освітлення.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Олицьку селищну раду.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.06.2021 у справі № 903/348/21, виключено Олицьку селищну раду зі складу учасників справи, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; pамінено відповідача - Жорнищенську сільську раду на його правонаступника Олицьку селищну раду.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.09.2021 у справі № 903/348/21, позов Приватного підприємства «Роуд-Буд» до Олицької селищної ради про стягнення 537582,99 грн задоволено.
Стягнуто із Олицької селищної ради на користь Приватного підприємства «Роуд-Буд» 537582,99 грн, з них: 464654,71 грн основної заборгованості, 28146,70 грн пені, 10623,04 грн 3% річних, 34158,54 грн інфляційних втрат та 8063,74 грн судового збору.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього обов'язку згідно з договором, своє зобов'язання щодо повного розрахунку за виконані роботи по Договору підряду не виконав, а тому позовні вимоги про стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі /а.с. 186-189/.
Відповідач Олицька селищна рада, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2021 у справі № 903/348/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові про стягнення 537582,99 грн відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:
- під час ознайомлення з матеріалами справи та рішеннями про місцевий бюджет Жорнищенської сільської ради та рішенням «Про затвердження Програми соціально-економічного розвитку на території Жорнищенської сільської ради на 2020» від 24.12.2020 №26/8, відповідачем було виявлено, що відповідно до п.22, п.23 ч. 1 ст. 26, ст. 27 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні» відповідні рішення про місцевий бюджет та зміни до його для укладання договорів №1, №2, №3 від 27.03.2020 з ПП «Роуд-Буд» не приймалися, а також реконструкція та реставрація вуличного освітлення не була включена до Програми соціально-економічного розвитку Жорнищенської сільської ради на 2020 рік;
- відповідно до листа УДКСУ (копія наявна в матеріалах справи) у Ківерцівському районі Волинської області від 03.06.2021 вих.№02-04-08/348, відповідачем була отримана інформація, що Управлінням Казначейства 30.03.2020 було зареєстровано бюджетні зобов'язання (реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 27.03.2020 №8), КГІКВК 0117691 «Виконання заходів за рахунок цільових фондів утворених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування місцевими органами виконавчої влади», КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об'єктів» по договорах від 27.03.2020 № 1, № 2, № 3 та додаткових угодах укладених між Жорнищенською сільською радою ПП «Роуд-Буд»: - Додаткова угода від 27.03.2020 №1 на суму 4 997,56 грн; - Додаткова угода від 27.03.2020 №2 на суму 9 990,40 грн; - Додаткова угода від 27.03.2020 №3 на суму 4 997,45 грн; - Бюджетні фінансові зобов'язання: (реєстр бюджетних фінансових зобов'язання розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 27.03.2020 №10), згідно актів здачі-приймання виконаних робіт: - Акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.03.2020 №1 на суму 4 997,56 грн; - Акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.03.2020 №1 на суму 9 990,40 грн; - Акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.03.2020 №1 на суму 4 997,45 грн; - 31 березня 2020 року по даних зобов'язаннях було проведено їх оплату. Інших бюджетних зобов'язань між Жорнищенською сільською радою та ПП «Роуд-Буд» не зареєстровано;
- в Управлінні Казначейства по Олицькій селищній раді перед ПП «Роуд-Буд» заборгованість не зареєстрована;
- судом не було взято до уваги, що пунктами 1-7 ч. 1 ст. 46 Бюджетного кодексу України визначаються стадії бюджету за видатками та кредитуванням у такому порядку: - встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; - затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів; - взяття бюджетних зобов'язань; - отримання товарів, робіт і послуг; - здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань; - використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм; - повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету);
- затвердження проектно-кошторисної документації на реконструкцію вуличного освітлення від ТП-195 в с. Жорнище було здійснене Розпорядженням голови Жорнищєнської сільської ради №1-2020 від 27.03.2020 (копії наявні в матеріалах справи), що порушує пункт 3 абзацу 4 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року № 560;
- укладання Договорів №1, №2, №3 від 27.03.2020 між ПП «Роуд-Буд» та Жорнищенською сільською радою відбулося з порушенням п.1, п.2 ч. 1 ст. 46, ч.1 ст. 47, ч.1, ч. 2 ст. 48 Бюджетного кодексу України, а саме в частині взяття бюджетних зобов'язань без встановлення бюджетних асигнувань Жорнищенською сільською радою на основі та в межах затвердженого розпису бюджету, та без затвердження кошторисів і порядків використання бюджетних коштів;
- відповідно до ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість;
- відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються;
- відповідно до Додатку № 3 Рішення Олицької селищної ради №1/25 від 09.12.2020 проектно-кошторисна документація для здійснення реконструкції та реставрації вуличного освітлення відповідно до Договорів №1, №2, №3 від 27.03.2020 не передавалася до Олицької селищної ради та місцезнаходження відповідних документів невідоме.
Таким чином, на думку скаржника, наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваного рішення суду від 02.09.2021 у справі № 903/348/21, оскільки судом першої інстанції не враховані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також були порушені норми як матеріального, так і процесуального права /а.с. 191-199/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Олицької селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2021 у справі № 903/348/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.11.2021 об 10:00 год.
10.11.2021 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ПП «Роуд-Буд» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 8541/21), в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апелянта Олицької селищної ради /а.с. 219-226/.
В судовому засіданні 24.11.2021 судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 08.02.2014, який з'явився в суд для представництва інтересів відповідача у справі № 903/348/21 на підставі довіреності від 03.02.2021, що зареєстрована у Єдиному реєстрі довіреностей під № 130, не має статусу адвоката та не є самопредставником юридичної особи у визначених на те Законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Суд враховує, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result), інформація про особу А.Асатряна, як представника Олицької селищної ради, в такому Реєстрі відсутня.
Крім того, дослідивши зміст поданої гр. А.Асатряна довіреності, що зареєстрована у ЄРД за № 130 від 03.02.2021 та згідно з якою останній здійснює представництво інтересів відповідача, судова колегія зважає, що дану особу гр. А.Асатряна, як спеціаліста І категорії з питань юридичного забезпечення Олицької селищної ради (місце проживання якого зареєстроване в м. Одеса, вул. Успенська, буд. 2б/30) було уповноважено на представництво інтересів селищної ради безпосередньо в усіх державних органах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в архівних установах, банківських установах, у відповідних центрах (відділах) з питань надання адміністративних послуг, органах державної реєстрації прав, відповідних управліннях Держгеокадастру та їх структурних підрозділах (відділах), БТІ, органах нотаріату з питань подачі документів та проведення державної реєстрації виникнення (зміни припинення) права комунальної власності Олицької селищної ради та інших речових прав щодо належного (переданого) їй нерухомого майна.
З викладеного слідує, що гр. А.Асатрян не наділявся відповідною компетенцією на представництво інтересів Олицької селищної ради в органах судової влади, що в будь-якому випадку виключає його можливість на представництво інтересів відповідача у даній судовій справі.
Також, колегія суддів враховує, що згідно персональних даних, які зазначені за гр. А.Асатряном у довіреності № 130 від 03.02.2021, останній проживає за місцем реєстрації в м. Одеса, вул. Успенська, буд. 2б/30, тоді як згідно паспортних даних, місцем реєстрації (проживання) даного громадянина з 02.12.2020 є смт. Олицьк, вул. І.Франка, буд. 30, а тому зазначені відомості у поданій до суду довіреності від 03.02.2021 не відповідають дійсності.
Приймаючи до уваги зазначені обставини щодо належного представництва Олицької селищної ради, суд не допускає до участі у справі гр. А.Асатряна на здійснення представництва інтересів відповідача за відсутності на те відповідних повноважень, визначених процесуальним законодавством, та вважає, що в судове засідання 24.11.2021 представник відповідача не з'явився.
В судовому засіданні представники ПП «Роуд-Буд» заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 02.09.2021 у справі № 903/348/21 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалою суду від 02.11.2021 явка представників сторін в судове засідання 24.11.2021 обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд
27.03.2020 між Приватним підприємством «Роуд-Буд» (надалі - Підрядник, позивач) та Жорнищенською сільською радою (Замовник) укладено Договір №1, згідно з п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: реконструкція вуличного освітлення від ТП-195 в с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області.
У Розділі 2 Договору сторони узгодили, що загальна вартість робіт за цим Договором складає: 141229,60 грн. Вказана в п. 2.1 ціна є динамічною (акти виконаних робіт додаються) і можуть переглядатись сторонами за слідуючих умов: інфляційне подорожчання матеріалів та робіт; підвищення рівня зарплати; виконання непередбачених робіт; зміна складу та обсягів робіт; прийняття нових законодавчих актів, що впливають на вартість робіт. Зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод. Розрахунки за цим договором проводяться на підставі підписаних уповноваженими особами актів виконаних робіт за фактично виконані роботи. Оплата за виконані роботи здійснюється в місячний термін з моменту підписання актів виконаних робіт /а.с. 6-8/.
14.05.2020 підрядник передав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 136 232,04 грн, про що свідчать підписаний обома сторонами Акт приймання виконаних робіт №2 /а.с. 11-15/.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання згідно Договору підряду №1 від 27.03.2020 ПП «Роуд-Буд» виконало в повному обсязі, однак, Жорнищенська сільська рада зобов'язання щодо оплати послуг згідно з Актом приймання виконаних робіт №2 виконала частково в розмірі 4 997,56 грн, про що свідчить платіжне доручення №2 від 31.03.2020 /а.с. 27/.
Заборгованість відповідача щодо оплати виконаних робіт згідно з Договором № 1 від 27.03.2020 - становить 131 234,48 грн.
27.03.2020 між Приватним підприємством «Роуд-Буд» (Підрядник) та Жорнищенською сільською радою, (Замовник) укладено Договір №2, згідно з п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: Реконструкція вуличного освітлення від ТП-342 по вул. Шевченка, Польова, Вишнева в с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області.
У Розділі 2 Договору сторони узгодили, що загальна вартість робіт за цим Договором складає: 178485,62 грн. Вказана в п. 2.1 ціна є динамічною (акти виконаних робіт додаються ) і можуть переглядатись сторонами за слідуючих умов: інфляційне подорожчання матеріалів та робіт; підвищення рівня зарплати; виконання непередбачених робіт; зміна складу та обсягів робіт; прийняття нових законодавчих актів, що впливають на вартість робіт. Зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод. Розрахунки за цим договором проводяться на підставі підписаних уповноваженими особами актів виконаних робіт за фактично виконані роботи. Оплата за виконані роботи здійснюється в місячний термін з моменту підписання актів виконаних робіт /а.с. 37-39/.
14.05.2020 підрядник передав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 168 495,22 грн, про що свідчить підписаний обома сторонами Акт приймання виконаних робіт №2 /а.с. 42/.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання згідно Договору підряду №2 від 27.03.2020 ПП «Роуд-Буд» виконало в повному обсязі, однак, Жорнищенська сільська рада зобов'язання щодо оплати послуг згідно з Актом приймання виконаних робіт №2 виконала частково на суму 9990,40 грн, про що свідчить платіжне доручення №3 від 31.03.2020 /а.с. 62/.
Заборгованість відповідача щодо оплати виконаних робіт згідно з Договором № 2 від 27.03.2020 становить 158 504,82 грн.
27.03.2020 між Приватним підприємством «Роуд-Буд» (Підрядник) та Жорнищенською сільською радою (Замовник) укладено Договір № 3, згідно з п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: Реконструкція вуличного освітлення від ТП-337 по вул. Гагаріна, Садова в с. Чемерин Ківерцівського району Волинської області.
У Розділі 2 Договору сторони узгодили, що загальна вартість робіт за цим Договором складає: 184910,31 грн. Вказана в п. 2.1 ціна є динамічною (акти виконаних робіт додаються ) і можуть переглядатись сторонами за слідуючих умов: інфляційне подорожчання матеріалів та робіт; підвищення рівня зарплати; виконання непередбачених робіт; зміна складу та обсягів робіт; прийняття нових законодавчих актів, що впливають на вартість робіт. Зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод. Розрахунки за цим договором проводяться на підставі підписаних уповноваженими особами актів виконаних робіт за фактично виконані роботи. Оплата за виконані роботи здійснюється в місячний термін з моменту підписання актів виконаних робіт /а.с. 63-65/.
02.09.2020 підрядник передав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 179 912,86 грн, про що свідчить підписаний обома сторонами Акт приймання виконаних робіт №2 /а.с. 68-74/.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання згідно Договору підряду №3 від 27.03.2020 ПП «Роуд-Буд» виконало в повному обсязі, однак Жорнищенська сільська рада зобов'язання щодо оплати послуг згідно з Актом приймання виконаних робіт №2 виконала частково в розмірі 4997,45 грн, про що свідчить платіжне доручення № 4 від 31.03.2020 /а.с. 89/.
Заборгованість відповідача щодо оплати виконаних робіт згідно з Договором № 3 від 27.03.2020 становить 174 915,41 грн.
Відповідно до рішення Олицької селищної ради № 1/25 від 09.12.2020 розпочато процедуру реорганізації Жорнищенської сільської ради шляхом приєднання до Олицької селищної ради, окрім цього вирішено, що Олицька селищна рада являється правонаступником всього майна, прав та обов'язків Жорнищенської сільської ради /а.с. 115/.
Оскільки Жорнищенська сільська рада, правонаступником якої є Олицька селищна рада, не виконала умови Договорів № 1,2,3 від 27.03.2020 в частині повної оплати виконаних підрядних робіт, ПП «Роуд-Буд» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 537 582,99 грн, з них: 464654,71 грн - основного боргу, 28146,70 грн - пені, 10623,04 грн - 3% річних та 34158,54 грн - інфляційних втрат.
Відповідач у поданих до суду запереченнях на позовну заяву вказує, що рішення про місцевий бюджет та зміни до нього для укладення договорів з позивачем не приймались, а реконструкція та реставрація вуличного освітлення не була включена до Програми соціально-економічного розвитку Жорнищенської сільської ради. Зазначає, що інших, ніж тих, що вже оплачені, бюджетних зобов'язань між сільською радою та позивачем не зареєстровано і в Управлінні Казначейства по Олицькій селищній раді перед ПП «Роуд-Буд» заборгованість не зареєстрована. Звертає увагу суду, що відповідно до Додатку №3 Рішення Олицької селщної ради № 1/25 від 09.12.2020 проектно-кошторисна документація на реконструкцію вуличного освітлення не передавалась та місцезнаходження відповідних документів невідоме. Олицька селищна рада вважає, що укладення Договорів №1, №2, №3 від 27.03.2020 відбулось з порушенням п. 1 п. 2 ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ч. 2 ст. 48 Бюджетного кодексу України тому договори є недійсними, на їх підставі не утворюється бюджетна заборгованість.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Поняття «презумпція правочину» полягає в тому, що будь-які сумніви з приводу дійсності правочину повинні трактуватись на користь його правомірності, з метою недопущення порушення прав інших сторін такого правочину та забезпечення стабільності цивільних правовідносин.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
На момент прийняття оскаржуваного рішення у даній справі учасниками справи не надано суду відомостей про визнання недійсними в судовому порядку Договорів №1, №2, №3 від 27.03.2020, таких вимог в межах даної учасниками справи не заявлялося.
З наведеного судова колегія зважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про визнання правочинів недійсними, оскільки чинним процесуальним законодавством регламентовано порядок та форму звернення до суду з позовом (як окремим, так і зустрічним). А тому оскільки відповідачем зазначений порядок дотримано не було, вимоги про визнання правочинів недійсним не розглядаються судом.
За своїм змістом та правовою природою укладені сторонами Договори №1, №2, №3 від 27.03.2020 є Договорами підряду, які підпадають під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).
Факт належного виконання позивачем, як підрядником, зобов'язань за Договорами № 1, 2, 3 від 27.03.2020 з реконструкції вуличного освітлення від ТП-195 в с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області підтверджується підписаними відповідачем: 1) актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за травень 2020 на суму 136 232,04 грн; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 форми КБ-3 на суму 136 232,04 грн; 2) актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за травень 2020 на суму 168 495,22 грн; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 форми КБ-3 на суму 168 495,22 грн; 3) актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за вересень 2020 на суму 179 912,86 грн; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 форми КБ-3 на суму 179 912,86 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за травень, вересень 2020 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (на загальну суму 484 640,12 грн) підписані представниками обох сторін без зауважень, підписи представників скріплені печатками підприємств.
Натомість відповідачем, як замовником, зобов'язання виконувались не належним чином, розрахунок з позивачем за виконані роботи протягом травня, вересня 2020 року здійснено частково на суму 19 985,41 грн, будь-яких доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.
Наразі матеріали справи свідчать про те, що відповідач в порушення умов Договорів №1, 2, 3 від 27.03.2020 про реконструкцію вуличного освітлення у встановлений строк (протягом місячного терміну з моменту підписання актів виконаних робіт - п. 2.5 Договорів) остаточний розрахунок на суму 464 654,71 грн з позивачем не провів.
Відповідач, обґрунтовуючи заперечення на позов, посилається на те, що Договори №1, №2, №3 від 27.03.2020 не реєструвались в Управлінні Казначейства по Олицькій селищній раді, як бюджетні зобов'язання, відповідно бюджетна заборгованість не утворювалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
Частинами 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Згідно з п. 20 ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.
Отже законом передбачено, що погашення зобов'язання за рахунок бюджету здійснюється виключно в межах бюджетних асигнувань за наявності відповідного бюджетного призначення, наданого розпорядником бюджетних коштів. У разі, якщо зобов'язання взято без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), бюджетна заборгованість не утворюється.
Однак Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають виключно у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Бюджетного кодексу України).
Спеціальні норми вказаного Кодексу не регулюють господарські відносини, які виникають між юридичними особами (у тому числі, за участю органу місцевого самоврядування) при укладенні господарських договорів та їх виконанні.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В свою чергу бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
Таким чином, чинне законодавство розрізняє поняття «бюджетне зобов'язання» та «господарське зобов'язання», які відповідач помилково ототожнює.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Як вбачається з фабули справи «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» Суд встановив, що одному з заявників було відмовлено у виплаті грошових коштів з державного бюджету на виконання рішення національного суду у зв'язку з відсутністю відповідних асигнувань в Державному бюджеті України на 2004 та 2005 роки. Суд погодився, що асигнування для виплати державою боргів з державного бюджету можуть викликати певну затримку у виконанні судових рішень, тим не менше, за висновками Суду, не спромігшись протягом двох років передбачити такі асигнування, держава порушила свої зобов'язання за п. 1 ст. 6 Конвенції. Також, Суд дійшов висновку, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду протягом майже двох років складає втручання у його право на мирне володіння свої майном у розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції.
Рішенням Європейського суду з прав людини №44277/98 від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору та подальше позбавлення особи майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
З наведеного апеляційний суд констатує, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках як державного бюджету України, так і місцевого бюджету, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань. Відтак, взяття бюджетного зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від обов'язку виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи викладені обставини, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт в розмірі 464 654,71 грн.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 28 146,70 грн.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 6, 627 ЦК України встановлена свобода договору, відповідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 5.2 Договорів № 1, 2, 3 від 27.03.2020 за несвоєчасно проведену оплату прийнятих по акту робіт з замовника стягується пеня в розмірі 0,5% від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Враховуючи те, що пеня в розмірі 0,5% від простроченої суми більша за подвійну облікову ставку НБУ, то нарахування пені позивачем здійснюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Поскільки прострочення відповідача по оплаті виконаних робіт має місце, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за Договорами № 1, № 2 за період з 15.06.2020 по 15.12.2020 та за договором № 3 за період з 03.10.2020 по 03.04.2021 є підставною та правомірно задоволена місцевим господарським судом у розмірі за розрахунком позивача.
Щодо вимог про стягнення 10 623,04 грн 3% річних та 34 158,54 грн інфляційних втрат.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат за Договораи №1 та №2 за період з 15.06.2020 по 30.04.2021, за Договором №3 за період з 03.10.2020 по 30.04.2021 та 3% річних за аналогічні періоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про вірність вказаного розрахунку, а відповідно і про те, що вказані вимоги підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі 3 % річних в розмірі 10 623,04 грн та інфляційних втрат в розмірі 34 158,54 грн.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Таким чином, заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Олицької селищної ради не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2021 у справі № 903/348/21 відсутні.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Олицької селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2021 у справі № 903/348/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2021 у справі № 903/348/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №903/348/21 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "26" листопада 2021 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.